30 травня 2025 року м. Ужгород№ 260/3732/24
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Луцович М.М.
при секретарі судового засідання - Пішта І.І.
та осіб, що беруть участь у справі:
позивач - ОСОБА_1 ,
представники відповідача - Гецко В.В., Глаголич І.І.,
представник третьої особи - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Закарпатського апеляційного суду (вул. Довженка, 7, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 42262749), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 20453063), про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Закарпатського апеляційного суду, в якому просить:
1) визнати протиправними дії Закарпатського апеляційного суду щодо зазначення у довідці про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за вих. № 02.5/13446/2024 від 28.05.2024 про суддівську винагороду станом на 29.09.2023, яка враховується при призначенні щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, у загальному розмірі 250 954,00 грн, із якої 103334,00 грн (70%) доплата за вислугу років;
2) зобов'язати Закарпатський апеляційний суд установити позивачу 80% надбавки за вислугу років, яка дає право на отримання щомісячного грошового утримання в разі виходу як судді у відставку з 29.09.2023, за наявності стажу роботи на посаді судді понад 35 років на день звільнення позивача;
3) зобов'язати Закарпатський апеляційний суд видати позивачу нову довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 29 вересня 2023 року, виходячи з доплати за вислугу років у розмірі 80%.
Обґрунтовуючи позов позивач зазначила, що дії відповідача щодо зазначення у довідці про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за вих. № 02.5/13446/2024 від 28.05.2024, станом на 29 вересня 2023 року, суддівської винагороди, із якої доплата за вислугу років у розмірі 70%, є протиправними. Вказує, що у зв'язку з наявністю в неї станом на дату звільнення стажу роботи на посаді судді понад 35 років, то вона має право на встановлення доплати до посадового окладу за вислугу років у розмірі 80%. Вважаючи свої права порушеними, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 червня 2024 року відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області.
26 серпня 2024 року відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі з огляду на їх безпідставність. Заперечуючи проти позову, зокрема вказував на те, що стаж роботи позивача на посаді судді становить 28 років 8 місяців 6 днів. Зазначав, оскільки у рішенні Вищої ради правосуддя від 28.09.2023 № 942/0/15-23 не вказано, що саме зі стажу (досвіду) роботи (професійної) діяльності позивача зараховано до стажу роботи на посаді судді відповідно до ч. 2 ст. 137 Закону №1402-VIII, тому у розрахунок стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, відповідачем було включено інформацію про весь трудовий стаж позивача. Також просив врахувати преюдиційні обставини, встановлені постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.03.2024 у справі №260/9471/23 про те, що Закарпатським апеляційним судом обґрунтовано та правомірно нараховано позивачу доплату за вислугу років у розмірі 70%, а стаж роботи 35 років 00 місяців 3 дні, що підтвердив відповідач, стосується розрахунку стажу, що дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, а не для включення до складових стажу, що дає право на одержання надбавки до посадового окладу за вислугу років.
Третя особа пояснень на позовну заяву не подала. Судом вжито достатніх заходів щодо належного повідомлення третьої особи про відкриття провадження у справі та надано достатній строк для подання пояснень на позовну заяву.
У відповіді на відзив від 11.09.2024 позивач заперечувала наведені відповідачем у відзиві обставини та вказувала, що у виданому їй розрахунку стажу судді замість попереднього розрахунку, її стаж роботи на посаді судді становить 35 років і 03 дні, що підтверджується її трудовою книжкою, а тому вона має право на встановлення доплати за вислугу років у розмірі 80% посадового окладу.
Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання від 18.09.2024 року, судом відмовлено у прийнятті заяви позивача від 08.07.2024 про зміну підстав і предмету позову відповідно до частини 1 статті 47 КАС України.
28 жовтня 2024 року позивачка подала заяву про зміну предмету позову, однак в подальшому підтримала первісні позовні вимоги у повному обсязі, а подану заяву про зміну предмету позову від 28.10.2024 просила не розглядати.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
У судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги у повному обсязі та просила такі задовольнити з підстав, наведених у позові.
Представники відповідача у судовому засіданні заперечили щодо задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві.
Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи.
На виконання вимог ч. 13 ст. 10 та ч. 1 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою відео- та (або) звукозаписувального технічного засобу в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.
Заслухавши пояснення позивача та представників відповідача, розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено та сторонами не заперечується, що рішенням Вищої ради правосуддя від 28.09.2023 № 942/0/15-23 ОСОБА_1 звільнено з посади судді Закарпатського апеляційного суду на підставі її заяви про відставку від 12.09.2023.
Наказом Закарпатського апеляційного суду від 29.09.2023 № 227/ос позивача відраховано зі штату Закарпатського апеляційного суду з 29 вересня 2023 року, у зв'язку з поданням заяви про відставку та її звільненням з посади судді Закарпатського апеляційного суду.
03 жовтня 2023 відповідач видав позивачу довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за вих. № 02.5/24696/2023 від 03.10.2023, в якій вказав, що станом на 29 вересня 2023 року її суддівська винагорода, яка враховується при призначенні щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, заразом складає 196 537,00 грн, у тому числі: посадовий оклад - 115 610,00 грн та доплата за вислугу років (70%) - 80 927,00 грн.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2024 року у справі № 260/9720/23, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.04.2024, визнано протиправними дії Закарпатського апеляційного суду щодо видачі ОСОБА_1 довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за вих. № 02.5/24696/2023 від 03.10.2023, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, в розмірі 2102 гривень із застосуванням обмеження її розміру на підставі абзацу 5 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік»; зобов'язано Закарпатський апеляційний суд видати ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з базового посадового окладу судді апеляційного суду визначеного на підставі частини другої статті 130 Конституції України, пункту 2 частини 3, пункту 1 частини 4 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та абзацу 4 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2684,00 гривень.
Відповідач на виконання рішення суду від 05 лютого 2024 року у справі № 260/9720/23, видав ОСОБА_1 нову довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за № 02.5/13446/2024 від 28.05.2024, в якій зазначив, що станом на 29 вересня 2023 року її суддівська винагорода, яка враховується при призначенні щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, заразом складає 250954,00 грн, у тому числі: посадовий оклад - 147 620,00 грн та доплата за вислугу років (70%) - 103 334,00 грн.
Згідно розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 03.10.2023 № 24727/23 стаж ОСОБА_1 становить 35 років 00 місяців 03 дні, а саме:
1) період роботи з 16.08.1988 по 02.10.1988 на посаді машиністки Закарпатського обласного суду - 01 місяць 17 днів;
2) період роботи з 03.10.1988 по 31.12.1989 на посаді секретаря кримінальної колегії Закарпатського обласного суду - 01 рік 02 місяці 29 днів;
3) період роботи з 01.01.1990 по 15.03.1992 на посаді секретаря судового засідання Закарпатського обласного суду - 02 роки 02 місяці 13 днів;
4) період роботи з 16.03.1992 по 13.09.1993 на посаді друкарки 1-ої категорії Закарпатського обласного суду - 01 рік 05 місяців 28 днів;
5) період роботи з 13.10.1993 по 06.05.1994 на посаді в.о. помічника адвоката концерну «Срібна Земля» - 06 місяців 23 дні;
6) період роботи з 07.05.1994 по 26.01.1998 на посаді юриста концерну «Срібна Земля» - 03 роки 08 місяців 20 днів;
7) період роботи з 28.01.1998 по 07.03.2002 на посаді судді Перечинського районного суду Закарпатської області 04 роки 01 місяць 08 днів;
8) період роботи з 13.03.2002 по 25.12.2002 на посаді судді Апеляційного суду Закарпатської області - 09 місяців 13 днів;
9) період роботи з 26.12.2002 по 13.12.2018 на посаді судді Апеляційного суду Закарпатської області безстроково 15 років 11 місяців 18 днів;
10) період роботи з 14.12.2018 по 28.09.2023 на посаді судді Закарпатського апеляційного суду 04 роки 09 місяців 14 днів.
Вказаний розрахунок стажу відповідає записам у трудовій книжці позивача.
Незгода позивача із вищезазначеною довідкою від 28.05.2024 зумовила її звернення до суду з даним адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 64 Конституції України гарантовано, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Частиною 1 статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII.
Статтею 4 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом. Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Згідно з частиною 3 статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на 2 % грошового утримання судді.
Відповідно до частин 4-5 статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Отже, розмір отримуваного суддею у відставці щомісячного довічного грошового утримання залежить від розміру суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. І при цьому, у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Частиною 1 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
За частиною другою статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
За приписами ч. 5 ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.
Відповідно до положення ч. 1 ст. 137 Закону 1402-VIII, до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена ВРП, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
Однак, Законом України «Про внесення змін до Закону України Про судоустрій і статус суддів», у зв'язку з прийняттям Закону України «Про Вищий антикорупційний суд» від 12 липня 2018 року № 2509-VIII, статтю 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» доповнено частиною другою, згідно з якою до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
При цьому, абзацом 4 пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону 1402-VIII визначено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Отже, при обчисленні стажу роботи на посаді судді підлягають застосуванню норми законодавства, які були чинними на день призначення (обрання) відповідного судді. При цьому обчислення стажу, який дає право на встановлення доплати за вислугу років, необхідно застосовувати положення як ч. 1 ст. 137 Закону 1402-VIII, так і положення ч. 2 цієї ж статті, як стаж, який зараховується додатково.
Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 30.05.2019 у справі № 9901/805/18 вказала, що частину другу статті 137 Закону № 1402-VIII (у редакції, яка діє з 05.08.2018) потрібно тлумачити таким чином, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагається законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення, оскільки вказана норма закону призвела до покращення правового становища суддів, надавши можливість зараховувати до стажу роботи на посаді судді їхній стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) у сфері права тривалістю, яка вимагалася законом для призначення на посаду судді станом на дату призначення їх на посаду.
Також як наголосила Велика Палата Верховного Суду в Постанові від 08 жовтня 2020 року у справі № 9901/537/19, положення частини другої статті 137 Закону № 1402-VIII означає, що до стажу роботи на посаді судді і прирівняних до нього стажів роботи (абзац четвертий пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII) додається (може додаватися) ще один вид (чи види) роботи (професійної діяльності), який раніше не охоплювався поняттям стажу роботи на посаді судді. Під цим стажем у вимірі чинного законодавчого визначення поняття «стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді» слід розуміти за якісними властивостями вид (види) певної роботи (професійної діяльності) в галузі права, який відрізняється від суддівської і прирівняної до неї роботи та має часові (кількісні) межі (строк роботи).
Аналогічні правові висновки містяться і в пункті 55 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 листопада 2021 року у справі № 9901/15/21 (провадження № 11-131заі21).
Також у пункті 37 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 вересня 2020 року у справі № 9901/302/19 (провадження №11-882заі19) зроблено висновок, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж роботи судді у галузі права для призначення на посаду судді на дату такого призначення.
Ці висновки Верховного Суду, на підставі вимог ч. 5 ст. 242 КАС України, суд ураховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Окрім того, у спільному листі з додатком до нього від 05 листопада 2018 року № 41783/0/9-18, № 2664/0/2-18, №01-6757/18, № 9рс-1112/18, № 1-22433/18, № 02/3878 «Про зарахування (перерахунок) стажу роботи на посаді судді» Вищою радою правосуддя, Верховним Судом, Вищою кваліфікаційною комісією суддів України, Радою суддів України, Державною судовою адміністрацією України та Національною школою суддів України було роз'яснено апеляційним та місцевим судам, зокрема у пункті 3 про те, що право на зарахування стажу роботи в галузі права три роки мають судді, яких було призначено на посаду вперше згідно з вимогами, встановленими Законом № 2862-ХІІ «Про статус суддів» /в редакції діючій у період з 05.07.2001 до 03.08.2010/ на день їх обрання, а право на зарахування стажу роботи в галузі права п'ять років мають судді, яких було обрано на посаду судді апеляційного суду, згідно з вимогами, встановленими Законом № 2862-ХІІ на день їх обрання.
Як вбачається з положень ч. 2 ст. 7 Закону України від 15.12.1992 № 2862-ХІІ «Про статус суддів» у редакції чинній на час обрання позивача на посаду судді Апеляційного суду Закарпатської області, згідно з Указом Президента України від 21 лютого 2002 року № 163/2002, суддею апеляційного суду, якщо інше не передбачено законом, міг бути громадянин України, який досяг на день обрання 30 років, мав вищу юридичну освіту, стаж роботи в галузі права не менш як п'ять років, у тому числі не менш як три роки на посаді судді.
Враховуючи, що позивач на посаду судді апеляційного суду була обрана згідно з вимогами, встановленими Законом № 2862-ХІІ на день її обрання, та відповідно мала стаж роботи в галузі права не менш як п'ять років, а тому має право на зарахування цього стажу до стажу роботи на посаді судді. Проте відповідач протиправно, всупереч положенням ч. 2 ст. 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», не зарахував позивачу спірний період роботи на посадах в. о. помічника адвоката та юриста концерну «Срібна Земля» з 13.10.1993 по 26.01.1998 до стажу роботи на посаді судді, що давав їй право на встановлення доплати за вислугу років.
Суд відхиляє доводи відповідача про те, що при визначенні стажу роботи позивача в галузі права слід керуватися положеннями пункту 2 частини 7 статті 69 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII, оскільки на час обрання позивача суддею апеляційного суду чинними були положення Закону України від 15.12.1992 № 2862-ХІІ «Про статус суддів», а тому при обчисленні стажу роботи на посаді судді підлягають застосуванню норми законодавства, які були чинними на день призначення (обрання) відповідного судді.
Стосовно преюдиційних обставин, на які посилається відповідач у відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях, то суд зазначає, що у постанові Верховного Суду від 10 липня 2024 року у справі №360/7383/21 міститься правовий висновок про те, що преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням суду, що набрало законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб'єктивними і об'єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини.
Преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови: обставина встановлена судовим рішенням; судове рішення набрало законної сили; у справі беруть участь ті ж особи, які брали участь у попередній справі. Отже, якщо у справі беруть участь нові особи, то преюдиційний характер рішення втрачається.
Водночас преюдиція під час встановлення та перевірки обставин справи не має абсолютного характеру, оскільки відповідно до статті 2 КАС України однією із засад адміністративного судочинства є офіційне з'ясування всіх обставин у справі.
Згідно з імперативними положеннями частини четвертої статті 9 КАС України, дотримуючись принципів змагальності та диспозитивності, суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів із власної ініціативи.
Крім того зі змісту статті 78 КАС України слідує, що преюдиційними можуть бути за визначених у цьому Кодексі умов саме обставини, встановлені у судовому рішенні, яке набуло законної сили. Проте преюдиція не поширюється на правову оцінку таких обставин, оскільки відповідно до частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таке застосування норм процесуального права відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у пункті 32 постанови від 03 липня 2018 року у справі № 917/1345/17 (провадження №12-144гс18), згідно з яким преюдиційне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиційні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи. Аналогічні висновки містяться і в постанові Верховного Суду від 25 січня 2024 року у справі № 260/2878/20.
Відтак посилання відповідача на висновки, які містяться у постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2024 року у справі № 260/9471/23 про те, що Закарпатським апеляційним судом обґрунтовано та правомірно нараховано ОСОБА_1 доплату за вислугу років у розмірі 70%, а стаж роботи 35 років 00 місяців 03 дні, що підтвердив Закарпатський апеляційний суд, стосується розрахунку стажу, що дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, а не для включення до складових стажу, що дає право на одержання надбавки до посадового окладу за вислугу років, - не є преюдиційними обставинами, а є правовою оцінкою обставин, здійсненою іншим судом. Тому преюдиція не поширюється на правову оцінку таких обставин, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Водночас, суд погоджується з доводами відповідача, що вказаною постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2024 року у справі № 260/9471/23 встановлено преюдиційні обставини, а саме, що стаж судді ОСОБА_1 , який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виготовлений Закарпатським апеляційним судом, становить 35 років 00 місяців 03 дні.
При цьому суд зазначає, що виданий Закарпатським апеляційним судом розрахунок стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 03.10.2023 № 24727/23, повністю відповідає розрахунку стажу судді, що дає позивачу право на встановлення щомісячної доплати за вислугу років, оскільки до нього включено: стаж роботи державної служби з 16.08.1988 по 13.09.1993, який відповідно до ч. 6 ст. 44 Закону України «Про статус суддів» підлягає зарахуванню лише для встановлення доплати до посадового окладу за вислугу років та додаткової відпустки; стаж роботи на посаді судді та в галузі права відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 137 Закону України № 1402-VIII.
За таких обставин, на переконання суду, за наявності у позивача на день звільнення стажу роботи на посаді судді понад 35 років, відповідач у довідці №02.5/13446/2024 від 28.05.2024 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виданій ОСОБА_1 станом на 29 вересня 2023 року, протиправно зазначив, що її суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, складає 250 954,00 грн, у тому числі: посадовий оклад - 147 620,00 грн та доплата за вислугу років (70%) - 103 334,00 грн.
Таким чином, суд приходить до висновку, що дії Закарпатського апеляційного суду щодо зазначення у вищевказаній довідці про суддівську винагороду доплати за вислугу років у розмірі 70% посадового окладу за наявності у позивача стажу роботи судді понад 35 років суперечить вимогам ч. 5 ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а тому такі дії є протиправними.
За таких обставин, слід зобов'язати Закарпатський апеляційний суд встановити ОСОБА_1 доплату за вислугу років, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, у розмірі 80% посадового окладу станом на 29 вересня 2023 року та видати нову довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 29 вересня 2023 року, виходячи з доплати за вислугу років у розмірі 80% посадового окладу.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно до положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про задоволення адміністративного позову.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Понесені позивачем судові витрати на оплату судового збору в розмірі 1211,20 грн підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. ст. 2, 6-10, 13, 14, 77, 139, 205, 242-246, 250, 255, 257-262, 293, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Закарпатського апеляційного суду (вул. Довженка, 7, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 42262749), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 20453063), про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Закарпатського апеляційного суду щодо зазначення у довідці про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці № 02.5/13446/2024 від 28.05.2024, виданій ОСОБА_1 , доплати за вислугу років, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного грошового утримання судді у відставці у розмірі 70 % станом на 29 вересня 2023 року.
Зобов'язати Закарпатський апеляційний суд встановити ОСОБА_1 доплату за вислугу років, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, у розмірі 80% посадового окладу станом на 29 вересня 2023 року та видати їй нову довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 29 вересня 2023 року, виходячи з доплати за вислугу років у розмірі 80% посадового окладу.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Закарпатського апеляційного суду (вул. Довженка, буд. 7, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 42262749) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
СуддяМ.М. Луцович
Відповідно до ч. 3 ст. 243 КАС України рішення суду у повному обсязі складено та підписано 09.06.2025 року.