09 червня 2025 року Справа № 280/4484/25
м. Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Сацького Р.В., розглянув в порядку письмового провадження клопотання Головного управління Національної поліції України в Запорізькій області про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до - Головного управління Національної поліції України в Запорізькій області (69005, м. Запоріжжя, вул. Олександра Апухтіна, буд. 29, код ЄДРПОУ 40108688)
про стягнення заробітної плати, -
30.05.2025 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) до Головного управління Національної поліції України в Запорізькій області (далі по тексту - відповідач), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Запорізькій області (далі - ГУНП в Запорізькій області) щодо невиплати в повному розмірі ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.08.2011 по 06.11.2015 включно із застосуванням базового місяця - січень 2008 року;
- зобов'язати ГУНП в Запорізькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.08.2011 по 06.11.2015 включно із застосуванням базового місяця - січень 2008 року у розмірі 44 027,08 грн з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправним бездіяльність ГУНП в Запорізькій області щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 07.11.2015 по 31.12.2022 із застосуванням базового місяця -листопад 2015 року;
- зобов'язати ГУНП в Запорізькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 в повному розмірі індексацію грошового забезпечення за період з 01.06.2016 по 31.10.2017 включно із застосуванням базового місяця - листопад 2015 року у сумі 3 375,17 грн;
- зобов'язати ГУНП в Запорізькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 в повному розмірі індексацію-різницю грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 31.12.202 включно відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 у конкретних, розрахованих, сумах;
- зобов'язати ГУНП в Запорізькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати;
Ухвалою суду від 04.06.2025 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.
До суду від представника Головного управління Національної поліції України в Запорізькій області надійшло клопотання про залишення позову без розгляду. Представник мотивує подану заяву тим, що позивача було звільнено зі служби в ГУНП в Запорізькій області 12.11.2024 та позивач просить суд зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити йому в повному розмірі індексацію-різницю грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 31.12.2022 включно. Натомість позовна заява надійшла до суду 30.05.2025, тобто за межами шестимісячного строку звернення до суду. Слід зауважити, що в позовна заява не містить клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду.
Суд, розглянувши вказану заяву, встановив наступне.
Положеннями частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина третя статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до частини шостої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).
Верховний Суд України у постанові від 17.02.2015 (справа № 21-8а15), з-поміж іншого, зазначив, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Так, спеціальним законодавством, не врегульовано питання строків звернення до суду у зв'язку з порушенням відповідачем законодавства про оплату праці (виплату грошового забезпечення), однак такі питання регулює Кодекс законів про працю України.
Відповідно до частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Разом з тим, згідно статті 233 Кодексу законів про працю України (у редакції, чинній з 19.07.2022) працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Так, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 21.08.2019 у зразковій справі № 620/4218/18 (Пз/9901/4/19) дійшла висновку, що стягнення сум компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій не обмежені позовною давністю. На час відпустки, яка хоча і непов'язана з виконанням службових обов'язків, за особою зберігається заробітна плата (грошове забезпечення), такі виплати включаються до фонду заробітної плати і є невід'ємною його частиною. Це ж саме стосується і компенсації при звільненні за невикористані дні відпустки.
З огляду на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 20.11.2023 у справі № 160/5468/23, про поширення дії частини 233 Кодексу законів про працю України (у редакції, яка діє з 19.07.2022) тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності, суд враховує, що станом на момент виникнення спірних правовідносин діяла в редакції, якою строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому при звільненні заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці не обмежувався будь-яким строком, а тому приходить до висновку, що процесуальний строк на звернення з даним позовом до суду позивачем не пропущений.
Враховуючи вищевикладене, клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.45, 169, 240 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні клопотання Головного управління Національної поліції України в Запорізькій області про залишення позовної заяви без розгляду - відмовити.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Сацький Р.В.