Справа № 462/4494/22 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/1053/24 Доповідач: ОСОБА_2
05 червня 2025 року м. Львів
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові кримінальне провадження № 12022140000000162 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Залізничного районного суду м. Львова від 10.09.2024 року стосовно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Великий Любінь, Львівського району, Львівської області, громадянина України, українця, раніше не судженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України,
за участю:
прокурора - ОСОБА_7 ,
захисника - адвоката ОСОБА_8 ,
обвинуваченого - ОСОБА_6 ,
встановила:
Обвинувачений подав апеляційну скаргу на вирок Залізничного районного суду м. Львова від 10.09.2024, яким ОСОБА_6 , визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України та призначено йому покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік.
Строк відбуття покарання ОСОБА_6 рахується з часу фактичного звернення вироку до виконання.
Стягнуто з ОСОБА_6 8494 гривнi 65 копійок, процесуальних витрат.
Заходи забезпечення кримінального провадження, вжиті ухвалою Галицького районного суду міста Львова від 30, 31 травня 2022 року та ухвалою Галицього районного суду міста Львова від 02 червня 2022 року - скасовано.
Вирішено питання з речовим доказом в порядку ст. 100 КПК України.
В апеляційній скарзі обвинувачений просить вирок суду першої інстанції скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалити новий вирок, яким призначити йому покарання за ч.1 ст. 190 КК України у виді штрафу в розмірі 17000 гривень. Крім того просить вирішити питання із поверненням застави.
Вважає вирок таким, що винесений з порушенням матеріального та процесуального права оскільки суд у вироку посилається на ст. 323, 324 КПК України, що стосується неявки в суд обвинуваченого, прокурора, захисника в той час, як у вступній частині зазначено про участь всіх цих осіб. Тобто суд, при прийняті рішення щодо нього керувався не тими статтями, що треба.
Апелянт наголосив, що повністю визнав вину у скоєному та щиро розкаявся і просив суд розглядати справу в спрощеному порядку. Прокурор просив призначити покарання у виді штрафу в сумі 51 000 грн., але захисники просили мінімальну суму штрафу в розмірі 17000 грн. Суд формально, без з'ясування всіх обставин провів судовий розгляд і прийняв найсуворіше покарання у виді обмеження волі.
Апелянт покликається, що суд не врахував його захворювання на цукровий діабет, наявність у нього на утриманні доньки студентки, наявності офіційного працевлаштування, що сприяло би сплаті штрафу, тобто виконанню вироку в повному обсязі.
Апелянт наголошує на описі у вироку обставин стосовно незаконного переправлення осіб через кордон, в той час як його засуджено за шахрайство, за ч.1 ст. 190 КК України, що суперечить одне одному. Крім того, як зазначено в мотивувальній частині, суд обрав покарання в межах санкції ч.1 ст. 357 КК України.
Судом першої інстанції встановлено, що 03 травня 2022 року, потерпілий ОСОБА_9 , звернувся до обвинуваченого ОСОБА_6 , з метою з'ясування обставин перетину державного кордону України, під час дії воєнного стану на території України, до країн Європейського Союзу у власних потребах та по телефону домовились про зустріч.
07 травня 2022 року, в ході домовленої зустрічі потерпілого ОСОБА_9 з обвинуваченим ОСОБА_6 , яка відбулась біля Регіонального сервісного центру МВС у Львівській області, що за адресою: м. Львів, вул. Данила Апостола, 11, у обвинуваченого ОСОБА_6 виник умисел на заволодіння грошовими коштами потерпілого ОСОБА_9 шляхом обману.
Так, обвинувачений ОСОБА_6 , керуючись корисливим мотивом, розуміючи, що він не володіє жодними засобами для організації чи сприяння переправлення військовозобов'язаних осіб через державний кордон України, з метою введення потерпілого ОСОБА_9 в оману, удаючи особу, яка може посприяти у незаконному переправленні осіб через кордон України, володіючи загальними знаннями перетину кордону України, вирішив протиправно заволодіти грошовими коштами потерпілого ОСОБА_9 . При вказаній зустрічі обвинувачений ОСОБА_6 повідомив потерпілому ОСОБА_9 , що його послуги щодо організації незаконного переправлення його через державний кордон України будуть коштувати 1500 доларів США, наголосивши при цьому, що вказана послуга є лиш одноразова, у випадку багаторазових виїздів необхідно буде надати 2000 доларів США, на що потерпілий ОСОБА_9 повідомив, що йому необхідний певний час на роздуми для прийняття рішення.
12 травня 2022 року, до потерпілого ОСОБА_9 зателефонував обвинувачений ОСОБА_6 та запитав чи погоджується він на його умови, додавши при цьому, що ціна за його «послуги» щодо організації незаконного перетину державного кордону України на даний час вже збільшилась та такі будуть коштувати 3000 доларів США, при цьому розуміючи, що він не володіє жодними засобами для організації чи сприяння переправлення військовозобов'язаних осіб через державний кордон України.
18 травня 2022 року, приблизно о 13.40 год., обвинувачений ОСОБА_6 продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел спрямований на заволодіння чужим майном, а саме грошовими коштами в сумі 3000 доларів США, з корисливого мотиву, перебуваючи на АЗС «БРСМ», що за адресою: Львівський район, с. Зимна Вода, вул. Городоцька, 10, повідомив потерпілому ОСОБА_10 про те, що він обізнаний про мету та бажання перетнути ним державний кордон України, відповідно він посприяє йому у цьому та повідомив, що йому необхідно надати за це грошові кошти у сумі 3000 доларів США, копію паспорту громадянина України для виїзду за кордон та лише тоді потерпілого ОСОБА_9 , переправлять через державний пункт пропуску, який потерпілий ОСОБА_9 має вибрати на власний розсуд.
Надалі, обвинувачений ОСОБА_6 , діючи з метою доведення свого злочинного умислу спрямованого на заволодіння чужим майном, а саме грошовими коштами в сумі 3000 доларів США, за незаконне переправлення потерпілого ОСОБА_9 через державний кордон України, усвідомлюючи, що він не володіє жодними засобами для організації чи сприяння переправлення військовозобов'язаних осіб через державний кордон України, з корисливих мотивів з метою протиправного збагачення, 28 травня 2022 року організував зустріч біля територіального сервісного центру МВС, що по вул. Данила Апостола, 11 у м. Львові, де ввівши в оману потерпілого ОСОБА_9 , отримав від нього 3000 доларів США за нібито організацію незаконного переправлення останнього через державний кордон України, якими заволодів, чим завдав потерпілому ОСОБА_9 матеріальну шкоду на вказану суму, та повідомив, що 29.05.2022 року близько 09.00 год. він зателефонує до потерпілого ОСОБА_9 та повідомить коли саме приїхати на контрольно - пропускний пункт, після чого протиправна діяльність обвинуваченого ОСОБА_6 була припинена правоохоронними органами, а грошові кошти в сумі 3000 доларів США вилучено.
До початку розгляду справи по суті захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_8 подав суду апеляційної інстанції клопотання про закриття кримінального провадження, за ч.1 ст. 190 КК України, на підставі п.2 ч.1 ст. 49 КК України, тобто звільнення обвинуваченого ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності, оскільки з дня вчинення ним злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло 3 роки, оскільки було вчинено кримінальний проступок, за який передбачено покарання у виді обмеження волі.
Заслухавши доповідача, думку обвинуваченого ОСОБА_8 , підтриману його захисником-адвокатом ОСОБА_8 про задоволення клопотання захисника, міркування прокурора ОСОБА_7 , яка не заперечувала проти задоволення клопотання захисника обвинуваченого про звільнення останнього від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, вивчивши матеріали кримінального провадження, врахувавши подане захисником обвинуваченого клопотання, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Статтею 370 КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
При з'ясуванні обставин кримінального провадження стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 колегіє суддів встановлено, що на час розгляду кримінального провадження судом апеляційної інстанції закінчився строк давності притягнення обвинуваченого ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України.
Так, відповідно до положень п.2 ч.1 ст.49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення кримінальний правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло 3 років у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі на строк до 3 років.
Згідно з положеннями ч.1 ст. 44 КК України особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом. Звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом, здійснюється виключно судом. Зокрема, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули строки давності, передбачені ст. 49 КК України.
Якщо ж обвинувачений, щодо якого передбачено звільнення від кримінальної відповідальності, заперечує проти цього, то судове провадження проводиться в повному обсязі в загальному порядку. У цьому разі, якщо обвинувачений визнається винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, суд ухвалює обвинувальний вирок, призначає покарання та на підставі ч. 5 ст. 74, ст. 49 КК України може звільнити від цього покарання засудженого.
Судом першої інстанції встановлено, що обвинувачений ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, за ч.1 ст. 190 України, 03.05.2022 року.
Відповідно до положень ч.2 ст.12 КК України зазначене кримінальне правопорушення відноситься до кримінального проступку, за вчинення якого передбачено покарання у виді штрафу від 2000 до 3000 НМДГ або громадськими роботами від 200 до 240 годин, або виправними роботами на строк до 2 років, або пробаційним наглядом на строк до 3 років, або обмеженням волі на той самий строк.
Вироком Залізничного районного суду м. Львова від 10.09.2024 ОСОБА_6 , визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України та призначено йому покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік.
Кримінальний проступок по даній справі вчинено 03.05.2022 року відповідно максимальний термін можливого покарання у виді 3 років обмеження волі з моменту вчинення кримінального правопорушення минув 03.05.2025 року.
Таким чином, ще до початку розгляду кримінального провадження по суті в суді апеляційної інстанції, а саме 03.05.2025 року, закінчився строк давності для притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_6 , за вчинення кримінального правопорушення за ч.1 ст. 190 КК України, на підставі вимог п.2 ч.1 ст. 49 КК України. У матеріалах справи відсутні дані ухилення ОСОБА_6 від слідства або суду.
Пунктом 1 частини 2 статті 284 КПК України передбачено, що кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням від кримінальної відповідальності.
Вирішуючи питання про звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, суд встановлює наявність певного обвинувачення, закінчення відповідних строків, передбачених ст. 49 КК України, і за таких умов зобов'язаний задовольнити клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності. При цьому закон не пов'язує можливість застосування правил ч. 1 ст. 49 КК України із визнанням особою вини, обов'язковою передумовою для закриття кримінального провадження у справі є наявність згоди особи на звільнення від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав. Таку згоду може бути висловлено у відповідному клопотанні про звільнення від кримінальної відповідальності.
За змістом статей 284-288 КПК України підставами для звільнення особи від кримінальної відповідальності при розгляді справи в суді є наявність відповідної норми кримінального закону, яка передбачає таке звільнення, клопотання сторони кримінального провадження про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та згода обвинуваченого на закриття кримінального провадження з цих підстав.
Така позиція узгоджується з міркуванням викладеним в постановах ККС ВС від 29.07.2021 (справа № 552/5595/18) та від 12.02.2025 (справа 758/6166/22), позицією об'єднаної палати ККС ВС у постанові від 12.09.2022( справа №203/241/17).
Обвинувачений ОСОБА_6 усно підтвердив, в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, вимоги викладені в клопотанні, поданому суду його захисником, про те, що погоджується на звільнення від кримінальної відповідальності.
Відповідно до положень ст.417 КПК України, суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені ст. 284 КПК України, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.
Зазначені вище обставини є підставою для скасування вироку суду першої інстанції та закриття кримінального провадження стосовно ОСОБА_6 на підставі п.2 ч.1 ст. 49 КК України та п.1 ч.2 ст. 284 КПК України.
Відповідно апеляційна скарга обвинуваченого не підлягає розгляд по суті.
Згідно ч.1 ст. 409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції істотне порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Ураховуючи зазначене вище, колегія суддів дійшла переконання, що клопотання захисника обвинуваченого підлягає задоволення, а вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню на підставі п.2 ч.1 ст. 49 КК України та п.1 ч.2 ст. 284 КПК України.
Суд апеляційної інстанції враховує те, що у вироку суду першої інстанції не було чітко зазначено про повернення внесеної за обвинуваченого застави.
Відповідно до повідомлення з ДУ «Львівська установа виконання покарань №19» від 30.05.2022 ОСОБА_6 було звільнено з під варти у зв'язку із внесенням застави гр. ОСОБА_11 в сумі 124 050,00 грн. (а.с. 121 т.1)
Згідно матеріалів кримінального провадження ОСОБА_6 , 24.05.2024 було змінено кваліфікацію злочину та пред'явлено обвинувальний акт, за ч.1 ст. 190 КК України. Відповідно, до вступу вироку у законну силу, стосовно ОСОБА_6 було залишено без змін запобіжний захід у вигляді застави.
Керуючись ст. 284, 404, 405, 409, 417, 419, 424 КПК України, колегія суддів,
постановила :
Клопотання захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_8 - про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_6 , у зв'язку із закінченням строків давності - задовольнити.
Вирок Залізничного районного суду м. Львова від 10.09.2024 року яким ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України - скасувати.
Звільнити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від кримінальної відповідальності, за ч. 1 ст. 190 КК України, на підставі п.2 ч.1 ст. 49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності.
Кримінальне провадження №12022140000000162 відносно ОСОБА_6 - закрити.
Повернути заставодавцю ОСОБА_11 заставу внесену за обвинуваченого ОСОБА_6 в сумі 124 050, 00 грн. (сто двадцять чотири тисячі п'ятдесят гривень 00 копійок), яка зарахована на депозитний рахунок Галицького районного суду м. Львова №UA598201720355219002000000757, банк ДКСУ м. Київ, ЄДРПОУ 26306742, одержувач ТУ ДСА України у Львівській області, згідно ухвали слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 30.05.2022 (справа № 461/2407/22 провадження № 1-кс/461/1910/22) (а.с. 114- 120,121).
Заходи забезпечення кримінального провадження, вжиті ухвалами Галицького районного суду міста Львова від 30, 31 травня 2022 року та ухвалою Галицього районного суду міста Львова від 02 червня 2022 року - скасувати, майно, яке належить ОСОБА_6 -повернути. (а.с. 90-92, 114-120, 122-128).
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий:
Судді: