09 червня 2025 року місто Київ
єдиний унікальний номер справи: 759/2873/24
номер провадження: 22-ц/824/5710/2024
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач),
суддів: Невідомої Т.О., Нежури В.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 31 жовтня 2024 року у складі судді Журибеди О.М., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання,
У лютому 2024 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання.
Позовна заява мотивована тим, що з 15 листопада 1997 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі, який 15 жовтня 2012 року було розірвано. У шлюбі у сторін народилась дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивачка вказувала, що з 29 січня 2013 року відповідач не приймав участі в утриманні дочки, у зв'язку з цим вона звернулась до суду з позовом та рішенням суду від 13 травня 2013 року з відповідача на її користь було стягнуто аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку відповідача. Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 29 червня 2016 року збільшено розмір аліментів до 1/2 частин доходів від всіх видів заробітку відповідача.
Зазначала, що дочка ОСОБА_3 є студентом 1 курсу освітнього ступеню «бакалавр» факультету економіки та управління Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана. Проте відповідач не приймає участі в оплаті вартості навчання та, як наслідок, утримання дитини, яка продовжує навчання.
З урахуванням наведеного, позивачка ОСОБА_2 просила стягнути з ОСОБА_1 на її користь аліменти у розмірі 1/2 частини від всіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на період її навчання, але не більше як до досягнення донькою 23 років.
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 31 жовтня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка продовжує навчання, у розмірі 1/4 частини від всіх видів заробітку, щомісячно, на весь період навчання у вищому учбовому закладі, але не більше ніж до досягнення нею 23-річного віку, починаючи з 09 лютого 2024 року.
Рішення суду про стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання.
Стягнуто із ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 1 211 грн 60 коп.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення судом норм процесуального права та неправильним застосування норм матеріального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом не було взято до уваги те, що відповідачем добровільно було сплачено грошові кошти у розмірі 41 750 грн 00 коп. за перший та другий семестри 2-го курсу навчання дочки ОСОБА_4 , що підтверджується долученими до матеріалів справи доказами. Також відповідачем на рахунок вищого навчального закладу було перераховано за перший курс навчання дочки ОСОБА_4 кошти у розмірі 39 800 грн 00 коп., що також підтверджується квитанцією про оплату з рахунку відповідача, але від імені дочки, яка його так просила у листуванні. Разом з тим, суд не надав правової оцінки тому, що позивачкою не було сплачено жодних коштів за навчання спільної дочки ОСОБА_4 .
Вказує, що судом першої інстанції не досліджувалось питання того, що він добровільно та щомісячно сплачував власні кошти на рахунок дочки ОСОБА_4 і з моменту настання її повноліття, тобто з ІНФОРМАЦІЯ_2 , він добровільно сплачував їй кошти, які були її власністю і вона використовувала їх на свої потреби, які у розумінні ст.179 СК України можна вважати аліментами. Тому вважає, що посилання суду першої інстанції на те, що відповідач в повному обсязі не надає матеріальної допомоги позивачці на утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання, не відповідає дійсності.
Зазначає, що судом першої інстанції не було враховано стан його здоров'я. Вказує, що у квітні 2007 року він переніс операційне втручання - грижепластика за Ліхтенштейном, у 2009 році йому діагностовано гіпертонічну хворобу 1 стадії, ступеня 1, ризику 2, міжхребцевий остеохондроз з грижами хребців і деформуючий спондильоз усіх відділів, деформуючий артроз пів місяцевих з'єднань С5-С7 хребців з больовим синдромом, поширена екзема в стадії нестійкої ремісії, ішемічна хвороба серця, дифузний кардіосклероз, сечосолевий діатез. У січні 2010 році він був змушений звільнитись з військової служби за станом здоров'я, що підтверджується свідоцтвом про хворобу №1467. Також вказує, що згідно з консультативним висновком невролога медичної клініки «ВІВА» від 24 лютого 2024 року у нього є наслідки перенесеної черепно-мозкової травми, консолідованого уламкового, імпресійного перелому тім'яної кістки правобічно, струсу головного мозку (2017 року, за анамнезом) за цефалгічним та астенічними синдромами, інестичними розладами, а відповідно до консультаційного висновку спеціаліста «Центру кардіології та кардіохірургії МОЗ України» від 22 лютого 2024 року у нього встановлено ІХС: дифузний кардіосклероз. Недостатність мітрального та тристулкового клапанів І ст. Поодинока екстрасистолія. Гіпертонічна хвороба II ст., 3 ст., ризик дуже високий, кризовий перебіг. Консолідований уламковий, імпресійний перелом тім'яної кістки правобічно. Дисциркулаторна енцефалопатія 1-II ст. на фоні шийного остеохондрозу у вигляді розсіяної дрібновогнищевої симптоматики та помірно вираженого астено-вегетативного синдрому. Спондилоартроз верхньо- та нижньогрудного відділів хребта. Дегенеративно-дистрофічні зміни, ускладений остеохондроз МХД СЗ-С4, С6-С7 з компресією дуального мішка; спондилоартроз С5-С7 шийного та поперекового відділів хребта, ЖКХ.
Зазначає, що вказані вище його хвороби потребують постійного лікування та медикаментозного підтримання, на що він вимушений постійно витрачати кошти, однак суд першої інстанції при ухвалені оскаржуваного рішення наведеного не врахував.
Також вказує, що суд першої не врахував, що відповідно до рішення Подільського районного суду міста Києва від 18 грудня 2015 року у справі №758/12805/15-ц він сплачує аліменти на утримання матері - ОСОБА_5 в розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу). Починаючи з початку повномасштабного вторгнення російської федерації, відповідач залишився в Україні та доглядає за матір'ю, якій наразі 76 років, возить її по лікарям та купує необхідні ліки, що також потребує фінансових витрат.
Зазначає, що відповідно до рішення Деснянського районного суду міста Києва від 31 жовтня 2019 року у справі №754/18010/18 відповідачу присуджені аліменти на утримання малолітньої дочки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/8 частини з усіх видів заробітку (доходу). Важливим є той факт, що аліменти в розмірі 1/8 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача на користь дочки ОСОБА_6 не були підвищені судом попри те, що дочці було діагностовано некваліфіковану саркому орбіти правого ока, але і в цьому випадку відповідач добровільно надавав допомогу на лікування дочки.
Звертає увагу на те, що аліменти, які він фактично сплачує, та з урахуванням аліментів, присуджених в оскаржуваному рішенні суду, їх розмір складає (1/4 + 1/8 + 1/4) 62,5 %, що, на його думку, є порушенням ст.70 Закону України «Про виконавче провадження».
Також вказує, що позивачкою, у порушення вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України, не доведено жодними належними та допустимими доказами необхідності сплати аліментів на утримання повнолітньої дочки та витрат, які вона несе нарівні з відповідачем на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_4 , враховуючи що за її навчання він платить самостійно без участі позивачки та перераховує кошти дочці. Крім того, зазначає, що судом не було досліджено його можливість надавати таку матеріальну допомогу для повнолітньої працездатної дочки, оскільки в силу ст.198 СК України батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.
Позивачка ОСОБА_2 не скористалася своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направила.
Згідно з ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Згідно з вимогами ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Крім того, практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).
Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 ст.6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також, надав сторонам строк для подачі відзиву.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі №668/13907/13-ц).
Оскільки дана справа не відноситься до тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, без повідомлення учасників справи.
Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Згідно з вимогами ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає не в повному обсязі.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що повнолітня ОСОБА_3 потребує матеріальної допомоги у зв'язку з продовженням навчання, а її батько ОСОБА_1 зобов'язаний її надавати відповідно до ч.1 ст.199 СК України. При визначенні розміру аліментів, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача на утримання повнолітньої ОСОБА_3 , суд першої інстанції прийняв до уваги те, що вона навчається за денною формою, знаходиться на повному особистому забезпечені, не має можливості самостійно працювати та забезпечувати себе матеріально. Також судом першої інстанції враховано матеріальний та сімейний стан відповідача, на утриманні якого перебуває малолітня дочка ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідно до рішення суду від 31 жовтня 2019 року з відповідача на її утримання стягуються аліменти в розмірі 1/8 частини від всіх його заробітків, малолітня дочка відповідача має проблеми зі здоров'ям, у зв'язку з чим перенесла операцію в 2021 році, після якої остання потребує реабілітації, а також те, що на утриманні відповідача перебуває його мати та якій він сплачує аліменти у розмірі 1/4 доходів, відповідно до рішення суду від 18 грудня 2015 року. За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення з відповідача аліментів на утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання, в розмірі 1/4 частини від всіх видів його доходу.
Однак повністю з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що сторони з 15 листопада 1997 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 15 жовтня 2012 року (а.с.8).
Від шлюбу сторони мають дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (а.с.9).
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 13 травня 2013 року задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів та стягнуто з ОСОБА_3 аліменти на утримання малолітніх дітей ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 29 січня 2013 року і до досягнення дітьми повноліття, але не менше ніж 30% прожиткового мінімумі для дитини відповідного віку (а.с.10).
Зі справи видно, що рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 29 лютого 2016 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання: сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі - 1/2 частини усіх видів доходів (заробітків), щомісячно, починаючи з 05 вересня 2015 року до досягнення ними повноліття, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на іншу дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття. Стягнуто з ОСОБА_1 та користь ОСОБА_2 додаткові витрати на навчання сина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1 487 грн 50 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 та користь ОСОБА_2 пеню (неустойку) за несплату аліментів на утримання сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 29 січня 2013 року по 04 жовтня 2013 року у розмірі 1 778 грн 70 коп. (а.с.11).
Судом першої інстанції встановлено, що повнолітня дочка сторін ОСОБА_3 є студенткою 1 курсу освітнього ступеня «бакалавр», факультету економіки та управління Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана, дата початку навчання 01 вересня 2023 року, а дата закінчення - 30 червня 2027 року, що підтверджується довідкою від 26 вересня 2023 року №433 (а.с.16).
14 серпня 2023 року між Київським національним економічним університетом імені Вадима Гетьмана та ОСОБА_3 , законний представник якої є її мати ОСОБА_2 , укладено договір №2310984490 про навчання у закладі вищої освіти, предметом якого є навчання у Київському національному економічному інституті імені Вадима Гетьмана, зарахувавши вступника на навчання на 1 курс після виконання вимог умов прийому на навчання для здобуття вищої освіти, форма навчання - денна, фінансування навчання здійснюється за рахунок коштів фізичних осіб (а.с.17).
Того ж дня, тобто, 14 серпня 2023 року, між Київським національним економічним університетом імені Вадима Гетьмана та ОСОБА_2 укладено договір №2310984490 про надання платної освітньої послуги для підготовки фахівців, згідно з яким форма здобуття освіти ОСОБА_3 - денна, загальна вартість платної освітньої послуги за весь строк навчання становить 159 200 грн 00 коп. (а.с.18).
Згідно із звітом про здійснені відрахування та виплати ТОВ НВФ «Криптон», ОСОБА_1 за вересень 2022 року мав дохід у вигляді заробітної плати у розмірі 9 473 грн 65 коп., за грудень 2023 року - 18 633 грн 05 коп. (а.с.31, 32).
Відповідач ОСОБА_1 є пенсіонером за вислугою років, що вбачається з пенсійного посвідчення № НОМЕР_2 (а.с.63).
Судом першої інстанції встановлено, що відповідач ОСОБА_1 має ще іншу неповнолітню дочку ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 21 вересня 2016 року серії НОМЕР_3 (а.с.69).
Також по справі встановлено, що рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 31 жовтня 2019 року стягнуто з ОСОБА_1 аліменти на утримання дочки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/8 частини усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 22 грудня 2018 року до досягнення дитиною повноліття (а.с.71-73).
Крім того, рішенням Подільського районного суду міста Києва від 18 грудня 2015 року стягнуто з ОСОБА_1 аліменти на утримання матері ОСОБА_5 у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), починаючи з 13 листопада 2015 року (а.с.68).
Заперечуючи проти позову, відповідач долучив до відзиву на позовну заяву платіжні інструкції про переказ грошових коштів на ім'я дочки ОСОБА_3 (а.с.54-59).
При цьому з довідки про доходи ОСОБА_1 слідує, що за 2022 рік він отримав 72 750 грн 22 коп. пенсії, а за 2023 рік - 74 739 грн 68 коп. (а.с.46-47).
Матеріали справи не містять доказів того, що окрім пенсії, ОСОБА_1 має інші регулярні чи не регулярні джерела доходу. Не повідомила про такі доходи відповідача і позивачка у справі.
Також до відзиву на позовну заяву відповідачем долучені медичні документи щодо стану його здоров'я (а.с.74-79).
Як встановлено судом першої інстанції повнолітня ОСОБА_3 проживає з позивачкою та знаходиться на її утриманні.
Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 СК України.
Так, ч.1 ст.198 СК України передбачено, що батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.
Відповідно до положень ст.199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Згідно з ч.1 ст.200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 серпня 2018 року у справі №748/2340/17 зроблено висновок по застосуванню ст.199 СК України, який полягає в тому, що обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: походження дитини від батьків або наявність між ними іншого юридично значущого зв'язку (усиновлення); досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).
У відповідності до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Як установлено вище, повнолітня ОСОБА_3 з 01 вересня 2023 року є студенткою денної форми навчання Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана та проживає разом з позивачкою.
Указані обставини свідчать про те, що повнолітня ОСОБА_3 у зв'язку з продовженням навчання потребує матеріальної допомоги.
Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач ОСОБА_1 вказував, що ним добровільно було сплачено за перший та другий семестри 2 курсу навчання дочки ОСОБА_4 грошові кошти в розмірі 41 750 грн 00 коп. Також відповідачем на рахунок навчального закладу було перераховано за перший курс навчання дочки ОСОБА_4 грошові кошти в розмірі 39 800 грн 00 коп., але від її імені, оскільки вона так його просила в листуванні. При цьому, позивачкою не було сплачено за навчання дочки ОСОБА_4 жодних коштів. Також вказував, що він добровільно та щомісячно сплачував власні кошти на рахунок дочки ОСОБА_4 і з моменту настання її повноліття, тобто з ІНФОРМАЦІЯ_2 , він добровільно сплачував дочці кошти, які були її власністю і вона використовувала їх на свої потреби.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що надання дитині матеріальної допомоги у добровільному порядку є правом батька та не звільняє його від обов'язку утримувати дитину.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 27 травня 2020 року у справі №712/4702/19 (провадження №61-929св20).
З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги про те, що відповідач в повній мірі добровільно забезпечує дитину, сплачуючи кошти за її навчання та надаючи кошти безпосередньо донці, що на думку відповідача, свідчить про відсутність правових підстав для запровадження механізму примусового стягнення аліментів на утримання дитини за рішенням суду, є необґрунтованими з наведених вище підстав.
Отже враховуючи, що відповідач ОСОБА_1 є пенсіонером за вислугою років, разом з цим він продовжує працювати, а тому може надавати матеріальну допомогу на утримання своєї повнолітньої дочки, яка продовжує навчання.
ЄСПЛ зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).
Отже, враховуючи наведені вище обставини справи та, встановивши, що дитина проживає разом із матір'ю, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання.
Частинами 1-2 ст.89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Визначаючи розмір аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки сукупності наявних у справі доказів та не врахував, що батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати відповідно до вимог ст.198 СК України, покладено на обох батьків в рівних частинах.
Зокрема, судом першої інстанції не враховано, що згідно з консультативним висновком №733 від 02 лютого 2021 року неповнолітній дочці відповідача - ОСОБА_7 проведено операцію - біопсія новоутворення правої орбіти за типом злоякісної пухлини (а.с.70).
За даними відкритих джерел, що перебувають у публічному доступі, вбачається, що біопсія новоутворення правої орбіти є інвазивним хірургічним втручанням високої складності, що здійснюється з метою отримання тканини пухлини, локалізованої в орбітальній ділянці правого ока, для морфологічного (гістологічного) аналізу. Враховуючи анатомічну складність орбіти, близькість до зорового нерва, очного яблука та судин, процедура супроводжується підвищеним ризиком розвитку інтра- та післяопераційних ускладнень, таких як кровотеча, травма очного апарату, зорові порушення або інфекція. Операція виконується лише за наявності обґрунтованих медичних показань, після проведення попередніх інструментальних досліджень (КТ/МРТ) та отримання письмової інформованої згоди пацієнта. Процедура відноситься до високоспеціалізованої медичної допомоги та потребує участі лікаря-офтальмолога або офтальмохірурга з відповідною кваліфікацією.
При цьому злоякісна пухлина ока є рідкісним та агресивним злоякісним новоутворенням, яке характеризується швидким ростом, високою ймовірністю поширення на прилеглі структури та значним ризиком метастазування. Дане захворювання потребує невідкладного високоспеціалізованого лікування, яке включає комбіновану терапію: хірургічне втручання, хіміотерапію та променеву терапію. Лікування можливе лише у спеціалізованих онкологічних клініках, часто за кордоном або з використанням високовартісного обладнання та препаратів.
Зазначені обставини відповідно до ч.3 ст.82 ЦПК України є загальновідомими і не потребують доказування.
Також суд першої інстанції, у порушення вимог ст.263 ЦПК України, не надав належної оцінки тим обставинам, що ОСОБА_1 вже сплачує аліменти на свою матір та на іншу малолітню дочку ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка з огляду на стан здоров'я (некваліфіковану саркому орбіти правого ока) потребує тривалого та дороговартісного лікування, а також стан здоров'я та матеріальне становище відповідача, як платника аліментів (відсутність у нього інших доходів, ніж пенсія) та, як наслідок, не з'ясував чи буде стягнутий судом із відповідача розмір аліментів на рівні 1/4 частки від всіх видів його заробітку (доходу) відповідати вимогам СК України та принципам диспозитивності й пропорційності цивільного судочинства, передбачених ст.3 ЦПК України.
Отже, враховуючи засади цивільного законодавства щодо розумності і справедливості та приймаючи до уваги наведені вище встановлені обставини, колегія суддів приходить до висновку про зменшення розміру аліментів, які підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання повнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка продовжує навчання, з 1/4 до 1/6 частини з усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, на весь період навчання дитини у вищому учбовому закладі, але не більше ніж до досягнення нею 23-річного віку, починаючи з 09 лютого 2024 року.
Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За таких обставин колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру аліментів на утримання дитини - зміні з наведених вище підстав.
Згідно з ч.3 ст.389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, визначених у п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.
Керуючись ст.ст.374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 31 жовтня 2024 року змінити в частині визначення розміру аліментів, які підлягають стягненню із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання повнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка продовжує навчання, зменшивши їх з 1/4 до 1/6 частини від всіх видів заробітку, щомісячно, на весь період навчання дитини у вищому учбовому закладі, але не більше ніж до досягнення нею 23-річного віку, починаючи з 09 лютого 2024 року.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у ч.3 ст.389 ЦПК України.
Головуючий
Судді: