про залишення позовної заяви без руху
09 червня 2025 рокусправа № 380/11211/25
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Кисильова О.Й., перевіривши виконання вимог статей 160-161 КАС України за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), у якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу посадового окладу, розрахованого шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року (2022 рік - 2481 грн, 2023 рік - 2684 грн), на відповідний тарифний коефіцієнт, за період з 08.03.2022 до 21.04.2023 включно;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу окладу за військовим званням, розрахованого шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року (2022 рік - 2481 грн, 2023 рік - 2684 грн), на відповідний тарифний коефіцієнт, за період з 08.03.2022 до 21.04.2023 включно;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу у повному обсязі надбавки за вислугу років, розрахованої виходячи з правильно визначених посадового окладу та окладу за військовим званням, за період з 08.03.2022 до 21.04.2023 включно;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу у повному обсязі надбавки за особливості проходження служби, розрахованої виходячи з правильно визначеного посадового окладу, за період з 08.03.2022 до 21.04.2023 включно;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу у повному обсязі інших щомісячних надбавок та доплат (зазначити конкретні види, якщо відомі з довідки, наприклад, за кваліфікацію, за таємність тощо), розмір яких залежить від посадового окладу, розрахованих виходячи з правильно визначеного посадового окладу, за період з 08.03.2022 до 21.04.2023 включно;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу у повному обсязі щомісячної премії, розрахованої виходячи з правильно визначеного посадового окладу (та/або інших складових, якщо це передбачено відповідними наказами), за період з 08.03.2022 до 21.04.2023 включно;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу у повному обсязі грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік та за відповідний період служби у 2023 році (до 21.04.2023 включно), розрахованої виходячи з правильно визначеного місячного грошового забезпечення;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу у повному обсязі матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік та за відповідний період служби у 2023 році (до 21.04.2023 включно), якщо така допомога нараховувалася і її розмір залежав від правильно визначеного місячного грошового забезпечення;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу у повному обсязі оплати за час щорічних основних та додаткових відпусток (відпускних), використаних (або компенсації за невикористані дні відпустки при звільненні, якщо таке мало місце) у період з 08.03.2022 по 21.04.2023 включно, розрахованих виходячи з правильно визначеного середньомісячного грошового забезпечення;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу у повному обсязі індексації грошового забезпечення за період з 08.03.2022 по 21.04.2023 включно, якщо така індексація мала нараховуватися і її розмір залежав від правильно визначеного грошового забезпечення;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу у повному обсязі одноразової грошової допомоги при звільненні (якщо така допомога передбачена та її розмір залежав від правильно визначеного грошового забезпечення);
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити на користь позивача недоплачене грошове забезпечення за період з 08.03.2022 до 21.04.2023 включно, що включає:
різницю між належним та фактично виплаченим посадовим окладом, розрахованим шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року (2022 рік - 2481 грн, 2023 рік - 2684 грн), на відповідний тарифний коефіцієнт;
різницю між належним та фактично виплаченим окладом за військовим званням, розрахованим шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року (2022 рік - 2481 грн, 2023 рік - 2684 грн), на відповідний тарифний коефіцієнт;
різницю між належною та фактично виплаченою надбавкою за вислугу років;
різницю між належною та фактично виплаченою надбавкою за особливості проходження служби;
різницю між належними та фактично виплаченими іншими щомісячними надбавками та доплатами (із зазначенням їх виду, якщо відомо);
різницю між належною та фактично виплаченою щомісячною премією;
різницю між належною та фактично виплаченою грошовою допомогою на оздоровлення за 2022 рік та за відповідний період 2023 року;
різницю між належною та фактично виплаченою матеріальною допомогою для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік та за відповідний період 2023 року (за умови її нарахування);
різницю між належною та фактично виплаченою сумою оплати за час відпусток (або компенсації за невикористану відпустку);
різницю між належною та фактично виплаченою сумою індексації грошового забезпечення;
різницю між належною та фактично виплаченою сумою одноразової грошової допомоги при звільненні (за умови її нарахування). Все вищезазначене - з урахуванням раніше виплачених сум.
Відповідно до ч. 1 ст. 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Дослідивши позовну заяву та додані до неї документи суддя встановила, що позовна заява не відповідає вимогам КАС України з наступних підстав.
Частинами 1, 2 ст. 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого згаданим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи згаданим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 3 ст. 122 КАС України).
Отже, КАС України передбачає можливість встановлення згаданим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 згаданого Кодексу.
Втім, положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення військовослужбовців).
Вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися при розгляді цієї справи, суддя, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, наголошує, що положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Так, ч. 1 ст. 233 КЗпП (у редакції, яка набула чинності з 19.07.2022) встановлено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Отже, до 19.07.2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06.04.2023 у справі № 260/3564/22, від 19.01.2023 у справі № 460/17052/21 та від 25.04.2023 у справі № 380/15245/22.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Верховний Суд у постанові від 25.04.2023 у справі № 380/15245/22 сформував висновок щодо строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці військовослужбовців, відповідно до якого, вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися при розгляді справи, суд, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, наголосив, що положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною 5 статті 122 КАС України.
Згідно із ч. 1, ч. 2 ст. 233 КЗпП України (у редакції, яка набула чинності з 19.07.2022) працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті (ч. 1).
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (ч. 2).
Предметом позову є зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення за період з 08.03.2022 до 21.04.2023, яке виплачувалось у неналежному, на думку позивача, розмірі під час проходження служби, що свідчить про необхідність застосування у спірній ситуації положень ст. 233 КЗпП України.
Верховний Суд 06.04.2023 ухвалив рішення за результатами розгляду зразкової справи №260/3564/22, залишене без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2023, предметом спору якої також є недотримання законодавства про оплату праці.
У цій постанові суд касаційної інстанції дійшов таких висновків:
"...До 19.07.2022 Кодекс законів про працю України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. При цьому, з огляду на згадані правові позиції Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, Верховний Суд дійшов висновку про поширення дії частини першої статті 233 Кодекс законів про працю України в редакції Закону України від 01.07.2022 № 2352-IX тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності...".
Отже, у постанові від 06.04.2023 у зразковій справі № 260/3564/22 Верховний Суд виклав правову позицію щодо поширення дії частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України в редакції Закону України від 01.07.2022 № 2352-IX лише на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.
Ураховуючи наведене, суддя вважає, що у цій справі до вимог про перерахунок та виплату позивачу грошового забезпечення за період з 08.03.2022 до 19.07.2022 слід застосовувати ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX, якою визначено, що працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Аналогічний висновок виклав Верховний Суд у постанові від 09.01.2025 у справі 420/3720/24.
Із матеріалів справи вбачається, що позивач до 21.04.2023 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Варто зазначити, що строк звернення до суду із частиною позовних вимог за період з 20.07.2022 до 21.04.2023 закінчився 21.07.2023, тобто через три місяці після звільнення позивача з військової служби.
До суду із цим позовом позивач звернувся 04.06.2025.
Відтак, позивач пропустив строк звернення до суду із вимогами щодо нарахування грошового забезпечення за період з 20.07.2022 до 21.04.2023.
Щодо наведених у позовній заяві тверджень позивача про дотримання строку звернення до суду, суддя зауважує, що при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду також необхідно чітко диференціювати поняття "дізнався" та "повинен був дізнатися".
Так, під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №340/1019/19).
У розглядуваному випадку позивач, який проходив військову службу та звільнений з неї 21.04.2023, звернувся із заявою про виплату спірних сум лише у травні 2025 року.
Разом з тим, отримання позивачем відповіді 15.05.2025 не змінює моменту, з якого позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права, і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в спірному випадку.
Відтак, що позивачу відповідно до ч. 6 ст. 161 КАС України слід подати заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду в частині заявлених позовних вимог за період з 20.07.2022 до 21.04.2023, вказавши підстави для поновлення строку звернення до суду з цим позовом (якщо такі є), а також відповідні докази.
Окрім цього, частинами 1, 4 статті 161 КАС України визначено, що до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті. Позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Статтею 94 КАС України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Порядок засвідчення копій документів визначений пунктами 5. 26, 5. 27 Національного стандарту України Державної уніфікованої системи документації. Уніфікованої системи організаційно - розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів (ДСТУ 4163:2020, затвердженого наказом ДП "Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості" від 01.07.2020 № 114).
За вказаним нормативно-правовим актом, відмітка про засвідчення копії документа складається: зі слів Згідно з оригіналом (без лапок), найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її власного імені та прізвища, дати засвідчення копії.
У випадках, визначених законодавством, копії документів засвідчують відбитком печатки юридичної особи, структурного підрозділу (служби діловодства, служби кадрів, бухгалтерії тощо) юридичної особи або печатки Для копій.
У порушення вказаних вимог позивач не додав до позовної заяви копію наказу про звільнення ОСОБА_1 із військової служби.
Суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху (ч.1 ст.169 КАС України).
За таких обставин позовна заява відповідно до ч. 2 ст. 160 КАС України підлягає залишенню без руху із встановленням позивачу строку для усунення її недоліків, а саме:
- надати заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду в частині заявлених позовних вимог за період з 20.07.2022 до 21.04.2023, та вказати обставини, які можуть бути враховані судом, як поважні для поновлення пропущеного строку із наданням відповідних доказів;
- надати копію наказу про звільнення ОСОБА_1 із військової служби.
Керуючись ч. 1 ст. 169 КАС України,
Залишити позовну заяву без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з дня отримання даної ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Після усунення недоліків позовної заяви документи до суду направляти із вказівкою на номер справи 380/11211/25 та зазначенням прізвища судді, яка прийняла ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
У разі невиконання цієї ухвали, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу.
Ухвала окремо не оскаржується.
СуддяКисильова Ольга Йосипівна