Справа № 299/1169/20
Іменем України
29 травня 2025 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В.
суддів: Собослоя Г.Г., Джуги С.Д.
з участю секретаря судового засідання: Савинець В.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк" на рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 03 квітня 2023 року, ухвалене головуючим суддею Левко Т.Ю., у справі за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк" до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитором спадкодавця
встановив:
У квітні 2020 року ПАТ АБ «Укргазбанк» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитором спадкодавця.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 24.10.2018 позивачу з довідки, наданої виконкомом Олешницької сільської ради Виноградівського району Закарпатської області за № 02-10/777 від 04.10.2018 на адвокатський запит представника Банку, стало відомо про смерть ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою АДРЕСА_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Реєстрація смерті проведена виконавчим комітетом Олешницької сільської ради Виноградівського району актовим записом за №44 з видачею свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 20.11.2017.
Після смерті ОСОБА_3 залишилась спадщина у вигляді житлової квартири АДРЕСА_2 та будинку з надвірними спорудами, загальна площа 126,7 кв.м., житлова площа 69,4 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 .
Померла мала невиконані кредитні зобов'язання перед АБ «УКРГАЗБАНК». Так 20.12.2007 між АБ «УКРГАЗБАНК», як кредитором, та ОСОБА_3 , як позичальником, було укладено кредитний договір № 169/07 (далі - Кредитний договір 1), згідно якого банк надав Позичальнику кредит в сумі 33 860,00 доларів США на строк з 20 грудня 2007 року по 19 грудня 2022 року зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 12,9 % річних.
У забезпечення належного виконання зобов'язань за Кредитним договором ОСОБА_3 , згідно договору іпотеки №169/07-01 від 20.12.2007, посвідченого приватним нотаріусом Виноградівського районного нотаріального округу Богаш Н.Я. по реєстру за №4434, було передано в іпотеку банку належну їй на праві власності житлову квартиру за адресою: АДРЕСА_3 .
30.10.2009 Виноградівським районним судом у цивільній справі №2-852/2009 за позовом АБ «УКРГАЗБАНК» до ОСОБА_3 про дострокове стягнення кредитної заборгованості ухвалено рішення, яким позов Банку задоволено та стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» заборгованість за кредитним договором №169/07 від 20.12.2007 в сумі 285 338,51 грн, включаючи 9 127,58 грн пені, в рахунок погашення заборгованості звернуто стягнення на предмет іпотеки: - житлову квартиру за АДРЕСА_4 та стягнуто судові витрати.
Також, 25.02.2008 між АБ «УКРГАЗБАНК» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 09/08 ЕК (далі - Кредитний договір 2) згідно якого банк надав Позичальнику кредит в сумі 5000,00 доларів США на строк з 25 лютого 2008 року по 24 лютого 2009 року зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 22 % річних.
03.04.2009 Виноградівським районним судом у цивільній справі №2-411/2009 за позовом АБ «УКРГАЗБАНК» до ОСОБА_3 ухвалено рішення, яким позов Банку задоволено та стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» заборгованість в сумі 26 567,77 грн, в тому числі й, 2 550,63 грн пені, та стягнуто судові витрати. Додатковим рішенням у цій справі від 26.05.2009 вищевказаний кредитний договір розірвано.
Після набуття цими рішеннями законної сили Банку було видано виконавчі листи, які були пред'явлені до примусового виконання. Згідно інформаційних довідок про хід виконавчого провадження від 02.03.2020 виконавчі листи повернуто стягувачеві 03.10.2016 без виконання.
Станом на 18.11.2017, тобто, по день смерті, заборгованість ОСОБА_3 перед ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» з основного боргу склала: - за Кредитним договором 1 суму - 70 385,92 доларів США; - за Кредитним договором 2 суму - 3 071,12 доларів США.
05.07.2019 на адресу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як спадкоємців першої черги за законом, Банком було направлено листи з проханням з'явитися в установу Банку для вирішення питання врегулювання заборгованості померлої ОСОБА_3 за рахунок майна, що належало їй на момент смерті, та повідомити Банк у разі неприйняття ними спадщини, що дасть право ініціювати процедуру визнання спадщини відумерлою.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 для вирішення питання врегулювання заборгованості померлої ОСОБА_3 до Банку не з'явилися і не надали Банку інформації як щодо прийняття ними спадщини, так й щодо відмови від спадщини за померлою ОСОБА_3 .
Посилаючись на положення ч.1 ст.1282 ЦК України позивач вказує, що в нього виникло право на звернення до суду з позовом про стягнення боргу кредитором спадкодавця зі спадкоємців ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за рахунок вартості успадкованого ними нерухомого майна (жилого будинку та квартири).
З врахуванням наведеного ПАТ АБ «Укргазбанк» просило суд ухвалити рішення, яким:
- звернути стягнення на нерухоме майно: житлову квартиру АДРЕСА_2 , та будинок з надвірними спорудами, загальною площею 126,7 кв.м., житловою площею 69,4 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що успадковане (одержане в натурі) відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як спадкоємцями першої черги за законом;
- в рахунок погашення заборгованості за кредитними договорами № 169/07 від 20.12.2007 р. та № 09/08 ЕК від 25.02.2008 у розмірі 73 457 доларів США 04 центи та 11 678 гривень 21 коп., по яких померла ІНФОРМАЦІЯ_2 спадкодавець ОСОБА_3 , як позичальник, а також як і майновий поручитель на підставі договору іпотеки № 169/07-01 від 20.12.2007, зобов'язалась забезпечити всі вимоги АБ «УКРГАЗБАНК», як кредитора та іпотекодержателя, які випливають з вказаних кредитних договорів;
стягнути з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь АБ «УКРГАЗБАНК» понесені позивачем судові витрати за подання позовної заяви.
Рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 03.04.2023 у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив із того, що банк змінив строк виконання зобов'язань за кредитними договорами; невиконання судового рішення не є підставою для нарахування процентів і пені за кредитивними договорами, а може бути заявлена 625 ЦК України; але банк продовжував нараховувати відсотки та пеню ніби не було зміни строку кредитування; тому для стягнення відсотків і пені підстав немає;
позичальник ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , банк про це дізнався 03.10.2018, кредиторську вимогу направив до держнотконтори 10.01.2019, але спадкова справа не заводилася. 03.05.2019 банк дізнався про спадкоємців ОСОБА_4 і ОСОБА_5 , 05.07.2019 надіслав їм листи про явку до банку для врегулювання боргу, а позов до суду пред'явив 16.04.2020, тобто, з пропуском шестимісячного строку, встановленого ст. 1281 ЦК України, тому втратив право вимоги боргу зі спадкоємців; листи спадкоємцям не є вимогами кредитора до них про сплату боргу.
ПАТ АБ «Укргазбанк» оскаржив рішення суду як незаконне та необґрунтоване. Доводи апеляційної скарги зводяться до того що банк подав до нотаріальної контори претензію у межах 6 місяців з 24.10.2018 - дня, коли офіційно дізнався про смерть ОСОБА_3 . Спадкоємці не повідомили про прийняття спадщини і таке звернення банку з претензією до спадкоємців боржника є належним.
Відповідно до ст. 1282 ч.ч. 2, 3 ЦК України вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено; у разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора звертає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вимогу банку проігнорували, тому банк звернувся з цим позовом.
До 2018 року позови про стягнення процентів і пені після дострокового стягнення боргу задовольнялися, практика Верховного Суду змінилася лише після 2018 року, проценти і пеня підлягають стягненню в межах визначених договорами строків їх дії.
Вказує, що з урахуванням часткового погашення та без урахування нарахованих після 2009 року процентів залишилися борги: за договором від 25.02.2008 № 09/08 ЕК - 2106,39 дол. США; за договором від 20.12.2007 № 169/07 - 25662,39 дол. США, тому присуджена за життя позичальника заборгованість не погашена, обов'язок сплатити її успадкували ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у межах вартості успадкованого майна - 1 388 529,00 грн, що покриває борг.
Тому просить скасувати рішення суду та задовольнити позов з урахуванням часткового погашення боргу.
У відзиві на апеляцію відповідач ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Нечаєв В.В., вказує на її необґрунтованість, просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін. Зазначає, зокрема, що розрахунки заборгованості неправильні, позаяк не враховують зміну строку виконання зобов'язання. Рішеннями суду борги за кредитними договорами були стягнуті в гривнях, тому нарахування заборгованості в доларах незаконне. Банк неправильно зараховував сплачені ОСОБА_3 після ухвалення судами рішень кошти на погашення незаконно нарахованих процентів і банк пропустив присічний строк пред'явлення вимог до спадкоємців боржника.
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
За змістом статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до частини другої статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
Спадкоємець за заповітом чи законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України).
Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п'ята статті 1268 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.
Отже, у разі смерті спадкодавця спадкоємці, які прийняли спадщину і не відмовились від її прийняття, замінюють його особу у всіх правовідносинах, що існували на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті спадкодавця.
Відповідно до частин 2, 3 статті 1281 ЦК України кредиторові спадкодавця належить пред'явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги.
Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину.
Разом з тим, частина 4 цієї статті передбачає, що кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10ЦС18), від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154ЦС18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318408), якщо банк використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, то такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов'язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом.
Кредитодавець втрачає право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку у разі пред'явлення вимоги до позичальника про дострокове погашення боргу на підставі статті 1050 ЦК України. Разом з тим права та інтереси кредитодавця в таких правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
30.10.2009 Виноградівським районним судом у цивільній справі №2-852/2009 за позовом АБ «УКРГАЗБАНК» до ОСОБА_3 про дострокове стягнення кредитної заборгованості ухвалено рішення, яким позов Банку задоволено та стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» заборгованість за кредитним договором №169/07 від 20.12.2007 в сумі 285 338,51 грн, включаючи 9 127,58 грн пені, в рахунок погашення заборгованості звернуто стягнення на предмет іпотеки: - житлову квартиру за АДРЕСА_4 та стягнуто судові витрати.
03.04.2009 Виноградівським районним судом у цивільній справі №2-411/2009 за позовом АБ «УКРГАЗБАНК» до ОСОБА_3 ухвалено рішення, яким позов Банку задоволено та стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» заборгованість в сумі 26 567,77 грн, в тому числі й, 2 550,63 грн пені, та стягнуто судові витрати. Додатковим рішенням у цій справі від 26.05.2009 вищевказаний кредитний договір розірвано.
Отже, пред'явивши позов до ОСОБА_3 про дострокове погашення кредитної заборгованості, банк змінив умови кредитних договорів щодо строку виконання зобов'язання.
З наданих пояснень позивача в суді апеляційної інстанції, щодо здійснення оплат за кредитними договорами слідує наступне.
Так, по кредитному договору № 09/08ЕК укладеним 25.02.2008 між АБ «УКРГАЗБАНК» та ОСОБА_3 , останній було надано 5000,00 доларів США.
Рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 03.04.2009 стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» заборгованість в сумі 26 567,77 грн та 273,70 грн судового збору, а кредитний договір розірвано.
Згідно наданих апелянтом розрахунків слідує, що за кредитним договором № 09/08ЕК укладеного 25.02.2008, у період з 06.06.2009 по 11.11.2024 на погашення заборгованості внесено наступні платежі:
- 365,98 доларів США сплачено ОСОБА_3 в період з 06.06.2009 по 14.02.2011;
- 894,67 доларів США сплачено ОСОБА_3 в період з 14.02.2011 по 17.10.2011;
- 27 341,74 грн надійшли 14.11.2016 від відділу ДВС Виноградівського РУЮ на виконання рішення суду за виконавчим провадженням щодо боржника ОСОБА_6 , який був поручителем зі кредитом ОСОБА_3 , які зараховано на погашення кредиту в еквіваленті як 1 066,77 долар США;
- 273,70 грн сплачено ОСОБА_3 14.11.2016 року за відшкодування судового збору згідно рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 03.04.2009 у справі №1 411/2009.
- 730,00 доларів США (що в еквіваленті склало 26 695,08 грн) сплачено ОСОБА_1 15.03.2023, що підтверджується копією платіжної інструкції на переказ готівки № 6768_7 від 15.03.2023 з призначенням платежу «Кредитний договір №09/08/ЕК по рішенню Виноградівського районного суду Закарпатської області від 03.04.2009 у справі №1 411/2009».
З врахуванням пояснень представника позивача та наданого ним розрахунку, сума погашення по вищевказаному кредиту з врахуванням перерахунку доларів США у гривні становить: 2916,86 + 7067,89 + 27 341,74 + 273,70 суд збір, що в загальному становить 37 600,19 грн, що перевищує суму кредитної заборгованості, стягнутої на підставі рішення суду. Крім того, на погашення кредитної заборгованості за вказаним договором ОСОБА_1 внесено 26 695,08 грн.
З наведеного слідує, що рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 03.04.2009 про стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_3 по кредитному договору 09/08 погашена повністю, ще і з переплатою на 36 695,08 грн.
Згідно наданих апелянтом розрахунків слідує, що за кредитним договором № 169/07 укладеним 20.12.2007, у період з 20.07.2009 по 11.11.2024 на погашення заборгованості внесено наступні платежі:
- 1 725,00 доларів США сплачено ОСОБА_3 в період з 31.08.2010 по 02.06.2011;
- 800,00 доларів США сплачено ОСОБА_3 в період з 04.07.2011 по 17.10.2011;
-7 805,00 доларів США (що в еквіваленті склало 285 417,92 грн) сплачено ОСОБА_1 15.03.2023 року, що підтверджується копією платіжної інструкції на переказ готівки № 6768 8 від 15.03.2023 з призначенням платежу «Кредитний договір №169/07 по рішенню Виноградівського районного суду Закарпатської області від 30.10.2009. у справі №2-852/2009.
Відповідно, з врахуванням здійснених платежів у період з 20.07.2009 по 11.11.2024 та приведення їх обліку у відповідність до рішення суду слідує, за рішенням Виноградівського районного суду від 30.04.2009 вирішено стягнути 285 338,51 грн. З виписки, наданої до додаткових пояснень вбачається, що ОСОБА_3 погашена заборгованість в еквіваленті склала 19 947,50 грн.
ОСОБА_1 внесено 285 417,92 грн, отже в загальному погашено 305 365,42 грн (що на 20 026,91 грн перевищує встановлену судовим рішенням заборгованість).
Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кошти є грошима в національній або іноземній валюті. У статтях 47 та 49 цього Закону визначені операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Такі кредитні операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.
Згідно зі статтею 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
За змістом статті 524 ЦК України грошовим визнається зобов'язання, виражене у грошовій одиниці України - гривні, проте в договорі сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Загальні положення про виконання грошового зобов'язання закріплені у статті 533 ЦК України, зокрема: грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях; якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом; використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Як зазначено в частинах 1, 3 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
За матеріалами справи покійній ОСОБА_3 було надано кредитні кошти в іноземній валюті, але звертаючись до суду за захистом порушених прав Банк заявив вимоги про визначення і стягнення з ОСОБА_3 кредитної заборгованості в національній валюті. Та рішеннями Виноградівського районного суду Закарпатської області від 03.04.2009 року в справі № 2-411/2009 та від 30.10.2009 року в справі № 2-852/2009 кредитну заборгованість стягнуто з ОСОБА_3 на користь Банку в національній валюті.
Зазначене доводить той факт, що не дивлячись на те, що Банк надав кредитні кошти Позичальнику в іноземній валюті, проте заявив вимогу про стягнення кредитних заборгованостей в національній валюті, тим самим змінив вид стягнення валюти кредитування, розпорядившись своїми правами на власний розсуд.
Таким чином, у разі якщо Банк як кредитор просить суд стягнути кредитну заборгованість в національній валюті, хоч кредит і було надано в іноземній валюті, суд саме таку валюту кредитування зазначає в судовому рішення враховуючи принцип диспозитивності цивільного судочинства, що узгоджується з вимогами статті 533 ЦК України.
З огляду на зазначене та з врахуванням тієї позиції, що після заявлення позовної вимоги про повне погашення кредитної заборгованості, нарахування процентів, неустойки, комісії не здійснюється, оскільки за наявності порушення грошового зобов'язання, позичальник несе відповідальність за правилами статті 625 ЦК України, колегія суддів констатує, що зобов'язання покійної ОСОБА_3 перед Банком виконано у даних кредитних правовідносинах.
Тож, виходячи з наведеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з яким погоджується апеляційний суд, оскільки рішення суду про стягнення заборгованості з боржника фактично виконано.
Наведені в апеляційній скарзі доводи, були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.
Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про порушення процесуального права або неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. При вирішенні вказаної справи судом правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін, як законне та обґрунтоване.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України апеляційний суд
ухвалив:
апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк", залишити без задоволення.
Рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 03 квітня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови суду складено 06 червня 2025 року.
Суддя-доповідач:
Судді: