П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
10 червня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/26810/24
Суддя першої інстанції: Іванов Е.А.
Час та місце ухвалення судового рішення «--:--», м. Одеса
Повний текст судового рішення складений 27.12.2024
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Крусяна А.В.,
суддів Шевчук О.А., Яковлєва О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, -
25.08.2024 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України про визнання протиправною бездіяльність щодо проведення виплати йому компенсації втрати частини доходу, проведеної на виконання рішення суду по справі №420/15472/23, у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період 29.01.2020 по 03.05.2024; зобов'язання нарахувати та виплатити йому компенсацію втрати частини доходу, проведеної на виконання рішення суду у справі №420/15472/23, у зв'язку з порушенням строків виплати, за період 29.01.2020 по 03.05.2024.
В обґрунтування позову, позивач зазначає, що відповідач не здійснив своєчасну виплату йому грошового забезпечення, а тому на підставі Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» він має право на отримання компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку виплати.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27.12.2024 позов задоволений, оскільки у разі порушення встановлених строків виплати доходу громадянам, підприємства, установи і організації повинні виплати компенсацію втрати частини доходу.
Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи та порушення норм матеріального, процесуального права, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог.
Апелянт посилається на те, що оскільки сума доходу позивачу нарахована відповідно до рішення суду, то підстава для виплати компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати виникає у зв'язку з несвоєчасним виконанням рішення суду. З боку відповідача не було допущено порушення термінів щодо нарахування та виплати грошового забезпечення позивачу на підставі рішення суду, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню.
Судом першої інстанції встановлено, що наказом начальника Головного управління майна та ресурсів Міністерства оборони України (по стройовій частині) від 22.12.2020 №243 виключено ОСОБА_1 з 22.12.2020 із списків особового складу управління.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 01.09.2023 у справі №420/15472/23 (набрало законної сили 01.04.2024) зобов'язано Міністерство оборони України здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 з 29.01.2020 по листопад 2020 включно, а також виплат, належних при звільненні (грошову компенсацію за 22 доби невикористаної щорічної основної відпустки за 2019 рік, 45 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2020 рік, грошову допомогу на оздоровлення за 2020 рік, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік, компенсацію за 70 календарних днів невикористаної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, одноразову грошову допомогу при звільненні) відповідно до вимог ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням положень Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти, та здійснити виплату донарахованих сум з урахуванням раніше виплачених з утриманням податків та зборів.
На виконання судового рішення у справі №420/15472/23, 03.05.2024 Міністерством оборони України виплачено ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 29.01.2020 по листопад 2020 включно у розмірі 41985,42грн. /а.с.10/
Вважаючи, що відповідачем протиправно не виплачено компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Перевіривши матеріали справи судова колегія приходить до наступних висновків.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовано Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 №2050-III (надалі - Закон України №2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 (надалі - Порядок №159).
Згідно ст.1 Закону України №2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
За приписами ст.2 Закону України №2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому вищезазначеному законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Згідно приписів ст.ст.3, 4 Закону України №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Відповідно до п.1 Порядку №159 дія цього Порядку поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року (п.2 Порядку №159).
За змістом п.3 Порядку №159 компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема, пенсія (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).
Згідно п.4 Порядку №159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом. Приклади обчислення суми компенсації наведено у додатку.
Дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата). При цьому право на компенсацію частини доходів у громадянина пов'язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.
Компенсація за порушення строків виплати доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у даному випадку - органом прокуратури) добровільно чи на виконання судового рішення.
Так, у подібних правовідносинах у постанові від 15.08.2018 у справі №653/3356/17 Верховний Суд дійшов висновку, що наведене нормативне регулювання не встановлює першочерговості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Використане у ст. 3 Закону №2050-ІІІ та п.4 Порядку формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Отже, основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст. 46 Закону №1058-IV, ст.2 Закону України №2050-ІІІ та Порядком, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). Водночас компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення.
Водночас, зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень ст. 1-3 Закону України №2050-ІІІ, окремих положень Порядку дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але невиплачені.
Дана правова позиція викладена у відповідності до постанови Верховного Суду від 05.07.2022 у справі №420/7633/20.
На виконання судового рішення у справі №420/15472/23, 03.05.2024 Міністерством оборони України виплачено ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 29.01.2020 по листопад 2020 включно у розмірі 41985,42грн. /а.с.10/
Отже, Міністерством оборони України порушено строки виплати грошового забезпечення позивачу за весь час затримки виплати - за період з 29.01.2020 по день фактичної виплати грошового забезпечення, тобто, по 03.05.2024, а тому позивач має право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення.
Оскільки суд першої інстанції при вирішенні справи вірно застосував норми матеріального та процесуального права, рішення суду першої інстанції в порядку ст.316 КАС України підлягає залишенню без змін.
Судові витрати розподіляються відповідно до ст.139 КАС України, якою передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Керуючись ст.ст.139, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2024 року залишити без змін.
Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на Міністерство оборони України.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення.
Суддя-доповідач А.В. Крусян
Судді О.А. Шевчук О.В. Яковлєв