печерський районний суд міста києва
Справа № 755/5138/20-ц
пр. 2-6499/25
09 червня 2025 року Печерський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Бусик О. Л.
при секретарі судових засідань - Романенко Ю.О.
за участю:
представника позивача - ОСОБА_1
представника відповідача - Смітюх І.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , Благодійної організації «Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ/СНІД» до ОСОБА_3 про захист честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації, -
У квітні 2020 року ОСОБА_4 , Благодійна організація «Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ/СНІД» (скорочена назва - БО «100 відсотків життя») звернулися до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_3 , в якому просили:
визнати недостовірною та такою, що порушує честь, гідність, ділову репутацію ОСОБА_2 та ділову репутацію БО «100 відсотків життя» інформацію, поширену ОСОБА_3 у мережі Інтернет за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1 під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 », в частині фрагментів:
« ІНФОРМАЦІЯ_3 ».
« Данные указывают на то, что основатели Центра противодействия коррупции ОСОБА_2 и ОСОБА_9 использовали его как «крышу» и средство для лоббирования собственных коррупционных и других схем. В частности, они организовали схему по расхищению средств международной технической помощи через созданную ОСОБА_2 БО «Всеукраинская сеть людей, которые живут с ВИЧ/СПИД» (ВЖЛ)».
«… В 2015-2017 гг. через подконтрольные ВЖЛ структуры прошло 142,9 млн долларов США.»
«… ОСОБА_2 … лоббировали интересы коммерческих компаний при закупке медицинского оборудования и лекарств. Часть этих компаний - с признаками фиктивности и с отрицательной деловой репутацией.».
Зобов'язати ОСОБА_3 протягом семи днів з дня набрання судовим рішенням у даній справі законної сили спростувати недостовірну інформацію, поширену про ОСОБА_2 та БО «100 відсотків життя» у мережі Інтернет за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1 під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 », в частині фрагментів:
« ІНФОРМАЦІЯ_3 ».
«Данные указывают на то, что основатели Центра противодействия коррупции ОСОБА_2 и ОСОБА_9 использовали его как «крышу» и средство для лоббирования собственных коррупционных и других схем. В частности, они организовали схему по расхищению средств международной технической помощи через созданную ОСОБА_2 БО «Всеукраинская сеть людей, которые живут с ВИЧ/СПИД» (ВЖЛ)».
«… В 2015-2017 гг. через подконтрольные ВЖЛ структуры прошло 142,9 млн долларов США.»
«… ОСОБА_2… лоббировали интересы коммерческих компаний при закупке медицинского оборудования и лекарств. Часть этих компаний - с признаками фиктивности и с отрицательной деловой репутацией.» шляхом розміщення за адресою в мережі Інтернет за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_1 резолютивної частини рішення суду у цій справі із заголовком «Спростування недостовірної інформації» - і зберігати таке розміщення резолютивної частини рішення суду не менше 30 календарних днів.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 та БО «100 відсотків життя» 4 624,40 грн витрат з оплати судового збору.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_4 відповідач в мережі Інтернет у соціальній мережі Facebook за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1 було поширено пост під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 », яка містить недостовірну інформацію про позивачів, що завдає шкоди їх діловій репутації, а саме:
«Грантоедам ОСОБА_2 … грозит до 12 лет заключения».
«Данные указывают на то, что основатели Центра противодействия коррупции ОСОБА_2 и ОСОБА_9 использовали его как «крышу» и средство для лоббирования собственных коррупционных и других схем. В частности, они организовали схему по расхищению средств международной технической помощи через созданную ОСОБА_2 БО «Всеукраинская сеть людей, которые живут с ВИЧ/СПИД» (ВЖЛ)».
«… В 2015-2017 гг. через подконтрольные ВЖЛ структуры прошло 142,9 млн долларов США.»
«… ОСОБА_2… лоббировали интересы коммерческих компаний при закупке медицинского оборудования и лекарств. Часть этих компаний - с признаками фиктивности и с отрицательной деловой репутацией.».
Позивачі зазначають, що поширена відповідачем інформація є негативною за змістом, нічим не підтвердженою, не відповідає дійсності та завдає шкоди діловій репутації позивачів.
Поширенням неправдивої інформації відповідачем створює негативну соціальну оцінку позивачів в очах суспільства та партнерів (в тому числі міжнародних), донорів, контрагентів тощо, з якими співпрацюють позивачі.
Поширення відповідачами неправдивої інформації про позивачів як наслідок, може вплинути на широке коло людей, у яких може скластися негативне уявлення про позивачів, як недобросовісних, нечесних, які використовують благодійну допомогу, надану міжнародними донорами. Указана інформація завдає значної шкоди позивачам та їх діловій репутації.
З урахуванням викладеного, позивачі просили суд задовольнити позов.
Ухвалою судді Дніпровського районного суду м. Києва від 07 квітня 2020 року позовну заяву ОСОБА_2 , БО «Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ/СНІД» до ОСОБА_3 про захист честі, гідності , ділової репутації та спростування недостовірної інформації - передано на розгляд за підсудністю до Печерського районного суду м. Києва.
Ухвалою судді Печерського районного суду м. Києва Підпалого В. В. від 22 червня 2020 року у справі відкрито провадження та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.
У вересні 2020 року представник ОСОБА_3 - адвокат Лященко О.В. подав до суду відзив на позовну заяву, у якому просить в задоволенні позову відмовити, вважає його безпідставним та необґрунтованим. Указував на те, що спірна стаття містить особисту точку зору заявника до даного факту та його відношення до розкрадання, як вкрай негативного явища для суспільства та його особисті сподівання, щодо розслідування справи правоохоронними органами та встановлення та притягнення до відповідальності винних осіб, причетних до даних фактів. Доводячи достовірність поширеної відповідачем інформації про вчинення позивачами протиправних діянь, сторона відповідача посилається на різні досудові розслідування, в матеріалах яких були згадані позивачі.
У жовтні 2020 року представник ОСОБА_2 та БО «Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ/СНІД» - адвокат Якубенко В. М. подав до суду відповідь на відзив, у якій заперечує проти доводів, які зазначені у відзиві стороною відповідача. Зазначає, що поширена відповідачем інформація про причетність позивачів до корупційних схем не погоджується з презумпцією невинуватості.
У жовтні 2020 року представник ОСОБА_3 - адвокат Смітюх І. І. подала до суду заперечення на відповідь на відзив, у яких вказує на те, що викладена в мережі Інтернет спірна інформація є оціночними судженнями відповідача, тому не може бути предметом оскарження до суду. Поширена інформація не принижує честі та гідності позивачів. Висловлювання заявника є лише вираженням його особистих поглядів щодо діяльності позивачів.
Якщо позивачі вважають, що оціночні судження або думки принижують їх гідність, честь та ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вони вправі скористатися наданим їм законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.
Зазначає, що позивач ОСОБА_2 є не тільки головою Всеукраїнської Благодійної організації, а відомою медійною особою, позиціонує себе як викривач корупції, борець зі схемами у сфері медичних закупівель і навіть був членом Ради громадського контролю при НАБУ, його персона відноситься до публічних осіб, а тому межа допустимої критики публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи.
У березні 2021 року від представника ОСОБА_3 - адвоката Смітюк І.І. надійшли до суду письмові пояснення, доводи яких є ідентичними поданим стороною відповідача запереченням на відповідь на відзив.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 02 червня 2021 року закінчено підготовче провадження та призначено справу для розгляду по суті.
Відповідно до розпорядження керівника апарату Печерського районного суду м. Києва Ліннік Н. № 227 від 08 травня 2025 року дану справу передано на повторний автоматизований розподіл справ між суддями.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08 травня 2025 року дану справу визначено за суддею Бусик О. Л.
Ухвалою судді Бусик О.Л. від 13 травня 2025 року прийнято до розгляду дану цивільну справу.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити з викладених у позові підстав.
Представник відповідача в судовому засіданні вимоги позову не визнала, у задоволенні позову просила відмовити.
Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали цивільної справи, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов задоволенню не підлягає.
Суд установив, що ІНФОРМАЦІЯ_4 відповідач в мережі Інтернет у соціальній мережі Facebook за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1 було поширено пост під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 » яка містить наступну інформацію:
« ІНФОРМАЦІЯ_3 ».
«Данные указывают на то, что основатели Центра противодействия коррупции ОСОБА_2 и ОСОБА_9 использовали его как «крышу» и средство для лоббирования собственных коррупционных и других схем. В частности, они организовали схему по расхищению средств международной технической помощи через созданную ОСОБА_2 БО «Всеукраинская сеть людей, которые живут с ВИЧ/СПИД» (ВЖЛ)».
«… В 2015-2017 гг. через подконтрольные ВЖЛ структуры прошло 142,9 млн долларов США. »
«… ОСОБА_2 … лоббировали интересы коммерческих компаний при закупке медицинского оборудования и лекарств. Часть этих компаний - с признаками фиктивности и с отрицательной деловой репутацией.».
Звертаючись до суду з позовом, позивачі зазначили, що відповідач в мережі Інтернет у соціальній мережі Facebook за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1 було опубліковано інформацію під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка, на думку позивачів, є недостовірною, не відповідає дійсності, має наклепницький характер, а отже, негативно впливає на честь і гідність позивача та завдає шкоди їх діловій репутації.
Відповідно до висновку експерта № 17204 від 05 листопада 2020 року за результатами проведення судової лінгвістичної (сематико-текстуальної) експертизи писемного мовлення, проведеної за клопотанням відповідача: у тексті посту під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 », розміщеного на сторінці народного депутата України ОСОБА_3 у соціальній мережі Facebook, скріншот якого наданий на дослідження, подана інформація, об'єктивний зміст якої виражений у формі оціночних суджень, що передають думку (ставлення автора щодо певних фактів, подій, осіб.
Основним Законом України проголошено найвищою соціальною цінністю людину, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпеку, кожен має право на повагу до його гідності (статті 3, 28 Конституції України).
Відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Відповідно до частини четвертої статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому і самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції вона стосується не тільки «інформації» чи «ідей», які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Саме такими є вимоги плюралізму, толерантності та широти поглядів, без яких немає «демократичного суспільства» (рішення у справі «Карпюк та інші проти України» від 06 жовтня 2015 року).
Статтею 201 Цивільного кодексу України передбачено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація.
Відповідно до статті 297 Цивільного кодексу України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.
Під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти. З честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло.
Згідно із статтею 299 Цивільного кодексу України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.
Під діловою репутацією розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов'язків.
Згідно з статтею 200 Цивільного кодексу України та статтею 1 Закону України «Про інформацію», інформація - це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, необхідним є визначення характеру такої інформації та з'ясування, чи вона є фактичним твердженням чи оціночним судженням.
Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна. Що ж стосується оціночних суджень, цю вимогу неможливо виконати, і вона є порушенням самої свободи поглядів, яка є основною складовою права, гарантованого статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1986 року у справі «Лінгенс проти Австрії»).
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
У пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» судам роз'яснено, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
За змістом частини другої статті 30 Закону України «Про інформацію», якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб'єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов'язок відшкодувати завдану моральну шкоду.
Фактичне твердження - це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Факт - це явище об'єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Враховуючи те, що факт сам по собі є категорією об'єктивною, незалежною від думок та поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом.
Судження - це те ж саме, що й думка, висловлення. Воно являє собою розумовий акт, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, пов'язаними із такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження також користуються захистом - це передумова плюралізму поглядів. Для того, щоб розрізняти фактичне твердження і оціночне судження, необхідно брати до уваги обставини справи і загальний тон зауважень, оскільки твердження про питання, що становлять суспільний інтерес, є оціночними судженнями, а не констатацією фактів.
Крім того, суд, розглядаючи спір, бере до уваги те, що національне законодавство не містить визначення понять брутальної, принизливої чи непристойної форми висловлення суб'єктивної думки, позаяк це є морально-етичними категоріями, які визначаються судом в кожній справі окремо із врахуванням всіх обставин справи, таких як: час, місце, інтонація, характер висловленої інформації, щодо кого та ким така інформація висловлена тощо.
Інформація, на яку позивач вказує як на недостовірну, є припущеннями, особистою думкою особи, що її висловлює, а тому не може бути перевірена на предмет її відповідності дійсності, у зв'язку із чим на підставі частини другої статті 30 Закону України «Про інформацію» зазначені висловлювання є оціночними судженнями.
Із змісту інформації, поширеної відповідачами відносно позивача, суд вбачає, що ці висловлювання за своїм змістом є оціночними судженнями, які є вираженням суб'єктивної думки щодо зазначених в них обставин, тому не є недостовірною інформацією.
Аналіз змісту оспорюваної позивачем публікацій свідчить про відсутність твердження про конкретні факти (час, спосіб, кількість тощо) і вказує на те, що по суті в них викладені оціночні судження особи у вигляді критичної оцінки автором суспільно-громадської діяльності позивачів. Оцінити правдивість чи правильність такого висновку неможливо, а оціночні судження спростуванню не підлягають.
У відповідності до правової позиції Касаційного цивільного суду у складі Верховної Суду, викладеної у Огляді судової практики Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у справах про захист гідності, честі та ділової репутації від 02 вересня 2019 року, суспільство також має право на отримання інформації, яка відповідає дійсності та надає можливість суспільству здійснити її оцінку самостійно на основі усіх фактів та різноманіття думок щодо оцінки такої інформації та її значення для суспільства, тому так важливо, щоб інформація, яка розповсюджується будь-ким, а особливо засобами масової інформації або лідерами суспільної думки, посадовими особами, державними службовцями, відповідала дійсності з одного боку, а з іншого, була суспільно значуща та задовольняла попит суспільства на необхідність контролю за діяльністю державних органів та їх посадових осіб.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_3 в опублікованій статті не стверджував, що позивачі є фігурантами будь-якого кримінального провадження, так само як й про те, що їм повідомлено про підозру у вчиненні будь-якого кримінального правопорушення чи наявні обвинувальні вироки суду, а відтак вказана інформація не є і не може бути предметом доказування чи спростування у цьому судовому спорі.
Інформація, яка опублікована відповідачем на власній сторінці у соціальній мережі не може тлумачитись як фактичне звинувачення у вчиненні будь-якого кримінального правопорушення, оскільки відповідач про це не висловлювався у категоричній ствердній формі.
Суд вважає, що позивачами не доведено складу дифамаційного правопорушення, суспільна важливість поширеної інформації, поширення інформації, як результат власної суб'єктивної оцінки відповідача ОСОБА_3 , що гарантується правом на свободу вираження поглядів, правом на свободу слова та правом на поширення інформації, а також відсутність допустимих доказів, на підтвердження позиції позивача, вказує на відсутність підстав задоволення позовних вимог.
Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку про необґрунтованість позову про визнання інформації недостовірною та такою, що порушує його права на повагу до гідності, честі та недоторканість ділової репутації.
Оскільки вимога про визнання інформації недостовірною та такою, що порушує його права на повагу до гідності, честі та недоторканість ділової репутації, судом залишено без задоволення, у задоволенні похідних вимог позову про зобов'язання спростувати інформацію також слід відмовити.
При цьому, слід зазначити, що суд не бере до уваги висновок експерта за результатами проведення судової лінгвістичної (сематико-текстуальної) експертизи № 17204 від 05 листопада 2020 року , у якому надана правова оцінка висловленій відповідачем інформації, оскільки здійснення висновку щодо наявності в поширеній інформації оціночних суджень чи фактичних тверджень належить до виключної компетенції суду.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позову судові витрати відповідно до статті 141 ЦПК України покладаються на позивача.
На підставі встановлених судом обставин, що мають юридичне значення у справі, керуючись статтями 3, 8, 21, 28, 32, 34, 55, 61, 68, 129, 129-1 Конституції України, статтями 1-22, 200, 201, 277, 297, 299, 302 Цивільного кодексу України, статтями 1, 30 Закону України «Про інформацію», статтями 1-23, 76-82, 89, 95, 258-259, 263-265, 267, 274-279, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
У задоволенні позову ОСОБА_2 , Благодійної організації «Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ/СНІД» до ОСОБА_3 про захист честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складено 11 червня 2025 року
Суддя О. Л. Бусик