Справа № 456/1859/25 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/528/25 Доповідач: ОСОБА_2
05 червня 2025 року м. Львів
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові, в режимі відеоконференції з ДУ «Львівська УВП №19», в межах кримінального провадження № 22024140000000265, апеляційну скаргу з доповненням прокурора Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_6 на ухвалу Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 20.05.2025 року відносно ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченоїу вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України, щодо повернення прокурору обвинувального акту та клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,
за участю:
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - адвоката ОСОБА_8 ,
обвинуваченої - ОСОБА_7 ,
законного представника неповнолітньої - ОСОБА_9 ,
встановила:
Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 20.05.2025 року повернуто прокурору обвинувальний акт відносно ОСОБА_7 , обвинуваченоїу вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України.
Суд першої інстанції повернув обвинувальний акт прокурору через невідповідність обвинувального акту вимогам п.6 ч.2 ст.291 КПК України щодо відсутності в обвинувальному акті обставини, яка пом'якшує покарання ОСОБА_7 , визначеної п. ч. 1 ст. 66 КК України - вчинення кримінального правопорушення неповнолітньою. А також через те, що всупереч вимог ст. ст. 44, 293, 484 КПК України, у даному кримінальному провадженні до участі в процесуальних діях і разом з неповнолітньою обвинуваченою ОСОБА_7 не було залучено її законного представника, одночасно з переданням обвинувального акту до суду, прокурор не надав під розписку його копію та копію реєстру матеріалів досудового розслідування законному представнику неповнолітньої обвинуваченої, який користується процесуальними правами і особи, інтереси якої він представляє.
Так суд першої інстанції, з врахуванням викладених обставин невідповідності обвинувального акту, у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_7 , вимогам ст. 291 КПК України, в контексті приписів ст. ст. 44, 293 КПК України, за своєю сукупністю, визнав істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, які фактично нівелюють принципи безсторонності та неупередженості суду, безпосередності дослідження ним під час судового розгляду кримінального провадження по суті доказів сторін, принципів рівноправності та змагальності сторін, що унеможливлюють призначення до судового розгляду обвинувального акту, а також відсутність в обвинувальному акті обставини, яка пом'якшує покарання ОСОБА_7 , визначеної п.3 ч.1 ст. 66 КК України - вчинення кримінального правопорушення неповнолітньою особою.
На дану ухвалу суду прокурор ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу з доповненням у якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції в частині повернення обвинувального акту та призначити новий судовий розгляд у суді першої інстанції зі стадії підготовчого судового засідання, в тому ж складі суду.
Апелянт покликається на те, що ухвала винесена з істотним порушенням кримінального процесуального закону.
В описаних в апеляційній скарзі та обвинувальному акті обставинах кримінального правопорушення вбачається, що початок дій ОСОБА_7 (ІНФОРМАЦІЯ_1 ), які інкримінується їй (у 2024 році, але не пізніше 22.10.2024), припадає на період коли вона ще недосягла повноліття, однак, зврахуванням викладених в обвинувальному акті обставин, протиправна діяльність ОСОБА_7 була зупинена, внаслідок затримання її 17.01.2025 о 07.12 год. правоохоронними органами, в порядку ст. 208 КПК України, за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 111 КК України.
Таким чином, ОСОБА_7 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 111 КК України - державну зраду, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України: надання представникам іноземної держави допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, вчинене в умовах воєнного стану.
Прокурор зазначає, що перша підстава на яку покликається суд для повернення обвинувального акту, а саме невідповідність обвинувального акту вимогам п.6 ч.2 ст. 291 КПК України щодо відсутності в обвинувальному акті обставини, яка пом'якшує покарання ОСОБА_7 , визначеної п.3 ч.1 ст. 66 КК України - вчинення кримінального правопорушення неповнолітньою особою, може бути усунута в суді першої інстанції, у разі визнання ОСОБА_7 винною у скоєнні кримінального правопорушення, саме під час судового розгляду при ухвалені вироку по справі.
Стосовно другої підстави щодо ухвалення судом судового рішення про повернення обвинувального акту прокурору, а саме те, що одночасно з передачею обвинувального акту до суду, всупереч вимог ст. ст. 44, 293, 484 КПК України, у даному кримінальному провадженні, до участі в процесуальних діях разом з неповнолітньою обвинуваченою ОСОБА_7 не було залучено її законного представника, прокурор не надав під розписку копію обвинувального акту та копію реєстру матеріалів досудового розслідування законному представнику неповнолітньої обвинуваченої, то такий недолік досудового розслідування можна було усунути в ході підготовчого судового засідання, у разі задоволення клопотання прокурора про залучення такого представника.
20.05.2025 у ході підготовчого судового засідання під час розгляду клопотання сторони захисту про повернення прокурору вказаного обвинувального акту, публічним обвинувачем, суду подане клопотання про залучення, як законних представників обвинувачено - батьків ОСОБА_7 , а в разі неможливості - представника органів опіки та піклування Стрийської міської ради Львівської області, з метою представлення інтересів неповнолітньої обвинуваченої в суді. Одночасно прокурор в апеляційній скарзі наголосив, що в залі судового засідання в суді першої інстанції була присутня мати ОСОБА_7 - ОСОБА_10 .
Крім того апелянт наголошує, що у разі повернення прокурору обвинувального акту, він позбавлений можливості прийняти будь-які процесуальні рішення, у тому числі про залучення законного представника з метою вручення обвинувального акт та реєстру, відповідно до вимог ч. 1 ст. 293 КПК України. Вказана позиція публічного обвинувача узгоджується з рішенням Об'єднаної палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 15.04.2024 у справі №753/25892/21, де в постанові, окрім іншого, зазначено, що повернення обвинувального акту прокурору у зв'язку з тим, що він не відповідає вимогам п.3 ч.3 ст. 314 КПК України, не відновлює досудове розслідування.
В ухвалі про повернення обвинувального акту прокурору суд першої інстанції не вправі зазначати про неповноту чи неправильність досудового розслідування, неправильність кримінально-правової оцінки діяння та про необхідність проведення органом досудового розслідування слідчих (розшукових) дій та/або негласних слідчих (розшукових) дій.
Сторона обвинувачення після постановлення судом ухвали про повернення прокурору обвинувального акту і до звернення до суду з обвинувальним актом, який приведено у відповідність до вимог КПК України, має право виконати лише ту сукупність процесуальних дій, які є необхідними для приведення цього акту у відповідність до вимог КПК України та забезпечення виконання ухвали суду.
Якщо сторона обвинувачення після повернення обвинувального акту буде проводити слідчі (розшукові) дії, негласні слідчі (розшукові) дії та/або приймала процесуальні рішення, які не є необхідними для приведення цього акту у відповідність до вимог КПК України та забезпечення виконання ухвали суду, то отримані у кримінальному провадженні за результатами здійснення таких дій докази повинні визнаватись недопустимими, як отримані після закінчення досудового розслідування.
У доповненнях поданих до апеляційної скарги прокурор акцентує увагу суду на тому, що ОСОБА_7 , з моменту прийняття на військову службу набула статусу військовослужбовця - особи, яка проходить військову службу під час мобілізації та з цього ж дня розпочала виконання військового обов'язку - проходження військової служби.
30.07.2024 рекрут ОСОБА_7 , одноособово уклала з начальником Військового інституту танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України, згідно якого зобов'язалась, окрім іншого, сумлінно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України.
У той же час, слід враховувати статус ОСОБА_7 як військовослужбовця Збройних Сил України, який був у неї в період початку її злочинних дії, що інкримінуються та припадають на період коли вона ще недосягла повноліття.
Відповідно на неї, як неповнолітню, вже розповсюджувались обов'язки щодо захисту Вітчизни, незалежності, суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності України, тим самим військовослужбовець ОСОБА_7 повинна була вступаючи до лав Збройних Сил усвідомлювати, яка відповідальність покладається на неї під час проходження військової служби.
Щодо незалучення законного представника неповнолітньої, то прокурор зазначив наступне. У ході досудового розслідування під час проведення за участю ОСОБА_7 слідчих та процесуальних дій, а також під час розгляду слідчими суддями клопотань щодо обрання та продовження запобіжного заходу стосовно ОСОБА_7 17.01.2025 та 13.03.2025 були залучені захисники та представник «Служби у справах дітей м. Львова».
З повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри від 27.03.2025 вбачається, що під час вручення повідомлення ОСОБА_7 про підозру приймала участь адвокат ОСОБА_11 .
З протоколу ознайомлення сторони захисту з матеріалами кримінального провадження, в порядку ст. 290 КПК України від 27.03.2025, вбачається, що під час ознайомлення ОСОБА_7 та адвокатом ОСОБА_11 , з матеріалами кримінального провадження, був присутній, як законний представник неповнолітньої - провідний спеціаліст - юрисконсульт відділу «Служба у справах дітей» Галицького району Управління «Служба у справах дітей» Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради ОСОБА_9 .
Згідно розписок про отримання копії обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування від 31.03.2025 вбачається, що підозрювана ОСОБА_7 та адвокат ОСОБА_11 отримали копії цих документів та жодних зауважень не висловили.
Ряд письмових документів в підготовчому судового засіданні суду не подавались, оскільки сторона захисту не заперечувала про наявність таких обставин, та суд не досліджував їх, оскільки залишив поза увагою подане прокурором клопотання про залучення в якості законного представника неповнолітньої обвинуваченої когось з батьків
Прокурор подав суду апеляційної інстанції, в межах даного кримінального провадження, клопотання про продовження обвинуваченій ОСОБА_7 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Клопотання прокурор мотивував тим, що ОСОБА_7 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.111 КК України - державну зраду, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України: надання представникам іноземної держави допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, вчинене в умовах воєнного стану.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.111 КК України, у якому обвинувачується ОСОБА_7 , відповідно до ч.6 ст. 12 КК України, відноситься до категорії особливо тяжких злочинів.
Водночас, строк тримання обвинуваченої ОСОБА_7 під вартою закінчуються 07.06.2025, а обвинувальний акт у кримінальному провадженні №22024140000000265 від 29.10.2024 повернуто прокурору, на підставі ухвали Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 20.05.2025.
Апелянт наполягає, що є підстави для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 , у зв'язку з наявністю ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4. 5 ч. 1 ст.177 КПК України, які існують та не зменшились.
Ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України (переховуватись від суду), а саме те, що ОСОБА_12 може переховуватись від суду, підтверджується тим, що остання обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, яке є особливо тяжким злочином у розумінні ч. 6 ст. 12 КК України, санкцією якої передбачено найсуворіші покарання у вигляді позбавлення волі на сірок 15 років або довічним позбавленням волі з конфіскацією майна, а отже, розуміючи наслідки притягнення до відповідальності, з метою її уникнення, існують ризики того, що вона може переховуватись від суду. Попри ситуацію, пов'язану із введенням в Україні воєнного стану, а саме неможливості перетину Державного кордону України у легальний спосіб, ОСОБА_7 може покинути територію України у спосіб, не передбачений законодавством України, оскільки лінія Державного кордону України частково непідконтрольна органам державної влади України станом на даний час.
Ризик, передбачений п.3 ч.1 ст. 177 КПК України (незаконно впливати на свідків, експертів у цьому ж кримінальному провадженні) підтверджується, тим що ознайомившись в порядку ст. 290 КПК України з матеріалами кримінального провадження. ОСОБА_7 володіє інформацією стосовно свідків, в тому числі біографічних даних останніх, які надали органу досудового розслідування та можуть на стадії судового розгляду у подальшому надати суду викривальні покази стосовно неї, у зв'язку з чим ОСОБА_7 перебуваючи на волі, матиме можливість безперешкодно впливати на вказаних учасників кримінального провадження, шляхом підкупу, примусу, погроз, у тому числі із застосуванням насильства, з метою зміни або відмови їх від показів на користь обвинуваченої. Аналогічний вплив може бути здійснений на експертів, оскільки обвинуваченій відомо про особу, яка проводила фоноскопічну експертизу, та експертів, які на даний час закінчують проводити судову військову експертизу.
Про неможливість запобігти такому ризику свідчить і той факт, що з урахуванням принципу безпосередності дослідження доказів (ч.1 ст. 23 КПК України), свідки ще судом не допитані та надані ними під час досудового розслідування показання не можуть лягти в основу обвинувального вироку відносно неї.
Зухвалість та епізодичність вищевказаного кримінального правопорушення свідчить про відсутність у обвинуваченої будь-яких моральних принципів та дає підстави вважати, що ОСОБА_7 розуміючи невідворотність покарання за вчинений нею діяння, обставини вчинення яких встановлені органом досудового розслідування, намагатиметься у будь-який спосіб уникнути відповідальності, що вказує на наявність ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України (перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином), зокрема шляхом переховування від суду та здійснення впливу на свідків, експертів.
Ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України (вчинити інше кримінальне правопорушення) підтверджується тим, що остання обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 111 КК України, яке є особливо тяжким злочином у розумінні ст. 12 КК України, санкцією якої передбачено найсуворіші покарання у вигляді позбавлення волі на строк 15 років або довічним позбавленням волі з конфіскацією майна, а отже, розуміючи наслідки притягнення до відповідальності, з метою її уникнення, існують ризики того, що вона може переховуватись від суду, а відтак, залишаючись військовослужбовцем може вчинити ухилення від військової служби, шляхом самовільного залишення місця служби або вчинити дезертирство.
Прокурор наголосив, що за результатами розгляду 09.04.2025 клопотання щодо запобіжного заходу ОСОБА_7 судом першої інстанції ухвалено рішення про продовження строків варти, а також визнано обґрунтованою позицію прокурора щодо наявності вказаних ризиків.
Заслухавши доповідача, міркування прокурора ОСОБА_6 , який просив задовольнити апеляційну скаргу з доповненням в повному обсязі та клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення застави обвинуваченій ОСОБА_7 ; думку захисника - адвоката ОСОБА_8 , яка просила залишити без задоволення апеляційні вимоги прокурора стосовно обвинувального акту без задоволення та просила відмовити у задоволенні клопотання щодо запобіжного заходу або змінити такий на цілодобовий домашній арешт, або застосувати до обвинуваченої запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 20 прожиткових мінімумів доходів працездатних осіб; думку обвинуваченої ОСОБА_7 , яка підтримала вимоги захисника в повному обсязі щодо апеляційної скарги та клопотання; міркування законного представника неповнолітньої ОСОБА_9 , який залишив вирішення апеляційної скарги та клопотання на розсуд суду, вивчивши матеріали кримінального провадження, доводи викладені в апеляційній скарзі з доповненням та в клопотанні, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст.370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених положеннями Кримінального процесуального кодексу України.
З матеріалів кримінального провадження слідує, що у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 111 КК України, завершено досудове розслідування, надано доступ до матеріалів кримінального провадження, складено та вручено обвинувальний акт і реєстр матеріалів досудового розслідування, а також письмово роз'яснено обвинуваченій та її захиснику про можливість, особливості та правові наслідки кримінального провадження судом присяжних, при цьому жодних зауважень висловлено не було (а.с.3-33).
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 283 КПК України однією з форм закінчення досудового розслідування є звернення до суду з обвинувальним актом.
Отже, при направленні обвинувального акту до суду досудове розслідування по кримінальному провадженні щодо ОСОБА_7 закінчено.
Згідно п.13 ч.1 ст.3 КПК України обвинувачення - твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.
Частиною 4 ст.110 КПК України передбачено, що обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.
Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам викладеним у статті 291 КПК України.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.
Згідно ч.3 ст. 315 КК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників процесу має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.
На переконання колегії суддів суд першої інстанції, задовольнивши клопотання сторони захисту про повернення обвинувального акту, не в повній мірі врахував обставини справи викладені в обвинувальному акті та повністю проігнорував клопотання подані стороною обвинувачення щодо запобіжного заходу та залучення законного представника для неповнолітньої обвинуваченої, залишивши їх без уваги.
Якби суд першої інстанції вирішив ці клопотання то усунув би всі недоліки, які, на їх думку, виникли як підстава для повернення обвинувального акту, оскільки мали для цього всі можливості та повноваження.
Згідно ст. ст. 7-9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Так у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки він свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє «прогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства».
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Москаленко проти України» (Заява № 37466/04) від 20.08.2010 ЄСПЛ вказував, що необхідність забезпечити належний хід провадження також є достатньою підставою для первісного тримання заявника під вартою. Суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.
Отже, обвинувачення особи у скоєнні особливо тяжкого злочину та очікуване покарання, яке можливо призначити за вказаний злочин, є одним з факторів, який має враховувати суд при обранні (продовжені) запобіжного заходу, хоча такий фактор сам по собі без оцінки усіх інших обставин у сукупності не може слугувати єдиною підставою для тримання особи під вартою.
Колегіє суддів апеляційної інстанції встановлено, що на момент затримання, 17.01.25, ОСОБА_7 була повнолітня, військовослужбовцем, яка підписала контракт на проходження військової служби та прийняла 31.08.2024 року військову присягу.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 06.11.2024 року було надано дозвіл на негласні розшукові/слідчі дії, які тривали до 17.01.2025.
З обвинувального акту вбачається, що у 2024 році, але не пізніше 22.10.2024, обвинувачена ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто на той момент неповнолітня, достовірно знаючи про проведення повномаштабної збройної агресії російської федерації проти України, розпочала свої дії, які полягали в наданні представнику іноземної держави - співробітнику управління федеральної служби безпеки російської федерації - згоди здійснити допомогу в проведені підривної діяльності проти України на шкоду суверенітету, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, інформаційній, економічній безпеці України, тобто вчинила державну зраду.
На момент затримання ОСОБА_7 , 17.01.2025, вже була повнолітня - і з того часу у неї постійно були захисники, які не заявляли клопотання про залучення представника неповнолітньої особи, ні під час досудового розслідування, ні в суді першої інстанції у підготовчому судовому засіданні. Однак це було зроблено стороною обвинувачення, шляхом подання прокурором клопотань про залучення неповнолітній ОСОБА_7 законного представника (з числа батьків) та подано клопотання про продовження строку запобіжного заходу обвинуваченій, які не були розглянуті судом першої інстанції.
Частиною 1 ст. 491 КПК передбачено, що суд може залучити представника неповнолітнього особі яка не досягла 16 років за клопотанням або за рішенням суду
Злочини проти основ національної безпеки України - це суспільно небезпечні, протиправні, винні та карані діяння, які завдають шкоду або створюють загрозу заподіяння такої шкоди зовнішній і внутрішній безпеці держави, вчинені суб'єктом злочину.
Злочин проти основ національної безпеки в інформаційній, економічній, науково-технологічній і воєнній сферах- це державна зрада (ст. 111 КК).
Відповідальність за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, пов'язаних із диверсійними та терористичними актами, посяганням на життя державного громадського діяча, умисним знищенням або пошкодженням майна і транспортних засобів настає з 14 років та карається позбавленням волі.
Щодо осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення у віці до 18 років, участь захисника обов'язкова з моменту встановлення факту неповноліття або виникнення будь-яких сумнівів у тому, що особа є повнолітньою (пункти 1, 2 ч. 2 ст. 52 КПК України).
Неповнолітньому підозрюваному (обвинуваченому) має бути реально забезпечено його право на захист, у тому числі шляхом забезпечення обов'язкової участі захисника, як із моменту встановлення факту неповноліття, так і з часу виникнення будь-яких сумнівів у тому, що особа є повнолітньою (пп.1-2 ч.2 ст.52 КПК).
Батьки або інші законні представники неповнолітнього беруть участь у кримінальному провадженні щодо неповнолітнього підозрюваного (обвинуваченого), їх неприбуття в судове засідання не зупиняє судове провадження, крім випадків, коли суд визнає їх участь необхідною, зокрема, під час допиту неповнолітнього, який не досяг шістнадцятирічного віку, або якщо неповнолітнього, незалежно від віку, визнано розумово відсталим.
З наведеного вище вбачається, що ні захисник, ні суд першої інстанції, належним чином не врахували інтереси обвинуваченої ОСОБА_7 , оскільки ні стороною захисту не було, на жодному з етапів кримінального провадження, заявлено клопотання про залучення батьків, як законних представників неповнолітньої обвинуваченої, ні судом першої інстанції, ще 09.04.2025 під час першого підготовчого засідання, маючи законні підстави захистити інтереси ОСОБА_7 , а навпаки проігнорували клопотання, подане в інтересах обвинуваченої, заявлене стороною обвинувачення щодо залучення законного представника неповнолітній обвинуваченій.
На переконання колегії суддів, з врахуванням письмових документів долучених до апеляційної скарги з доповненням поданої прокурором, суд першої інстанції передчасно прийняв рішення про невідповідність обвинувального акту вимогам ст. 291 КПК України.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги з доповненням прокурора є підставними, а ухвалу суду першої інстанції не можна визнати законною та обґрунтованою.
Згідно з вимогами п.3 ч.1 ст. 409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи у суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Частиною 1 ст. 412 КПК України передбачено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили або могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Виходячи з загальних засад кримінального провадження, а саме з вимог п.2 ч.1 ст. 7 КПК України, згідно з якими до загальних засад кримінального провадження відноситься законність, апеляційний суд вважає, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині повернення кримінального провадження прокурору з призначенням в цій частині нового розгляду у суді першої інстанції в загальному порядку, а також підлягає до задоволення клопотання прокурора про продовження обвинуваченій ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двохмісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до ст. 178 КПК України, у ході досудового розслідування у кримінальному провадженні встановлено наступне:
-зібрані під час досудового розслідування докази є вагомими та підтверджують причетність ОСОБА_7 до вчинення нею кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України;
-обвинувачена ОСОБА_7 вчинила особливо тяжке кримінальне правопорушення, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років або довічним позбавленням волі з конфіскацією майна, тож тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_7 у разі визнання її винуватою у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого вона обвинувачується, є достатньою та співрозмірною для продовження останній запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою;
-вік та стан здоров'я обвинуваченої ОСОБА_7 , а саме за станом здоров'я придатна до військової служби, дозволяє їй перебувати в слідчому ізоляторі під час судового розгляду справи, що є необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки її та таке підтверджено інформаційним листом з ДУ «ЛУВП №19» датований 06.05.2025 (а.с.109-110);
- відсутність міцних соціальних зв'язків обвинуваченої (неодружена, з батьками не проживає).
Відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109- 114-2, 258-258-6. 260, 261, 437-442-1 КК України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті (тримання під вартою).
Згідно абз. 8 ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.
Відтак вирішуючи клопотання прокурора про продовження обвинуваченій ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, колегія суддів враховує характер вчиненого кримінального правопорушення, зокрема те, що її дії спрямовані на шкоду суверенності, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній та інформаційній безпеці України, шляхом надання допомоги представнику іноземної держави в проведенні підривної діяльності проти України, в умовах воєнного стану, а тому підстав для визначення розміру застави чи зміни на інший запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, не вбачає.
Керуючись ст. ст.177, 178, 183, 405, 407, 409, 412, 419, 424 КПК України, колегія суддів,
постановила:
Апеляційну скаргу з доповненням прокурора Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_6 - задовольнити.
Ухвалу Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 20.05.2025 року відносно ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченоїу вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 111 КК України, щодо повернення прокурору обвинувального акту - скасувати в частині повернення обвинувального акту та призначити новий судовий розгляд у суді першої інстанції зі стадії підготовчого судового засідання, в тому ж складі суду.
Клопотання прокурора Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_6 - задовольнити.
Продовжити ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченій у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 111 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 02 серпня 2025 року включно, з утриманням у Державній установі «Львівська установа виконання покарань (№19)», без визначення розміру застави.
Ухвала остаточна та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий:
Судді: