П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
10 червня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/22926/24
Головуючий першої інстанції Стефанов С.О.
Час та місце ухвалення судового рішення «--:--», м. Одеса
Повний текст судового рішення складений 10.10.2024
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Крусяна А.В.,
суддів Шевчук О.А., Яковлєва О.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправним та скасування рішення, -
22.07.2024 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправним та скасування рішення начальника групи відділення інспекторів прикордонної служби (типу А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 17.05.2024 про відмову йому в перетині державного кордону України на виїзд.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржуване рішення про відмову йому в перетині державного кордону України прийнято протиправно, без зазначення причин та конкретних норм закону на підставі яких воно прийнято.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10.10.2024 в задоволені позову відмовлено, оскільки позивачем під час здійснення перетину кордону України не було надано посадовій особі прикордонної служби документів, які б свідчили про встановлення певного юридичного факту (свідоцтва про смерть) чи рішення суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім), які свідчать про те, що позивач здійснює самостійне виховання дитини віком до 18 років.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на помилкове застосування судом при вирішенні справи норм матеріального права, внаслідок чого просить рішення суду скасувати та прийняте нове про задоволення позовних вимог.
Апелянт зазначає, що мав право на перетин державного кордону України як особа, яка не підлягає призову на військову службу під час мобілізації через самостійне виховання дитини віком до 18 років.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянином України.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03.08.2022 (набрало законної сили 06.09.2022) визначено місце проживання дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом з батьком - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 /а.с.12-14/
Рішенням інспектора прикордонної служби (типу А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 17.05.2024, згідно Закону України «Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України», Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 №57 відмовлено громадянину України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у перетині державного кордону України у напрямку виїзду з України. /а.с.8/
Вважаючи протиправним рішення від 17.05.2024 про відмову в перетині державного кордону України, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Перевіривши матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про безпідставність позову виходячи з наступного.
Частиною 2 ст.19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п.6 ст.19 Закону України «Про Державну прикордонну службу України», на Державну прикордонну службу України відповідно до визначених законом завдань покладаються здійснення прикордонного контролю і пропуску в установленому порядку осіб, транспортних засобів, вантажів в разі наявності належно оформлених документів після проходження ними митного та за потреби інших видів контролю, а також реєстрація іноземців та осіб без громадянства, які в установленому порядку прибувають в Україну, та їх паспортних документів у пунктах пропуску через державний кордон та у контрольних пунктах в'їзду - виїзду, а також здійснення у визначеному законодавством України порядку фіксації біометричних даних громадян України, іноземців та осіб без громадянства під час здійснення прикордонного контролю в пунктах пропуску через державний кордон та у контрольних пунктах в'їзду - виїзду.
Відповідно до ч.1 ст.7 Закону «Про прикордонний контроль» паспортні та інші документи громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон, перевіряються уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України з метою встановлення їх дійсності та приналежності відповідній особі. При цьому з'ясовується наявність або відсутність підстав для тимчасової відмови особі у перетинанні державного кордону.
Частинам 1, 2 ст.14 Закону України «Про прикордонний контроль» визначено, що громадянину України, якому відмовлено у пропуску через державний кордон при виїзді з України у зв'язку з відсутністю документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, транзиту, в передбачених законодавством випадках або у зв'язку з наявністю однієї з підстав для тимчасового обмеження його у праві виїзду за кордон, визначених ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», відмовляється у перетинанні державного кордону лише за обґрунтованим рішенням уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону із зазначенням причин відмови. Уповноважена службова особа підрозділу охорони державного кордону про прийняте рішення доповідає начальнику органу охорони державного кордону. Таке рішення набирає чинності невідкладно. Рішення про відмову у перетинанні державного кордону оформляється у двох примірниках. Один примірник рішення про відмову у перетинанні державного кордону видається особі, яка підтверджує своїм підписом на кожному примірнику факт отримання такого рішення. У разі відмови особи підписати рішення про це складається акт.
Форма рішення про відмову у перетинанні державного кордону встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах охорони державного кордону.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням інспектора прикордонної служби (типу А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 17.05.2024, згідно Закону України «Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України», Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 №57 відмовлено громадянину України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у перетині державного кордону України у напрямку виїзду з України. /а.с.8/
Відповідач зазначає, що ОСОБА_1 відмовлено у перетині державного кордону України на виїзд через відсутність документів, що підтверджують самостійне виховання дитини віком до 18 років.
Апелянт зазначає, що мав право на перетин державного кордону України як особа, яка не підлягає призову на військову службу під час мобілізації через самостійне виховання дитини віком до 18 років.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 №57 затверджено Правила перетинання державного кордону громадянами України (надалі - Правила №57), які визначають порядок перетинання громадянами України державного кордону.
Згідно з пунктом 2 Правил №57 у випадках, визначених законодавством, для перетинання державного кордону громадяни крім паспортних документів повинні мати також підтверджуючі документи.
Відповідно до абз.13 п.2 Правил №57 виїзд за межі України дітей, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків, баби, діда, повнолітніх брата, сестри, мачухи, вітчима або інших осіб, уповноважених одним з батьків письмовою заявою, завіреною органом опіки та піклування, здійснюється без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків та за наявності паспорта громадянина України або свідоцтва про народження дитини (за відсутності паспорта громадянина України)/документів, що містять відомості про особу, на підставі яких Держприкордонслужба дозволить перетин державного кордону.
При цьому, в разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану рішення щодо надання дозволу на виїзд за межі України особі чоловічої статі, яка супроводжує дитину, яка не досягла 16-річного віку, приймається з урахуванням приналежності супроводжуючої особи до переліку категорій осіб, які звільнені від військової служби та мобілізації, за наявності у неї підтвердних документів.
Пунктом 2-6 Правил №57 передбачено, що у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану право на перетин державного кордону, крім осіб, зазначених у п.п.2-1 та 2-2 цих Правил, також мають інші військовозобов'язані особи, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації. Ця норма не поширюється на осіб, визначених в абз.2-8 ч.3 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Отже, нормою п.п.2-6 Правил №57 право на перетин державного кордону поширено окрім осіб перелік яких прямо передбачено п.п.2-1 та 2-2 цих Правил і на інших осіб, які є військовозобов'язаними однак не підлягають призову на військову службу під час мобілізації.
Згідно з ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (надалі - Закон № 3543-ХІІ) не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані, у тому числі жінки та чоловіки, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років.
При цьому, процедура надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення визначена Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 (надалі - Порядок №560)
Пунктами 56, 60 Порядку №560 визначено, що відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Орган державної влади, інший державний орган здійснює розгляд відповідного запиту протягом п'яти робочих днів з дати його отримання.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному видається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою згідно з додатком 6.
Тобто, підтвердженням належності позивача до категорії осіб, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації є відповідна довідка територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо надання відстрочки у зв'язку із здійсненням ним самостійного виховання дитини віком до 18 років.
Згідно зі ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.
Однак, матеріали справи не містять доказів наявності у позивача, станом на 17.05.2024, відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації у зв'язку із здійсненням ним самостійного виховання дитини віком до 18 років та пред'явлення такого документу посадовій особі прикордонної служби під час спроби перетину державного кордону України на виїзд.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для винесення інспектором прикордонної служби (типу А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » рішення від 17.05.2024 про відмову в перетині державного кордону України громадянину України ОСОБА_1 на виїзд з України, що свідчить про безпідставність позовних вимог.
За правилами ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судові витрати розподіляються відповідно до ст.139 КАС України, якою передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Керуючись ст.ст.139, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2024 року залишити без змін.
Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на ОСОБА_1 .
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення.
Суддя-доповідач А.В. Крусян
Судді О.А. Шевчук О.В. Яковлєв