П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
10 червня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/1608/25
Головуючий в 1 інстанції: Потоцька Н.В. Дата і місце ухвалення: 19.03.2025р., м. Одеса
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі:
головуючого - Ступакової І.Г.
суддів - Бітова А.І.
- Лук'янчук О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Бласко» на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Бласко» до Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України, про визнання протиправною та скасування уніфікованої митної квитанції, -
В січні 2025 року товариство з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Бласко» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України, про визнання протиправною та скасування уніфікованої митної квитанції №МД-1 50042У №9804 від 03.12.2024р.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що 03.12.2024р. до пункту пропуску «Орлівка» прибув транспортний засіб товариства під керуванням водія ОСОБА_1 у контейнері CGMU5065223, який прямує за маршрутом м. Київ - Констанца, Румунія. При проходженні митного контролю, працівниками Одеської митниці проведено ваговий контроль вказаного транспортного засобу, за результатами якого встановлено, що загальна маса транспортного засобу нібито складає 45 139 кг. Митницею сформовано митну квитанцію №МД-1 50042У № 9804 про нарахування 12802,45 грн. збору за проїзд автомобільних транспортних засобів з перевищенням встановлених розмірів загальної маси, осьових навантажень та(або) габаритних параметрів. Таку митну квитанцію позивач вважає протиправною та зазначав, що при розрахунку плати за проїзд і визначення ставки єдиного збору Одеська митниця застосувала Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджений постановою КМУ від 27.06.2007р. №879. Однак, вказаний Порядок є спеціальним нормативним актом для органів Укртрансбезпеки, її територіальних органів та уповноважених підрозділів Національної поліції під час здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування. Спеціальним нормативним актом, який підлягає застосуванню працівниками митних органів при розрахунку суми єдиного внеску у пунктах пропуску через державний кордон є Порядок справляння єдиного збору у пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон, затверджений постановою КМУ від 24.10.2002р. №1569. Тобто, під час формування уніфікованої митної квитанції №МД-1 50042У №9804 від 03.12.2024р. відповідачем застосовано інший нормативний акт, ніж той, що підлягає застосуванню при розрахунку суми єдиного збору у пунктах пропуску через державний кордон.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19 березня 2025 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Бласко» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, просить скасувати рішення від 19.03.2025р. та задовольнити поданий ним позов.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що при вирішенні спору судом першої інстанції не надано належної правової оцінки посиланням позивача на те, що в листі №7.10-2/15-01/13/21826 від 12.12.2024р. Одеська митниця підтвердила той факт, що при проведенні зважування транспортного засобу та складанні оспорюваної уніфікованої митної квитанції, Митницею застосовувався Порядок №879, який підлягає застосуванню іншим контролюючим органом. До того ж, ані водієві, ані у відповідь на лист ТОВ «ТК «Бласко» не надано розрахунку плати за проїзд, у зв'язку із чим позивач позбавлений можливості надати власні пояснення чи заперечення на такий розрахунок. Незрозуміло, яка маса транспортного засобу рахувалась як початкова точка для визначення перевищення вагових параметрів, чи було враховано той факт, що вказаний транспортний засіб є контейнеровозом, до якого застосовуються інші вагові норми. Вся ця інформація, яка є важливою при здійсненні такого розрахунку не була зазначена Одеською митницею.
Одеська митниця подала письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просить скаргу ТОВ «ТК «Бласко» залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін. Відповідач стверджує, що уніфікована митна квитанція МД-1 є документальним оформленням рішення митного органу щодо нарахування митних платежів, під час здійснення певних операцій, передбачених Порядком №879, зокрема, при справлянні єдиного збору за проїзд автомобільних транспортних засобів з перевищенням встановлених розмірів загальної маси, осьових навантажень та (або) габаритних параметрів. Відтак, твердження апелянта щодо того, що ані водієві, ані у відповідь на лист ТОВ «ТК «Бласко», не було надано розрахунок плати за проїзд, є таким, що не ґрунтується на нормах нормативно-правових актів, оскільки жодним нормативно-правовим актом не визначено такого документу, як розрахунок. Доказами, які містяться в матеріалах справи (свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_1 , свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу СТО №141370, інвойсів №191124V/1, товарно-супровідної документації (CMR), декларацій 24UA101020041603U0 та 24UA101020041602U1), та з урахуванням ваги контейнера 4600 кг (згідно маркування на контейнері CGMU5065223), що не заперечувалось ТОВ «ТК «Бласко», підтверджено загальну вагу транспортного засобу, яка перевищувала граничні допустимі параметри 44 тони та складала 45 139 кг.
Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, 03.12.2024р. до пункту пропуску «Орлівка» у напрямку виїзд з України прибув транспортний засіб реєстраційний номер BH7427PO/ BH6179XF з товарами - Готові харчові продукти, у контейнері CGMU5065223, перевізник - ТОВ «ТК «Бласко», під керуванням водія ОСОБА_1 (маршрут м. Київ - м.Констанца, Румунія).
При проходженні митного контролю, працівниками Одеської митниці проведено ваговий контроль вказаного транспортного засобу, за результатами якого встановлено, що загальна маса транспортного засобу складає 45139,00 кг., що перевищує встановлені вагові норми, а саме:
- вага тягача 9160 кг. (згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу);
- вага напівпричепа 3940 кг. (згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу);
- вага контейнера 4600 кг. (згідно маркування на контейнері);
- вага вантажу «Готові харчові вироби з м'яса, ковбасні вироби», 1023 кг. (згідно ТСД і декларації 24UA101020041603U0);
- вага вантажу «Готові харчові продукти, що містять у своєму складі замінник молочного жиру, вершки з коров'ячого молока або вершкове масло, обезжирене молоко» 26416 кг. (згідно ТСД і декларації № 24UA101020041602U1, копії наявних документів додаються).
У зв'язку з цим, Одеською митницею сформовано митну квитанцію №МД-1 50042У №9804 від 03.12.2024р., згідно якої ТОВ «ТК «Бласко» нараховано 12802,45 грн. збору за проїзд автомобільних транспортних засобів з перевищенням встановлених розмірів загальної маси, осьових навантажень та(або) габаритних параметрів.
На звернення товариства щодо надання роз'яснень Одеська митниця листом від №7.10-2/15-01/13/21826 від 12.12.2024р. повідомила, що у пунктах пропуску через державний кордон України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, у сфері міжнародних автомобільних перевезень здійснює, зокрема і габаритно-ваговий контроль транспортних засобів. Статтею 5 Закону України «Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України» встановлено ставку єдиного збору за проїзд автомобільними дорогами
(за кожен кілометр проїзду) з перевищенням встановлених розмірів, загальної маси, осьових навантажень та (або) габаритних параметрів, зокрема, для великовагових автотранспортних засобів понад 44 до 52 тон включно - 0,4 євро за одиницю транспортного засобу. Відповідно до положень абзацу першого пункту 27 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007р. №879, плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування справляється з транспортних засобів вітчизняних та іноземних власників, у тому числі тих, що визначені у статті 5 Закону України «Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України», справляється у разі виявлення факту перевищення їх фактичних параметрів над параметрами, які враховувалися під час встановлення розміру єдиного збору в пунктах пропуску через державний кордон, де відсутні вагові комплекси, та з транспортних засобів, які виїжджають за межі України і на які в установленому порядку не отримано дозвіл на рух або не внесено плату за проїзд.
Вважаючи уніфіковану митну квитанцію №МД-1 50042У №9804 від 03.12.2024р. протиправною ТОВ «ТК «Бласко» звернулося з даним позовом до суду про її скасування.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову товариства, дійшов висновку про помилковість твердження позивача щодо неможливості застосування Порядку №879, пунктом 27 якого передбачено, що плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування справляється з транспортних засобів вітчизняних та іноземних власників, у тому числі тих, що визначені у статті 5 Закону України «Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України», у разі виявлення факту перевищення їх фактичних параметрів над параметрами, які враховувалися під час встановлення розміру єдиного збору в пунктах пропуску через державний кордон, де відсутні вагові комплекси, та з транспортних засобів, які виїжджають за межі України і на які в установленому порядку не отримано дозвіл на рух або не внесено плату за проїзд.
Суд не прийняв до уваги посилання позивача на ненадання Одеською митницею розрахунку плати за проїзд, зазначивши, що уніфікована митна квитанція МД-1 є документальним оформленням рішення митного органу щодо нарахування митних платежів, зокрема, при справлянні єдиного збору за проїзд автомобільних транспортних засобів з перевищенням встановлених розмірів загальної маси, осьових навантажень та (або) габаритних параметрів. При цьому, норми чинного законодавства не передбачають обов'язку митного органу щодо складання окремого документу у формі розрахунку відповідного документального габаритно-вагового контролю.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Відповідно до ч.11 ст.6 Закону України «Про автомобільний транспорт» у пунктах пропуску через державний кордон України та у разі здійснення міжнародних мультимодальних перевезень залізничним транспортом у мультимодальних терміналах, де відбувається розвантаження транспортного засобу для подальшого слідування власним ходом, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, у сфері міжнародних автомобільних перевезень здійснює, серед іншого, габаритно-ваговий контроль транспортних засобів.
Згідно ст.222-1 МК України у пунктах пропуску через державний кордон України та в мультимодальних терміналах митні органи здійснюють контроль за дотриманням автомобільними перевізниками законодавства України щодо міжнародних автомобільних перевезень згідно із Законом України «Про автомобільний транспорт». Порядок проведення такого контролю затверджується Кабінетом Міністрів України.
Статтею 1 Закону України «Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України» від 4 листопада 1999 року №1212-XIV передбачено, що єдиний збір встановлюється щодо транспортних засобів вітчизняних та іноземних власників, визначених статтею 5 цього Закону, які перетинають державний кордон України, і справляється за проїзд транспортних засобів автомобільними дорогами України, за проїзд автомобільних транспортних засобів з перевищенням встановлених розмірів загальної маси, осьових навантажень та (або) габаритних параметрів, а також за проведення у пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України відповідно до Митного кодексу України та інших законів України заходів офіційного контролю (у тому числі у формі попереднього документального контролю) під час ввезення товарів на митну територію України (у тому числі з метою транзиту).
Єдиний збір справляється одноразово залежно від режиму переміщення (ввезення, транзит) за єдиним платіжним документом в залежності від виду, місткості або загальної маси транспортних засобів.
Відповідно до ст.2 Закону №1212-XIV ставки єдиного збору встановлюються цим Законом у євро та не можуть змінюватися протягом бюджетного року.
Єдиний збір справляється у національній валюті України за офіційним (обмінним) курсом Національного банку України на день сплати цього збору.
Порядок справляння єдиного збору визначається Кабінетом Міністрів України.
Забороняється справляти у пунктах пропуску через державний кордон України збори, не передбачені цим Законом.
Єдиний збір включає вартість витрат, пов'язаних із: відновленням автомобільних доріг; здійсненням уповноваженими органами в пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України фітосанітарного, ветеринарно-санітарного та державного контролю за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров'я та благополуччя тварин, в розмірі, що не перевищує розміру плати за проведення перевірки документів на товар і транспортний засіб (контейнер); проведенням митними органами у пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України заходів офіційного контролю відповідно до статті 319 Митного кодексу України у формі попереднього документального контролю.
Контроль у частині відповідності ставок зборів фактичним витратам на здійснення усіх видів контролю вантажів і транспортних засобів, зазначених у цьому Законі, здійснюється Кабінетом Міністрів України.
Ставки єдиного збору за здійснення у пунктах пропуску через державний кордон України контролю вантажів і транспортних засобів, плата за проїзд транспортних засобів автомобільними дорогами України (за кожен кілометр проїзду) та додаткова плата за кожен кілометр проїзду автомобільних транспортних засобів з перевищенням встановлених розмірів, загальної маси, осьових навантажень та (або) габаритних параметрів визначено статтею 5 Закону №1212-XIV.
Зокрема, ст.5 Закону встановлено ставку єдиного збору для великовагових автотранспортних засобів понад 44 до 52 тон включно - 0,4 євро за одиницю транспортного засобу за кожен кілометр проїзду.
Процедура справляння єдиного збору відповідно до Закону України «Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України» регулюється Порядком справляння єдиного збору у пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон затвердженим постановою КМУ від 24.10.2002р. №1569.
Пунктом 2-4 Порядку №1569 передбачено, що єдиний збір справляється одноразово органом доходів і зборів, який здійснює митні формальності у пункті пропуску (пункті контролю) через державний кордон, під час ввезення транспортного засобу (контейнера) на митну територію України (зокрема з метою транзиту).
Єдиний збір сплачується власником транспортного засобу (контейнера) чи вантажу, або перевізником вантажу, або іншою особою, уповноваженою власником чи перевізником.
Єдиний збір справляється за єдиним платіжним документом - уніфікованою митною квитанцією, форма, порядок заповнення та використання якої встановлюються Мінфіном.
Єдиний платіжний документ складається у паперовій формі або у формі електронного документа.
Згідно п.6 Порядку №1569 єдиний збір розраховується посадовою особою органу доходів і зборів за ставками, визначеними у статті 5 Закону України «Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України».
Розрахунок єдиного збору, який справляється за проїзд транспортних засобів автомобільними дорогами України, за проїзд автомобільних транспортних засобів з перевищенням встановлених розмірів загальної маси, осьових навантажень та (або) габаритних параметрів, а також за проведення заходів офіційного контролю (зокрема у формі попереднього документального контролю), здійснюється згідно з додатком до цього Порядку.
З системного аналізу вказаних норм у їх сукупності слідує, що Законом №1212-XIV передбачено сплату єдиного збору, який справляється у пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України, за проїзд автомобільних транспортних засобів з перевищенням встановлених розмірів загальної маси, осьових навантажень та (або) габаритних параметрів. Ставки відповідного збору встановлені ст.5 Законом №1212-XIV, розрахунок здійснюється за формулою, наведеною в додатку до Порядку №1569.
Колегія суддів вважає помилковими твердження позивача, що у даному випадку відповідний розрахунок здійснено Одеською митницею на підставі положень Порядку №879, оскільки такі доводи не підтверджено матеріалами справи.
Посилання Одеської митниці у адресованому ТОВ «ТК «Бласко» листі від №7.10-2/15-01/13/21826 від 12.12.2024р. на п.27 Порядку №879 не свідчить про здійснення розрахунку на підставі цього Порядку.
Пунктом 27 Порядку №879 передбачено справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування з транспортних засобів вітчизняних та іноземних власників, у тому числі тих, що визначені у статті 5 Закону №1212-XIV, які виїжджають за межі України і на які в установленому порядку не отримано дозвіл на рух або не внесено плату за проїзд.
Саме через призму того, що транспортний засіб ТОВ «ТК «Бласко» виїжджав за межі України з перевищенням вагових норм без отримання у встановленому порядку дозволу на рух та без не внесення плати за проїзд, Одеська митниця у своєму листі здійснила посилання на Порядок №879, обґрунтовуючи наявність підстав для нарахування такої плати саме митним органом на підставі Закону №1212-XIV.
Більше того, ставка збору за проїзд автомобільними дорогами великовагових транспортних засобів з перевищенням загальної маси понад 44 до 52 тонн включно, встановлена ст.5 Закону №1212-XIV та Порядком №879, є однаковою та становить 0,4 євро за кожен кілометр відстані.
Будь-яких належних доказів щодо не правильного визначення Митницею при здійсненні документального вагового контролю загальної маси транспортного засобу (45139,00 кг.) та/або не правильного здійснення розрахунку ТОВ «ТК «Бласко» ні суду першої, а ні суду апеляційної інстанцій не надало.
Твердження апелянта, що ані водієві, ані у відповідь на лист позивача, Одеською митницею не було надано розрахунок плати за проїзд, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки жодним нормативно-правовим актом не визначено такого документу, як розрахунок. При цьому, саме уніфікована митна квитанція МД-1 є документальним оформленням рішення митного органу щодо нарахування митних платежів, зокрема, при справлянні єдиного збору за проїзд автомобільних транспортних засобів з перевищенням встановлених розмірів загальної маси, осьових навантажень та (або) габаритних параметрів.
З матеріалів справи вбачається, що як початкова точка для визначення перевищення вагових параметрів рахувалась маса транспортного засобу 44 тони.
Таким чином, доводи апеляційної скарги позивача не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, а тому підстав для задоволення скарги ТОВ «ТК «Бласко» та скасування рішення від 19.03.2025р. колегія суддів не вбачає.
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.
З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Бласко» залишити без задоволення, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 березня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Повний текст судового рішення виготовлений 10 червня 2025 року.
Головуючий: І.Г. Ступакова
Судді: А.І. Бітов
О.В. Лук'янчук