про залишення позовної заяви без руху
10 червня 2025 рокусправа № 380/11282/25
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Кисильова О.Й., перевіривши виконання вимог статей 160-161 КАС України за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі-відповідач), у якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неврахування вимог абзаців четвертого, п'ятого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 при нарахуванні та виплаті позивачу індексації грошового забезпечення в період з 01.03.2018 до 05.07.2024;
- зобов'язати відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 до 05.07.2024, виходячи з фіксованої величини - 4 142,05 грн, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку Кабінету проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 та з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями. поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44, з урахуванням виплачених сум.
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із звільненням з військової служби з врахуванням у складі грошового забезпечення з якого розраховується одноразова грошова допомога у зв'язку із звільненням - різниці-індексації грошового забезпечення, нарахованої згідно рішення суду по даній справі та індексації, отриманій під час проходження військової служби;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати у розмірі невиплаченої різниці суми індексації грошового забезпечення з 01.03.2018 до 05.07.2024.
Разом із позовною заявою позивач подав клопотання про поновлення строку звернення до суду, яке обґрунтовано тим, що спірні правовідносини виникли під час проходження ним військової служби, зокрема, у період дії правового режиму воєнного стану, що об'єктивно унеможливлювало своєчасне звернення з позовом до суду. Виконання службових обов'язків у зоні бойових дій позбавило його реальної можливості захистити свої права у встановлений законом строк.
Крім того, на момент виникнення правовідносин діяла редакція статті 233 КЗпП України, яка не передбачала обмеження строку звернення до суду у справах щодо стягнення належних працівникові сум, зокрема виплат, що є складовими грошового забезпечення. Позивач вважає, що строк підлягає поновленню з огляду на зазначені обставини та практику Верховного Суду щодо незворотності дії законів у часі.
У зв'язку із наведеним, просить поновити прощений строк звернення до суду із цим позовом.
Надаючи оцінку дотримання позивачем строку звернення до суду, суддя зважає на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Дослідивши позовну заяву та додані до неї документи суддя встановила, що позовна заява не відповідає вимогам КАС України з наступних підстав.
Частинами 1, 2 ст. 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого згаданим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи згаданим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 3 ст. 122 КАС України).
Отже, КАС України передбачає можливість встановлення згаданим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 згаданого Кодексу.
Втім, положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення військовослужбовців).
Вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися при розгляді цієї справи, суддя, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, наголошує, що положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Так, ч. 1 ст. 233 КЗпП (у редакції, яка набула чинності з 19.07.2022) встановлено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Отже, до 19.07.2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06.04.2023 у справі № 260/3564/22, від 19.01.2023 у справі № 460/17052/21 та від 25.04.2023 у справі № 380/15245/22.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Верховний Суд у постанові від 25.04.2023 у справі № 380/15245/22 сформував висновок щодо строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці військовослужбовців, відповідно до якого, вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися при розгляді справи, суд, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, наголосив, що положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною 5 статті 122 КАС України.
Згідно із ч. 1, ч. 2 ст. 233 КЗпП України (у редакції, яка набула чинності з 19.07.2022) працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті (ч. 1).
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (ч. 2).
Предметом позову є зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 до 05.07.2024, яка виплачувалася у неналежному, на думку позивача, розмірі під час проходження служби, що свідчить про необхідність застосування у спірній ситуації положень ст. 233 КЗпП України.
Верховний Суд 06.04.2023 ухвалив рішення за результатами розгляду зразкової справи №260/3564/22, залишене без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2023, предметом спору якої також є недотримання законодавства про оплату праці.
У цій постанові суд касаційної інстанції дійшов таких висновків:
"...До 19.07.2022 Кодекс законів про працю України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. При цьому, з огляду на згадані правові позиції Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, Верховний Суд дійшов висновку про поширення дії частини першої статті 233 Кодекс законів про працю України в редакції Закону України від 01.07.2022 № 2352-IX тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності...".
Отже, у постанові від 06.04.2023 у зразковій справі № 260/3564/22 Верховний Суд виклав правову позицію щодо поширення дії частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України в редакції Закону України від 01.07.2022 № 2352-IX лише на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.
Ураховуючи наведене, суддя вважає, що у цій справі до вимог про перерахунок та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 до 19.07.2022 слід застосовувати ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX, якою визначено, що працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Аналогічний висновок виклав Верховний Суд у постанові від 09.01.2025 у справі 420/3720/24.
Із матеріалів справи вбачається, що наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 05.07.2024 № 201 ОСОБА_1 виключений із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
Варто зазначити, що строк звернення до суду із частиною позовних вимог за період з 20.07.2022 до 05.07.2024 закінчився 05.10.2024, тобто через три місяці після звільнення позивача з військової служби.
До суду із цим позовом позивач звернувся 04.06.2025.
Відтак, позивач пропустив строк звернення до суду із вимогами про нарахування грошового забезпечення за період з 20.07.2022 до 05.07.2024.
Щодо наведених у клопотанні про поновлення строку доводів, суддя зауважує, що при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду також необхідно чітко диференціювати поняття "дізнався" та "повинен був дізнатись".
Так, під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №340/1019/19).
Клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду не містить належних обґрунтувань та доказів, які б свідчили про наявність об'єктивних, непереборних перешкод для своєчасного звернення з позовом.
Позивачу необхідно вказати обставини, які б підтверджували, коли саме позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, а також обставини, що перешкоджали йому реалізувати своє право на звернення до суду в установлені строки, тобто у період після звільнення з військової служби 05.07.2024.
Доказів того, що після звільнення позивач продовжував здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи, необхідні для забезпечення оборони України, що, у свою чергу, унеможливлювало звернення до суду, позивач суду не надав.
Таким чином, указані у клопотанні доводи є загальними і не доводять поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду
Відтак, позивачу відповідно до ч. 6 ст. 161 КАС України слід подати заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду в частині заявлених позовних вимог за період з 20.07.2022 до 05.07.2024, вказавши підстави для поновлення строку звернення до суду з цим позовом (якщо такі є).
Суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху (ч. 1 ст. 169 КАС України).
За таких обставин, позовна заява відповідно до ч. 2 ст. 160 КАС України підлягає залишенню без руху із встановленням позивачу строку для усунення її недоліків, а саме:
- надати заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду в частині заявлених позовних вимог за період з 20.07.2022 до 05.07.2024, та вказати обставини, які можуть бути враховані судом, як поважні для поновлення пропущеного строку із наданням відповідних доказів.
Керуючись ч. 1 ст. 169 КАС України,
Залишити позовну заяву без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з дня отримання даної ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Після усунення недоліків позовної заяви документи до суду направляти із вказівкою на номер справи 380/11282/25 та зазначенням прізвища судді, яка прийняла ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
У разі невиконання цієї ухвали, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу.
Ухвала окремо не оскаржується.
СуддяКисильова Ольга Йосипівна