Справа № 939/1413/24
Іменем України
14 травня 2025 рокуБородянський районний суд
Київської області в складі: головуючої судді - Герасименко М.М.,
за участі секретаря - Рассказової М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» про застосування наслідків недійсності правочину,
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 15 листопада 2018 року між АТ «Альфа-Банк» і ОСОБА_1 , шляхом акцептування банком пропозиції клієнта (оферти), укладено угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії. За умовами вказаної угоди запропоновано встановити ліміт кредитної лінії у розмірі 200 000 грн, зі сплатою фіксованої процентної ставки в розмірі 24%, обов'язковий мінімальний платіж у розмірі 5% від суми загальної заборгованості за кредитною лінією, але не менше 50 грн. АТ «Альфа-Банк» прийняв пропозицію відповідача на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід'ємною частиною договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк». Тобто відповідач погодилася на приєднання до публічної пропозиції, підтвердила акцептування публічної пропозиції на укладення зазначеного договору та приєднання до умов договору, погодилася з усіма умовами обраної програми кредитування в редакції, чинній на час його підписання. Паспорт споживчого кредиту, який надавався для ознайомлення відповідачу та з яким вона погодилася, підписуючи угоду, на момент отримання відповідачем кредиту містив умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами. Банк взяті на себе зобов'язання за кредитним договором виконав, надавши відповідачу кредит. Станом на 20 вересня 2021 року загальна сума заборгованості відповідача за кредитним договором становить 94 883,29 грн. 20 вересня 2021 року між АТ «Альфа-Банк» і ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» укладено договір факторингу, на підставі якого відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором до відповідача, в зв'язку з чим ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» набуло статусу кредитора за кредитним договором від 15 листопада 2018 року, укладеним між АТ «Альфа-Банк» і відповідачем. З огляду на вказані обставини, просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 94 883,29 грн і судові витрати, які складаються із витрат по сплаті судового збору та витрат на правову допомогу.
Ухвалою суду від 08 липня 2024 року було відкрито провадження у даній справі та ухвалено провести розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в справі матеріалами.
01 серпня 2024 року до суду від представника відповідача - адвоката Боряк Г.Ю. надійшов відзив на позов, згідно з яким відповідач категорично не погоджується із заявленими позовними вимогами та вважає, що позов задоволенню не підлягає, оскільки в оферті та паспорті споживчого кредиту відсутні підстави для стягнення платежів за розрахунково-касове обслуговування, обслуговування основної картки, процентів за овердрафт, комісії за страховий пакет і смс-інформування. Крім того, позовна заява не містить відомостей про реальний розмір використаного нею ( ОСОБА_1 ) кредитного ліміту, а наявність заборгованості за кредитним договором не підтверджена жодними доказами, оскільки з наданої позивачем виписки вбачається, що вона (відповідач) за період з 15 листопада 2018 року по 08 квітня 2024 року здійснила витрат на суму 121 007,52 грн, при цьому загальна сума надходжень становить ідентичні 121 007,52 грн. 15 листопада 2018 року банком було відкрито рахунок та видано їй (відповідачу) кредитну карту з встановленим кредитним лімітом у розмірі 17 200 грн, станом на день подачі відзиву заборгованість по кредитній карті нею повністю погашена. Вказала, що розрахунок заборгованості містить платежі, які не передбачені умовами оферти та паспорту споживчого кредиту, а тому вважала, що безпідставно стягнуті з неї платежі у вигляді комісії за розрахунково-касове обслуговування. Комісії за обслуговування основної картки, щомісячної комісії за страховий пакет і плати за смс-інформування, які нараховувалися і стягувалися за весь період дії кредитного договору, мають бути зараховані в рахунок погашення тіла кредиту. Також, зазначила про те, що розрахунок заборгованості не відповідає змісту виписки по банківському рахунку, оскільки він містить зазначення інших категорій заборгованості та не містить в собі посилань на вихідні дані цих розрахунків. Оскільки фактично отримані та використані кошти нею повернуто кредитору в добровільному порядку, просила відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Крім того, 01 серпня 2024 року до суду від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Боряк Г.Ю. надійшла зустрічна позовна заява, яка обґрунтована тим, що 15 листопада 2018 року між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 , шляхом акцептування банком пропозиції клієнта (оферти), укладено угоду про обслуговування кредитної карти та відкриття відновлювальної кредитної лінії. Цього ж дня, ОСОБА_1 підписала паспорт споживчого кредиту, яким визначені умови надання кредитної лінії, а саме реальна річна процентна ставка в розмірі 24% річних і реальна річна ставка по програмі миттєва розстрочка в розмірі 0,01%, строк внесення обов'язкового платежу, суму щомісячного платежу, орієнтовну реальну відсоткову ставку річну, значення подорожчання кредиту; інших платежів для позичальника не встановлено. Інших договорів з банком вона не укладала. Не зважаючи на обумовлені сторонами умови отримання кредиту, банк не здійснив акцепту вищезазначеної оферти та її умови не виконав. Між тим, 15 листопада 2018 року банком було відкрито ОСОБА_1 рахунок і видано кредитну картку з встановленим кредитним лімітом у розмірі 17 200 грн. Протягом усього часу користування вказаною кредитною карткою, ОСОБА_1 погашала платежі за використання кредитних коштів та вносила їх у значно більшому розмірі, аніж обов'язковий мінімальний платіж з метою зменшення заборгованості по тілу кредиту. Про наявність заборгованості вона дізналася з телефонного дзвінка працівника банку, який повідомив їй, що більшу частину внесених нею коштів банк списував на оплату страхових платежів, загальний розмір яких становив більше 1 000 грн кожного місяця. Оскільки вона ніяких страхових договорів не підписувала, про що повідомила представника банку та вимагала здійснити перерахунок, зарахувавши ці кошти в рахунок погашення основної заборгованості, на що їй було відмовлено. Проте, представник банку повідомив, що він ці послуги відключить і списання на страхові пакети припиниться. У 2024 році до неї зателефонував представник ТОВ «ФК «Еліт Фінанс», який повідомив, що товариство є новим кредитором, а тому підготувало позов до суду про стягнення з неї заборгованості, що виникла перед АТ «Альфа-Банк». Вказані вимоги, вона серйозно не сприйняла, оскільки її ніхто не повідомляв про зміну кредитора, а вказана сума заборгованості в розмірі 94 883 грн не може бути дійсною з урахуванням внесених нею коштів для погашення кредиту. Вказала, що ненадання банком акцепту пропозиції (оферти) від 15 листопада 2018 року свідчить про відсутність домовленості між сторонами про сплату будь-яких додаткових відсотків і комісій, а списання цих платежів з рахунку є безпідставним і таким, що порушує вимоги ЗУ «Про споживче кредитування». Вона не брала на себе обов'язків сплачувати будь-які комісії на користь кредитора, не обумовлювала з банком їх розмір і перелік банківських послуг, які охоплюються нарахованими комісіями. Вважала, що грошові кошти, які списувалися з її рахунку в рахунок погашення комісії за розрахунково-касове обслуговування, комісії за обслуговування основної картки, комісії за страховий платіж та смс-інформування, а також відсотки за овердрафт є порушенням умов оферти та ЗУ «Про споживче кредитування». Також, вказала, що в оферті відсутні умови про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (штрафів, комісії) за порушення зобов'язання, не вказано їх розмір і порядок нарахування. Відсутність в оферті домовленості сторін про сплату неустойки за несвоєчасне погашення кредиту, надана банком оферта на укладання угоди про надання кредиту, обслуговування кредитної карти та відкриття відновлювальної кредитної лінії не може розцінюватися як стандартна форма, що встановлена до укладеного з ОСОБА_1 кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин, а тому в цьому випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ст. 634 ЦК України щодо договору приєднання. У зв'язку з вказаними обставинами вважала, що ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» не доведено факт погодження усіх істотних умов договору з ОСОБА_1 та обґрунтованості розрахунку заборгованості. Оскільки оферта на укладання угоди про обслуговування кредитної карти та відкриття відновлювальної лінії від 15 листопада 2018 року є нікчемною у силу ст. 638, ч. 2 ст. 1055 ЦК України та ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування» і не є кредитним договором, просила застосувати наслідки нікчемності правочину шляхом зобов'язання ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» здійснити перерахунок заборгованості за угодою про обслуговування кредитної карти та відкриття відновлювальної лінії № 631048295 від 15 листопада 2018 року, зарахувавши в рахунок погашення тіла кредиту сплачені нею за період з 15 листопада 2018 року по 20 вересня 2021 року кошти, які були банком зараховані в рахунок сплати комісії за розрахунково-касове обслуговування, комісії за обслуговування основної карти, комісії за страховий пакет, процентів за овердрафт, плати за користування послугою смс-інформування за користування кредитом і за прострочену заборгованість.
За ухвалою суду від 02 серпня 2024 року зустрічну позовну заяву прийнято до спільного розгляду та об'єднано в одне провадження із первісним позовом, у зв'язку з чим ухвалено провести розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
14 серпня 2024 року до суду від відповідача за зустрічним позовом ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» надійшов відзив на зустрічну позовну заяву за підписом директора Наваренко В.Г., згідно з яким товариство вважає зустрічний позов безпідставним і необґрунтованим, оскільки ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» набуло право вимоги до ОСОБА_1 тільки в грудні 2021 року, в зв'язку з чим усі платежі за кредитним договором здійснювалися ОСОБА_1 на користь АТ «Альфа-Банк», а тому ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» не є належним відповідачем у частині будь-яких спірних платежів за кредитним договором, які мали місце в період з 15 листопада 2018 року по 20 вересня 2021 року. Посилання ОСОБА_1 про відсутність акцепту та узгодження усіх суттєвих умов кредитного договору є безпідставними та спростовуються офертою у якій чітко зазначено, що ОСОБА_1 підтверджує власноручним підписом, що АТ «Альфа-Банк» надано акцепт на оферту. У відзиві також вказано про те, що згідно з вимогами чинного законодавства, а також роз'яснень Великої Палати Верховного Суду, до загальних витрат за споживчим кредитом можуть бути віднесені витрати на страхування, які є обов'язковими для отримання кредиту, а тому посилання ОСОБА_1 на несправедливість таких умов кредитного договору як комісії за надання послуг страхування і за обслуговування кредитної заборгованості є помилковими та такими, що суперечать вимогам ЗУ «Про споживче кредитування». Крім того, вказані умови чітко визначені в паспорті споживчого кредиту. Також вказав, що заявлені ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 20 000 грн є неспівмірними зі складністю даної справи, наданим адвокатом обсягом послуг і затраченим часом на їх надання, а також такими, що не відповідають критерію реальності таких витрат і розумності їх розміру, в зв'язку з чим вважав, що такі витрати мають становити не більше 1 000 грн. З огляду на вказані обставини, просив відмовити в задоволенні зустрічного позову в повному обсязі.
Крім того, 20 вересня 2024 року до суду від ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» надійшла відповідь на відзив за первісним позовом, у якій наведені доводи аналогічні тим, що зазначені у відзиві на зустрічний позов ОСОБА_1 .
Також, 14 листопада 2024 року до суду від представника відповідача за первісним позовом ОСОБА_1 - адвоката Боряк Г.Ю. надійшли додаткові пояснення, у яких представник вказала, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження заявленої суми заборгованості за тілом кредиту та доказів правомірності нарахування позичальниці різного роду комісій і платежів. У відповіді на відзив позивачем зазначено про те, що усі істотні умови кредитного договору зазначені саме в оферті, при цьому просить суд стягнути з позичальниці заборгованість по платежам, які цією офертою не передбачені. Так само, офертою не обумовлено, ані права на нарахування різного роду комісій, ані права на їх списання. Надані кредитором договори з позичальницею не містять в собі погоджених сторонами умов щодо права банку нараховувати та списувати з позичальниці комісії за розрахунково-касове обслуговування, комісії за обслуговування основної карти, комісії за страховий пакет, процентів за овердрафт, плати за користування послугою смс-інформування, процентів за користування кредитом і за прострочену заборгованість. Твердження позивача про те, що право на нарахування і списання такого платежу, як комісія за розрахунково-касове обслуговування, передбачена розділом 5 оферти, не відповідає дійсності, оскільки цей розділ містить загальні умови та не визначає розміру жодних комісій. Так само, неправдивими є твердження позивача про те, що право нараховувати та стягувати з позичальниці комісію за страховий пакет, передбачено паспортом споживчого кредиту, оскільки наявний у матеріалах справи документ не містить у собі зазначених умов. Представник вказала про те, що з виписки вбачається, що 15 листопада 2018 року позичальниці було встановлено кредитний ліміт у розмірі 17 200 грн, за час користування кредитною карткою позичальницею було витрачено коштів на загальну суму 47 117,20 грн і внесено 35 418,56 грн, а тому заявлена позивачем сума заборгованості за тілом кредиту ніяким чином не може складати 83 901,48 грн. З огляду на вказані обставини, вважала, що позов ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» є необґрунтованим і не підтвердженим належними доказами, тоді як вимоги за зустрічним позовом ґрунтуються на вимогах закону та є правомірними, а тому просила відмовити в задоволенні первісного позову та задовольнити зустрічний позов у повному обсязі.
За ухвалою суду від 20 січня 2025 року підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду.
Представник позивача за первісним позовом позов підтримав та просив його задовольнити, щодо зустрічного позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні.
Представник відповідача за первісним позовом позовні вимоги ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» не визнала та просила відмовити в їх задоволенні, зустрічний позов підтримала та просила його задовольнити.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до таких висновків.
Судом встановлено, що 15 листопада 2018 року між АТ «Альфа-Банк» і ОСОБА_1 було укладено угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії № 631048295, за умовами якої ліміт кредитної лінії встановлений у розмірі 200 000 грн, зі сплатою фіксованої процентної ставки за користування коштами відновлювальної кредитної лінії у розмірі 24% річних (а.с. 6-8).
Згідно з розрахунком позивача, заборгованість ОСОБА_1 за вказаною угодою станом на 20 вересня 2021 року становить 94 883,29 грн, яка складається із: 83 901,48 грн - прострочене тіло кредиту, 9 111,52 грн - відсотки за користування кредитом, 182,75 грн - неустойка, 1 687,54 грн - овердрафт (а.с. 19-23, 24).
20 вересня 2021 року між ТОВ «Альфа-Банк» і ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» було укладено договір факторингу № 3, за умовами якого ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за угодою про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії № 631048295 у розмірі 94 883 гривні 29 копійок (а.с. 9-13, 14-16, 17, 18).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).
Частиною першою статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 627 та ч. 1 ст. 628 ЦК України, а також ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції (ч. 1 ст. 640 ЦК України).
За змістом статті 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язальною у разі її прийняття.
Частиною другою статті 644 ЦК України визначено, що якщо пропозицію укласти договір, в якій не вказаний строк для відповіді, зроблено у письмовій формі, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь протягом строку, встановленого актом цивільного законодавства, а якщо цей строк не встановлений, - протягом нормально необхідного для цього часу.
Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовується положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Встановлені судом фактичні обставини в справі свідчать про те, що між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов вказаного кредитного договору, який оформлений офертою № 631048295 на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії від 15 листопада 2018 року, акцепт пропозиції на укладення якої було отримано ОСОБА_1 у той же день, що підтверджено її власноручним підписом (а.с. 6).
За умовами укладеної між АТ «Альфа-Банк» і ОСОБА_1 угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії № 631048295 від 15 листопада 2018 року, ліміт кредитної лінії встановлено в розмірі 200 000 грн зі сплатою фіксованої процентної ставки за користування коштами в розмірі 24% річних; будь-яких умов щодо інших видів нарахувань за користування кредитними коштами чи штрафних санкцій дана угода не містять.
Згідно з розрахунком позивача, заборгованість ОСОБА_1 за вказаною угодою станом на 20 вересня 2021 року становить 94 883,29 грн, яка складається із: 83 901,48 грн - прострочене тіло кредиту, 9 111,52 грн - відсотки за користування кредитом, 182,75 грн - неустойка, 1 687,54 грн - овердрафт (а.с. 19-23, 24).
Представник відповідача - адвокат Боряк Г.Ю., заперечуючи проти заявлених позовних вимог, вказала, що сума заборгованості за тілом кредиту ніяким чином не може становити 83 901,48 грн, оскільки відповідно до виписки по особовому рахунку за час користування кредитною картою відповідачем було витрачено коштів на загальну суму 47 117,20 грн, тоді як внесено 35 418,56 грн. Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення заборгованості за платежами, які не передбачені умовами угоди № 631048295 від 15 листопада 2018 року.
Перевіривши вказані доводи, судом встановлено, що ОСОБА_1 здійснювала користування кредитними коштами та загалом за період з 15 листопада 2018 року по 20 вересня 2021 року її витрати (фактично використані кошти (тіло кредиту)) становлять 47 117,46 грн, у той час як зарахування на картку за цей же період становлять 35 418, 50 грн, що підтверджується випискою по рахунку (а.с. 19-23, 81-83).
При цьому, з виписки вбачається, що банк безпідставно нараховував штрафи і комісії, а також інші платежі, які не передбачені умовами угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії.
Оскільки угода № 631048295, укладена 15 листопада 2018 року між АТ «Альфа-Банк» і ОСОБА_1 , не містить визначення домовленості сторін про сплату будь-яких інших видів нарахувань за користування кредитними коштами чи штрафних санкцій, крім сплати фіксованої процентної ставки за користування коштами відновлювальної кредитної лінії у розмірі 24% річних, то підстав для покладення на відповідача обов'язку по сплаті заборгованості за комісіями і штрафами, процентами за овердрафт і прострочену заборгованість, а також платою за користування послугою sms-інформування, суд не вбачає і вважає, що суми надходжень, які банком були розподілені на погашення складових заборгованостей підлягають зарахуванню на погашення тіла кредиту.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 09 січня 2020 року в справі 643/5521/19, а також Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року в справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19).
Як вбачається з виписки, кредитором нараховано проценти за період з 15 листопада 2018 року по 20 вересня 2021 року у загальному розмірі 22 038,31 грн, проте з таким розрахунком, враховуючи наведені вище обставини, суд не може погодитися та вважає, що врахуванню підлягають нараховані кредитором відсотки за період з 15 листопада 2018 року по 09 березня 2020 року включно у розмірі 7 835,97 грн, а за період з 10 березня 2020 року по 20 вересня 2021 року, враховуючи здійснені відповідачем платежі, останній з яких було здійснено 09 березня 2020 року, стягненню підлягають відсотки у розмірі 4 301,54 грн ( 47117,16 грн (фактично використані кошти) - 35 418,50 грн (кошти сплачені відповідачем) = 11 698,96 грн х 24% річних за період з 10.03.2020 по 20.09.2021 = 4 301,54 грн).
З огляду на викладене, враховуючи те, що за період з 15 листопада 2018 року по 20 вересня 2021 року витрати відповідача разом із відсотками за користування кредитом становлять 59 254,97 грн (47117,46 грн (фактично використані кошти) + 7 835,97 грн (відсотки за період з 15.11.2018 по 09.03.2020) + 4301,54 грн (відсотки за період з 10.03.2020 по 20.09.2021), а зарахування на її картку за цей же період становлять 35 418,50 грн, при цьому, позивачем безпідставно нараховано комісії, штрафи, проценти за овердрафт і прострочену заборгованість та інші платежі, що не передбачені умовами угоди, то суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача різниці вказаних сум, що становить 23 836,47 грн (59254,97 грн - 35418,50 грн).
При цьому доводи представника відповідача про те, що виписка не є документом бухгалтерського обліку, суд до уваги не приймає, оскільки відповідно до пункту 62 положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 липня 2018 року № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту, а тому виписка по картковому рахунку є належним доказом щодо заборгованості відповідача.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду по справі № 205/4176/18 від 11 листопада 2020 року.
Також слід зазначити, що за змістом частини третьої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Однак, представником відповідача хоча й зазначено у письмових поясненнях про те, що строк позовної давності за кредитним договором сплинув, проте нею не заявлено вимогу про застосування строків позовної давності.
Водночас слід звернути увагу, що 15 листопада 2018 року між АТ «Альфа-Банк» і ОСОБА_1 було укладено угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії № 631048295, за умовами якої ліміт кредитної лінії встановлений у розмірі 200 000 грн на платіжну карту строком дії 3 роки, зі сплатою фіксованої процентної ставки за користування коштами відновлювальної кредитної лінії у розмірі 24% річних. Отже, закінчення строку кредитного договору припало на 15 листопада 2021 року, а з даним позовом позивач звернувся до суду 27 травня 2024 року, тобто у межах трирічного строку позовної давності.
Оскільки позов ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» задоволено частково, то суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача на відшкодування витрат по сплаті судового збору 760,69 грн, виходячи з розрахунку: 23 836,47 грн (розмір задоволених позовних вимог) * 3 028,00 грн (сума сплаченого судового збору) / 94 883,29 грн (розмір заявлених позовних вимог).
Щодо вимоги ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» про стягнення з ОСОБА_1 витрат на правову допомогу суд зазначає наступне.
Частиною першою статті 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Водночас, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц.
Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано копії договору № 05-10/23 про надання правничої допомоги від 05 жовтня 2023 року, акту приймання-передачі наданих послуг № 1 до вказаного договору та платіжної інструкції № 1134 від 07 березня 2024 року, згідно яких витрати понесені позивачем на правничу допомогу складають 7 100,00 гривень (а.с. 26-28).
Однак, з огляду на складність справи та виконані адвокатом роботи, суд вважає, що заявлена до стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 100,00 грн не відповідає критеріям розумності, справедливості та співмірності, а тому з огляду на зазначене вище та встановлені судом обставини, дійшов висновку про необхідність стягнення таких витрат у розмірі 3 000 грн, що буде відповідати критеріям розумності, справедливості та співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу.
З огляду на зазначене, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» витрати на правничу допомогу в розмірі 753,66 грн (23 836,47 грн (розмір задоволених позовних вимог) * 3 000,00 грн (правова допомога) / 94 883,29 грн (розмір заявлених позовних вимог).
Щодо вимог за зустрічним позовом ОСОБА_1 про застосування наслідків недійсності правочину, суд дійшов таких висновків.
Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
За загальним правилом, передбаченим статтею 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
До актів цивільного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, належить і Закон України «Про захист прав споживачів».
Статтями 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування". Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.
Встановлені судом фактичні обставини в справі свідчать про те, що між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений офертою № 631048295 на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії від 15 листопада 2018 року, акцепт пропозиції на укладення якої було отримано ОСОБА_1 у той же день, що підтверджено її власноручним підписом (а.с. 6).
Так, за умовами укладеної між АТ «Альфа-Банк» і ОСОБА_1 угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії № 631048295 від 15 листопада 2018 року, ліміт кредитної лінії встановлено в розмірі 200 000 грн зі сплатою фіксованої процентної ставки за користування коштами в розмірі 24% річних; будь-яких умов щодо інших видів нарахувань за користування кредитними коштами чи штрафних санкцій дана угода не містять.
Оскільки угода № 631048295, укладена 15 листопада 2018 року між АТ «Альфа-Банк» і ОСОБА_1 , не містить визначення домовленості сторін про сплату будь-яких інших видів нарахувань за користування кредитними коштами чи штрафних санкцій, крім сплати фіксованої процентної ставки за користування коштами відновлювальної кредитної лінії у розмірі 24% річних, то суд дійшов висновку про те, що умови оскаржуваного договору не можна вважати несправедливими, а тому підстав для визнання угоди № 631048295 від 15 листопада 2018 року нікчемною суд не вбачає і вважає за необхідне відмовити в задоволенні вимог за зустрічним позовом.
З огляду на те, що в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 судом відмовлено, то судові витрати, пов'язані з його розглядом слід віднести на рахунок позивача за зустрічним позовом.
Керуючись ст. 10-13, 141, 259, 263-265, 268, 279 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» (ЄДРПОУ 40340222, 03035, м. Київ, пл. Солом'янська, 2) заборгованість за угодою про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії № 631048295 від 15 листопада 2018 року в розмірі 23 836 (двадцять три тисячі вісімсот тридцять шість) гривень 47 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» на відшкодування витрат по сплаті судового збору 760 (сімсот шістдесят) гривень 69 копійок і витрати на правничу допомогу в розмірі 753 (сімсот п'ятдесят три) гривні 66 копійок.
В іншій частині в позові відмовити.
Зустрічний позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» про застосування наслідків недійсності правочину залишити без задоволення.
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення суду складено 09 червня 2025 року.
СуддяМ.Герасименко