Справа № 588/2227/24
Провадження № 2/588/160/25
11 червня 2025 року м. Тростянець
Тростянецький районний суд Сумської області у складі головуючого судді Огієнка О.О., за участю: секретаря судових засідань Гаврилович Я.Д., позивачки ОСОБА_1 , представниці позивачки ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовомОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 до Тростянецької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , про визнання права власності за набувальною давністю,
Представниця позивачки ОСОБА_2 у грудні 2024 року звернулася до суду в інтересах ОСОБА_1 з указаним позовом, який мотивувала тим, що її довірителька з 01.04.2009 проживає у будинку АДРЕСА_1 .
Вказаний будинок належав на праві власності ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після смерті ОСОБА_4 спадщину на спірне господарство ніхто не прийняв, тому це господарство не має власника.
На даний час позивачка продовжує проживати у спірному будинку, тобто добросовісно та відкрито володіє цим майном більше 10 років, постійно сплачує комунальні послуги за цією адресою, має оригінали документів на будинок.
Посилаючись на указані обставини представниця позивачки просить суд визнати за ОСОБА_1 право власності за набувальною давністю на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою суду від 19.12.2024 було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання та за клопотанням представниці позивачки витребувано докази у справі.
Ухвалою суду від 17.04.2024 закрито підготовче провадження у вказаній справі, призначено до розгляду по суті, задоволено клопотання представниці позивачки про виклик свідків.
У судовому засіданні позивачка та її представниця позов підтримали обґрунтувавши обставинами викладеними у позовній заяві, просили задовольнити заявлені вимоги.
Представниця відповідача у судове засідання не з'явилася, але подала заяву в якій вказала, що просить судовий розгляд справи здійснювати без її участі, при прийнятті рішення покладається на розсуд суду.
Третя особа ОСОБА_3 у судове засідання також не з'явилася, причину неявки не повідомила та не подала заяви по суті справи.
Заслухавши пояснення позивачки та її представниці, покази свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що між сторонами мають місце цивільні правовідносини, пов'язані із спорами про право власності, однак позов не обґрунтований і не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Тростянець Сумської області померла ОСОБА_4 , що вбачається із свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 04.05.2020 (а.с. 15).
Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина на усе належне їй майно до складу якого входить житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями і спорудами, який розташований по АДРЕСА_1 , що вбачається із свідоцтва про право на спадщину за законом, витягу про реєстрацію у спадковому реєстрі, витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с. 16-24).
Згідно довідок виданих головою вуличного комітету позивачка ОСОБА_1 з 01.04.2009 проживала разом із ОСОБА_4 однією сім'єю, вели спільне господарство (а.с. 7).
Як вбачається із заяви, посвідченої 22.08.2024 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Гулієвим А.А. та зареєстрованої у реєстрі за № 2335, ОСОБА_3 подала заяву про те, що спадщину у передбачений законом строк після смерті матері ОСОБА_4 вона не прийняла, поважні причини пропуску цього строку відсутні, їй відомо про наслідки пропуску строку для прийняття спадщини, із позовом про визначення їй додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини звертатися до суду вона не має наміру (а.с. 12).
Відповідно до повідомлення та Інформаційних довідок зі Спадкового реєстру від 03.01.2025 за № 79631091, 79631099 наданих державним нотаріусом Другої охтирської державної нотаріальної контори Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Воропай В.В., після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 спадкова справа не заведена, заповіт від імені померлої не посвідчувався (а.с. 47-49).
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснив, що він проживає по сусідству із позивачкою. Йому відомо, що ОСОБА_1 доглядала за ОСОБА_6 та ОСОБА_4 . Після смерті ОСОБА_6 позивачка стала проживати разом із ОСОБА_4 в їхньому будинку. За той час позивачка відремонтувала покрівлю на будинку. Більше десяти років проживає позивачка в будинку ОСОБА_6 та ОСОБА_4 .
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснив, що він є головою вуличного комітету, знає усіх сусідів. ОСОБА_1 проживала разом із ОСОБА_8 , доглядала за нею. На даний час позивачка проживає в її будинку.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_9 пояснила, що позивачка є її сусідкою. За життя ОСОБА_6 та ОСОБА_4 позивачка допомагала їм. Після смерті ОСОБА_6 , близько 10-12 років тому, позивачка стала проживати із ОСОБА_4 . За цей час позивачка зробила ремонт у будинку, перекрила дах.
У суду не має підстав ставити під сумнів достовірність і правдивість фактів, повідомлених свідками. Дані про їх заінтересованість у результаті розгляду справи відсутні, їх пояснення об'єктивно підтверджуються і не суперечать іншим зібраним у справі доказам.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи питання про наявність підстав для визнання права власності на спірне нерухоме майно за набувальною давністю, суд враховує таке.
Відповідно до ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Зміст права власності, яке полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном визначено у статті 317 ЦК України.
Набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов'язує виникнення в особи суб'єктивного права власності на певні об'єкти.
Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
За змістом частин 1 та 4 статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.
Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 ЦК України, а саме: наявність суб'єкта, здатного набути у власність певний об'єкт; законність об'єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).
Відповідно до висновків Верховного Суду викладених у постанові від 16 квітня 2025 року у справі № 461/5075/23 аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб'єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.
Відтак, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.
Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном.
Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об'єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю якщо воно має такий правовий режим, тобто є об'єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.
Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов'язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.
Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю. При цьому втрата не зі своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності в разі повернення майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування (абзац 2 частини третьої статті 344 ЦК України); не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є правонаступником іншого володільця, адже в такому випадку ця особа може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК України). Також не перериває набувальної давності здійснення володільцем фактичного розпорядження майном у вигляді передання його в тимчасове користування іншій особі.
Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений у ЦК України строк, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років.
Також для набуття права власності на майно за набувальною давністю закон не повинен обмежувати чи забороняти таке набуття. При цьому право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається виключно за рішенням суду.
Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.
Відсутність добросовісності в позивача під час заволодіння ним спірним майном звільняє від потреби аналізувати інші умови набуття права власності за набувальною давністю, передбачені статтею 344 ЦК України.
Подібні правові висновки зазначені у постанові Великої Палати Верховного Суду постанові від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17, провадження № 12-291гс18, а також у постанові Верховного Суду від 10 січня 2023 року у справі № 462/1720/21 (провадження № 61-7977св22).
Враховуючи установлені судом обставини, суд вважає, що заволодіння позивачкою житловим будинком, який розташований по АДРЕСА_1 ,до моменту смерті ОСОБА_4 , яка проживала в даному будинку, не можна вважати добросовісним.
Відтак строк набувальної давності має відраховуватися після смерті ОСОБА_4 , однак з її смерті пройшло п'ять років, що є недостатнім для набуття права власності за набувальною давністю.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Керуючись вимогами статей 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 до Тростянецької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , про визнання права власності за набувальною давністю - відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Сторони:
позивачка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ;
відповідач - Тростянецька міська рада Сумської області, адреса місцезнаходження: вул. Миру, 6, м. Тростянець, Сумська область, 42600, ЄДРПОУ 24006361;
третя особа - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Суддя О. О. Огієнко