справа № 489/2898/25 провадження №2/489/2001/25
Іменем України
10 червня 2025 року м. Миколаїв
Інгульський районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Коваленка І.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомленням учасників справи (в письмовому провадженні) цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (далі - ТОВ «Споживчий центр») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
встановив:
У квітні 2025 року ТОВ «Споживчий центр» через систему «Електронний суд» звернулося до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 35610,15 грн. та понесені судові витрати.
Як на підставу позовних вимог вказано, що між сторонами 10.07.2024 був укладений кредитний договір (оферти) № 09.07.2024-100000103, відповідно до умов якого позичальник отримала кредит в розмірі 16000,00 грн. строком на 210 дні зі сплатою процентної ставки за користування кредитом в розмірі 1% за один день протягом усього строку надання кредиту та сплати комісії в розмірі 20% від суми кредиту.
Через неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань, станом на 04.02.2024 утворилася заборгованість у розмірі 35610,15 грн., яка складається із 9605,81 грн. заборгованості за тілом кредиту, 16810,15 грн. про процентам, 1194,19 грн. комісії та 8000,00 грн. неустойки, чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр».
Посилаючись на порушення відповідачем своїх зобов'язань позивач просить стягнути наведену заборгованість з відповідача.
Ухвалою Ленінського (на теперішній час, після зміни найменування «Інгульський») районного суду міста Миколаєва від 22.04.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням учасників справи.
Про розгляд справи сторони повідомлені належним чином, в т.ч. шляхом розміщення оголошення на офіційному веб сайті судової влади.
Направлена на адресу відповідача судова кореспонденція повернута до суду поштовим зв'язком із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до частини восьмої статті 128 ЦПК України вважається належним повідомленням сторони про судовий розгляд.
Клопотань від учасників справи про проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін відповідно до частини п'ятої статті 279 ЦПК України не надходило.
Відзиву на позовну заяву відповідачем не надано.
Згідно вимог статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до частини п'ятої статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його складання.
Суд, дослідивши матеріали справи та встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини.
Із матеріалів справи встановлено, що 10.07.2024 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 09.07.2024-100000103, який складається з пропозиції про укладення кредитного договору (оферта) від 10.07.2024 та заявки від 10.07.2024, які підписано відповідачем шляхом застосування цифрового власноручного підпису та одноразового ідентифікатора «Е637».
Кредитний договір укладено сторонами на наступних умовах: сума кредиту - 16000,00 грн. строк, на який надається кредит - 120 дні з дати його надання (10.07.2024); дата повернення кредиту - 04.02.2025 (пункти 1 - 4). Процентна ставка - фіксована незмінна у розмірі 1% за день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит (пункт 5). Комісія, пов'язана з наданням кредиту - 20% від суми кредиту та дорівнює 3200,00 грн. Комісія розраховується шляхом множення кредиту на розмірі комісії у відсотковому значені (пункт 8). Неустойка - 160,00 грн., що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов'язання (пункт 13).
До укладення кредитного договору відповідач була ознайомлена з паспортом споживчого кредиту (підписано одноразовим ідентифікатором «А637»), в якому зазначені умови кредитування, інформація щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту та інша інформація.
Фактичне перерахування позичальнику 10.07.2024 кредитних коштів за кредитним договором в розмірі 16000,00 грн. на картковий рахунок НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua-448797313, позивач підтвердив листом Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальні платіжні рішення» від 04.04.2025 № 1-0404.
Відповідно до довідки-розрахунку про стан заборгованості загальний розмір заборгованості відповідача становить 35610,15 грн., яка складається із: 9605,81 грн. основний борг; 16810,15,00 грн. процентів; 1194,19 грн. комісії; 8000,00 грн. неустойки.
Згідно довідки-розрахунку проценти по кредиту нараховані за період з 10.07.2024 по 04.02.2025, тобто у межах строку кредитування.
Правове обґрунтування та мотиви суду.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Згідно з вимогами статті 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
При цьому згідно з статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (частина перша статті 205 ЦК України).
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (частина перша статті 207 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Згідно з вимогами частини першої статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.
Частиною першою статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Статтею 11 цього ж Закону передбачено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарськими кодексами України, а також іншими актами законодавства.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Покупець (замовник, споживач) повинен отримати підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа, квитанції, товарного чи касового чека, квитка, талона або іншого документа у момент вчинення правочину або у момент виконання продавцем обов'язку передати покупцеві товар.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію»).
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункти 6, 12 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Верховний Суд у постанові від 07.10.2020 під час розгляду справи №127/33824/19 зауважив, що без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір не був би укладений.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 14.06.2022 у справі №757/40395/20.
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судом встановлено, що кредитний договір укладено дистанційно, в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем шляхом їх підписання відповідачем накладенням електронного підпису, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, який був надісланий на номер мобільний телефону позичальника.
Отже, кредитний договір вчинений в електронній формі, яка відповідно до статті 207ЦК України та Закону України «Про електронну комерцію» прирівнюється до письмової форми.
За такого, на підставі наявних в матеріалах справи доказів та враховуючи алгоритм дій, які необхідно вчинити особі, яка укладає в електронній формі кредитний договір, суд вважає доведеними факт укладання відповідачем кредитного договору та виконання позивачем своїх обов'язків за цими договорами, а саме надання грошових коштів відповідачу у розмірі та на умовах, встановлених договором.
Також доведеним є заборгованість відповідача по кредитному договору в частині основного боргу 9605,81 грн., по процентам 16810,15 грн. та комісії 1194,19 грн., яка підтверджена позивачем довідкою-розрахунком та нічим не спростована.
Разом з тим, суд не погоджується із розрахунком заборгованості в частині нарахування неустойки в розмірі 8000,00 грн.
Так, в Україні Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Законом України 2102-IX від 24 лютого 2022 року «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан, який у подальшому продовжувався Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», та який діє до цього часу.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 №2120-IX (набрав чинності 17.03.2022) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18 такого змісту: «18. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».
Таким чином, нарахування позивачем в період дії в Україні воєнного стану неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання відповідачем взятих грошових зобов'язань не відповідає закону, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Так як позов задоволено частково, на підставі частини першої статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню документально підтверджені судові витрати, понесені на сплату судового збору в сумі 1878,08 грн. (2422,40 х 77,53%)
Керуючись статтями 4, 19, 141, 263-265 ЦПК України, суд
вирішив:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 09.07.2024-100000103 від 10.07.2024 в загальному розмірі 27610,15 грн. (двадцять сім тисяч шістсот десять гривень 15 коп.) та судовий збір в сумі 1878,08 грн. (одна тисяча вісімсот сімдесят вісім гривень 08 коп.).
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників справи:
позивач - Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: м. Київ, вул. Саксаганського,133-А;
відповідач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Повний текст судового рішення складено 10.06.2025.
Суддя І.В.Коваленко