Справа № 295/3129/25
Провадження по справі №2/276/379/25
10 червня 2025 року селище Хорошів
Хорошівський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді Збаражського А.М.,
за участю секретаря судового засідання Ігнатенко О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №100123990 від 18.10.2021 у розмірі 63908,08 гривень, а також судових витрат, що складаються з судового збору - 2422,40 гривень.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 18.10.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №100123990, за умовами якого відповідач отримав кредит в сумі 20000,00 грн і зобов'язався повернути його, а також сплатити проценти за його користування у термін, встановлений договором. Відповідач належним чином умов кредитного договору не виконав, в зв'язку з чим виникла заборгованість, яка становить 63908,08 гривень, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 14729,00 грн, заборгованість за відсотками 47179,08 грн, заборгованість за комісією - 2000,00 грн. Також позивач зазначив, що 16.07.2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 16072024, згідно з яким останнє набуло право грошової вимоги до боржників, зокрема й до ОСОБА_1 за кредитним договором №100123990 від 18.10.2021.
Ухвалою судді Володарсько-Волинського районного суду від 10.04.2025 року відкрито провадження за даним позовом, ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, згідно поданої заяви просив проводити розгляд справи без участі представника. Позовні вимоги просить задовольнити в повному обсязі.
Відповідач, будучи належним чином повідомлений про розгляд справи, в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, відзив на позов, а також клопотань, до суду не подав.
Згідно з ч.3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 8 ст. 178 ЦПК України).
Відповідно до ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про час і місце судового засідання і від якого не надійшло повідомлення про поважність причин неявки, відповідач не подав відзив, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
З огляду на викладене, керуючись положеннями ст. 280, 281 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд даної справи.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи та подані докази, з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд дійшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, виходячи з наступного.
Статтями 1046-1047 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).
Нормою ст. 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 4 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб'єктами електронного документообігу на договірних засадах.
Пунктами 5-7 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.
Стаття 11 вказаного Закону передбачає порядок укладення електронного договору.
Так, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Інформаційна система суб'єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із ст. 64 ЦПК України.
За змістом ст. 12 цього Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
За змістом п.6.1, п.7.1 договору, договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ "Мілоан" та набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов'язки сторін, що ним обумовлені - з моменту отримання кредиту.
Укладення ТОВ «Мілоан» кредитного договору з позичальником в електронній формі юридично є еквівалентним отриманню ТОВ «Мілоан» ідентичного за змістом кредитного договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв'язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов'язання та наслідки (п.6.4 договору). Цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі (п. 6.5 договору).
Відповідно до п.1.2 договору було визначено суму (загальний розмір) кредиту в розмірі 20000,00 грн у валюті: Українські гривні. Кредит надавався строком на 15 днів з 18.10.2021 (п.1.3.). Згідно п.1.4 договору термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 02.11.2021.
Судом встановлено, що 18.10.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено в електронній формі Договір про споживчий кредит №100123990 шляхом подання відповідачем в особистому кабінеті на сайті Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» заявки на отримання кредиту.
В матеріалах справи відсутні докази того, що наведені умови договору, його форма і порядок укладення суперечать положенням ЦК України, або іншим актам цивільного законодавства, а також, що волевиявлення позичальника було обмеженим і не відповідало його внутрішній волі. Викладені істотні умови, права і обов'язки сторін, зокрема, способи та терміни погашення кредиту погоджені сторонами, про що свідчить їх підписання ними.
Відповідач у повному обсязі отримав інформацію про умови кредитування, був ознайомлений з порядком повернення кредиту та інших платежів.
Згідно з матеріалами справи, відповідач на підставі укладеного кредитного договору №100123990 від 18.10.2021 отримав від ТОВ «Мілоан» кредит в сумі 20000,00 гривень. Вказане підтверджується копією платіжного доручення №33951246 від 18.10.2021, за змістом якої ТОВ «Мілоан» перерахувало кошти в сумі 20000.00 грн на картковий рахунок № НОМЕР_1 , який відкрито на ім'я ОСОБА_1 . Укладення вказаного договору та фактичне отримання коштів не спростовано відповідачем.
Пунктом 1.5.1 договору передбачено сплату позичальником одноразової комісії в сумі 2000 грн на користь кредитодавця.
Згідно з п.1.5.2. кредитного договору встановлено, що проценти за користування кредитом: 3000,00 грн, які нараховуються за ставкою 1.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
Відповідно до п.1.6 договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Пунктом 1.7 договору передбачено, що тип процентної ставки за цим Договором, фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п.п.2.2,.2.3 цього Договору.
Кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок (пункт 2.1 кредитного договору).
За змістом пункту 2.2.1 кредитного договору позичальник сплачує кредитодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п. 1.5.1-1.5.2 договору, в термін (дату), вказаний в п. 1.4. У випадку якщо позичальник продовжує строк кредитування, вказаний в п. 1.3 договору, він додатково має сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, проценти за ставкою, визначеною п. 1.5.2, або проценти за стандартною (базовою) ставкою, визначною п. 1.6 договору, в сумі та на умовах, визначених п. 2.3 договору.
Нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату завершення кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей, передбачених п. 2.2.3 договору (пункт 2.2.2 кредитного договору).
Із положень пункту 2.3.1.1 кредитного договору слідує, що позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування, за умови, що кредитодавцем надана така можливість позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг) товариством (далі Правила). Для продовження строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії, передбачені розділом 6 Правил, у тому числі сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Передбачено можливі періоди продовження строку кредитування: 3, 7, 15 днів та ставки комісії: 3.00 %, 5.00%, 10.00%, відповідно. Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на пільгових умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено строк кредитування нараховуються за ставкою, визначеною п.1.5.2 Договору.
Відповідно до пункту 2.3.1.2 кредитного договору позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз, коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб, вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено строк кредитування, нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, наведеною в пункті 1.6 цього Договору. У випадку, якщо позичальник протягом періоду, на який продовжено строк кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах вчинить дії для продовження строку кредитування на пільгових умовах, такі дії зупиняють строк пролонгації на стандартних (базових) умовах до моменту спливу строку пролонгації на пільгових умовах.
Позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення, згідно п.1.4 Договору. Завершення пільгового періоду не призводить до порушення строків (прострочення) виконання зобов'язання з повернення кредиту та сплати інших платежів. Закінчення поточного періоду призводить до порушення та прострочення виконання грошових зобов'язань Позичальником та передбачає настання наслідків обумовлених розділом 4, п.3.2.5, 3.2.6 Договору. (пп 2.4.1).
Відповідно до додатку № 1 до кредитного договору №100123990 від 18.10.2021 «Графік платежів» заборгованість ОСОБА_1 за вказаним договором мала бути сплачена 02.11.2021 в розмірі 25000,00 грн, з яких: 20000 грн - сума кредитних коштів, 3000.00 грн - проценти, 2000,00 грн - комісія.
Зазначені вище умови кредитного договору відповідають паспорту споживчого кредиту №100123990, який є додатком до Договору споживчого кредиту №100123990 від 18.10.2021, підписаним відповідачем.
Відповідно до відомостей ТОВ «Мілоан» про щоденні нарахування та погашення по кредитному договору №100123990, відповідачу 18.10.2021 надано кредит у розмірі 20000 грн. За період з 18.10.2021 по 06.02.2022 відповідачу щоденно нараховувалися відсотки за ставками, передбаченими пунктами 1.5.2 та 1.5.3 договору. Також з відомостей ТОВ «Мілоан» про щоденні нарахування та погашення по кредитному договору вбачається, що відповідач лише частково сплачував тіло кредиту та нараховані відсотки (а.с. 16-17).
Умовами договору передбачено право позичальника на неодноразове продовження строку користування кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, а саме два випадки збільшення строку кредитування - за ініціативою позичальника на пільгових умовах на періоди 3, 7 та 10 днів та на період до 60 днів у разі продовження користування позичальником кредитними коштами після завершення строку кредитування.
Судом встановлено, що відповідачем 02.11.2021, 05.11.2021, 08.11.2021, 15.11.2021, 22.11.2021, 25.11.2021, 02.12.2021 та 10.12.2021 було сплачено частину тіла кредиту, процентів та комісію за пролонгацію. У свою чергу, вказані дії мали наслідком продовження строку кредитування, а тому пролонгація строку дії кредитного договору відбулась автоматично, що відповідає п. 2.3 договору.
Згідно відомостей ТОВ «Мілоан» про щоденні нарахування та погашення по кредитному договору №100123990, відповідач частково погасив заборгованість за тілом кредиту в сумі 5271 грн, а тому залишок заборгованості складає: 14729 гривень (основна сума) та заборгованість по комісії, яка була узгоджена в договорі, - 2000 гривень. В цій частині вимоги позивача є обгрунтованими.
Щодо стягнення відсотків, то суд зазначає, що нарахування відповідачу відсотків проводилось за ставками, передбаченими пунктами 1.5.2 та 1.5.3 договору, проте, в договорі про споживчий кредит №100123990 від 18.10.2021 взагалі відсутній пункт 1.5.3 договору, а тому нарахування відсотків на підставі неузгодженого між сторонами пункту договору є безпідставним. Всього було нараховано відсотків на підставі пункту 1.5.3 договору в сумі 44300,75 гривень, а тому відсотки можуть бути стягнуті з відповідача за виключенням вказаної суми: 47179,08 - 44300,75 = 2878,33 гривень.
У відповідності до п.3.2.6 договору, кредитодавець має право: відступати, передавати та будь-яким іншим чином відчужувати, а також передавати в заставу свої права за цим Договором (повністю або частково) на користь третіх осіб в будь-який час протягом строку дії цього Договору без згоди Позичальника.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як вбачається з ч.1 ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов'язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України) (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 листопада 2018 року в справі № 243/11704/15-ц (провадження № 61-43067св18)).
Відповідно до частини 1 статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
На підставі частини 1, 2статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
За змістом частини 1, 3 статті 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Судом встановлено, що 16.07.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу №16072024, відповідно до умов якого Клієнт (первісний кредитор) передає (відступає) Фактору (новому кредиторові) за плату, а новий кредитор приймає належні кредиторові права грошової вимоги, що належать Клієнту, до боржників за кредитними договорами.
Згідно з п.1.1. вказаного Договору факторингу Фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (цiна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третiх осiб - Боржникiв, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за управління кредитом, плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та iншi платежi, право на одержання яких належить Клiєнту. Перелік Боржників, підстави виникнення Права грошової Вимоги до Боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі Боржників, який формується згідно Додатку №1 та є невід'ємною частиною Договору.
Згідно з п. 1.2 Договору факторингу, сторони погодили, що перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Боржників згідно Додатку №2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру Боржників підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості та є невід'ємною частиною цього Договору.
Відповідно до витягу з Реєстру боржників від 16.07.2024 до Договору факторингу № 16072024 від 16.07.2024, в Реєстр включена інформація щодо боржника ОСОБА_1 , ІПН боржника НОМЕР_2 , номер кредитного договору 100013990, в сумі 63908,08 гривень, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 14729,00 грн, заборгованість за відсотками 47179,08 грн, заборгованість за комісією - 2000,00 грн.
У відповідності до Акту прийому-передачі інформації згідно Реєстру Боржників за Договором факторингу № 16072024 від 16.07.2024, підписаного 16.07.2024 року, ТОВ «Мілоан» передало, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» прийняло Реєстр Боржників у повному об'ємі відповідно до умов Договору факторингу.
У відповідності до наявних в матеріалах справи витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 16072024 від 16.07.2024, акта приймання-передачі інформації згідно Реєстру боржників від 16.07.2024 року, позивач набув право вимоги до відповідача за кредитним договором №100013990.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивач надав належні докази, які підтверджують право вимоги позивача за кредитним договором, а також наявність у відповідача грошового зобов'язання та заборгованості перед позивачем.
Жодних доказів на спростування факту отримання грошових коштів від ТОВ «Мілоан» за вищезазначеним кредитним договором суду не надано. Зокрема, відповідач не пред'явив суду доказів того, що на його ім'я не відкривався картковий рахунок, про який вказано у платіжному дорученні, а також, що він не отримував 18.10.2021 року кредитні кошти від вказаного товариства на свій рахунок, доступ до якого безпосередньо має відповідач.
Також, в матеріалах справи відсутні відомості щодо повернення відповідачем первісному кредитору, або ж позивачу, отриманих кредитних коштів у повному обсязі.
За вказаних обставин, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по кредитному договору в розмірі 19607,33 гривень, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 14729,00 грн, заборгованість за відсотками 2878,33 грн, заборгованість за комісією - 2000,00 грн грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню. У решті позовних вимог слід відмовити за необгрунтованістю та недоведеністю відповідними доказами.
Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно задоволених вимог, а тому оскільки позов задоволено на 30,68%, судовий збір слід стягнути в розмірі 928,99 гривень.
Керуючись ст. 4, 12, 13, 23, 76, 78, 81, 128, 141, 258, 259, 263-265, 274-279, 280-282, 352, 354, 355 ЦПК України, -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором №100123990 від 18.10.2021 у розмірі 19607 (дев'ятнадцять тисяч шістсот сім гривень) 33 копійки, а також витрати зі сплати судового збору в розмірі 928,99 гривень.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасники справи
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», адреса місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, ЄДРПОУ: 35625014.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .
Суддя А.М.Збаражський