Романівський районний суд Житомирської області
290/338/25
2/290/307/25
Іменем України
30 травня 2025 рокуселище Романів
Романівський районний суд Житомирської області у складі головуючого судді Шакалова Андрія Вікторовича, за участі секретаря судового засідання Нестерук М.О. розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 , третя особа Бородянська селищна рада Київської області (ЄДРПОУ 04363662, вул. Центральна, 331, селище Бородянка, Київської області, 07801) про позбавлення батьківських прав
1.Рух справи.
1.1. ОСОБА_1 19 березня 2025 року звернулась до Романівського районного суду Житомирської області із зазначеною позовною заявою.
1.2. У цей же день цивільна справа була розподілена головуючому судді Шакалову Андрію Вікторовичу.
1.3. 24 березня 2025 року здійснено запит до Миропільської селищної ради, щодо місця реєстрації відповідача. 27 березня 2025 року отримано відповідь на запит, адреса відповідача підтверджена, справа територіально підсудна Романівському районному суду Житомирської області.
1.4. Ухвалою Романівського районного суду Житомирської області від 31 березня 2025 року відкрито провадження по справі, підготовче судове засідання призначене на 23 квітня 2025 року. Сторонам направлені судові повістки. Відповідачу також направлена копія позовної заяви.
1.5. Сторони повідомлені належним чином. Відповідач отримав ухвалу про відкриття провадження разом з копією позовної заяви 09.04.2025 року
1.6. Від третьої особи Бородянської селищної ради Бучанського району Київської області надійшло клопотання від 16.04.2025 року № 01-14-122 про відкладення розгляду справи, причиною зазначено таке «15 квітня 2025 року о 15:00 відбулося засідання комісії з питань захисту прав дитини Бородянської селищної ради. До порядку денного включене питання про доцільність/недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно його неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . 8 травня 2025 року на засіданні виконавчого комітету Бородянської селищної ради буде затверджено відповідне рішення».
2. Рух справи під час підготовчого судового засідання.
2.1. У підготовче судове засідання 23 квітня 2025 року прибув відповідач ОСОБА_2 . Позивачка у судове засідання не прибула.
2.2. Судом роз'яснено право відповідачу подати відзив на позовну заяву у разі заперечення на позовну заяву. Крім того, роз'яснено право на отримання правової допомоги адвоката. Також, відповідачу проголошено клопотання третьої особи та рекомендовано звернутися до цієї установи для уточення їх позиції щодо предмета спору.
2.3. Підготовче судове засідання відкладено за клопотанням третьої особи та неявкою позивача. Наступне судове засідання призначене на 21 травня 2025 року.
2.4. У підготовче судове засідання 21 травня 2025 року прибула позивачка ОСОБА_1 та її син ОСОБА_3 .
2.5. Відповідач у судове засідання не прибув, причин неявки суду не повідомив, відзив на позовну заяву не направив.
2.6. Суд ухвалив закінчити підготовче судове засідання та перейти до судового розгляду справи.
3. Обґрунтування позовної заяви.
3.1. Шлюб між позивачем та відповідачем розірвано 03 лютого 2012 року, що підтверджується рішенням Бородянського районного суду Київської області у справі № 2-1132/11.
3.2. Від шлюбу сторони мають сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_3 виданим виконкомом Небратської сільської ради Бородянського району Київської області від 08 листопада 2010 року.
3.3. Після розірвання шлюбу дитина залишилась проживати з позивачкою.
3.4. Рішенням Бородянського районного суду Київської області від 12 лютого 2025 року вирішено стягувати з відповідача аліменти на утримання ОСОБА_3 у розмірі 500 гривень.
3.5. Відповідно довідки № 234/44/2025/2975 від 30.01.2025 року виданої Любарським ВДВС та розрахунку заборгованості зазначено, що борг відповідача по сплаті аліментів становить 50995,50 грн.
3.6. ОСОБА_2 не проводить належного виховання сина, не приділяє йому часу, не займається його утриманням та вихованням. Фактично самоусунувся від виконання своїх батьківських обов'язків, не турбується про фізичний, моральний і духовний розвиток дитини, не цікавиться його здоров'ям, не надає матеріальної допомоги, чим свідомо протягом тривалого часу порушує ст. 150 Сімейного кодексу України.
3.7. Батько не піклується про підготовку до самостійного життя сина, зокрема не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування, що негативно впливає на його фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з сином в обсязі необхідному для їх нормального самоусвідомлення; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню ним загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до його внутрішнього світу; не створює умови для отримання ним освіти.
3.8. На підставі цих обставин позивачка вважає, що враховуючи принцип дотримання інтересів дитини у зазначеній категорії справ, є всі підставі для задоволення позовних вимог.
4. Рух справи під час судового розгляду.
4.1. У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити на підставі доказів, долучених до позовної заяви. Відповідач у
судове засідання не прибув, жодних заяв чи клопотань від нього суд не отримував.
4.2. У судовому засіданні опитано ОСОБА_3 , який повідомив, що батька ОСОБА_2 за все своє свідоме життя не бачив ні разу, не спілкувався з ним та не має такого бажання. Підтримує позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 у повному обсязі
4.3. Судом досліджено докази, що були долучені до матеріалів справи.
4.4. Після проголошення промови позивача, яка просила суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та призначив дату його проголошення на 30 червня 2025 року о 15:00.
1. Обставини справи, встановлені судом.
1.1. Позивачка одружилась з відповідачем 24 квітня 2010 року (шлюб зареєстровано виконкомом Небратської сільської ради Бородянського району Київської області, актовий запис № 1).
1.2. Під час шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_5 народився син - ОСОБА_3 (підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 ).
1.3. Рішенням Бородянського районного суду Київської області від 3 лютого 2012 року по праві № 2-1132/11 позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на неповнолітню дитину та непрацездатну дружину задоволено. Шлюб між ними, зареєстрований 24 квітня 2010 року виконкомом Небратської сільської ради Бородянського району Київської області, актовий запис №1, розірвано. Стягнуто з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , в розмірі 500 (п'ятсот) гривень з усіх видів його доходу, для дитини відповідного віку, починаючи з 27 жовтня 2011 року, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.
1.4. 10 лютого 2024 року позивачка одружилась з ОСОБА_6 та змінила прізвища з ОСОБА_7 на ОСОБА_7 .
1.5. Відповідно до довідки виданої Новозаліським старостинським округом № 7 Бородянською селищною радою від 03.03.2025 № 33, про те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 фактично проживає за адресою АДРЕСА_3 . Разом з нею проживають: ОСОБА_6 - чоловік; ОСОБА_3 - син; ОСОБА_9 - син. Цей факт підтверджено також актом встановлення фактичного місця проживання від 10 лютого 2025 року.
1.6. ОСОБА_10 навчається в 8 класі опорного закладу освіти «Новозаліський ліцей» Бородянської селищної ради Київської області (довідка від 11.02.2025 № 01-08/27).
1.7. З характеристики виданої навчальним закладом вбачається, що позивачка приділяє належну увагу вихованню сина. Постійно підтримує зв'язок з адміністрацією навчального закладу та класним керівником.
1.8. З довідки від 30.01.2025 № 23.4-44/2025/2975 виданої Любарським відділом державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області, вбачається, що ОСОБА_2 у період з 01.01.2024 по 01.01.2025 згідно з виконавчим листом № 2/1006/149/2012 від 03.02.2012 виданого Бородянським районним судом Київської області не сплачує аліменти.
1.9. Сукупний розмір заборгованості по аліментах становить 50 995,50 грн станом на грудень 2024 року.
1.10. Рішенням Виконавчого комітету Бородянської селищної ради Бучанського району Київської області від 08.05.2025 № 607 «Про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно його неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 », вирішено: 1. Вважати за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно його неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . 2. Затвердити висновок служби у справах дітей Бородянської селищної ради про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 .
1.11. Аналізуючи поведінку відповідача під час судового процесу, суд дійшов до висновку, що доля сина його не цікавить. Відповідач не вчинив, жодних дій, які б вказували, що він прагне зберегти чи відновити зв'язок із сином. На питання суду чи намагався відповідач після відкриття провадження у справі зв'язатися із сином, ОСОБА_3 повідомив, що батько йому не дзвонив та не писав. Крім того, сказав, що він взагалі ніколи з ним не спілкувався.
1.12. Зазначені вище факти та обставини у своїй сукупності дають суду право зробити висновок про правомірність та обґрунтованість позовних вимог.
2. Законодавство, яке регулює спірні правовідносини.
2.1. У частині першій статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
2.2. Відповідно до пункту 1 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року (далі - Конвенція), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
2.3. Пунктами 1, 3 статті 9 Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини й прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
2.4. Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування (пункту 1 статті 18 Конвенції).
2.5. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частини восьма, дев'ята статті 7 СК України).
2.6. Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).
2.7. Європейський суд з прав людини наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 57, 58, від 07 грудня 2006 року).
2.8. Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини (пункти 1-6 частини першої статті 164 СК України).
2.9. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).
2.10. При розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою (частина четверта статті 19 СК України).
2.11. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (частина шоста статті 19 СК України).
2.12. Дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси (стаття 171 СК України).
2.13. При виборі й застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
2.14. Зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справ, має оціночний характер, залежить від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин (див. постанови Верховного Суду від 12 лютого 2024 року у справі № 202/1931/22, від 28 лютого 2024 року у справі № 303/4697/22, від 23 жовтня 2024 року у справі № 464/2040/23 та ін.).
2.15. У постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2024 року у справі № 185/9339/21 (провадження № 61-8918сво23) вказано, що «тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає можливість зробити висновок, що ухилення від виконання обов'язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна оцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків. Подібні правові висновки щодо застосування відповідних норм СК України викладені у постановах Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 553/2563/15-ц, від 23 січня 2020 року в справі № 755/3644/19 та від 23 червня 2021 року в справі № 953/17837/19».
2.16. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 квітня 2020 року в справі № 522/10703/18 (провадження № 61-4014св20), вказано, що «розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин. Подібні правові висновки викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема від 08 квітня 2020 року у справі № 645/731/18, від 29 січня 2020 року у справі № 127/31288/18, від 29 січня 2020 року у справі № 643/5393/17, від 17 січня 2020 року у справі № 712/14772/17, від 25 листопада 2019 року у справі № 640/15049/17, від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц, від 24 квітня 2019 року у справі № 331/5427/17. Судова практика щодо застосування положень статті 164 СК України є усталеною.
2.17. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 червня 2024 року в справі № 722/225/23 (провадження № 61-248св24, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Наведене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц, Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 180/1954/19, від 13 листопада 2020 року у справі № 760/6835/18, від 09 листопада 2020 року у справі № 753/9433/17, від 02 листопада 2020 року у справі № 552/2947/19, від 24 квітня 2019 року у справі № 300/908/17, від 12 вересня 2023 року у справі № 213/2822/21.
2.18. Судова практика у цій категорії справ є сталою і підстави для відступлення від вказаних висновків відсутні, відмінність стосується лише фактичних обставин конкретної справи й доказування.
3. Висновки суду.
3.1. Суд дійшов висновку про наявність достатніх підстав для позбавлення відповідача ОСОБА_2 батьківських прав.
3.2. Суд, на підставі належним чином оцінених доказів дійшов висновку про наявність достатніх підстав для позбавлення відповідача батьківських прав, як і гострої соціальної необхідності у цьому. Батько повністю усунувся від виховання та утримання свого сина не цікавиться його життям та не бажає надалі належним чином виконувати свої батьківські обов'язки.
3.3. Суд враховує, що позбавлення батьківських обов'язків відповідає інтересам дитини.
3.4. Позивач при розгляді спору довів суду, що у разі позбавлення батьківських прав відповідача це сприятиме захисту інтересів дитини.
3.5. Відповідно до статті 81 ЦПК України доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків, які можуть бути підставою позбавлення його батьківських прав, покладено на позивача (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 листопада 2023 року у справі № 358/689/22 (провадження №61-13923св23)).
3.6. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
3.7. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
3.8. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
3.9. Суд вважає, що матеріали справи містять належні, допустимі та достовірні докази, які дають суду можливість дійти висновку про задоволення позовних вимог.
3.10. Вимоги про розподіл судових витрат позивачем не заявлені, а тому суд не розподіляє їх відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.
3.11. При ухвалені рішення суд керувався статтями 164 СК України, статтями 10-13, 141, 259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України.
1.Рішення судді.
1.1. Позов ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , (адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 ) про позбавлення батьківських прав, задовольнити.
1.2. Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , батьківських прав щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
2. Роз'яснення, щодо набрання рішенням законної сили та процедури оскарження.
2.1. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
2.2. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
2.3. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
2.4. Повний текст судового рішення проголошено 30 травня 2025 року.
СуддяАндрій ШАКАЛОВ