Житомирський апеляційний суд
Справа №281/216/25 Головуючий у 1-й інст. Свинченко Г. Д.
Категорія 84 Доповідач Павицька Т. М.
09 червня 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого Павицької Т.М.,
суддів Борисюка Р.М., Талько О.Б.
за участю секретаря судового засідання Трикиши Ю.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №281/216/25 за заявою Акціонерного товариства «Укрсиббанк» про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Укрсиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання прав іпотекодержателя та застосування наслідків нікчемності правочину, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Лугинського районного суду Житомирської області від 23 квітня 2025 року, постановлену під головуванням судді Свинченко Г.Д. в селищі Лугини Житомирської області,
У квітні 2025 року АТ «Укрсиббанк» звернулося до суду з позовом, у якому просило:
- визнати права іпотекодержателя АТ «Укрсиббанк», що виникли за договором іпотеки від 25.09.2007, укладеного між АТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_2 , посвідченого нотаріусом Лугинської державної нотаріальної контори Житомирської області Можаровською О.О. та зареєстрованого у реєстрі за №1275, стосовно квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 61,3 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2770599918060;
- відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом застосування наслідків недійсності правочину - договору купівлі-продажу квартири, серія та номер 3410, виданий 25.07.2023 року, посвідчений приватним нотаріусом Коростенського районного нотаріального округу Житомирської області міського нотаріального округу Івчук С.С., укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , а саме: скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 та визнати право власності за ОСОБА_2 стосовно квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 61,3 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2770599918060. Визначити порядок виконання рішення - встановити, що дане рішення є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек запис про обтяження майна іпотекою на користь АТ «Укрсиббанк» про припинення права власності ОСОБА_1 та реєстрація права власності за ОСОБА_2 стосовно квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 61,3 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2770599918060.
У квітні 2025 року АТ «Укрсиббанк» подано заяву про забезпечення позову, в якій просило вжити заходи забезпечення позову, шляхом накладення арешту на нерухоме майно, квартиру, реєстраційний номер об'єкта нерухомості 2770599918060, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 із забороною суб'єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно (державним реєстраторам прав на нерухоме майно; виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській міській, районним у місті Києві державним адміністраціям; акредитованим суб'єктам; державним та приватним нотаріусам) вносити будь-які зміни (записи), запису про накладення арешту, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а також вчиняти будь-які дії щодо реєстрації, перереєстрації, скасування реєстрації речових прав та їх обтяжень стосовно квартири, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2770599918060, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , право приватної власності на яке зареєстроване за відповідачем ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).
В обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначало, що банком пред'явлено позов до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання прав іпотекодержателя та застосування наслідків нікчемності правочину, стосовно нерухомого майна - квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2770599918060), яка перебувала в іпотеці. Вказує, що ОСОБА_2 , маючи невиконанні кредитні зобов'язання перед АТ «Укрсиббанк» без згоди іпотекодержателя АТ «Укрсиббанк» з метою уникнення звернення стягнення на іпотечну квартиру, здійснив її відчуження. Зазначає, що станом на квітень 2025 року зобов'язання позичальника за кредитним договором про повернення суми кредиту не виконанні в повному обсязі, непогашена заборгованість становить 6223,94 дол США по кредиту. Договір іпотеки не припинив свою дію, виконання рішення у примусову порядку триває. Вказує, що відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна право власності на спірну квартиру зареєстроване за ОСОБА_1 . Стверджує, що АТ «Укрсиббанк» не надавав згоди на відчуження спірної квартири. Вказує, що договір-купівлі продажу квартири, серія та номер 3410, виданий 25.07.2023 є недійсним (нікчемним) в силу положень ч. 3 ст. 12 ЗУ «Про іпотеку», як такий, що укладений без згоди іпотекодержателя. Враховуючи вищевикладене та з метою недопущення прав іпотекодержателя АТ «Укрсиббанк» просило вжити заходів забезпечення позову.
Ухвалою Лугинського районного суду Житомирської області від 23 квітня 2025 року заяву АТ «Укрсиббанк» про забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на нерухоме майно - квартиру, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2770599918060, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 із забороною суб'єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно (державним реєстраторам прав на нерухоме майно; виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській міській, районним у місті Києві державним адміністраціям; акредитованим суб'єктам; державним та приватним нотаріусам) вносити будь-які зміни (записи), запису про накладення арешту, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а також вчиняти будь-які дії щодо реєстрації, перереєстрації, скасування реєстрації речових прав та їх обтяжень стосовно квартири, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2770599918060, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , право приватної власності на яке зареєстроване за ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).
Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, у якій просить її скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що оскаржувана ухвала є незаконною, необґрунтованою та такою, що постановлена із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Вказує, що 25 липня 2023 року згідно договору купівлі-продажу квартири, зареєстрованим в реєстрі за №3410, ОСОБА_1 придбав у нього квартиру за вищезазначеною адресою. Згідно п.7 договору купівлі-продажу було перевірено відсутність заборони, арешту, іпотеки, податкової застави за Державним реєстром речових прав, тобто договір не носив характер фіктивного та удаваного правочину та не є наслідком зловмисної домовленості сторін. Тобто ОСОБА_1 придбав квартину для своєї сім'ї, яка і проживає в ній по даний час. Вказує, що судом першої інстанції не наведено поважних підстав для необхідності вжиття заходів забезпечення позову. Зазначає, що судом першої інстанції порушено принципи справедливості та рівності учасників цивільно-правових відносин. Також зазначає, що необґрунтоване накладання арешту на майно є порушенням права ОСОБА_1 вільно володіти ним. Враховуючи вищевикладене просить скасувати ухвалу Лугинського районного суду Житомирської області від 23 квітня 2025 року та ухвалити по справі нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.
26 травня 2025 року через підсистему «Електронний суд» від АТ «Укрсиббанк» надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. Вказує, що у сторін виник спір щодо визнання за позивачем прав іпотекодержателя за договором іпотеки від 25.09.2007, посвідченим нотаріусом Лугинської державної нотаріальної контори Житомирської області Можаровською О.О., зареєстрований в реєстрі за №1275, що укладений між АТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_2 , стосовно нерухомого майна - квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2770599918060), яка належала ОСОБА_2 та є предметом іпотеки, однак останній здійснив продаж зазначеної нерухомості ОСОБА_1 . Зазначає, що обраним видом забезпечення позову відповідачу не будуть спричинені збитки, тому зустрічне забезпечення позову не є необхідним, та в даному випадку відповідно до ч. 3 ст. 154 ЦПК України, не є обов'язковим. Вважає, що застосування такого заходу не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки квартира залишається у володінні та користуванні ОСОБА_1 , а можливість розпоряджатися обмежується на певний час.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Встановлено, що 25 вересня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №11221320000 від 25.09.2007, за яким він отримав кредит в сумі 12 000,00 доларів США, строком до 25.09.2017, за умови сплати за користування кредитом 9,5% річних.
З метою забезпечення зобов'язань за вказаним вище кредитним договором між позивачем та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки від 25.09.2007. Предметом договору іпотеки є трьохкімнатна квартира, загальною площею 61,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням Лугинського районного суду Житомирської області від 21 червня 2011 року стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в солідарному порядку на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 76 719,57 грн., що еквівалентно 9657,67 доларів США. Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «УкрСиббанк'з кожного судовий збір в сумі 384,00 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді в сумі 60,00 грн. В позові ОСОБА_2 до ПАТ «УкрСиббанк» про розірвання кредитного договору №1122132000 від 25.09.2007, договору про надання споживчого кредиту №11221342000/2 від 25.09.2007, договору поруки №11221320000/п від 25.09.2007 та договору іпотеки від 25.09.2007 відмовлено за безпідставністю. В позові ОСОБА_3 до ПАТ «УкрСиббанк» про зниження відсоткової ставки по кредитному договору, проведення перерахунку відсоткової ставки та перерахунок сплати кредиту відмовлено за безпідставністю.
Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором №11221320000 від 25.09.2007 станом на 08.04.2025 ОСОБА_2 має заборгованість у розмірі 6 223,94 дол США - тіло кредиту та 509,05 грн - пеня за несвоєчасне погашення.
Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №418584831 від 19.03.2025, спірна квартира належить ОСОБА_1 відповідно до договору купівлі-продажу №3410 від 27.07.2023.
Задовольняючи заяву про забезпечення позову суд першої інстанції виходив з того, що спірна квартира належить ОСОБА_1 , який може безперешкодно відчужити вказане майно у власність інших осіб. Після цього виконання рішення суду про задоволення позову стане неможливим. Крім того, позивач буде вимушений додатково оспорювати договори відчуження спірного майна. Це свідчить про те, що невжиття заходів забезпечення позову істотно ускладнить ефективний захист прав позивача. Обраний захід забезпечення позову повністю відповідає змісту заявлених вимог та є співмірними їх розміру.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
Судом встановлено, що в провадженні Лугинського районного суду Житомирської області знаходиться цивільна справа №281/216/25 за позовом Акціонерного товариства «Укрсиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання прав іпотекодержателя та застосування наслідків нікчемності правочину.
Предметом спору між сторонами є квартира АДРЕСА_2 .
Частиною другою статті 149 ЦПК України встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до статті 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинні містити, зокрема причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Згідно пунктів 1, 2, 4 статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання.
Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим вимогам, а також мають бути безпосередньо пов'язані з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.
Підстави забезпечення позову необхідно доводити документально, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись у тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.
Вказаний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 квітня 2019 року у справі №308/3824/16-ц.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження №14-729цс19) зроблено висновок, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам».
Необхідність застосування заходів забезпечення позову випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цих заходів призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Забезпечення позову не повинно порушувати принципи змагальності і процесуального рівноправ'я сторін. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.
Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року в справі №363/2197/17 (провадження №61-15477св19).
При вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Пленум Верховного Суду України у пункті 4 Постанови «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року №9 роз'яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір і існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.
Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 17 грудня 2018 року у справі №914/970/18.
Матеріалами справи встановлено, що предметом спірних правовідносин є майно, а саме: квартира АДРЕСА_2 .
Позивач вказує, що ОСОБА_2 , маючи невиконанні кредитні зобов'язання перед АТ «Укрсиббанк» без згоди іпотекодержателя - АТ «Укрсиббанк» з метою уникнення звернення стягнення на іпотечну квартиру, здійснив її відчуження. Зазначає, що станом на квітень 2025 року зобов'язання позичальника за кредитним договором про повернення суми кредиту не виконанні в повному обсязі, непогашена заборгованість по кредиту становить 6223,94 дол США. Договір іпотеки не припинив свою дію, виконання рішення у примусову порядку триває. З метою недопущення прав іпотекодержателя АТ «Укрсиббанк» просило вжити заходів забезпечення позову.
Звертаючись із заявою про забезпечення позову, позивач просив накласти арешт на спірне майно.
У випадку невжиття заходів забезпечення позову та за умови ухвалення судового рішення на користь позивача виконати таке рішення буде складно або взагалі неможливо, адже під час розгляду справи по суті спірне майно може бути будь-яким способом відчужене третім особам або проведені певні зміни щодо його конфігурацій, що ставить під загрозу виконання майбутнього судового рішення, у випадку задоволення позовних вимог.
Заходи забезпечення позову, які просить вжити позивач, є співмірними заявленим позовним вимогам цілком відповідають характеру спірних правовідносин і ніяким чином не порушать прав учасників спору, а навпаки, зможуть забезпечити рівність таких прав.
Колегія суддів вважає, що в даному випадку інтереси та права відповідача ОСОБА_2 таким забезпеченням не будуть порушені або обмежені, оскільки заходи забезпечення мають виключно тимчасовий характер і після вирішення спору по суті, вони будуть скасовані і у випадку ухвалення рішення не на користь позивача, відповідач і надалі зможе реалізувати свої права відносно майна, яке на цей момент є спірним.
Доводи апеляційної скарги про те, що ухвала суду є незаконною, постановлена із порушенням норм процесуального права, колегія суддів відхиляє, оскільки суд першої інстанції дослідив всебічно, повно і з'ясувавши усі обставини справи, надав об'єктивну оцінку правовідносинам, з урахуванням суті спору, та ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення про задоволення заяви.
Згідно ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судом першої інстанції повно та всебічно з'ясовано дійсні обставини, їм надано належну оцінку, постановлено законне і обґрунтоване судове рішення, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Ухвалу Лугинського районного суду Житомирської області від 23 квітня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення 10 червня 2025 року.
Головуючий
Судді