Справа № 168/282/25
Провадження № 2/168/155/25
(З А О Ч Н Е )
03 червня 2025 року сел. Стара Вижівка
Старовижівський районний суд Волинської області в складі
головуючого - судді Сухоручко Ю.О.,
секретар судового засідання Таксюк О.С.,
розглянувши в сел. Стара Вижівка в залі суду у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
До суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «КЕШ ТУ ГОУ», в якій представник позивача Пархомук С.В. просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором.
В обґрунтування позову посилається на те, що 12.03.2021 року між ТОВ «Займер» та відповідачкою укладено кредитний договір № 182625 про надання фінансового кредиту, який підписаний електронним підписом позичальника шляхом використання одноразового ідентифікатора. Відповідно до умов договору ТОВ «ЗАЙМЕР» надав відповідачці у тимчасове платне користування грошові кошти на споживчі потреби на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідачка зобов'язалася повернути наданий кредит також виконати інші обов'язки передбачені договором на наступних умовах: сума виданого кредиту - 2000,00 гривень, дата надання кредиту 12.03.2021 року, строк кредиту 21 день, валюта кредиту UAH, стандартна процента ставка 2 % в день або 730% річних.
28.10.2021 року між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» укладено договір факторингу № 01-28/10/2021, відповідно до умов якого ТОВ «ЗАЙМЕР» відступило ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» за плату належні йому права вимоги боржників вказаних реєстрів боржників, в тому числі до відповідачки.
Згідно з розрахунком, загальний розмір заборгованості за кредитним договором № 182625 в розмірі 10080,00 гривень та судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн.
Позиція учасників провадження.
Ухвалою Старовижівського районного суду Волинської області від 20.03.2025 року провадження по справі було відкрито в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Представник позивача - Пархомук С.В. в судове засідання не з'явився, проте надав до суду заяву про розгляд справи без його участі, вказав, що на позові наполягає. Не заперечив проти заочного розгляду справи. Крім цього просив стягнути, окрім, заборгованості за договором та судового збору, ще й витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 500,00 грн.
Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася завчасно та належним чином, що стверджується матеріалами справи. Причини неявки не повідомила, клопотання про відкладення слухання справи від неї також не надходило. Відзив на позовну заяву не надала.
Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до положення ч.2 ст.247 ЦПК України суд здійснив розгляд справи без фіксування судового процесу технічними засобами.
Зі згоди позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
РОЗГЛЯНУВШИ МАТЕРІАЛИ ЦИВІЛЬНОЇ СПРАВИ, СУД ВСТАНОВИВ:
Повно та всебічно дослідивши матеріали цивільної справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, суд прийшов до переконання, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Правовідносини по даній цивільній справі регулюються Цивільним Кодексом України.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (ст. 13 ЦПК України) суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показання свідків.
Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У відповідності до положень ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судом встановлено, що 12.03.2021 року між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 182625 про надання грошових коштів у позику, який підписаний електронним підписом позичальника шляхом використання одноразового ідентифікатора AV2157 (а.с. 11). Відповідно до умов договору ТОВ «ЗАЙМЕР» надав відповідачці фінансовий кредит в розмірі 2000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідачка зобов'язалася повернути наданий кредит, сплатити проценти за користування кредитом, а також здійснити всі інші платежі за кредитом, у встановлених даним договором розмірах і строках та виконати свої зобов'язання за даним договором в повному обсязі (а.с. 15 - 17).
Згідно з. Додатком №1 до договору № 182625 від 12.03.2021 року сторони погодили графік розрахунку та загальну вартість кредиту (а.с. 17 - зворот).
Згідно з інформаційною довідкою ТОВ «Платежі онлайн», як технологічний оператор платіжних послуг повідомляє, що на сайті Торговця через платіжний сервіс «Platon» 12.03.2021 року була проведена успішна транзакція за кредитним договором №182625 на суму 2000,00 грн. на платіжну карту відповідачки (а.с. 26).
Таким чином судом встановлено, що ТОВ «ЗАЙМЕР» належно виконало умови кредитного договору, надавши відповідачці кошти у сумі 2 000 грн.
28.10.2021 року між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» укладено договір факторингу № 01-28/10/2021, відповідно до умов якого ТОВ «ЗАЙМЕР» відступило ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» за плату належні йому права вимоги боржників вказаних реєстрів боржників, в тому числі до відповідачки (а.с. 10, 18 - 21).
Згідно з випискою з особового рахунку ОСОБА_1 встановлено, що остання отримані грошові кошти в передбачені строки не повернула, а тому станом на 04.12.2024 року утворилась заборгованість в розмірі 10080,00 грн, з яких: 2000,00 грн - прострочене тіло кредиту; 8080,00 грн. - прострочені відсотки (а.с. 9).
Відповідно до ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомукаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 індивідуальної частини договору про надання фінансового кредиту №182625 ТОВ «ЗАЙМЕР» надав відповідачці у тимчасове платне користування грошові кошти на споживчі потреби на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідачка зобов'язалася повернути наданий кредит також виконати інші обов'язки передбачені договором на наступних умовах: сума виданого кредиту - 2000,00 гривень, дата надання кредиту 12.03.2021 року, строк кредиту 21 день, валюта кредиту UAH, стандартна процента ставка 2 % в день або 730% річних (а.с 15).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або до інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частинами 1,2 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким,що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Відповідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із змісту ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» (далі Закону), електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону є оригіналом такого документа.
З огляду на зазначені норми права Верховний Суд в своїх постановах дійшов висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України). Такі висновки викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 9 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 7 жовтня 2020 року № 127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19, від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19.
Відповідно до ст. 5, 15 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною. Суб'єкти електронного документообігу, які здійснюють його на договірних засадах, самостійно визначають режим доступу до електронних документів, що містять конфіденційну інформацію, встановлюють для них систему (способи) захисту.
Зі змісту ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Зазвичай такі правила є невід'ємною частиною кредитного договору, що прописується в самому договорі та без підтвердження про ознайомлення з такими, договір не буде укладено.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилами ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Таким чином, судом встановлено, що кредитний договір № 182625 від 12.03.2021 року укладений у спосіб визначений чинним законодавством України з повним дотриманням вимог щодо його укладення із зазначенням умов, які жодним чином не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», порядок надання та повнота наданої інформації відповідають вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
На підтвердження укладання кредитного договору позивачем надано електронні докази в паперовій формі, згідно з якими підтверджується, що позичальник допустила неналежне виконання зобов'язань за кредитним договором, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яка добровільно не сплачена.
Враховуючи вищенаведене, судом встановлено, що взяті на себе зобов'язання за кредитним договором № 182625 від 12.03.2021 року первісний позивач - ТОВ «ЗАЙМЕР» виконав своєчасно і повністю, надавши відповідачці кредит, що підтверджується розрахунком заборгованості.
Також встановлено, що ТОВ «КЕШ ТУ ГОУ» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором № 182625 від 12.03.2021 року на підставі Договору факторингу №01-28/10/2021 від 28.10.2021 року.
Крім того судом встановлено, що відповідачка не виконала належним чином зобов'язання за вказаним договором та по тепер не виконує взяті на себе зобов'язання і заборгованість не погашає, доказів зворотнього суду ОСОБА_1 не подано. Відповідачка наведені розрахунки не заперечила, доказів їх неправильності суду не надала, власних розрахунків не здійснила.
З огляду на зазначене, у суду немає підстав сумніватися у обґрунтованості розрахунків, які беруться до уваги як розмір наявної заборгованості перед позивачем, а тому суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Щодо стягнення судових витрат.
Відповідно до п.6 ч.1ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 2 статті 137 ЦПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правничу допомогу, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат. Також слід зазначити, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (Рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України», «Заїченко проти України»).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).
Аналогічна позиція висловлена Об'єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18).
Велика Палата Верховного Суду також вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Судом досліджено договір про надання правничої допомоги 29.12.2023 року, додаткову угоду до договору, акт отримання правової допомоги від 31.03.2025 року, платіжну інструкцію №3 7720 від 22.05.2025 року (а.с. 12-13, 14, 52, 58). Зміст вказаних документів не суперечить вимогам законодавства до їх оформлення, а тому суд дійшов висновку про обґрунтованість заявленої вимоги щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Водночас суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг в конкретному регіоні.
Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17).
Також Пунктом 3.02. Рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Вирішуючи питання про стягнення витрат на правничу допомогу, суд бере до уваги складність справи, ціну позову - 10080,00 грн, заявлену суму витрат на правничу допомогу - 10 500 грн, що майже дорівнює ціні позову, витрачений представником позивача час на виконання ним відповідних робіт щодо правової консультації, збирання доказової бази, а тому суд виходить з конкретних обставин справи, вважає що визначений розмір оплати є завищеним та не є співмірним обсягу наданих послуг.
Як убачається з матеріалів справи, витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 10 500 грн не відповідають обсягу виконаних робіт, не є співмірними з предметом позову, ціною позову та складністю справи.
Очевидно, що перелічені в договорі та акті виконаних робіт дії адвоката не вимагали від нього витрат часу у зазначеному ним обсязі, а заявлена до відшкодування сума не відповідає критеріям обґрунтованості та розумної необхідності.
При цьому суд також враховує, що представник жодного разу не брав участі у судовому засіданні.
Враховуючи викладене, приписи ч.2 ст. 141 ЦПК України, оцінивши усі необхідні аспекти цієї справи: складність та обсяг виконаних адвокатом робіт, час, витрачений на виконання відповідних робіт, значення справи для сторони, з урахуванням критеріїв співмірності необхідних і достатніх витрат суд приходить до висновку, що справедливим та виваженим буде стягнення з відповідачки витрат на правничу допомогу в сумі - 3 000 грн. Така сума відповідає принципам розумності та справедливості.
При поданні позовної заяви позивачем сплачено судовий збір в сумі 2 422,40 гривні. Зазначена сума судового збору була сплачена враховуючи те, що позовна заява позивачем була подана до суду в електронному вигляді з використанням підсистеми ЄСІТС «Електронний суд», а тому відповідно до ЗУ «Про судовий збір», застосовується понижуючий коефіцієнт 0,8, що узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом в ухвалах від 14.12.2021 р. у справі № 9901/454/21, від 31.01.2022 р. у справі № 316/356/20, від 03.02.2022 р. у справі № 300/1617/21, від 14.02.2022р. у справі № 560/4216/21, від 15.02.2022 р. у справі № 560/8629/21.
Оскільки позовні вимоги позивача підлягають до повного задоволення, з урахуванням вимог ст. 141 ЦПК України судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 1,2,4,12,76,78,81,82,95,141,263-268,280-284,288,354,355 ЦПК України, ст.ст. 530, 610, 611, 1054 ЦК України, суд, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» (місцезнаходження 04080, м.Київ, вул. Кирилівська, будинок 82, офіс 7, код ЄДРПОУ 42228158) суму заборгованості: за кредитним договором № 182625 від 12.03.2021 року, в сумі 10 080, 00 грн (десять тисяч вісімдесят гривень 00 коп), з яких:
- 2000,00 гривень (дві тисячі гривень 00 копiйок) - прострочена заборгованість за сумою кредиту;
- 8080,00 грн (вісім тисяч вісімдесят гривень 00 копiйок) - прострочена заборгованість за процентами.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» 2 422, 40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп.) судового збору.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» витрати на правничу допомогу у розмірі 3 000 , 00 (три тисячі) гривень.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано до Старовижівського районного суду Волинської області протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Волинського апеляційного суду, протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «КЕШ ТУ ГОУ»: місцезнаходження 04080, м.Київ, вул.Кирилівська, будинок 82, офіс 7, код ЄДРПОУ 42228158;
Відповідач: ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя Старовижівського районного суду
Волинської області Ю.О. Сухоручко