10 червня 2025 рокум. Ужгород№ 826/13537/16
Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Скраль Т.В., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), в особі представника Дроботько Ольги Василівни (02140, м. Київ, вул. Вишняківська, 13/172) до Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ВП 44116011) про визнання рішення протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -
30 серпня 2016 року ОСОБА_1 , через представника Дроботько Ольгу Василівну звернулася до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві, якою просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 622-1305 від 25.04.2016 року прийняте ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві.
03 жовтня 2016 року ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва відкрито провадження по даній справі.
Законом України від 13 грудня 2022 року № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі - Закон № 2825-IX) ліквідовано вказаний адміністративний суд. Так, відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя. Інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ», але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України. Справи, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України, до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
На виконання вимог Закону № 3863-ІХ наказом ДСА України від 16 вересня 2024 року № 399 затверджено Порядок передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва (далі - Порядок № 399).
Пунктом 22 Порядку № 399 встановлено, що на підставі отриманих примірників протоколу та переліку судових справ відповідальною особою протягом семи робочих днів після завершення автоматизованого розподілу судових справ передаються судові справи до судів, визначених за результатами автоматизованого розподілу.
На виконання положень Закону № 2825-IX та відповідно до Порядку № 399 справу передано на розгляд до Закарпатського окружного адміністративного суду.
04 березня 2025 зазначена справа надійшла до Закарпатського окружного адміністративного суду, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції суду на супровідному листі, та за результатом автоматизованого розподілу судової справи між суддями передана для розгляду судді Скраль Т.В..
10 березня 2025 року ухвалою суду прийнято до свого провадження адміністративну справу № 826/13537/16. Розгляд справи провести за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (без виклику) сторін. Судовий розгляд справи по суті призначено на 08 квітня 2025 року.
08 квітня 2025 року ухвалою суду замінено відповідача у справі, а саме: Державну податкову інспекцію у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві на її правонаступника - Головне управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ВП 44116011).
1. Позиції сторін.
Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що з урахуванням зазначених норм Податкового кодексу слідує, що платником земельного податку є особа, якій земельна ділянка належить або на праві власності, або на праві постійного користування. Позивачка набула права власності на приміщення на підставі Договору купівлі - продажу квартири від 12.04.2000 року, відповідно до якого купила квартиру АДРЕСА_2 . Печерською районною державною адміністрацією м. Києва видано розпорядження №642 від 26.05.2000 року про визнання житлового приміщення квартири АДРЕСА_2 непридатним для проживання згідно акту міжвідомчої комісії від 04.05.2000 року. Житлове приміщення квартиру АДРЕСА_2 переведено в нежитлове приміщення, що підтверджується розпорядженням Київської міської державної адміністрації «Про переведення жилих приміщень квартири АДРЕСА_2 в нежилі» №1807 від 10.10.2000 р. 12.05.2005 року ОСОБА_1 оформлено право власності на нежитлове приміщення з №1 по №6 (групи приміщень №12) - офіс, загальною площею 62,40 кв.м., які розташовані в АДРЕСА_3 , що підтверджується свідоцтвом про право власності від 12.05.2005 р. Як видно із договору купівлі - продажу квартири, розпорядження про переведення жилих приміщень в нежилі, Позивач набула право власності на нежилі приміщення, які є частиною саме жилого багатоквартирного будинку. Слід звернути увагу суду на ту обставину, що позивач не набула права власності на земельну ділянку, на якій розташовано придбане нежитлове приміщення №12 за адресою по АДРЕСА_3 , так і не набула права постійного користування земельною ділянкою. Окрім того, позивачка не внесена до державного земельного кадастру як землекористувач земельної ділянки, на якій розташований багатоповерховий житловий будинок. Згідно інформації з Інформаційно - аналітичної системи управління житловим фондом м. Києва Виконавчий орган Київської міської ради балансоутримувачем житлового будинку АДРЕСА_3 , є Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва. Саме балансоутримувач є платником земельного податку.
20 грудня 2016 року представником відповідача до суду подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого просять відмовити у задоволенні позову в зв'язку з тим, що власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує земельний податок на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно, з урахуванням прибудинкової території і податок сплачується відповідно до цільового (господарського) призначення на підставі даних державного земельного кадастру. При цьому власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно (пункт 287.8 статті 287ПК). Тобто, фізична особа - власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку є платником земельного податку з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно. При обрахунку частки земельної ділянки, яка припадає на нежитлове приміщення площею 62.40 кв.м., що належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності від 12.05.2005 року, використано довідку №Ю-08851/2001 про грошову оцінку частки земельної ділянки (кадастровий №82138019).
16 лютого 2017 року позивачкою подано до суду додаткові пояснення, в яких зазначає, що відведення земельних ділянок для обслуговування жилих будинків, що відноситься до комунальної власності територіальної громади м. Києва та перебувають в оперативному управлінні Печерської районної в м. Києві державної адміністрації, не проводилося. Окрім того, згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 26 січня 2017 року, за ОСОБА_1 не зареєстровано право власності/права користування чи будь - яких інших речових прав на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_3 .
07 травня 2025 року Головним управлінням ДПС у м. Києві до суду подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого просять відмовити у задоволенні позову в зв'язку з тим, що у разі придбання будівлі або споруди на підставі цивільно-правової угоди, фізична особа (фізична особа - підприємець) повинна з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно сплачувати земельний податок на загальних підставах за земельну ділянку, на якій розташована така будівля (споруда, її частина), з урахуванням площі прибудинкової території. Однак, зважаючи на те, що Позивач набув право власті на нежитлову будівлю у 2005 році, тобто до зміни правового регулювання п. 287.6 ст. 287 ПК України (01.01.2015), то у такого виник обов'язок зі сплати податку за земельну ділянку, саме з моменту набуття права власності на такий об'єкт нерухомого майна і такий обов'язок продовжує існувати не зважаючи на зміну правового регулювання п. 287.6 спи 287 ПК України з 01.01.2015. Отже, незважаючи на те, що Позивач не зареєстрував право власності чи користування земельною ділянкою під належними йому на праві власності нежитловими приміщеннями, виходячи із принципу пріоритетності норм ПК України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у п. 5.2 ст. 5 ПК України, обов'язок зі сплати земельного податку виник у позивача з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
Відповідно до статті 229 частини 4 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
2. Обставини, встановлені судом.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 набула право власності на квартиру АДРЕСА_2 , відповідно до договору купівлі - продажу квартири від 12 квітня 2000 року, (а.с. 10).
26 травня 2000 року Печерською районною державною адміністрацією м. Києва видано розпорядження №642 про визнання житлового приміщення квартири АДРЕСА_2 непридатним для проживання, (а.с. 11).
10 жовтня 2000 року розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 1807 житлове приміщення квартиру АДРЕСА_2 переведено в нежитлове приміщення, (а.с. 12).
12 травня 2005 року ОСОБА_1 отримано свідоцтво на право власності, яким посвідчено, що нежилі приміщення з № 1 по № 6 (групи приміщень № 12) - офіс загальної площею 62, 40 кв.м, які розташовані в АДРЕСА_3 (літера А) дійсно належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, (а.с. 13).
25 квітня 2016 року ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення - рішення № 622-1305, яким визначено суму податкового зобов'язання у сумі 18 206,59 грн за платежем: «Земельний податок з фізичних осіб», (а.с. 8).
Не погодившись із податковим повідомленням - рішенням відповідача № 622-1305 від 25 квітня 2016 року позивач звернулася до суду з даним позовом.
3. Мотиви суду та норми права, застосовані судом.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права, обов'язки платників податків та зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі по тексту - ПК України, у редакції чинній на момент спірних правовідносин).
За змістом підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Згідно підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до підпунктів 269.1.1, 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.
А в силу вимог підпункту 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 ПК України об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.
Таким чином обов'язок платника податку сплачувати плату за землю виникає у власників та землекористувачів з дня виникнення права власності або користування земельною ділянкою.
Згідно зі статтею 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Як визначено статтею 126 ЗК України право власності та користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Питання переходу права власності на земельну ділянку у разі набуття права на житловий будинок, будівлю, споруду, що розміщені на ній, регулюються статтею 120 ЗК України і статтею 377 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Цими нормами чітко встановлено, що до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності або право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені.
При цьому власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році (пункт 287.1 статті 287 ПК України).
При переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку (пункт 287.6 статті 287 ПК України).
Тобто у розумінні вказаних положень платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа. Обов'язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права. Якщо певна фізична чи юридична особа набула право власності на будівлю або його частину, то до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Відповідно з моменту набуття права власності на об'єкт нерухомого майна (з дати державної реєстрації такого права), обов'язок зі сплати податку за земельну ділянку, на якій розміщений такий об'єкт, покладається на особу, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду. Користувач має сплачувати земельний податок за фактичне використання землі.
За таких обставин, незважаючи на те, що особа не зареєструвала право власності чи користування земельною ділянкою під належними їй на праві власності нежитловими приміщеннями (їх частинами), виходячи із принципу пріоритетності норм ПК України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 ПК України, обов'язок зі сплати земельного податку виникає з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
Приписи ж пункту 287.6 ПК України в редакції Закону України від 28 грудня 2014 року №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» (набрав чинності 01 січня 2015 року), які визначають, що при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку, не спростовують наведених висновків. В силу вимог пункту 287.1 цієї ж статті землекористувачі сплачують плату за землю за фактичний період перебування землі у користуванні. Тобто, обов'язок зі сплати земельного податку виникає у особи в силу фактичного використання земельної ділянки, незалежно від дотримання такою особою вимог земельного та цивільного законодавства щодо порядку оформлення права землекористувача та підстав набуття права користування.
Аналогічний висновок щодо застосування вказаних норм права міститься в постанові Верховного Суду від 13 березня 2025 року у справі № 460/9560/23.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 набула право власності на квартиру АДРЕСА_2 , відповідно до договору купівлі - продажу квартири від 12 квітня 2000 року, (а.с. 10).
26 травня 2000 року Печерською районною державною адміністрацією м. Києва видано розпорядження №642 про визнання житлового приміщення квартири АДРЕСА_2 непридатним для проживання, (а.с. 11).
10 жовтня 2000 року розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 1807 житлове приміщення квартиру АДРЕСА_2 переведено в нежитлове приміщення, (а.с. 12).
12 травня 2005 року ОСОБА_1 отримано свідоцтво на право власності, яким посвідчено, що нежилі приміщення з № 1 по № 6 (групи приміщень № 12) - офіс загальної площею 62, 40 кв.м, які розташовані в АДРЕСА_3 (літера А) дійсно належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, (а.с. 13).
Враховуючи вищевикладене, наведені аргументи позивача у позовній заяві не є підставою для скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві № 622-1305 від 25 квітня 2016 року.
Згідно з частинами 1-3 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Приписами частини другоїстатті 77 КАС Українипередбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу своїх дій на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України та зважаючи на доводи адміністративного позову, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог та у задоволенні яких слід відмовити.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позову, судові витрати, у відповідності до статті 139 КАС України, не підлягають розподілу.
Керуючись статтями 9, 14, 139, 242-246, 255, 295 КАС України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 , в особі представника Дроботько Ольги Василівни до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання рішення протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 10 червня 2025 року.
СуддяТ.В.Скраль