Справа №278/5304/24
24 квітня 2025 року м. Житомир
Житомирський районний суду Житомирської області у складі головуючого судді Дубовік О. М., за участю секретаря судового засідання Вербовської Н., розглянувши скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє ОСОБА_2 , на дії/бездіяльність органу примусового виконання, заінтересовані особи: Житомирський відділ ДВС у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», -
ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеною скаргою, якою просить визнати бездіяльність державного виконавця Житомирського відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та вчинити певні дії.
В обґрунтування скарги зазначив наступне.
Згідно інформаційного витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та інформації отриманої від державної виконавчої служби, державним виконавцем Відділу ДВС Житомирського РУЮ винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження №47154885 від 08.04.2015 року, якою накладено арешт на все невизначене майно ОСОБА_1 , номер запису про обтяження №40794283 (спеціальний розділ №9339415), в межах виконавчого провадження №74154885 з примусового виконання рішення Житомирського районного суду Житомирської області №278/160/15-ц.
Згідно інформації з автоматизованої системи виконавчого провадження та Реєстру боржників, вищевказане виконавче провадження за №47154885 відсутнє та в реєстрах не значиться, а отже і на примусовому виконанні не перебуває та є закінченим.
Крім того, відповідно до інформації, наданої органом ДВС, виконавче провадження №74154885, було завершено на підставі п. 7 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». Матеріали виконавчого провадження відсутні (знищені). У той же час арешт з майна боржника ОСОБА_3 не був знятий. Повторно вищевказаний виконавчий документ на виконання не пред'являвся.
Вказав, що наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту за відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є не виправданим втручання у право особи на мирне володіння своїм майном (Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі №2/0301/806/11).
Отже, на думку скаржника, наявні всі підстави для задоволення скарги щодо визнання бездіяльності та зобов?язання Житомирського відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зняти арешт, що накладений на все майно ОСОБА_1 , постановою державного виконавця Житомирського відділу державної виконавчої служби Житомирського районного управління юстиції від 08.04.2015 року у виконавчому провадженні ВП №47154885 за реєстраційним номером обтяження в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно №40794283 (спеціальний розділ №9339415) від 08.04.2015 та припинити всі арешти та заборони, що накладені на майно ОСОБА_1 в межах даного виконавчого провадження ВП №47154885.
Відповідно до листа Житомирського ВДВС в Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зняття арешту, вказане виконаче провадження № 47154885 від 08.04.2015 року відсутнє та в реєстрах не значиться, а отже і на примусовому виконанні не перебуває та є закінченим. Відтак, просять зняти арешт, накладений на все майно ОСОБА_1 .
У судове засідання належним чином повідомлені учасники процесу не з'явились; подали заяви про розгляд справи без їх участі.
На вимогу ряду ухвал суду щодо витребування інформації Комерційний банк «ПриватБанк» надано інформацію щодо наявності заборговності ОСОБА_1 перед банком у межах кредитних зобов'язань щодо яких було видано виконавчий лист (а.с. 74-85).
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні правовідносини.
Рішенням Житомирського районного суду від 03.03.2015 року по справі №278/160/15ц (а.с. 10) задоволено вимоги ПАТ КБ "ПриватБанк" та стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у сумі 10905,18 грн та судоівий збір у сумі 243,60 грн.
Як вбачається з листа начальника Житомирського відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) № 23.2/2024/108897 від 13.09.2024 року (а.с. 6), у відділі перебувало на виконанні виконавче провадження № 47154885 з примусового виконання виконавчого листа № 278/160 від 23.05.2015 року, виданого Житомирським районним судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "Приватбанк" заборгованості у сумі 11148,78 грн, яке було завершено на підставі п. 7. ч. 1 ст. 37 ЗУ "Про виконавче провадження". Вказано, що у даному випадку відсутні підстави для зняття арешту з майна боржника.
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта інформаційна довідка № 391929707 від 21.08.2024 року (а.с. 5), усе нерухоме майно ОСОБА_1 знаходиться під арештом (номер запису про обтяження 9339415).
Також із зазначеної інформаційної довідки вбачається запис про обтяження № 12879703 від 16.08.2012 року на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження № 33888139, виданий 16.08.2012 року, обтяжувач: Корольовський відділ державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції, державний виконавець Рудюк А.В.; предмет обтяження: все майно.
Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до частин другої, третьої статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно дозакону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх в добровільному порядку, на час видачі виконавчого листа від 26 жовтня 2010 року № 2-233210, пред'явлення його до виконання та повернення стягувачу були врегульовані Законом № 606-XIV, який втратив чинність 05 жовтня 2016 року.
За змістом статті 11 Закону №606-XIV державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом. Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.
Відповідно до частини першої статті 30 Закону №606-XIV державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження - згідно із статтею 49 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із статтею 47 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно із статтею 48 цього Закону.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 47 Закону №606-XIV виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, авансування яких передбачено цим законом, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа.
Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону (частина п'ята статті 47 Закону № 606-XIV).
У постанові Верховного Суду від 27 березня 2020 року у справі № 817/928/17 зазначено, що як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчих документів з різних підстав, законодавцем визначено як стадію завершення виконавчого провадження.
Згідно з положеннями статті 41 Конституції України та статті 321 Цивільного кодексу України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні. Право приватної власності є непорушним.
Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
У постановах від 07 липня 2021 року у справі № 2-356/12 (провадження № 61-5972св19), від 03 листопада 2021 року у справі № 161/14034/20 (провадження № 61-1980св21), від 22 грудня 2021 року у справі № 645/6694/15-ц (провадження № 61-18160св19), від 26 січня 2022 року у справі № 127/1541/14-ц (провадження № 61-2829св21), від 18 січня 2023 року у справі № 127/1547/14-ц (провадження № 61-12997св21), від 09 січня 2023 року у справі № 2-3600/09 (провадження № 61-12406св21), від 17 квітня 2024 року у справі № 442/5495/13-ц, від 28 серпня 2024 року у справі № 947/36027/21 Верховний Суд дійшов висновку, що наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.
Відповідно до частини першої статті 22 Закону №606-XIV виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки:
1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.
05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII).
Згідно з пунктом 5 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII виконавчі документи, видані до набрання чинності цимЗаконом, пред'являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.
Тлумачення пункту 5 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII свідчить, що положення цього Закону застосовуються лише до виконавчих документів, строк пред'явлення до виконання за якими не сплив на час набрання чинності цим Законом. Вказаним пунктом Закону не передбачено зворотної дії в часі і можливості застосування норм цього Закону до виконавчих документів, строк пред'явлення до виконання яких сплив на час набрання ним чинності.
Відповідно до пункту 7 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом 05 жовтня 2016 року виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.
За частиною першою, другою, пунктом 1 частини четвертої статті 12 Закону № 1404-VIIIвиконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття. Строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Відомості про оскарження стягувачем постанови державного виконавця про повернення виконавчого документу з підстав, передбачених пунктом 10 частини першої статті 49 Закону №606-XIV, також відсутні.
За сукупності вказаних обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення скарги ОСОБА_1 , оскільки збереження арешту на все його нерухоме майно понад 10 років після повернення виконавчого документу стягувачу на підставі пункту 7 частини першої статті 37 Закону № 606-XIV, за відсутності відкритих виконавчих проваджень та відсутності після січня 2013 року дій стягувача, спрямованих на примусове виконання виконавчого листа №278/160/15 від 23.05.2015 року виданого Житомирським районним судом Житомирської області, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном та скасувати арешт, накладеного на усе нерухоме майно ОСОБА_1 в рамках виконавчого провадження № 47154885, на підставі п.7 ч.1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження".
Оскільки вимога заявника про визнання бездіяльності державного виконавця Житомирського ВДВС у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) є безпідставною, суд приходить до висновку відмовити у цій частині, адже виконавче провадження було закрито у відповідності до вимог закону, відтак бездіяльності або незаконної діяльності з боку виконавчої служби суд не вбачає. Крім того, у даному випадку арешт з вказаного майна може бути знятий лише за рішенням суду, оскільки у виконавчої служби відсутні підстави для такого зняття.
Керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 18, 76-81, 89, 211, 258, 263-265, 354,451 ЦПК України,Законом України «Про виконавче провадження», суд,
Частково задовольнити скаргу заявника про визнання бездіяльності та зобов'язання державного виконавця Житомирського відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) вчинити певні дії.
Скасувати арешт, що накладений на все майно ОСОБА_1 постановою державного виконавця Житомирського відділу державної виконавчої служби Житомирського районного управління юстиції від 08.04.2015 року у виконавчому провадженні ВП №47154885 за реєстраційним номером обтяження в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно №40794283 (спеціальний розділ №9339415) від 08.04.2015 та припинити всі арешти та заборони, що накладені на майно ОСОБА_1 у межах даного виконавчого провадження ВП №47154885.
У іншій вимозі скарги - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення.
Повну ухвалу складено та підписано 10.06.2025 року.
Суддя О. М. Дубовік