10.06.25
Справа № 643/10536/23
Провадження №2/635/2328/2025
10 червня 2025 року смт Покотилівка Харківський район Харківська область
Харківський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді - Даниленко Т.П.,
за участю секретаря судового засідання - Шевченко В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку суброгації ,-
06.10.2023 Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС», в особі представника Миц Ірини Володимирівни звернулося до Салтівського (Московського) районного суду міста Харкова з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 матеріальну шкоду в порядку суброгації у розмірі 15228,78 грн та судовий збір у розмірі 2 684,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що ПрАТ «СГ «ТАС» укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № AZ15 1228823, а саме автомобіля Fiat Тіро, д.н. НОМЕР_1 . 06.10.2020 о 10:40 год. по пр. Незалежності, 13 у м. Харкові, відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого ТЗ Fiat Тіро, д.н. НОМЕР_1 та ТЗ Маzdа 323, д.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 . У результаті зазначеного ДТП було пошкоджено застрахований ТЗ Fiat Тіро, д.н.- НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , що підтверджується постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 12.11.2020 (справа № 638/14378/20) та якою відповідача визнано винним у скоєні ДТП. Враховуючи наявність договору страхування, власник пошкодженого автомобіля Flat Тіро, д.н. НОМЕР_1 , ТОВ «АСТАРТА», звернувся до позивача із заявою про настання події ДТП. З метою визначення вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля Fiat Тіро, д.н. НОМЕР_1 , проведено його огляд, про що складено акт огляду КТЗ та отримано ремонтну калькуляцію 2255б_42, відповідно до якої вартість ремонту пошкодженого Fiat Тіро, д.н. НОМЕР_1 складає 15 228,78 грн. У зв'язку із зазначеним, позивачем, на підставі зібраних документів та заяви про настання події складено розрахунок страхового відшкодування та страховий акт N 24102/42/920 від 21.10.2020 на суму 15228,78 грн, яку було виплачено ТОВ «АСТАРТА», що підтверджується платіжним дорученням № 133074 від 23.10.2020. Загальна сума страхового відшкодування за шкоду, заподіяну відповідачем, складає 15228,78 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача на свою користь в порядку суброгації.
Ухвалою Салтівського (Московського) районного суду міста Харкова від 09.10.2023 справу передано за підсудністю до Харківського районного суду Харківської області.
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 03.11.2023 провадження по справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 03.11.2023 справу прийнято до розгляду суддею Даниленко Т.Р. та призначено справу до судового розгляду.
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 24.01.2024 витребувано з Дзержинського районного суду м. Харкова копію постанови про накладення адміністративного стягнення від 12.11.2020 у справі 638/14378/20 відносно ОСОБА_1 .
Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, в якій підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити, а у разі неявки в судове засідання відповідача - ухвалити рішення в заочному порядку.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, про день та час слухання справи був повідомлений своєчасно і належним чином в порядку ст. 128 ЦПК України, шляхом направлення судової повістки за зареєстрованим місцем проживання, причини неявки суду не повідомив.
Відповідач відзиву на позов не надав, з будь-якими клопотаннями та заявами до суду не звертався.
Представник відповідача надіслав на адресу суду через систему «Електронний суд» клопотання в якому зазначив, що, на його думку, позовні вимоги не підлягають задоволенню у зв'язку із пропуском строку позивача на звернення до суду. Просив розглянути вказану заяву за його відсутності та застосувати строк позовної давності до позовних вимог та відмовити у задоволенні позову.
Через систему «Електронний суд» надійшло заперечення представника позивача на клопотання представника відповідача про застосування строків позовної давност, в якому зазначив, що строк позовної давності при суброгації обчислюється з дати ДТП, якою є 06.10.2020, а позов до суду подано 05.10.2023, тому відсутні підстави для засосування строків позовної давності.
Враховуючи, що в судове засідання не з'явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.
Згідно умов договору комплексного добровільного страхування наземного транспорту № AZ15-1228823 від 30.03.2020, укладеного між ПрАТ «СГ «ТАС» (страховиком) та ТОВ «АСТАРТА» (страхувальником), страховик здійснює страхування наземного транспортного засобу та додаткового обладнання транспортного засобу Fiat Тіро, д.н. НОМЕР_1 , та зобов'язується провести виплату страхового відшкодування при настанні страхового випадку страхувальнику, а страхувальник зобов'язується сплатити страховий платіж на умовах, визначених цим договором, та виконувати інші умови договору. Строк дії договору з 31.03.2020 до 30.03.2021, що підтверджується вкзаним догвором та страховим полісом № АР/7319111 від 30.03.2020.
Постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 12.11.2020 (справа № 638/14378/20) встановлено, що 06.10.2020 о 10:40 год., водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Mazda 323, д.н.з. НОМЕР_2 , по пр. Незалежності, 13 в м. Харкові, рухаючись заднім ходом, не впевнився в безпечності руху та скоїв зіткнення з автомобілем Fiat Tipo, д.н.з. НОМЕР_1 , який рухався позаду, в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження та матеріальні збитки. ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн. Постанова суду набрала законної сили 24.11.2020.
Як вбачається із заяви про настання події від 06.10.2020, ТОВ «АСТАРТА» просить АТ «СГ «ТАС» (приватна) сплатити страхове відшкодування згідно договору добровільного страхування наземного транспорту № AZ15-1228823 від 30.03.2020 внаслідок пошкодження транспортного засобу Fiat Tipo, д.н.з. НОМЕР_1 .
Відповідно до ремонтної калькуляції № 22556_42 від 15.10.2020, вартість матеріального збитку, завданого власнику Fiat Tipo, д.н.з. НОМЕР_1 , 2019 року випуску, кузов № НОМЕР_3 внаслідок ДТП, складає 15 228,78 грн.
Згідно страхового акту №24102/42/920 від 21.10.2020, акту огляду транспортного засобу від 08.10.2020, розрахунку суми страхового відшердування від 21.10.2020 АТ «СГ «ТАС» (приватна) підлягають відшкодуванню збитки в загальному розмірі 15 228, 78 грн.
Відповідно до платіжної інструкції №133074 від 23.10.2020 АТ «СГ «ТАС» (приватна) було сплачено ТОВ «АСТАРТА» 15 228,78 грн страхової виплати за транспортний засіб Fiat Tipo, д.н.з. НОМЕР_1 , згідно договору стархування №AZ15-1228823 від 30.03.2020.
Оскільки транспортний засіб Fiat Tipo, д.н.з. НОМЕР_1 , був застрахований у АТ «СГ «ТАС» (приватна) на підставі полісу № АР/7319111 від 30.03.2020, страхова компанія надала страховий захист своєму страхувальнику (ТОВ «АСТАРТА») та здійснила страхову виплату у розмірі 15 228,78 грн.
Визначаючись щодо встановлених обставин та заявлених позовних вимог, суд зазначає про таке.
Згідно зі ст.16ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Частиною 1 ст.2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно ч. 3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст.979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про страхування», страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договором майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.
За змістом п. 3 ст.20 Закону України «Про страхування» при настанні страхового випадку страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.
Згідно частини 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частинами 1, 2 ст. 1187 ЦК України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Як зазначено в першому абзаці п. 4 Постанови Пленуму ВССУ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» (далі Постанови), розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
Нормою ч. 3 ст. 988 ЦК України визначено, що страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.
Приписами ч. 1 ст. 990 ЦК України визначено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).
Відповідно до ст.993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Статтею 27Закону України«Про страхування» встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до наведених положень, до страховика в разі виплати страхового відшкодування за договором майнового страхування переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки. Перехід права вимоги від страхувальника до страховика за договором добровільного страхування є суброгацією.
Відповідно до ст. 980 Цивільного кодексу Українитаст.4Закону України«Про страхування» предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з: життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).
Таким чином, Цивільний кодексУкраїни та Закон України Про страхування передбачає три види страхування, а саме особисте, майнове та страхування відповідальності.
Виходячи із вищезазначеного, можливість застосування механізму суброгації обмежена рамками майнового страхування з урахуванням наведених приписів.
Суброгація істотно відрізняється від регресу. Основна відмінність суброгації від регресу полягає в тому, що при суброгації переходить існуюче право з усіма його забезпеченнями, а регрес породжує нове право. Суброгація - це перехід прав до третьої особи на основі закону. Регрес - це право, що виникає у особи внаслідок платежу. При суброгації до страховика переходить право, що вже виникло (з моменту заподіяння шкоди) у страхувальника. Право регресу - це право зворотної вимоги, що виникає у страховика (регредієнта) до винної особи (регресату) на тій основі, що страховик попередньо провів виконання за страховим зобов'язанням, виплативши страхове відшкодування страхувальникові, тобто право регресу виникає з моменту сплати за третю особу.
Таким чином, регрес - це нове право, що виникає у особи внаслідок здійснення платежу. Право регресу - це право зворотної вимоги страховика до регресату, через те що страховик виконав обов'язок за страховим зобов'язанням. А, отже, у страхуванні відповідальності, навіть після виконання зобов'язання страховиком суброгація не припустима, оскільки виникають правовідносини із відшкодування витрат у порядку регресу.
Згідно з пунктом 27 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01.03.2013 «Про деякі питання застосування судами законодавства» при вирішенні спорів про відшкодування шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки при вирішенні спорів про право зворотної вимоги страховика суди повинні розрізняти поняття регрес та суброгація. Наприклад, у випадку суброгації відбувається лише заміна осіб у вже наявному зобов'язанні (заміна активного суб'єкта) зі збереженням самого зобов'язання. У такому разі страхувальник передає свої права страховикові на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. У випадку регресу, одне зобов'язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається. При цьому, регрес регулюється загальними нормами цивільного права (зокрема, статтею 1191ЦК), а також статтею 38Закону № 1961-IV, а для суброгації відповідно до статті 993 ЦК і статті 27Закону України "Про страхування" встановлено особливий правовий режим. При суброгації перебіг строку позовної давності починає обчислюватися з моменту виникнення страхового випадку, а при регресі - з того моменту, коли страховик виплатив страхове відшкодування. Розмір страхового відшкодування визначається за правилами, встановленими удоговорі страхування. Страховик немає права вимагати від завдавача шкоди суму, яку він виплатив страхувальникуу зв'язку з порушенням умов договору страхування. Проценти, неустойка виплачуються страховиком через несвоєчасне виконання ним власного зобов'язання перед страхувальником (стаття 992ЦК) і не можуть бути стягнуті у порядку суброгації з особи, винної в завданні шкоди. Також у порядку суброгації страховик може стягнути із завдавача шкоди лише ту суму, яку він сам виплатив страхувальнику. Оскільки при суброгації відбувається заміна особи в зобов'язанні, тому з урахуванням положення статті 515 ЦК суброгація застосовується лише до майнового страхування.
Із правового висновку Верховного Суду України у спорі про стягнення з особи, винної у настанні страхового випадку, сум виплаченого страховою компанією страхового відшкодування, викладеного в постанові від 25.12.2013 у справі № 6-112цс13 вбачається, що «у разі настання страхового випадку за договором добровільного страхування наземного транспортного засобу у потерпілої особи виникає право або вимагати відшкодування шкоди від особи, винуватої в її заподіянні, або вимагати виплати страхового відшкодування від страхової компанії, з якою нею укладено договір добровільного страхування автомобіля. У разі виплати страховою компанією страхового відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. За цією нормою страхувальник, який отримав майнову шкоду в деліктному правовідношенні набув право вимоги відшкодування до заподіювача й строк такої вимоги почав спливати у момент заподіяння шкоди, але у зв'язку з погашенням шкоди коштами страхового відшкодування до страховика переходить право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов'язанні є потерпілий) до заподіювача із залишком строку позовної давності, оскільки відповідно до статті 262ЦК України заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності. У спірному зобов'язанні відбулася заміна кредитора - страхувальник передав страховикові, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки. При цьому строк позовної давності у страховому зобов'язанні є загальним (три роки) та його перебіг починається від дня настання страхового випадку.
Отже, від дня страхового випадку внаслідок заміни кредитора у зобов'язанні з відшкодування шкоди до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат та у межах загального строку позовної давності переходить право вимоги до особи, яка відповідальна за завдані страхувальнику збитки. За таких обставин, які свідчать про перехід до страховика права вимоги, а не набуття ним такого права правильним і обґрунтованим є застосування до спірних правовідносин статей 257, 262, 512, 993 ЦК України, а не частини шостої статті261, статті1191 ЦК України, оскільки стаття 1191ЦК України застосовується до деліктних правовідносин, а стаття 993 ЦК України- до договірних».
Таким чином, судом встановлено, що до ПрАТ «Страхова група «ТАС» перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 на підставі ст.993ЦК України в порядку суброгації.
Статтею 81ЦПК Українипередбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно дост.76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно зі ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина першастатті 80 ЦПК України).
Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені (ч. 5 ст. 82 ЦПК України).
Відповідно достатті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, з огляду на встановлені судом фактичні обставини та наявні у справі докази, надані позивачем є обгрунтованими та заслуговують на увагу суду, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.
Щодо поданої представником відповідача адвокатом Індутним-Шматько С.М. заяви від 24.01.2024 про застосування позовної давності у справі, суд зазначає наступне.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).
Відповідно достатті 257 ЦК Українизагальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Зазначений трирічний строк діє після порушення суб'єктивного матеріального цивільного права, тобто після виникнення права на захист.
Частиною першоюстатті 261 ЦК Українивстановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Згідно з ч. 3, ч.4 статті 267 ЦК Українипозовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідно до частини четвертоїстатті 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 зроблено висновок про те, що «суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосовувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами сплила, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважних причин її пропуску, про які повідомив позивач».
З огляду на тривалість правовідносин між сторонами, судом встановлено, що строк позовної давності рахується за загальним правилом у три роки до дня звернення до суду позивачем з цим позовом.
Як вбачаєтьсяз матеріалів справи, подія, яка слугувала підставою для подачі позову до суду, сталася 06.10.2020. Відповідно до документу, сформованому в системі «Електронний суд», а саме позовної заяви, дата її реєстрації зазанчена - 05.10.2023.
Відповідно до ст. 122 ЦПК України строки, встановлені законом або судом, обчислюються роками, місяцями і днями, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст. 123 ЦПК України).
Строк, обчислюваний роками, закінчується у відповідні місяць і число останнього року строку. Строк, обчислюваний місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця строку. Якщо закінчення строку, обчислюваного місяцями, припадає натакий місяць, що відповідного числа немає, строк закінчується в останній день цьогомісяця. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день. Перебіг строку, закінчення якого пов'язане з подією, яка повинна неминуче настати, закінчується наступногодня післянастання події. Останній день строку триває до 24 години, але коли в цей строк слід було вчинити процесуальну дію в суді, де робочийчас закінчуєтьсяраніше,строк закінчуєтьсяв моментзакінчення цьогочасу. Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку.( ст. 124 ЦПК України)
Відповідно до ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Таким чином, оскільки позовну заяву про відшкодування матеріальної шкоди позивачем подано через систему «Елеткронний суд» 05.10.2023, суд вважає, що позивачем не пропущено строк позовної давності, а відтак не вбачає підстав для задоволення заяви про застосування позовної давності у справі.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст.141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, з урахуванням положень статті 141 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «Страхова група «ТАС» слід стягнути витрати зі сплати судового збору у розмірі 2684,00 грн, який було сплачено позивачем при поданні позову згідно із платіжною інструкцією № 5793 від 21.09.2023.
Керуючись ст.11, 530, 993,1187,1194 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 18, 76-82, 89, 122-126, 141, 258, 259, 263-265,354 ЦПК України, суд
Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку суброгації - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» матеріальну шкоду в порядку суброгації у розмірі 15 228 (п'ятнадцять тисяч двісті двадцять вісім) гривень 78 копійок.
Стягнути ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні 00 копійок.
Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості, що не проголошуються:
позивач - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ТАС», ЄДРПОУ 30115243, адреса: просп Берестейськи, 65, м. Київ, 03062;
представник позивача - Миц Ірина Володимирівна, адреса: вул. Кіото, 25, оф.203, м. Київ, 02156;
відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКП: НОМЕР_4 , адреса фактичного місяця проживання та реєстрації: АДРЕСА_1 ;
представник відповідача - адвокат Індутний-Шматько С.М., адреса: м.Харків, пр-т Архітектора Альошина, 6, офіс 212.
Суддя Т.П.Даниленко