Справа № 273/822/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Бєлкіна Д.С.
Суддя-доповідач - Боровицький О. А.
10 червня 2025 року м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Боровицького О. А.
суддів: Курка О. П. Ватаманюка Р.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Баранівського районного суду Житомирської області від 28 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ГУНП в Житомирській області, Звягельського РВП ГУНП в Житомирській області, поліцейського з реагування патрульної поліції сектору поліцейської діяльності №1 Звягельського РВП ГУНП в Житомирській області сержанта поліції Присяжнюка Володимира Руслановича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,
Позивач звернувся до Баранівського районного суду Житомирської області з позовом до ГУНП в Житомирській області, Звягельського РВП ГУНП в Житомирській області, поліцейського з реагування патрульної поліції сектору поліцейської діяльності №1 Звягельського РВП ГУНП в Житомирській області сержанта поліції Присяжнюка Володимира Руслановича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.
Рішенням Баранівського районного суду Житомирської області від 28 квітня 2025 року адміністративний позов задоволено частково.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Сторони в судове засідання не з'явилися, на адресу суду надіслали заяви про розгляд справи без їх участі в порядку письмового провадження.
Відповідно до ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Виходячи з приписів п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 311 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що постановою по справі про адміністративне правопорушення серії ББА №320942 від 03.03.2024 року, винесеною поліцейським з реагування патрульної поліції сектору поліцейської діяльності №1 Звягельського РВП ГУНП в Житомирській області сержанта поліції Присяжнюком Володимиром Руслановичем на позивача ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.ч. 1,2 ст. 126, ч. 2 ст. 122 КУпАП, у вигляді штрафу в розмірі 3400 гривень.
В постанові зазначено, що 02.03.2024 року о 23 год. 34 хв. в м. Баранівка по пров. 1-й Гайдамаків ОСОБА_1 керував транспортним засобом та під час зміни напрямку руху не ввімкнув покажчик повороту відповідного напрямку руху, повертаючи праворуч, керував транспортним засобом без посвідчення водія, а саме не маючи права керування таким транспортним засобом, а також не пред'явив на законну вимогу поліцейського та не мав при собі реєстраційних документів на транспортний засіб, чим порушив п.2.1 «а», 9.2 «б», 2.1 «б» ПДР України.
Частиною першою статті 126 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред'явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством та тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Частина 2 статті 126 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, що тягне відповідальність у виді штрафу в розмірі 200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян
Згідно п.п. а, б 2.1. ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі, серед іншого, посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб.
Зі змісту досліджених в судовому засіданні відеозаписів судом встановлено, що факт вчинення позивачем, зазначених в оскаржуваній постанові правопорушень, передбачених ч. ч.1, 2 ст. 126 КУпАп повністю підтверджується. Суд критично відноситься до пояснень позивача, що він не керував мотоциклом, адже він перебував у мотошоломі, і коли поліцейський автомобіль повернув за мотоциклом на вулицю Гайдамаків м. Баранівка, будь-яких інших транспортних засобів ( в тому числі мотоцикла на узбіччі) та людей на вулиці в ці хвилини не було. Крім того, позивач не спростував обставин, якими обґрунтований відзив на позовну заяву, а саме не надав суду докази про те, що він має право керування мотоциклами відповідної категорії.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 25 червня 2020 року у справі №520/2261/19 вказала, що визначений ст. 77 КАС обов'язок відповідача суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Частиною 1 статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати превентивні заходи, зокрема, застосовувати технічні прилади і технічні засоби, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.
Згідно частини 1 статті 40 Закону України "Про Національну поліцію" поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати серед іншого такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення: фото - і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень.
Статтею 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Суд зазначає, що диск із відеозаписом є належним та допустимим доказом у справі, оскільки проведення відеофіксації поліцейським ґрунтується на ст. 40 ЗУ «Про національну поліцію» та містить інформацію про фактичні обставини справи. На відео зафіксовано рух транспортного засобу, процедуру складання матеріалів, із відео можливо встановити обставини, що мають суттєве значення для правильного розгляду даної справи
У розділі 2 ПДР, ст. 16 Закону України "Про дорожній рух" передбачено основні права та обов'язки водіїв механічних транспортних засобів та закріплено, що водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Верховний Суд у постанові від 25 вересня 2019 року у справі № 127/19283/17 висловив правову позицію та наголосив на тому що, право органів Національної поліції перевіряти наявність зазначених у пункті 2.1 ПДР документів кореспондується із обов'язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред'явити необхідні документи.
З дослідженого відеозапису вбачається, що на пропозицію працівника пред'явити для перевірки документи позивач не надав таких . Крім того, позивачем до позовної заяви також не долучено будь-яких доказів на спростування того, що станом на 03.03.2024 року він мав право керування вищевказаним транспортним засобом. Тобто, наявними у справі доказами доведений факт вчинення позивачем адміністративних правопорушень, передбачених ч.1, ч. 2 ст. 126 КУпАП.
З огляду на правомірність дій відповідача під час зупинки транспортного засобу та факт непред'явлення посвідчення водія відповідної категорії на законну вимогу працівника поліції, постанова про накладення адміністративного стягнення у за ч. 1, 2 ст. 126 КУпАП є правомірною.
Тому, підстави для скасування постанови серії ББА №320942 від 03.03.2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адмінвідповідальності за ч.ч.1, 2 ст. 126 КУпАП відсутні.
Щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП, суд зазначає наступне.
З дослідженого судом відеозапису неможливо встановити факт , що під час зміни напрямку руху ОСОБА_1 не ввімкнув покажчик повороту відповідного напрямку руху, повертаючи праворуч, оскільки відеозаписом цього не зафіксовано. Отже, належних та допустимих доказів, передбачених ст. 251 КУпАП, відповідачем в підтвердження існування підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП, не надано.
Таким чином, постанова серії ББА №320942 від 03.03.2024 року в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 122 КУпАП підлягає скасуванню.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачається.
Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Баранівського районного суду Житомирської області від 28 квітня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Боровицький О. А.
Судді Курко О. П. Ватаманюк Р.В.