Справа № 161/5987/25
Провадження № 2/161/2742/25
03 червня 2025 року місто Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого судді Антіпової Т.А.
за участю секретаря судового засідання Семенової І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики №75979194 від 26.07.2021 року, -
01.04.2025 року позивач звернулась до суду з вищезазначеним позовом, в якому просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» заборгованість у розмірі 20 208,00 гривень та судові витрати по справі.
Вимоги мотивує тим, що 26.07.2021 ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 уклали договір позики №75979194, за умовами якого позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 6 000,00 грн. строк позики - 30 днів зі сплатою процентів у розмірі 1.99 % в день (базова процентна ставка/фіксована). Договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису k6csH5W3r8, що був надісланий на вказану відповідачем/позичальником електронну адресу - ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у порядку визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Право вимоги за цим договором позики перейшло від ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» до ТОВ «Фінансова компанія управління активами» (на підставі договору факторингу №2610 від 26.10.2021), а потім до - ТОВ «Фінпром Маркет» (на підставі договору факторингу №030423-ФК від 03.04.2023).
Враховуючи викладені вище умови договору позики №75979194 від 26.07.2021 р., та здійснені відповідачем платежі в рахунок погашення заборгованості за договором позики, які складають -120,00 гривень, заборгованість відповідача за договором позики №75979194 від 26.07.2021 року становить 20 208,00 гривень, з яких 6 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 14 208,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.
На підставі наведеного, позивач просить суд, стягнути з відповідача в свою користь заборгованість у вказаній сумі, а також суму понесених судових витрат.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03.04.2025 відкрито провадження по справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (а.с. 117).
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
05.05.2025 року представник позивача подав клопотання про розгляд справи за його відсутності, не заперечив щодо ухвалення заочного рішення (а.с.129-131).
Судом було вжито всіх заходів для повідомлення відповідача про розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження. Так, ухвала суду про відкриття провадження у справі надсилалась відповідачу за вихідним № 26840/2025 від 03.04.2025 (а.с. 119).
Однак, до суду повернувся конверт із відміткою ДП «Укрпошта» про причини невручення - за закінченням терміну зберігання (а.с. 123-124).
Окрім цього, відповідач був повідомлений про розгляд справи шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті суду (а.с. 127).
Проте, відзив на позов відповідачем, у визначений в ухвалі суду термін, не надано.
Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Оскільки відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи, але не подав письмового відзиву, враховуючи, що позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Статтею 280 ЦПК України закріплена можливість ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів, у разі належним чином повідомленого відповідача про дату, час та місце судового засідання.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось через неявку у судове засідання всіх учасників справи, що не суперечить вимогам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши та дослідивши в сукупності докази у справі, суд приходить до наступних висновків.
Статтею 12 та частиною 1статті 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Виходячи з положень ч. ч. 1, 3 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі, якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі (абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі Закон).
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Частиною 6 статті 11 Закону, передбачено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт)може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Відповідна позиція щодо застосування вказаних норм права викладена в постанові Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19.
Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Судом встановлено, що 26.07.2021 ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 уклали договір позики №75979194 (а.с.21), відповідно до якого позикодавець зобов'язався передати позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами договору строк шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов'язався повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики.
Основні умови кредитування згідно договору позики №75979194 від 26.07.2021:
- дата надання позики - 26.07.2021 (п. 2.3);
- дата повернення позики - 25.08.2021 (п. 2.3);
- сума позики - 6000 грн. (п. 2.1);
- строк позики - 30 днів (п. 2.2);
- базова процентна ставка - 1,99 % в день (п. 2.3);
- знижена процентна ставка - 1,99 % в день (п. 2.3);
- процентна ставка за понадстрокове користування позикою - 2,70 % в день (п. 2.3);
- проценти за цим договором нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення, на залишок позики (п. 4).
Договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису k6csH5W3r8, що був надісланий на вказану відповідачем/позичальником електронну адресу - ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у порядку визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Електронні підписи сторін зазначені в розділі реквізити сторін договору позики №75979194 від 26.07.2021(а.с.21).
Згідно з довідкою про ідентифікацію, позичальник/відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , з яким/якою укладено договір №75979194 від 26.07.2021 р., ідентифікований ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів». Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора). Одноразовий ідентифікатор: k6csH5W3r8. Час відправки ідентифікатора позичальнику: 26.07.2021 12:52:04. Електронна пошта, на яку направлено ідентифікатор: ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.46).
26.07.2021 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» надало (перерахувало) ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 6 000,00 грн. за номером платіжної картки № НОМЕР_2 , номер платежу 8eb9b96c-8c81-4f3f-8738-7f44a0ca0511 (а.с.18).
В ході розгляду справи судом, із урахуванням принципів дотримання прав учасників процесу та засад змагальності, ухвалою суду від 03.04.2025 року було витребувано в АТ КБ «Приватбанк» письмові докази, що містять офіційну інформацію щодо підтвердження факту належності платіжної картки № НОМЕР_2 ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), виписку по картковому рахунку № НОМЕР_2 , відкритому в АТ КБ «Приват Банк», РНОКПП НОМЕР_1 , за період з 26.07.2021 року по 29.07.2021 року (а.с.117-118).
На виконання вимог ухвали суду, банком надано відповідь, в якій зазначено, що в ході перевірки було підтверджено, що на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), було емітовано платіжну картку № НОМЕР_2 .З виписки наданої банком вбачається, що 26.07.2021 року на платіжну картку № № НОМЕР_2 надійшов платіж у розмірі 6000 гривень (а.с.125).
21.12.2021 ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (клієнт) та ТОВ «Фінансова компанія управління активами» (фактор) уклали договір факторингу №2112, за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором позики №75979194 від 26.07.2021 р. (а.с. 51 - 59).
31.03.2023 ТОВ «Фінансова компанія управління активами» (клієнт) та ТОВ «Фінпром Маркет» (фактор) уклали договір факторингу № 310323-ФК (а.с. 45-51), на підставі якого до фактора перейшло право вимоги за договором позики №75979194 від 26.07.2021 року (а.с.72-80).
За розрахунком позивача, заборгованість відповідача за договором позики №75979194 від 26.07.2021 року, враховуючи платежі відповідача в рахунок погашення заборгованості за договором позики, які складають 120,00 грн., складає 20 208,00 гривень, з яких 6 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 14 208,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Контррозрахунку заборгованості чи доказів її відсутності відповідач не подав.
За змістом ст.ст. 526, 530 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а якщо у зобов'язанні встановлений термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін.
Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Разом з тим, на момент звернення позивача в суд та розгляду справи по суті, відповідач, в порушення вимог ст. 1054 ЦК України, грошові кошти за кредитним договором не повернула.
Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Частиною 1 ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ст. 625 ЦК України).
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як встановлено судом, відповідач не виконує своїх зобов'язань за договором позики №75979194 від 26.07.2021 року, у зв'язку з чим у неї існує заборгованості за договором позики, яка становить 20 208,00 гривень, з яких 6 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 14 208,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Будь-яких доказів, які б спростовували проведений позивачем розрахунок заборгованості за вказаним кредитним договором, відповідачем по справі суду надано не було, як не надано і контр розрахунку суми заборгованості.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем були порушені умови договору позики, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» є обґрунтованими, а тому із ОСОБА_1 слід стягнути на користь позивача заборгованість за договором позики №75979194 від 26.07.2021 року в розмірі 20 208,00 грн.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
За змістом ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У своїй постанові від 13.12.2018 року у справі № 816/2096/17 Верховний Суд прийшов до висновку, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права, як зазначив суд попередньої інстанції. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії.
Судом встановлено, що 01.11.2024 між ТОВ «Фінпром Маркет» та ОСОБА_2 було укладено договір про надання правничої допомоги № 01-11/24 (а.с. 92 -97).
Як вбачається із витягу з акту приймання -передачі наданої правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги № 01-11/24 від 01.11.2024 вартість правничої допомоги склала 3500 грн. та така складається з наступного: вивчення матеріалів справи - 500 гривень, складення позовної заяви - 3000 гривень (а.с. 100).
З урахуванням складності справи, обсягу і складності виконаної адвокатом роботи та значимості таких дій при розгляді справи, суд вважає, що зазначені представником позивача витрати на професійну правничу допомогу є обґрунтованими та належним чином підтвердженими.
При визначенні суми відшкодування судових витрат суд виходить з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та складності), розумності їхнього розміру та конкретних обставин справи.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції.
Разом з тим, відповідачем не було подано клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, попри ту обставину, що про наявність судового провадження останню було повідомлено своєчасно, а тому вона мала можливість в належний спосіб розпорядитися своїми процесуальними правами.
Згідно ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
Із наведеного слідує, що понесені позивачем та документально підтвердженні витрати по сплаті судового збору за звернення до суду з даним позовом в розмірі 2422,40 грн., а також понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3500 грн., у зв'язку із задоволенням позову, підлягають компенсації за рахунок відповідача.
На підставі ст.ст. 509, 526, 527, 530, 1048, 1050, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 77-81, 141, 247, 259, 263-268, 280, 352, 354 ЦПК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» за договором позики №75979194 від 26.07.2021 року заборгованість у розмірі 20 208,00 (двадцять тисяч двісті вісім) гривень, з яких 6 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 14 208,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет»судові витрати по справі, а саме: 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. судового збору та 3500 (три тисячі п'ятсот) гривень витрат на правничу допомогу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», ЄДРПОУ -43311346, адреса: м. Ірпінь, вул. Стельмаха Михайла, буд. 9А, офіс 204.
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1
Повний текст рішення виготовлено 09 червня 2025 року.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області Т.А. Антіпова