Справа № 635/8475/23
Провадження № 1-в/635/605/2025
10 червня 2025 року смт Покотилівка Харківський район Харківська область
Харківський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду подання начальника Харківського РВ № 1 філії ДУ «Центр пробації» в Харківській області ОСОБА_3 відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Яковлівка Харківського району Харківської області, громадянина України, інваліда 2 групи з дитинства, з середньою освітою, не працевлаштованого, неодруженого, який зареєстрований та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , засудженого 22.09.2023 Харківським районним судом Харківської області за ч. 1 ст. 190 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 2000 (дві тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000,00 (тридцять чотири тисячі) гривень,
про звільнення від відбування призначеного покарання за вироком суду, у зв'язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» №3886-IX від 18.07.2024,
Начальник Харківського районного відділу №1 філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області ОСОБА_5 звернулась до суду з поданням про приведення вироку суду відносно засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у відповідність до вимог Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-IX від 18.07.2024 та звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в порядку ст.ст. 537, 539 КПК України, ч.2 ст. 74 КК України, у зв'язку із декриміналізацією вчинених діянь.
В обґрунтування клопотання посилається на те, що ОСОБА_4 засуджений 22.09.2023 вироком Харківського районного суду Харківської області за ч. 1 ст. 190 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 2000 (дві тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000,00 (тридцять чотири тисячі) гривень, Загальна сума завданої матеріальної шкоди за даним вироком становить 833 грн.
Посилаючись на Закон України № 3886-IX від 18.07.2024 та ч.2 ст.74 КК України, вважає, що необхідно вирішити питання про звільнення від відбування покарання, у зв'язку із декриміналізацією вчиненого ним діяння, яке завдало матеріальної шкоди на суму меншу, ніж 2684,00 грн.
Учасники справи належним чином повідомлені про час, дату та місце проведення судового засідання.
Прокурор у судове засідання не з'явився, подав до суду клопотання, в якому просив розглянути справу за його відсутності.
Засуджений у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся своєчасно та належним чином, надав заяву про розгляд справи у його відсутність, проти задоволення подання не заперечував.
Представник заявника у судове засідання не з'явився, подав до суду клопотання, в якому просив розглянути справу за його відсутності.
Відповідно до абз. 2 ч. 5 ст. 539 КПК України неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду клопотання (подання), не перешкоджає проведенню судового розгляду, крім випадків, коли їх участь визнана судом обов'язковою або особа повідомила про поважні причини неприбуття.
Фіксування кримінального провадження за допомогою технічних засобів, відповідно до вимог ч. 4 ст. 107 КПК України, не проводилось.
Розглянувши подання та додані до нього матеріали, суд зазначає про таке.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 539 КПК України клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається: до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 10 (у частині клопотань про заміну покарання відповідно до частини третьої статті 57, частини першої статті 58,частини першої статті 62 Кримінального кодексу України),11,13,13-2 частини першої статті 537 цього Кодексу.
Згідно п. 13 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання: про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 74 КК України (в ред. ЗУ № 3886-ІХ від 18.07.2024) особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
Частиною 6 ст. 3 КК України встановлено норму, за якою зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення.
09 серпня 2024 року набув чинності Закон України від 18 липня 2024 року № 3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», яким було внесено зміни до ст. 51 КУпАП (дрібне викрадення чужого майна). Згідно цього Закону, за ч. 1 ст. 51 КУпАП передбачено відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Частиною 2 ст. 51 КУпАП встановлено, що відповідальність за вчинені дій, передбачених ч. 1 ст. 51 КУпАП настає, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з положеннями пункту 5 підрозділу 1 розділу ХХ (Перехідні положення) Податкового кодексу України неоподатковуваний мінімум доходів громадян, на який є посилання в нормах адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації злочинів або правопорушень, установлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV кодексу, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи, установленого законом на 01 січня звітного податкового року.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2023 року - 2684 грн.
Розмір податкової соціальної пільги з 01 січня 2023 року становив 1342,00 грн.
Тобто два неоподатковуваних мінімуму доходів громадян за цей період складають суму в розмірі: 1342,00 грн х2=2684 грн.
Згідно вироку Харківського районного суду Харківської області від 22.09.2023 кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 190 КК України, громадянин ОСОБА_4 скоїв у червні 2023 року, чим спричинив матеріальну шкоду на загальну суму 833,00 грн.
Цим вироком ОСОБА_4 засуджено за ч. 1 ст. 190 КК України, за вчинення кримінального правопорушення, яким завдано матеріальної шкоди на суму 833 грн, що станом на день вчинення крадіжки складає суму менше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (менше 2684 грн).
Кримінальна протиправність діяння, а також його карність та інші кримінально-правові наслідки визначаються тільки Кримінальним кодексом, що діяв на час вчинення цього діяння (ч. 3 ст. 3, ч. 2 ст. 4 КК України).
Закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість (ч. 1 ст. 5 КК України).
Указане положення цілком узгоджується із вимогами ст. 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Таким чином, на теперішній час кримінальна відповідальність за таємне викрадення чужого майна (крадіжка) настає виключно у випадку, якщо вартість такого майна становить більше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян встановленого на дату скоєння відповідного правопорушення.
Вказані висновки суду узгоджуються з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі №0306/7567/12, згідно з якими «за загальним правилом, закріпленим у частині другій статті 4 КК, злочинність, караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час його вчинення. Припинення законної сили кримінально-правової норми тягне неможливість її застосування до діянь, що передбачені чи передбачалися у КК раніше як злочини і скоєні після втрати цією нормою чинності. Водночас у випадках, коли новий закон про кримінальну відповідальність покращує юридичне становище особи, він поширюється і на діяння, вчинені до набрання ним чинності, тобто застосовується принцип ретроактивності».
Крім того, в постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 07 жовтня 2024 року у справі № 278/1566/21 зроблено висновок, що Закон України № 3886-IX, яким унесені зміни до ст. 51 КУпАП, є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність у значенні ст. 5 КК України для тих діянь, які до набрання цим Законом чинності вважалися кримінальним правопорушенням, однак після набрання ним чинності підпадають під ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 51 КУпАП.
Зміни, внесені Законом № 3886-IX, мають зворотну дію в часі.
Таким чином, діяння, за вчинення якого засуджено ОСОБА_4 вироком Харківського районного суду Харківської області від 22.09.2023, наразі не може вважатися кримінально караним правопорушенням, оскільки вартість майна, за викрадення якого останній засуджений, не перевищує граничної вартості майна, за викрадення якого наразі передбачено саме кримінальну відповідальність 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.
Частиною 2 статті 74 КК України передбачено, що особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
У зв'язку із зазначеним, суд дійшов висновку про те, що оскільки ОСОБА_4 на теперішній час відбуває покарання за вчинення діяння, кримінальна караність якого усунута, останнього необхідно звільнити від призначеного судом покарання.
Враховуючи викладене, суд зазначає, що подання начальника Харківського районного відділу №1 філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області ОСОБА_3 стосовно засудженого ОСОБА_4 є законним, обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись вимогами Закону України № 3886-IX від 18.07.2024, ч. 1, ч. 3 ст. 5, ч. 2 ст. 74 КК України, ст. ст. 372, 376, 537, 539 КПК України, суд,-
Подання начальника Харківського районного відділу №1 філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області ОСОБА_6 - задовольнити.
Звільнити засудженого ОСОБА_4 від призначеного покарання за вироком Харківського районного суду Харківської області від 22.09.2023, у зв'язку з усуненням законом караності діяння, за яке його було засуджено.
Ухвала може бути оскаржена протягом семи днів з дня її оголошення до Харківського апеляційного суду через Харківський районний суд Харківської області.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що ухвала суду не набрала законної сили.
Суддя ОСОБА_1