П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
10 червня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/10730/24
Головуючий в 1 інстанції: Брагар В.С. Дата і місце ухвалення: 26.03.2025р., м. Миколаїв
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі:
головуючого - Ступакової І.Г.
суддів - Бітова А.І.
- Лук'янчук О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 березня 2025 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
В листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу грошового забезпечення за вересень 2024 року у сумі 25819,35 грн., додаткових виплат за серпень 2024 року у сумі 33333,33 грн. та додаткових виплат за вересень 2024 року у сумі 82954,92 грн.;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заборгованість по грошовому забезпеченню у загальній сумі 142107,60 грн., з яких: грошове забезпечення за вересень 2024 року у сумі 25819,35 грн., додаткові виплати за серпень 2024 року у сумі 33333,33 грн. та додаткові виплати за вересень 2024 року у сумі 82954,92 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що з липня 2024 року він займає посаду командира міномету 2-го мінометного взводу мінометної батареї військової частини НОМЕР_2 , яка входить до складу НОМЕР_3 окремої бригади територіальної оборони - військової частини НОМЕР_1 . Позивач стверджував, що військовою частиною НОМЕР_1 не здійснено розрахунку з ним по грошовому забезпеченню за вересень 2024 року, а саме: не виплачено грошове забезпечення у сумі 25819,35 грн. та додаткову винагороду, передбачену постановою КМУ №168, в розмірі 82954,92 грн. Крім того, відповідачем не виплачено ОСОБА_1 заборгованість з додаткової винагороди за участь у бойових діях на лінії зіткнення за серпень 2024 року в сумі 33 333,33 грн. Документи, які підтверджують участь ОСОБА_1 у бойових діях та інші документи щодо його грошового забезпечення знаходяться у військової частини НОМЕР_1 , яка порушує законне право позивача на належне грошове забезпечення.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 05.02.2025р. до участі у справі в якості співвідповідача залучено військову частину НОМЕР_2 .
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 березня 2025 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022р. №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за період з 01.09.2024р. по 24.09.2024р., в розрахунку до 100000,00 грн. на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди, встановленої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022р. «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за період з 01.09.2024р. по 24.09.2024р., в розрахунку до 100000,00 грн. на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, з врахуванням проведених виплат за цей період.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням в частині задоволення позову військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати рішення від 26.03.2025р. у відповідній частині з ухваленням по справі нового судового рішення - про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .
В своїй скарзі апелянт зазначає, що при вирішенні спору судом першої інстанції не враховано, що у період з 01.09.2024р. по 24.09.2024р. ОСОБА_1 не був військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , а проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , яка підпорядковується та перебуває на фінансовому та інших видах забезпечення у військовій частині НОМЕР_1 (окремій бригаді територіальної оборони). Виходячи з положень абзацу 2 пункту 9 розділу ХХХІV Порядку №260 підставою для нарахування та виплати додаткової винагороди особовому складу військової частини НОМЕР_2 фінансово-економічною службою військової частини НОМЕР_1 є наказ командира військової частини НОМЕР_2 , який передбачає виплату додаткової винагороди у розмірах із розрахунку 100 000 грн. або 30 000 грн. за місяць пропорційно дням участі у бойових діях (здійсненні спеціальних заходів) за відповідний місяць військовослужбовцям військової частини НОМЕР_2 . Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 05.10.2024р. №293, який надійшов до військової частини НОМЕР_1 , не було передбачено виплати військовослужбовцю ОСОБА_1 за вересень 2024 року додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн. чи 30 000 грн. пропорційно участі у таких діях (здійснення заходів). За таких обставин, фінансово-економічна служба військової частини НОМЕР_1 не мала підстав для нарахування і виплати молодшому сержанту ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою №168, за вересень 2024 року.
Також, апелянт посилається на те, що при здійсненні висновку про наявність у ОСОБА_1 права на отримання додаткової винагороди, встановленої пунктом 1 постанови КМУ №168, за період з 01.09.2024р. по 24.09.2024р., в розрахунку до 100000,00 грн. на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, суд першої інстанції не зобов'язав військову частину НОМЕР_2 видати відповідний наказ, який передбачав би проведення такої виплати.
Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів справи, з 30.11.2022р. ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , яка перебуває на фінансовому та інших видах забезпечення у військовій частині НОМЕР_1 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 15.07.2024р. №197 старшого солдата ОСОБА_1 , старшого водія - електрика 1 мінометного взводу мінометної батареї військової частини НОМЕР_2 звільнено із займаної посади та призначено його на посаду командира міномета 2 мінометного взводу мінометної батареї військової частини НОМЕР_2 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 02.10.2024р. №288 молодшого сержанта ОСОБА_1 , командира міномета 2 мінометного взводу мінометної батареї військової частини НОМЕР_2 , знято з усіх видів забезпечення військової частини НОМЕР_2 та призупинено нарахування вислуги років з 02.10.2024р. у зв'язку із самовільним залишенням 02.10.2024р. військової частини без поважних причин.
ОСОБА_1 повернувся на військову службу 22.11.2024р., про що зазначено в листі військової частини НОМЕР_2 від 14.01.2025р. №1592/2/138.
Вважаючи порушеним своє право на виплату грошового забезпечення за серпень-вересень 2014 року в належному розмірі ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до суду.
Суд першої інстанції, задовольняючи частково позов, встановив, що грошове забезпечення за вересень 2024 року у сумі 25819,35 грн. та заборгованість з виплати додаткової грошової винагороди за серпень 2024 року у сумі 33333,33 грн. виплачено відповідачами на користь позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення позову у відповідній частині.
Стосовно нарахування та виплати додаткової грошової винагороди за вересень 2024 року, то суд першої інстанції зазначив, що безпосередня участь ОСОБА_1 у період з 01.09.2024р. по 24.09.2024р. у бойових діях або забезпечені здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у період здійснення зазначених заходів та виконання бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною першого ешелону оборони підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою військової частини НОМЕР_4 від 27.09.2024р. №2376, яка (як зазначено у цій же довідці) є підставою для включення позивача до проекту наказу про виплату додаткової винагороди 100000 гривень, пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань під час дії воєнного стану. Однак, військовою частиною НОМЕР_1 не було нараховано та виплачено ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постанови №168, у збільшеному до 100 000 грн. розмірі, що свідчить про протиправну бездіяльність відповідача.
На підставі ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає правильність висновків суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги військової частини НОМЕР_1 , тобто в частині задоволення позову ОСОБА_1 .
Надаючи правову оцінку висновкам суду першої інстанції у відповідній частині колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992р. №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991р. №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно ч.2 ст.1-2 Закону №2011-ХІІ у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Відповідно до п. 2, 3 постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017р. «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення складається із: посадового окладу; окладу за військовим званням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії); одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
На виконання указів Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022р. №64 та «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022р. №69 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022р. №168 (далі - Постанова №168).
Пунктом 1-1 Постанови №168 у редакції, чинній у спірний період, установлено, що на період воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. У разі виконання бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, а також на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій та на території противника військовослужбовцям додатково виплачується одноразова винагорода в розмірі 70000 гривень за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання таких завдань.
Пунктом 1-2 Постанови №168 передбачено, що виплата додаткової винагороди та одноразової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Питання виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану врегульовано розділом XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України 07.06.2018р. №260 (далі - Порядок №260 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Пунктом 2 розділу XXXIV Порядку №260 передбачено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» виплачується в таких розмірах, зокрема, 100 000 гривень - тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам), та виконують бойові (спеціальні) завдання (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах), серед іншого, під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (у тому числі тим, що визначені в абзаці чотирнадцятому цього пункту).
Відповідно до п.9, п.10 розділу XXXIV Порядку №260 виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин - особовому складу військової частини; керівника органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.
Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.
З аналізу наведених норм слідує, що підставою для виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, є відповідні накази командирів (начальників) військових частин, в яких проходить службу військовослужбовець, які видаються у разі підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або заходах, що засвідчується Довідкою керівника органу військового управління, штабу угрупування військ (сил), штабу тактичної групи, командира військової частини (установи, навчального закладу), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець. У свою чергу, документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів, здійснюється на підставі: бойових наказів, журналів бойових дій, рапортів командира підрозділу.
Судом першої інстанції встановлено, а апелянтом не заперечується, що безпосередня участь ОСОБА_1 у період з 01.09.2024р. по 24.09.2024р. у бойових діях або забезпечені здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у період здійснення зазначених заходів та виконання ним бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною першого ешелону оборони підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_4 (в оперативному підпорядкуванні командира якої перебував позивач) від 27.09.2024р. №2376.
Зазначена довідка видана на підставі: бойового розпорядження командира НОМЕР_3 обр ТРО №6256дск від 05.11.2023р., бойового розпорядження командира НОМЕР_5 об ТрО123 обр ТрО №1335 дск від 06.11.2023р., бойового розпорядження командира НОМЕР_3 обр ТрО №8412дск від 30.03.2024р., бойового наказу командира НОМЕР_5 об обр ТрО на оборону від 20.06.2024р. №23т, журналом ведення бойових дій військової частини НОМЕР_4 за ном.справ на 2024 рік №10дск від 01 січня 2024 року, рапортом командира мінометної батареї військової частини НОМЕР_4 (вх.№2974 від 27.09.2024р.), що узгоджується з вимогами Окремого доручення №912/з/29 від 23.06.2022р.
У вказаній довідці, також, зазначено, що вона є підставою для включення зазначених у ній осіб до проекту наказу про виплату додаткової винагороди 100000 гривень, пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань під час дії воєнного стану.
У зв'язку з цим, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність у позивача права на отримання додаткової винагороди, передбаченої п.1-1 Постановою №168, у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням часу виконання позивачем бойових (спеціальних) завдань під час дії воєнного стану.
Військова частина НОМЕР_2 не оскаржила рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, а військова частина НОМЕР_1 у поданій нею апеляційній скарзі не заперечує участь позивача у діях та заходах, які дають право на виплату йому додаткової винагороди у збільшеному до 100 000 грн. розмірі, передбаченому п.1-1 Постанови №168, як і не заперечує підтвердження такої участі належними доказами.
Апелянт стверджує, що у період з 01.09.2024р. по 24.09.2024р. ОСОБА_1 не був військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , а проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , яка підпорядковується та перебуває на фінансовому та інших видах забезпечення у військовій частині НОМЕР_1 . Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 05.10.2024р. №293, який надійшов до військової частини НОМЕР_1 , не було передбачено виплати військовослужбовцю ОСОБА_1 за вересень 2024 року додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн. чи 30 000 грн. пропорційно участі у таких діях (здійснення заходів). За таких обставин, враховуючи положення п.9 розділу XXXIV Порядку №260, фінансово-економічна служба військової частини НОМЕР_1 не мала підстав для нарахування і виплати молодшому сержанту ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою №168, за вересень 2024 року.
Колегія суддів вважає обґрунтованими такі доводи апелянта та вважає, що у спірних правовідносинах відсутня протиправна бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до Постанови №168 за період з 01.09.2024р. по 24.09.2024р., в розрахунку до 100000,00 грн. на місяць пропорційно часу участі у відповідних діях та заходах, враховуючи не надходження від командира військової частини НОМЕР_2 , де проходив службу позивач, відповідного наказу про виплату додаткової грошової винагороди, який би був підставою для фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 для проведення виплат.
У спірних правовідносин протиправну бездіяльність щодо позивача допустила саме військова частина НОМЕР_2 шляхом не включення ОСОБА_1 до наказу на виплату додаткової винагороди за вересень 2024 року, який нею подавався до фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 .
На підставі викладеного колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для зміни оскаржуваного рішення суду першої інстанції шляхом визнання протиправною бездіяльності саме військової частини НОМЕР_2 щодо не включення ОСОБА_1 до наказу на виплату за вересень 2024 року додаткової винагороди, передбаченої п.1-1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022р. №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі 100 000,00 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу участі позивача у таких діях та заходах.
Поряд з цим, з огляду на встановлене судом першої інстанції право позивача на отримання за вересень 2024 року додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022р. №168, у збільшеному розмірі, з метою ефективного захисту його прав, колегія суддів залишає без змін рішення суду першої інстанції в частині зобов'язання військової частини НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 відповідної додаткової винагороди, враховуючи, що військова частина НОМЕР_2 перебуває на фінансовому забезпеченні військової частини НОМЕР_1 .
Згідно п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.317 КАС України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
Частиною четвертою статті 317 КАС України передбачено, що зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 308, 311, п.2 ч.1 ст.315, ст.ст. 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 задовольнити частково.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 березня 2025 року змінити шляхом викладення абзацу другого його резолютивної частини в наступній редакції:
«Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо не включення ОСОБА_1 до наказу на виплату за вересень 2024 року додаткової винагороди, передбаченої п.1-1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022р. №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі 100 000,00 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу участі позивача у визначених вказаною нормою діях та заходах.»
В іншій частині рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 березня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Повний текст судового рішення виготовлений 10 червня 2025 року.
Головуючий: І.Г. Ступакова
Судді: А.І. Бітов
О.В. Лук'янчук