Романівський районний суд Житомирської області
290/1062/24
Іменем України
03 червня 2025 року селище Романів
Романівський районний суд Житомирської області в складі судді Ковальчука М.В., з участю секретаря судового засідання Багінської В.І., представника позивача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Романівської селищної ради Житомирського району Житомирської області про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини, -
В липні 2024 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Романівської селищної ради Житомирського району Житомирської області, в якому зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його баба - ОСОБА_3 , внаслідок чого відкрилася спадщина.
Посилаючись на те, що він є спадкоємцем ОСОБА_3 , однак, у встановлений законом строк не подав нотаріусу заяву про прийняття даної спадщини у зв'язку із наявністю спадкоємця першої черги, позивач просить визначити йому додатковий строк для подачі цієї заяви терміном в три місяці.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав, викладених в позовній заяві.
Учасники справи в судове засідання не з'явилися, заявивши клопотання про розгляд справи за їх відсутності. При цьому позивач позовні вимоги підтримав, відповідач проти задоволення позову не заперечив.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, заслухавши пояснення представника позивача, дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Білка Романівського (нині Житомирського) району Житомирської області померла ОСОБА_3 .
Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на належні їй на праві власності земельні ділянки для ведення товарного сількогосподарського виробництва загальною площею 8,1233 га та земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку та для ведення особистого підсобного господарства загальною площею 0,7037 га, що розташовані на території Прутівської сільської ради Дзержинського району Житомирської області (нині Романівської селищної ради Житомирського району Житомирської області), а також право на земельну частку (пай) розміром 7,42 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), яка перебувала у колективній власності КСП «Нива» с. Білки Дзержинського району Житомирської області.
Згідно довідки Прутівського старостинського округу Романівської селищної ради Житомирського району Житомирської області від 30 квітня 2025 року, на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 разом з нею проживав без реєстрації місця проживання ОСОБА_2 , склад її сім'ї становив - син ОСОБА_4 та внук ОСОБА_2 .
ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , склад його сім'ї на час відкриття спадщини становив - дружина ОСОБА_5 та син ОСОБА_4 . Спадкова справа після смерті ОСОБА_4 не заводилася,
19 червня 2024 року приватним нотаріусом Житомирського районного нотаріального округу Житомирської області Лисканюк О.А. відмовлено ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину на майно після смерті ОСОБА_3 , оскільки на час смерті спадкодавця останній не був зареєстрований разом з нею за однією адресою та у встановлений законом шестимісячний строк не подав заяву про прийняття спадщини. Одночасно ОСОБА_2 запропоновано для вирішення цього питання звернутися до суду.
Спадкова справа після смерті ОСОБА_3 не заводилася.
Відповідно до змісту статей 1216, 1217 цивільного кодексу України (далі ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно частини першої статті 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
За правилами частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до частини першої статті 1269, частини першої статті 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Частиною третьою статті 1272 ЦК України передбачено, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Згідно із статтею 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини.
Таким чином, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.
Право на спадщину належить спадкоємцеві з моменту її відкриття й закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав із спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Такий строк у даному спорі для позивача був визначений з 29 грудня 2004 року до 29 червня 2005 року.
Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.
Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постанові від 23 серпня 2017 року № 6-1320цс17, а також у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду: від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16 (провадження № 61-6700св19), від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18 (провадження № 61-10136св19), від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18 (провадження № 61-21447св19).
З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.
Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через власну пасивну поведінку, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.
Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Отже, позов про визначення додаткового строку на прийняття спадщини підлягає задоволенню у разі пропуску такого строку та доведення поважності причин пропуску строку.
Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, тимчасова непрацездатність, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини.
Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини визнаються, зокрема: тривала хвороба спадкоємця, складні умови праці, які пов'язані із тривалими відрядженнями, у тому числі закордонними, перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України, відбування покарання, з чим пов'язана неможливість прийняття спадщини тощо.
Відповідно до статей 12, 81 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
Звертаючись до суду з позовом, представник позивача причинами несвоєчасного прийняття спадщини ОСОБА_2 зазначив про наявність спадкоємця першої черги, який у встановлений законом строк не відмовився від прийняття спадщини та не подав нотаріусу заяву про прийняття спадщини, що об'єктивно перешкоджало позивачу реалізувати свої спадкові права.
Відповідно до статті 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Позивач є внуком спадкодавця ОСОБА_3 та спадкоємцем п'ятої черги за законом відповідно до частини першої статті 1265 ЦК України.
Порядок прийняття спадщини або відмови від її прийняття регламентовано главою 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі Порядок).
Згідно пунктів 3.1, 3.3 глави 10 розділу ІІ Порядку, право на спадкування здійснюється спадкоємцями шляхом прийняття спадщини або її неприйняття. Заяви про прийняття спадщини або відмову від її прийняття подаються спадкоємцем особисто нотаріусу у письмовій формі.
Пунктами 3.15, 3.16, 3.17 глави 10 розділу ІІ Порядку визначено, що якщо спадкоємець протягом шести місяців не подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв спадщину. Суд може визначити спадкоємцю, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. Спадкоємець, якому за рішенням суду встановлено додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, повинен у межах установленого судом строку прийняти спадщину шляхом подання нотаріусу за місцем відкриття спадщини відповідної заяви.
За змістом пункту 3.27 глави 10 розділу ІІ Порядку, спадкоємець за законом має право відмовитись від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги, у тому числі внуків, правнуків, племінників та інших. У разі відмови від прийняття спадщини усіма спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування отримують спадкоємці за законом почергово (пункт 3.28 глави 10 розділу ІІ Порядку).
У постанові Верховного Суду від 17 грудня 2021 року у справі № 369/6254/19-ц зазначено, що оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об'єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.
Доказів на підтвердження того, що в період часу з 29 грудня 2004 року до 29 червня 2005 року у позивача існували причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними для нього труднощами на вчинення у визначений законом шестимісячний строк дій щодо прийняття спадщини після ОСОБА_3 , позивачем та його представником не надано.
Твердження представника позивача як на поважність причини ОСОБА_3 пропуску для прийняття спадщини на наявність спадкоємця першої черги не заслуговують на увагу, оскільки право на спадкування здійснюється спадкоємцями всіх черг шляхом прийняття спадщини або її неприйняття та подання особисто до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини або відмови від її прийняття.
За змістом статей 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, суд прийшов до висновку про те, що наведені представником позивача причини не є об'єктивними, непереборними та істотними труднощами для подання позивачем заяви про прийняття спадщини у межах передбаченого законодавством шестимісячного строку, які можуть бути визнані поважними для визначення додаткового строку для прийняття спадщини, а тому у задоволенні позову слід відмовити.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 10-13, 259, 263-265, 268, ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_2 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) до Романівської селищної ради Житомирського району Житомирської області (адреса місцязнаходження: вул. Сергія Лялевича, 2 селище Романів Житомирський район Житомирська область, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: 04345185) про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду в порядку передбаченому підпунктом 15.5 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Тридцятиденний строк на оскарження даного судового рішення слід обчислювати з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 10 червня 2025 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя М.В. Ковальчук