Рівненський апеляційний суд
Іменем України
05 червня 2025 року м. Рівне
Справа № 571/1079/25
Провадження № 11-сс/4815/158/25
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Рівненського апеляційного суду у складі:
судді-доповідача - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,
прокурора - ОСОБА_5 ,
підозрюваного - ОСОБА_6 ,
захисників - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне в режимі відеоконференції матеріали провадження за апеляційними скаргами захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Рокитнівського районного суду Рівненської області від 13 травня 2025 року про обрання щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12025181190000083 від 25.03.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, -
Ухвалою слідчого судді Рокитнівського районного суду Рівненської області від 13 травня 2025 року задоволено клопотання заступника начальника СВ ВП №2 Сарненського РВП ГУНП в Рівненській області ОСОБА_9 та обрано щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк досудового розслідування до 21 червня 2025 рокуз визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави в розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 151 400 грн.. В разі внесення застави покладено на підозрюваного обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України.
Не погодившись з рішенням суду, захисники ОСОБА_7 та ОСОБА_8 оскаржили його в апеляційному порядку.
Захисник ОСОБА_7 в апеляційній скарзі вказує, що оскаржувана ухвала не відповідає вимогам закону, матеріалам та обставинам справи, постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому підлягає скасуванню. Зазначає, що оскільки після подання слідчим до суду клопотання про застосування щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою йому та підозрюваному жодні повідомлення та виклики про розгляд даного клопотання не надходили, тому ухвала слідчого судді про надання дозволу на затримання з метою приводу ОСОБА_6 для участі в розгляді поданого клопотання є завідомо неправосудною, оскільки спричинила тяжкі наслідки для підозрюваного у вигляді незаконного позбавлення його волі. Крім того наголошує, що на момент надходження клопотання про надання дозволу на затримання з метою приводу клопотання про застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного до суду ще не надходило, тому підстав для надання дозволу на затримання ОСОБА_6 та доставлення його суду не було. Також вважає, що судом першої інстанції не взято до уваги те, що ОСОБА_6 є особою молодого віку, не дослідженого його стан здоров'я, не враховано, що він має на утриманні батька, який є особою з інвалідністю, вагітну сестру, чоловік якої проходить військову службу по мобілізації, мати померла, є студентом навчального закладу, раніше не судимий, що свідчить про необхідність скасування оскаржуваного рішення.
Просить скасувати ухвалу слідчого судді від 13 травня 2025 року та відмовити в задоволенні клопотання слідчого про застосування щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу.
Захисник ОСОБА_8 в поданій апеляційній скарзі вказує, що слідчим не доведено реальне існування будь-якого з ризиків, вказаних в клопотанні, зокрема відсутній ризик переховування від органу досудового розслідування та суду, оскільки свою вину він не визнає, так як злочину не скоював, а надав лише транспортні послуги з перевезення пасажирів з м. Луцьк до сел. Рокитне без мети незаконного перетину осіб через державний кордон України.
Просить скасувати ухвалу слідчого судді від 13 травня 2025 року та постановити нову, якою обрати щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту. Під час апеляційного розгляду захисник ОСОБА_8 підтримав вимоги апеляційної скарги адвоката ОСОБА_7 та просив відмовити в задоволенні клопотання слідчого про обрання щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи підозрюваного та його захисників на підтримання апеляційних скарг, думку прокурора, який просив залишити рішення слідчого судді без зміни, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Частиною 1 ст.131 КПК України передбачено, що заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до пунктів 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
При цьому, відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм застосуванням більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного і його поведінки.
З матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_6 інкримінується вчинення кримінального правопорушення, яке полягає в організації та сприянні в незаконному переправленні осіб через державний кордон України, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, а саме здійснення перевезення громадян на автомобілі марки «Opel Astra», д.н.з. НОМЕР_1 , які мали намір незаконно перетнути державний кордон України, та які в якості оплати за організацію та сприяння у незаконному перетині кордону попередньо переказали через касу на невстановлені крипто гаманці 10 тис. дол. США та 5 тис. дол. США відповідно, до селища Рокитне Сарненського району, поблизу якого розташований державний кордон України з республікою білорусь. В подальшому в сел. Рокитне, згідно матеріалів провадження, ОСОБА_6 зустрівся з ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , які також мали намір незаконно перетнути державний кордон України та під час зустрічі передали ОСОБА_6 грошові кошти в сумі 15 тис. дол. США по 5 тис. дол. з кожного. Надалі 12 500 тис. дол. останній передав ОСОБА_13 , які він в свою чергу повинен був передати ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , як частину коштів із переданих в якості оплати за незаконний перетин кордону.
Згідно попередньо обумовленого плану, дії ОСОБА_14 та ОСОБА_15 полягали у наданні послуг з перевезення ОСОБА_13 , ОСОБА_16 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 з сел. Рокитне до с. Дубно Сарненського району Рівненської області, поблизу якого розташований державний кордон України з рб та усунення перешкод шляхом об'їзду контрольно-пропускних пунктів, які розташовані в напрямку руху, однак поблизу с. Дубно автомобіль під керуванням ОСОБА_15 , на якому перевозили вищевказаних осіб, був зупинений працівниками Державної прикордонної служби.
02.04.2025 року ОСОБА_6 на підставі зібраних доказів повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.332 КК України.
Вимогами ст.177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченимпокладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищення, схову або спотворення будь-яких речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчиняти інше кримінальне правопорушення або продовжити правопорушення, в якому підозрюється.
Згідно ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч.5 ст.176 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Апеляційний суд вважає, що рішення про обрання ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою постановлене слідчим суддею з дотриманням вимог зазначених статей.
Так, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про існування обґрунтованої підозри щодо вчинення ОСОБА_6 інкримінованого йому кримінального правопорушення, що підтверджується доказами, зібраними органом досудового розслідування, а саме: повідомленням про виявлення злочину, протоколами оглядів речей ОСОБА_13 , ОСОБА_16 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , протоколами допитів свідків, підозрюваних, протоколами пред'явлення особи для впізнання, та іншими матеріалами провадження в їх сукупності. Тобто на час повідомлення про підозру ОСОБА_6 існували факти та інформація, які свідчили про те, що він міг вчинити інкриміноване кримінальне правопорушення, оскільки повнота та всебічність проведеного розслідування не є тими обставинами, які мають оцінюватись слідчим суддею, судом при з'ясуванні достатності доказів, що стали підставою повідомлення особі про підозру.
Перевіряючи доводи апеляційних скарг щодо наявності у цьому кримінальному провадженні передбачених ч.1 ст.177 КПК України ризиків, колегія суддів виходить з того, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Ризики слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
При розгляді клопотання слідчого на предмет наявності ризиків слідчий суддя встановив, а колегія суддів погоджується, що такі доводи є обґрунтованими, зважаючи на тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному в разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, характер та ступінь суспільної небезпечності кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 , конкретні обставини провадження, дані про особу підозрюваного, а також інші обставини, передбачені ст.178 КПК України.
Зокрема, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про доведеність існування ризику переховування від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, оскільки у разі доведення винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому злочину, останньому загрожує покарання у виді позбавлення волі строком від 7 до 9 років. І хоч тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Разом з тим, тяжкість можливого покарання не є єдиною підставою для висновку про існування у цьому провадженні ризику переховування підозрюваного ОСОБА_6 від органу досудового розслідування та/або суду. Про це, як встановлено слідчим суддею, свідчить також: неодноразові неявки підозрюваного за викликами слідчого, відсутність відомостей про постійне місце проживання, оскільки хоч захисники вказують про те, що ОСОБА_6 постійно проживає з батьком та сестрою, однак під час здійснення слідчих (розшукових) дій він не перебував за вказаним місцем проживання, а його місцезнаходження було невідоме, що стало підставою для оголошення його у розшук, а при затриманні, як зазначив прокурор в ході апеляційного розгляду, він чинив опір та намагався втекти.
На думку апеляційного суду, на даному етапі досудового розслідування доведеним є й ризик незаконного впливу на свідків шляхом умовлянь та погроз з метою зміни ними свої показань, оскільки суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею.
Крім того, в разі обрання підозрюваному запобіжного заходу, не пов'язаного з позбавленням волі, реальним є ризик вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити злочин, в якому останній наразі підозрюється, оскільки він офіційно не працевлаштований, не має постійних доходів, що дає підстави вважати, що вчинення злочинів є основним джерелом доходу для нього, адже злочин, в якому він підозрюється, вчинений з метою отримання фінансової вигоди. Також органом досудового розслідування на даний час не встановлено місцезнаходження грошових коштів в сумі понад 20 тис. дол. США, які мають істотне значення як речові докази для встановлення всіх обставин справи, що свідчить про можливість підозрюваного чи його спільників знищити їх, сховати чи спотворити.
Таким чином слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку на підставі повного та всебічного дослідження наданих органом досудового розслідування матеріалів кримінального провадження, що більш м'який запобіжний захід не забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_6 ..
Доводи захисників та підозрюваного щодо недоведеності причетності ОСОБА_6 до інкримінованого правопорушення спростовуються наведеним вище, тому колегія суддів вважає, що лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на даному етапі досудового розслідування здатний забезпечити потреби досудового розслідування з метою забезпечення кримінального провадження.
Твердження захисника ОСОБА_7 про те, що клопотання слідчого про дозвіл на затримання було зареєстроване Рокитнівським районним судом Рівненської області 15 квітня 2025 року о 14.25 год., а клопотання про обрання запобіжного в цей же день, але пізніше - о 14 год. 34 хв. є необґрунтованими, оскільки з матеріалів провадження вбачається, що клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою подано до суду 02 квітня 2025 року, а з витягу з офіційного сайту Рокитнівського районного суду, доданого адвокатом до апеляційної скарги вбачається лише про список справ, які надійшли до суду саме 15 квітня 2025 року, з яких є дві справи за номером 571/1079/25, однак ні категорії цих справ, ні щодо яких осіб вони надійшли, в даному витязі не зазначено.
Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують висновків слідчого судді щодо наявності достатніх підстав для задоволення клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_6 та можуть бути, зокрема, перевірені в ході досудового розслідування чи судом під час судового розгляду кримінального провадження по суті.
Крім того, слідчим суддею при постановленні ухвали визначений альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в межах, передбачених кримінальним процесуальним законом - в розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осібта визначені обов'язки у разі її внесення. Альтернативний запобіжний захід у вигляді застави та її розмір, визначений слідчим суддею, відповідає обставинам кримінального провадження та встановленим ризикам, який здатний забезпечити стимулюючий ефект цього заходу забезпечення кримінального провадження, належну процесуальну поведінку підозрюваного під умовою звернення внесених коштів у дохід держави в разі невиконання ним обов'язків (вказаний висновок відповідає позиції Європейського суду з прав людини, викладеному у рішенні по справі «Мангурас проти Іспанії»).
Таким чином, під час розгляду клопотання слідчого з'ясовані всі обставини, які мають значення для вирішення питання про обрання підозрюваному ОСОБА_6 запобіжного заходу, які були оцінені в сукупності та стали підставою для прийняття законного судового рішення, тому апеляційний суд не вбачає підстав для скасування ухвали суду першої інстанції,а відтак і для задоволення апеляційних скарг захисників.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Рокитнівського районного суду Рівненської області від 13 травня 2025 року про обрання щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12025181190000083 від 25.03.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, залишити без зміни, а апеляційні скарги захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3