Справа №523/8193/25
Провадження №1-кс/523/2420/25
10 червня 2025 року Пересипський районний суд міста Одеси в складі:
слідчого судді - ОСОБА_1
секретаря - ОСОБА_2
за участю прокурора - ОСОБА_3
захисника - ОСОБА_4
підозрюваного - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі клопотання слідчого Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві ОСОБА_6 у кримінальному провадженні № 62023150020000346 від 03.06.2023 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під ватрою у відношенні
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не одруженого, з середньою освітою, військовослужбовця за призовом під час мобілізації на посаді солдата військової частин НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не засудженого в силу ст.89 КК України
підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,-
Слідчий Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві ОСОБА_6 , розглянувши матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62023150020000346 від 03.06.2023 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, звернувся до Пересипського районного суду міста Одеси з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під ватрою у відношенні ОСОБА_5 .
Відповідно до даного клопотання, матрос ОСОБА_5 будучи військовослужбовцем за призовом під час мобілізації та проходячи її на посаді оператора-топогеодезиста топогеодезичного відділення військової частин НОМЕР_2 , у військовому званні «матрос», в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. ст. 9, 11, 16, 58, 59, 127-130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1 - 4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від обов'язків військової служби, в умовах воєнного стану 07.05.2023 о 20:00 самовільно залишив військову частину НОМЕР_2 , що знаходиться на території АДРЕСА_2 (більш точне місце дислокації зазначити неможливо у зв'язку із введенням на території України воєнного стану) та до теперішнього часу ухиляється від проходження військової служби, проводячи час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби.
У зв'язку з не встановленням місцезнаходження ОСОБА_5 вжито заходів для вручення даного повідомлення про підозру у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень (поштовим зв'язком).
Відповідно до ч. 1 ст. 42 КПК України підозрюваним є також особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено йому внаслідок не встановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Отже, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, санкція якої передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років, та відповідно до ч. 5 ст.12 КК України вказаний злочин віднесений до категорії тяжких злочинів.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 повністю підтверджується зібраними досудовим розслідуванням доказами, а саме: показаннями свідків та іншими матеріалами досудового розслідування.
Приймаючи до уваги, що з 07.05.2023 року по теперішній час підозрюваний ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, переховується від органу досудового розслідування та суду, перешкоджає проведенню слідчих дій, що унеможливлює прийняття процесуальних рішень у кримінальному провадженні, то наразі необхідно отримати дозвіл на затримання останнього з метою приводу до Суворовського районного суду м. Одеси для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Необхідність обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_5 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлюється наявністю наступних ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які можуть настати, якщо підозрюваний буде залишатись на волі: Підозрюваний проживає на значній відстані від місця знаходження орану досудового розслідування, що може дати змогу йому переховатися від органів досудового розслідування. Про це також свідчить сам факт нез'явлення вчасно до місця передислокації військової частини та переховування в дійсний час, не повідомлення про себе органу досудового розслідування, органам військового управління. Підозрюваний переховується від органів досудового розслідування та суду. Підозрюваний фактично знаходиться на волі та має фактичну можливість незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, оскільки свідки у справі його співслужбовці, про яких йому відомо.
Залишаючись на волі, підозрюваний має можливість вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити вчиняти правопорушення, в якому підозрюється. Підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Під час досудового розслідування, встановивши наявність ризиків передбачених п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий звернувся до слідчого судді з клопотанням про обрання запобіжного заходу ОСОБА_5 у виді тримання під вартою.
Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання, зазначивши при цьому, що ОСОБА_5 підозрюється у скоєнні тяжкого злочину, може незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, може переховуватися від органів досудового розслідування; вчинити інше кримінальне правопорушення, може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що свідчить про неможливість запобігання ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, у зв'язку з чим, просив задовольнити клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під ватрою.
Захисник та підозрюваний заперечували проти клопотання, вважали, що клопотання прокурора не вмотивоване, ризики прокурором не доведені, просили застосувати більш м'який запобіжний захід не пов'язаний із триманням під вартою, при цьому надали суду характеризуючи документи, а також документи, які підтверджують отримання підозрюваним у 2024 році поранення під час несення військової служби. Також захисник зазначила про незадовільний стан здоров'я її підзахисного та просила, у разі задоволення клопотання, утримувати його на гаупвахті, оскільки лише там йому може бути надана належна медична допомога.
Суд, вислухавши учасників процесу, вивчивши матеріали справи, вважає, що клопотання слідчого підлягає задоволенню на підставі наступного.
При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує ризики передбачені ст.177 КПК України, обставини передбачені ст.178 КПК України, а саме вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання (за кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України, передбачено покарання у вигляді позбавлення волі), той факт, що підозрюваний раніше не притягувався до кримінальної відповідальності в силу ст.89 КК України, на момент вчинення правопорушення був військовослужбовцем.
Окрім цього, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об'єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду з прав людини, «у п-п.» «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру». У справі «Мюррей проти Сполученого Королівства (1994), суд визначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення хоча не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» (2001 рік), Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Метою та підставами застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою є забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_5 покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється, перешкоджати проведенню досудового розслідування іншим чином та знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, тобто ризикам, передбачених п.п. 1, 2, 3,4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так, існує реальний ризик переховування ОСОБА_5 від органів досудового розслідування або суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності, враховуючи тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення та тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання його винуватим у вказаному кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обґрунтовано підозрюється.
Крім цього, є реальна загроза того, що останній у разі не застосування запобіжного заходу буде переховуватися на території іншої країни.
Таким чином, на підставі наданих слідчому судді матеріалів, оцінюючи всі встановлені під час розгляду клопотання обставини, слідчий суддя вважає, що на даний час більш м'які запобіжні заходи можуть не забезпечити належної поведінки підозрюваного ОСОБА_5 .
При цьому, враховуючи особу підозрюваного, обставини справи, а також той факт, що після вміненого йому кримінального правопорушення він, через певний час, продовжив військову службу у іншій військовій частині та отримав тяжке поранення під час виконання службових обов'язків, враховуючи положення ч.ч.3, 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України.
З урахуванням особи підозрюваного та обставин злочину, слідчий суддя вважає за необхідне визначити розмір застави у межах розміру передбаченого ст.182 КПК України, який передбачений для осіб підозрюваних чи обвинувачених у вчиненні тяжкого злочину.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 132, 176, 177, 178, 181, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 205, 376 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під ватрою у відношенні ОСОБА_5 - задовольнити.
Застосувати у відношенні ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням на гаупвахті ІНФОРМАЦІЯ_2 строком до 08.08.2025 року включно.
Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_5 обов'язків, передбачених КПК України, у розмірі - 40 (сорока) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто станом на 01.01.2025 року - 121120 (сто двадцять одну тисячу сто двадцять) гривень.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу. Підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави.
У разі внесення застави, покласти на підозрюваного обов'язки строком на 2 (два) місяці, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:
- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду;
- не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та роботи;
Роз'яснити підозрюваному, що відповідно до ст.182 ч.8, 10, 11 КПК України, у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України. Застава внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
Ухвала слідчого судді про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою припиняє свою дію 08.08.2025 року.
Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді, може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_1