П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
09 червня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/4188/25
Головуючий І інстанції: Іванов Е.А.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Осіпова Ю.В.,
суддів - Коваля М.П., Скрипченка В.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 05 березня 2025 року (м.Одеса, дата складання повного тексту ухвали суду - 05.03.2025р.) про повернення позову ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, -
10.02.2025р. ОСОБА_1 , через свого представника - адвоката Чапуріну С.І., звернулася до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, в якому просила суд:
- визнати протиправною бездіяльність Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради щодо не прийняття рішення про виплату грошової компенсації та здійснення виплати грошової компенсації реабілітованої особі ОСОБА_2 у розмірі однієї мінімальної заробітної плати за кожний місяць позбавлення волі, але не більш як 75 мінімальних заробітних плат, а також відмові у видачі посвідчення реабілітованої особи і вручення його через Консульство України в Демократичній Республіці Німеччина.
- зобов'язати відповідача прийняти рішення про виплату грошової компенсації та здійснити виплату цієї компенсації реабілітованій особі ОСОБА_2 у розмірі однієї мінімальної заробітної плати за кожний місяць позбавлення волі, але не більш як 75 мінімальних заробітних плат (у разі можливості, всю нараховану грошову компенсацію виплати одноразово), а також здійснити видачу ОСОБА_2 посвідчення реабілітованої особи та вручити його через Консульство України в Демократичній Республіці Німеччина.
Ухвалою суду першої інстанції від 17.02.2025р. позовну заяву ОСОБА_1 - залишено без руху у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.
27.12.2022р. представником позивача подано до Одеського окружного адміністративного суду заяву про поновлення строку звернення до суду, мотивовану тим, що ОСОБА_1 з 12.05.2022р. перебуває у Німеччині, і на територію України вона ще не повернулася. Окрім цього, позивач за станом здоров'я не мала можливості звернутися до суду за захистом свого порушеного права, тому як вона, перебуваючи у Німеччині, проходить кожного місяця лікування починаючи з 12.05.2022р. При цьому, перебуваючи в іншій країні, у позивача виникли певні складнощі щодо знаходження представника та укладення договору на надання правничої допомоги та представленні її інтересів в суді.
Ухвалою судді Одеського окружного адміністративного суду від 05 березня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 - повернуто на підставі ч.2 ст.123 КАС України.
Не погоджуючись із вказаним вище судовим рішенням, представник ОСОБА_1 18.03.2025р. подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просила скасувати ухвалу судді Одеського окружного адміністративного суду від 05.03.2025р. та направити справу до суду 1-ї інстанції для продовження її розгляду по суті. Зокрема, представник позивача звернула увагу на те, що суд 1-ї інстанції помилково та необґрунтовано пов'язав початок перебігу строку на звернення до суду з моментом отримання рішення суду у справі №420/4745/22, в той час як у порушення її прав на виплату як реабілітованій особі відбулося лише - 08.11.2024р., тобто з моменту отримання відповідного листа відповідача.
Ухвалами П'ятого апеляційного адміністративного суду від 21.03.2025р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження.
03.04.2025р. матеріали справи надійшли до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд даної справи, правом подання відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не скористався.
У відповідності до ч.1 ст.312 КАС України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст.308 КАС України).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів доходить висновку про наявність достатніх підстав для її задоволення.
Так, спірні правовідносини у даній адміністративній справі склалися з приводу протиправності бездіяльності (дій) відповідача стосовно не прийняття рішення про виплату грошової компенсації та здійснення виплати грошової компенсації реабілітованої особі ОСОБА_2 , а також відмові у видачі їй посвідчення реабілітованої особи і вручення його через Консульство України в Демократичній Республіці Німеччина.
На стадії ж апеляційного провадження спірним є питання дотримання ОСОБА_1 строків звернення до суду з даним позовом.
Частиною 1 ст.5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Щоб адміністративний позов був прийнятий до провадження судом першої інстанції, позивачу необхідно дотримуватись порядку подання позовної заяви в межах реалізації права на звернення до суду та кореспондуючого права на повноважний суд з урахуванням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.55 Конституції України, а також ст.5 КАС України. Так, реалізація захисту порушеного або оспорюваного права відбувається шляхом пред'явлення позову у формі позовної заяви до суду 1-ї інстанції, однак у межах часових рамок, визначених законом.
У розумінні ч.1 ст.118 КАС України, процесуальними строками є встановлені законом або ж судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Процесуальні строки визначаються днями, місяцями та роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, що повинна неминуче настати.
Відповідно до ч.1 ст.122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною 2 цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч.3 ст.122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися й інші строки для звернення до суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або ж повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Наслідки пропуску строку звернення до суду регламентовані ст.123 КАС України.
Як передбачено ч.ч.1,2 ст.123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду із заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк чи вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Так, приймаючи оскаржуване судове рішення про повернення позовної заяви, суд першої інстанції, із урахуванням висновків Одеського окружного адміністративного суду, викладених у рішенні від 24.10.2022р. у справі №420/4745/22, виходив із того, що ОСОБА_1 було відомо про її право та необхідність звернення до відповідача з метою вирішення порушеного позивачем питання, а саме на отримання грошової компенсації як особа, яка відбували покарання у вигляді позбавлення волі та реабілітована відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» від 17.04.1991р. №962-XII. Зазначене судове рішення від 24.10.2022р. у справі №420/4745/22 отримано представником позивача 28.10.2022р, проте до суду позивач звернулась лише 10.02.2025р., тобто з пропуском встановленого КАС України строку. У свою чергу, будь-яких належних обґрунтувань обставин та доказів, на підтвердження поважності причин пропуску строку, нею не наведено та відповідних доказів не надано.
Втім, судова колегія вважає такий висновок суду 1-ї інстанції необґрунтованим і передчасним, з огляду на наступне.
Так, відповідно до ч.2 ст.7 Закону №962-XII, розгляд та прийняття рішень з питань визнання осіб реабілітованими або потерпілими від репресій здійснюються за заявою репресованої особи, її спадкоємців, будь-якого члена її сім'ї, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері відновлення та збереження національної пам'яті Українського народу, громадського об'єднання, що провадить діяльність у сфері дослідження історії України ХХ століття та/або надання допомоги громадянам з питань, пов'язаних із реабілітацією жертв репресій тоталітарних режимів .
Заява подається за вибором заявника до регіональної комісії за місцем проживання заявника - фізичної особи, місцезнаходженням заявника - юридичної особи або місцем зберігання архівних кримінальних справ, носіїв архівної інформації репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років, інших архівних документів, у яких міститься інформація про здійснення репресій (ч.3 вказаної статті).
За ст.7-1 Закону №962-XII, Національна комісія є спеціальним постійно діючим органом, який утворюється при центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері відновлення та збереження національної пам'яті Українського народу, у порядку, визначеному цим Законом.
Завданнями Національної комісії є, зокрема, розгляд обґрунтованих пропозицій регіональних комісій щодо визнання (відмови у визнанні) осіб реабілітованими або потерпілими від репресій, а також прийняття рішень про визнання (відмову у визнанні) осіб реабілітованими або потерпілими від репресій.
У свою чергу, «Положення щодо виплати компенсації, повернення майна або відшкодування його вартості реабілітованим особам» було затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 19.05.2021р. №535.
Як визначено п.6 Положення №535, для отримання грошової компенсації реабілітована особа за місцем проживання подає до районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради заяву про виплату грошової компенсації.
Уповноважений орган протягом трьох робочих днів перевіряє наявність всіх документів, визначених цим пунктом, та надсилає їх до відповідної обласної, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, Ради міністрів Автономної Республіки Крим для прийняття рішення щодо виплати грошової компенсації.
Згідно п.10 Положення №535, протягом місяця з дня подання заяви та на підставі документів, визначених п.6 цього Положення, обласна, Київська та Севастопольська міські держадміністрації, Рада міністрів Автономної Республіки Крим відповідно приймає рішення про призначення (відмову у призначенні) грошової компенсації та не пізніше ніж через п'ять робочих днів після його прийняття надсилає заявнику копію такого рішення.
Отже, дійсно, передумовою для отримання грошової компенсації (або ж відмову в її призначенні) є звернення до відповідного органу з заявою, до якої, зокрема, додається посвідчення реабілітованої особи. Тобто, для отримання відповідної грошової компенсації п.6 Положення №535 встановлено чіткий алгоритм дій, про що також зазначено у рішенні Одеського окружного адміністративного суду від 24.10.2022р. у справі №420/4745/22 (на яку, у даному випадку, послався суд першої інстанції) та постанові П'ятого апеляційного адміністративного суду від 09.03.2023р., ухваленій за результатами апеляційного перегляду даної справи.
Як вбачається з позовної заяви і з заяви на виконання ухвали суду від 17.02.2025р., ОСОБА_1 , з метою реалізації нею права на отримання посвідчення реабілітованої особи та на виплату грошової компенсації, звернулася до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради. Проте, лише 08.11.2024р. листом за №05-В-1674/6-с/п позивачу було відмовлено у вирішенні відповідного питання.
Протилежного відповідачем не доведено.
У зв'язку зі цим, колегія суддів дійшла висновку, що в матеріалах справи відсутні відомості та докази про отримання позивачем зазначеної вище (або ж будь-якої іншої) «відмови» раніше, ніж до ознайомлення з листом від 08.11.2024р. №05-В-1674/6-с/п. Саме отримання ОСОБА_1 відмови у виплаті спірної грошової компенсації, оформленої листом від 08.11.2024р., і слугувало підставою для звернення до суду з метою захисту порушених прав з боку суб'єкта владних повноважень.
За відсутності інших відомостей про дату ознайомлення позивача з спірною відмовою та із її змістом, саме ця дата 08.11.2024р. і є моментом, з якого вона дізналася про порушення своїх прав на отримання грошової компенсації, відтак, колегія суддів вважає, що перебіг строку на звернення до адміністративного суду з цим позовом розпочався з 08.11.2024р.
Загальні правила, закріплені у КАС України, передбачають обчислення строку звернення до суду за захистом прав, свобод чи інтересів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення цих прав, свобод, інтересів.
Саме поняття «повинна була дізнатись», використане у ст.122 КАС України, варто тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про прийняття оскаржуваного рішення та знала про обставини його прийняття. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Окрім цього, Верховний Суд у постанові від 02.03.2021р. у справі №758/7700/17 зазначив також, що у спорах, що виникають з органами ПФУ, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, з моменту отримання грошових виплат, при отриманні від органу ПФУ повідомлення про призначення пенсії, відповіді на надісланий запит стосовно розміру пенсії, нормативно-правових документів, на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.
За наведених обставин, колегія суддів вважає помилковими висновки суду 1-ї інстанції щодо порушення позивачем строків звернення до суду, адже про порушення прав на виплату грошової компенсації, позивач дізналася саме з листа Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради від 08.11.2024р. №05-В-1674/6-с/п, яким її і було повідомлено про відсутність підстав для отримання відповідної допомоги.
Поряд із тим, позивач звернувся до суду з даним позовом 10.02.2025р. (через 3 місяці та 2 дні після отримання згаданої відповіді), тобто з дотриманням строку звернення до суду, передбаченого у ст.122 КАС України.
Крім того, Конституційний Суд України у рішенні від 14.12.2011р. №19-рп/2011 підкреслив значущість положень ст.55 Конституції України щодо захисту кожним у судовому порядку своїх прав і свобод від будь-яких рішень, дій або ж бездіяльності органів влади, посадових і службових осіб, а також стосовно неможливості відмови у правосудді.
Як уже зазначалося вище, у КАС України конституційне право особи на звернення до суду конкретизоване в ч.1 ст.5, за змістом якої, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.
Судова колегія зазначає про те, що за змістом ч.2 ст.6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950р., необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише і фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.
Зокрема, Європейським судом з прав людини зазначено, що «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з п.1 ст.6 Конвенції. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (рішення у справах «Zubac v. Croatia», «Beles and Others v. the Czech Republic», №47273/99, п.п.50-51 та 69, та «Walchli v. France», №35787/03, п.29).
При цьому, Європейський суд з прав людини провів лінію між «формалізмом» та «надмірним формалізмом». Так, «формалізм» є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Однак, «надмірний формалізм» заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.
У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики Європейського суду з прав людини включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Kutic v. Croatia», заява №48778/99, п.25).
Рішеннями Європейського суду з прав людини визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним». Для того щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права» (рішення у справах «Bellet v. France» та «Nunes Dias v. Portugal»).
Проте, суворе трактування національним законодавством процесуального правила («надмірний формалізм») може позбавити заявників права звертатися до суду (рішення у справі «Perez de Rada Cavanilles v. Spain»).
Підсумовуючи викладене, висновки судді Одеського окружного адміністративного суду, при поверненні позовної заяви ОСОБА_1 на підставі ч.2 ст.123 КАС України, зумовлюють утворення перешкод особі у доступі до правосуддя та не ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального і процесуального права.
За правилами ст.320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, та направлення справи для продовження розгляду до суду 1-ї інстанції є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків суду обставинам справи;
4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
У відповідності до ч.3 ст.312 КАС України, у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала судді Одеського окружного адміністративного суду скасуванню, а справа - направленню до того ж суду для продовження розгляду по суті.
Керуючись ст.ст.169,241,243,308,311,312,320,321,322,325,328 КАС України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу судді Одеського окружного адміністративного суду від 05 березня 2025 року - скасувати та направити справу №420/4188/25 до суду першої інстанції - для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови виготовлено: 09.06.2025р.
Головуючий у справі
суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов
Судді: М.П. Коваль
В.О. Скрипченко