Справа № 273/1389/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Бєлкіна Д.С.
Суддя-доповідач - Боровицький О. А.
10 червня 2025 року м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Боровицького О. А.
суддів: Курка О. П. Ватаманюка Р.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Баранівського районного суду Житомирської області від 28 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ГУНП в Житомирській області, Звягельського РВП ГУНП в Житомирській області, поліцейського з реагування патрульної поліції сектору поліцейської діяльності №1 Звягельського РВП ГУНП в Житомирській області сержанта поліції Присяжнюка Володимира Руслановича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,
Позивач звернувся до Баранівського районного суду Житомирської області з позовом до ГУНП в Житомирській області, Звягельського РВП ГУНП в Житомирській області, поліцейського з реагування патрульної поліції сектору поліцейської діяльності №1 Звягельського РВП ГУНП в Житомирській області сержанта поліції Присяжнюка Володимира Руслановича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.
Рішенням Баранівського районного суду Житомирської області від 28 квітня 2025 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Сторони в судове засідання не з'явилися, на адресу суду надіслали заяви про розгляд справи без їх участі в порядку письмового провадження.
Відповідно до ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Виходячи з приписів п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 311 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що постановою по справі про адміністративне правопорушення серії ББА №320960 від 06.06.2024 року, винесеною поліцейським з реагування патрульної поліції сектору поліцейської діяльності №1 Звягельського РВП ГУНП в Житомирській області сержанта поліції Присяжнюком Володимиром Руслановичем на позивача ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3, ч. 2 ст. 122, ст. 125 КУпАП, у вигляді штрафу в розмірі 1190 гривень.
В постанові зазначено, що 06.06.2024 року в 11 год. 12 хв. в м. Баранівка по вулиці Гайдамаків ОСОБА_1 керував трактором з причепленим до нього причепом ПТС-4 Субіно, на якому був відсутній державний номерний знак, на час руху не ввімкнув покажчик повороту відповідного напрямку, приймаючи відповідне крайнє праве положення на проїзній частині, а також перевозив пасажира на вантажному причепі, який був причіплений до трактора, чим порушив п.п. 2.9 «в», 9.2 «б», 21.11. «а» ПДР України.
Згідно ч.1 ст.121-3 КУпАП адміністративна відповідальність настає за керування або експлуатацію транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака.
Приписами п.2.9 «в» ПДР встановлено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов'язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що: - не належить цьому засобу; - не відповідає вимогам стандартів; - закріплений не в установленому для цього місці; - закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м; - неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.
Відповідно до ч. 2 ст. 122 КУпАП настає відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонений сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання),а так само порушення правил навчальної їзди .
Приписами п. 9.2 ПДР України встановлено, що водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку: б) перед перестроюванням, поворотом або розворотом.
Відповідно до ст. 125 КУпАП настає відповідальність за інші порушення правил дорожнього руху, крім передбачених статтями 121-128, частинами першою і другою статті 129, статтями 139 і 140 цього Кодексу.
Відповідно до п. 21.11 «а» ПДР України пасажирів забороняється перевозити поза кабіною автомобіля (крім передбачених Правилами випадків перевезення пасажирів у кузові вантажного автомобіля з бортовою платформою або в кузові-фургоні, призначених для перевезення пасажирів).
Зі змісту досліджених в судовому засіданні відеозаписів судом встановлено, що факт вчинення позивачем, зазначених в оскаржуваній постанові правопорушень, повністю підтверджується. Суд критично оцінює пояснення позивача ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_2 , наданих в судовому засіданні, вбачаючи в них спробу уникнути ОСОБА_1 відповідальності .
Частиною 1 статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати превентивні заходи, зокрема, застосовувати технічні прилади і технічні засоби, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.
Згідно частини 1 статті 40 Закону України "Про Національну поліцію"поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати серед іншого такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення: фото - і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень.
Статтею 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Отже, наданий відповідачем відеозапис, може слугувати доказом в справі про адміністративне правопорушення в розумінні норм вищевказаного законодавства.
За змістом ч. 1 та ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів, а також у доведенні перед судом їх переконливості, суд зазначає, що обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідачем не звільняє позивача від обов'язку доказування протилежного.
Оскільки доводи позивача про незаконність та протиправність оскаржуваної постанови не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, відповідачем доведено правомірність оскаржуваної постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 121-3, ч. 2 ст. 122, статті 125 КУпАП суд дійшов висновку, що правові підстави для задоволення позову та скасування оскаржуваної постанови відсутні. Суд вважає доведеним факт керування позивачем транспортним засобом за наведених у постанові обставин, оскільки вказані обставини підтверджуються дослідженими в судовому засіданні відеоматеріалами.
Крім того, твердження позивача про накладення на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1190 грн., який перевищує розмір штрафних санкцій по вказаним у постанові правопорушенням, спростовуються копією постанови, долученої до позовної заяви, де вказано про вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 121-3, ч. 2 ст. 122, та ст. 125 КУпАП , а не ч.1 ст. 121, ч. 2 ст. 122, ст. 125 КУпАП , яка вказано позивачем у позовній заяві. Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. А тому, враховуючи , вчинені правопорушення, а також те, що санкція ч.1 ст. 123-1 передбачає накладення штрафу в розмірі 70 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (1190 грн), перевищення розміру штрафу не вбачається.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачається.
Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Баранівського районного суду Житомирської області від 28 квітня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Боровицький О. А.
Судді Курко О. П. Ватаманюк Р.В.