Дата документу 10.06.2025
Справа № 334/3309/25
Провадження № 2/334/2219/25
10 червня 2025 року Дніпровський районний суд міста Запоріжжя у складі: головуючого судді Фетісова М.В., за участю секретаря судового засідання Засько О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Запоріжжі в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
представник позивача адвокат Лойфер А.О. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 496 074,49 гривні, з яких: 379 432,41 гривні - заборгованість за кредитом, 89 900,98 гривень - заборгованість по відсотках, 26 741,10 гривня - заборгованість по комісії.
Позов обґрунтовує тим, що 06.12.2022 відповідач звернувся до АТ «СЕНС БАНК» з метою отримання банківських послуг та підписанням оферти на укладання угоди про надання споживчого кредиту № 500734590 запропонував банку укласти Угоду про надання споживчого кредиту. Того ж дня шляхом підписання акцепту пропозиції на укладення Угоди про надання споживчого кредиту № 500734590 банк прийняв пропозицію відповідача на укладення вказаної Угоди. Також сторонами підписано Паспорт споживчого кредиту, в розділі 3 якого вказані основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача. Документи підписані відповідачем аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора 0829. Кредитний договір наданий відповідачу за наступними умовами: сума кредиту - 386 618,78 гривень, фіксована процентна ставка - 12,99% річних, строк кредиту - 72 місяців, тобто до 06.12.2028. Банк виконав взяті на себе зобов'язання, надавши відповідачу кредит відповідно до узгоджених умов. Проте відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання, припинивши здійснювати платежі в рахунок повернення кредиту та сплачувати проценти за користування ним. Таким чином виникла заборгованість в сумі 496 074,49 гривні, з яких: 379 432,41 гривні - заборгованість за кредитом, 89 900,98 гривень - заборгованість по відсотках, 26 741,10 гривня - заборгованість по комісії. Позивач направив відповідачу вимогу про усунення порушень та погашення заборгованості в розмірі простроченого боргу, але порушення умов угоди відповідачем не усунуті.
Відповідач відзив на позов не подав.
Ухвалою про відкриття провадження у справі від 28.04.2025 відкрите провадження у справі, справа призначена до розгляду у загальному провадженні, призначено підготовче засідання. Ухвалою про призначення судового розгляду від 20.05.2025 закрите підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду по суті.
Представник позивача у судове засідання не з'явилася. Про дату, час і місце судового засіданні була повідомлена належним чиним. Причини неявки не повідомила.
Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився. Причини неявки суду не повідомив. Заяву про розгляд справи без його участі не подав.
Відповідно до частини четвертої статті 223, частини першої статті 280 ЦПК України суд постановив провести заочний розгляд справи, оскільки відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання не з'явився в судове засідання без поважних причин, не подав відзиву, а позивач не заперечує проти заочного вирішення справи.
Враховуючи, що всі особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, відповідно до вимог частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
06.12.2022 ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг звернувся до АТ «СЕНС БАНК» з офертою на укладання угоди про надання споживчого кредиту № 500734590, відповідно до умов якої просив надати йому кредит в сумі 386 618,78 гривень, строком на 72 місяці, тобто до 06.12.2028, фіксованою процентною ставкою 12,99 % річних, комісією за обслуговування (управління) кредиту: за період з 1 по 12 місяць користування кредитом - 0,1 % від суми кредиту, за період з 13 по 24 місяць користування кредитом - 0,5 % від суми кредиту, за період з 25 по 72 місяць користування кредитом - 1 % від суми кредиту. Вказана оферта була акцептована позивачем 06.12.2022, що підтверджується акцептом пропозиції на укладання Угоди про надання споживчого кредиту № 500734590 (далі - Договір).
Факт надання позивачем кредиту відповідачу в сумі 386 618,78 гривень підтверджується меморіальним ордером № 1476664421 від 06.12.2022.
Згідно з наданими позивачем випискою по особовим рахункам за період з 06.12.2022 по 03.12.2024 та розрахунку заборгованості за кредитом заборгованість відповідача за вказаним договором станом на 03.12.2024 складає 496 074,49 гривні, з яких: 379 432,41 гривні - заборгованість за кредитом, 89 900,98 гривень - заборгованість по відсотках, 26 741,10 гривня - заборгованість по комісії.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно з частиною другою статті 6 Закону України від 12.07.2001 № 2664-III «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», який був чинним на момент укладання кредитного договору, договір про надання фінансових послуг (крім послуг з торгівлі валютними цінностями та послуг з переказу коштів, якщо відповідні правочини повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення і при проведенні відповідних операцій у суб'єкта первинного фінансового моніторингу не виникає обов'язку здійснення ідентифікації та/або верифікації клієнта згідно із законом) укладається виключно в письмовій формі: 1) у паперовому вигляді; 2) у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг»; 3) шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги; 4) в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».
Примірник договору, укладеного у вигляді електронного документа, та додатків до нього (за наявності) вважається отриманим клієнтом, якщо договір за домовленістю особи, яка надає фінансові послуги, і клієнта або за вибором клієнта направлений на електронну адресу клієнта чи направлений йому в інший спосіб, що дає змогу встановити дату відправлення. Договір, укладений у вигляді електронного документа, та додатки до нього (за наявності) повинні містити відомості про клієнта, у тому числі зазначені ним контактні дані. Положення цього абзацу не застосовується до договорів, зазначених у пункті 4 цієї частини.
У разі якщо договір укладається шляхом приєднання, договір складається з публічної частини договору та індивідуальної частини договору, підписанням якої клієнт приєднується до договору в цілому. Публічна частина договору про надання фінансових послуг оприлюднюється та повинна бути доступною для ознайомлення клієнтів на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, і надається клієнту за його вибором у спосіб, що дає змогу встановити дату надання, з використанням контактних даних, зазначених клієнтом. Усі редакції публічної частини договору повинні зберігатися на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, із зазначенням строку їх дії.
У пункті 5 частини першої статті 3 Закону України від 03.09.2015 № 675-VIII «Про електрону комерцію» (далі - Закон № 675-VIII) зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону № 675-VIII).
Частиною п'ятою статті 11 Закону № 675-VIII передбачено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Положеннями статті 12 Закону № 675-VIII визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першої статті 3 Закону № 675-VIII).
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином ознайомлений із умовами договору, що підтверджується накладенням відповідачем електронним цифровим підписом одноразовим ідентифікатором «0829», що підтверджується довідкою про ідентифікацію.
За змістом статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до частини другої статті 8 Закону України від 15.11.2016 № 1734-VIII «Про споживче кредитування» для цілей обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на додаткові та/або супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов'язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).
Суд встановив, що 06.12.2022 відповідач отримав в АТ «СЕНС БАНК» кредит у сумі 386 618,78 гривень, строком на 72 місяці, тобто до 06.12.2028, фіксованою процентною ставкою 12,99 % річних, комісією за обслуговування (управління) кредиту: за період з 1 по 12 місяць користування кредитом - 0,1 % від суми кредиту, за період з 13 по 24 місяць користування кредитом - 0,5 % від суми кредиту, за період з 25 по 72 місяць користування кредитом - 1,0 % від суми кредиту.
Згідно з абзацом третім частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року - остання редакція до набуття чинності Законом № 1734-VIII) кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.
10 червня 2017 року набрав чинності Закон № 1734-VIII. Цей Закон визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері.
У зв'язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону № 1734-VIII після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону № 1734-VIII умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Згідно з частиною другою статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом № 1734-VIII щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону № 1734-VIII.
Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у пункті 31.29 постанови від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21). Аналогічний висновок також містить постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 січня 2024 року у справі № 727/5461/23 (провадження № 61-17096св23).
Судом встановлено, що пунктом 1.б договору встановлена комісія за обслуговування (управління) кредиту: за період з 1 по 12 місяць користування кредитом - 0,1 % від суми кредиту, за період з 13 по 24 місяць користування кредитом - 0,5 % від суми кредиту, за період з 25 по 72 місяць користування кредитом - 1,0 % від суми кредиту.
Умови договору не містять відомостей щодо складової комісії за обслуговування (управління) кредитом, а отже вона може включати плату відповідача за надання інформації щодо його кредиту, безоплатність надання якої прямо передбачена частиною першою статті 11 Закону № 1734-VIII.
Враховуючи наведене, оскільки відповідачу було встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, суд дійшов висновку про те, що положення пункту 1.б договору щодо обов'язку позичальника сплачувати плату за управління та обслуговування кредиту, є нікчемними.
Таким чином нарахування позивачем відповідачу заборгованості за комісією в сумі 26 741,10 гривня є безпідставним.
Перевіривши виписки по особовим рахункам з 06.12.2022 по 03.12.2024, суд встановив, що відповідачем протягом строку дії кредиту була сплачена щомісячна комісія за обслуговування (управління) кредиту в сумі 773,24 гривні, яку відповідно до частини першої статті 216 ЦК України необхідно вирахувати із заборгованості за кредитом.
Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.
Згідно зі статтями 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредит у вигляді кредитної лінії із встановленим кредитним лімітом на платіжну картку. Відповідач, у свою чергу, порушив умови договору, не сплативши своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, процентами за користування кредитом.
Суд встановив, що заборгованість за тілом кредиту за Договором № 500734590 від 06.12.2022 складає 378 659,17 гривень (379 432,41 гривні (заборгованість за тілом кредиту) - 773,24 гривні (сплачена відповідачем комісія за обслуговування (управління) кредитом).
За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що позов необхідно задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Договором № 500734590 від 06.12.2022 у сумі 468 560,15 гривень, з яких: за кредитом - 378 659,17 гривень, по відсотках - 89 900,98 гривень.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.
Як передбачено у статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Витрати на професійну правничу допомогу відносяться до витрат, пов'язаних з розглядом справи (пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України) та становлять одну із складових судових витрат (частина перша статті 133 ЦПК України).
Відповідно до частини п'ятої статті 135 ЦПК України сума забезпечення витрат на професійну правничу допомогу визначається судом з урахуванням приписів частини четвертої статті 137, частини сьомої статті 139 та частини третьої статті 141 цього Кодексу, а також їх документального обґрунтування.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: (1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; (2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Приписами частини першої статті 26 Закону України від 05.07.2012 № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) визначено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Судом встановлено, що 28.01.2025 між АТ «СЕНС БАНК» та адвокатським об'єднанням «СМАРТЛЕКС» в особі керуючого партнера Лойфера Антона Едуардовича укладений Договір про надання послуг № 1006. Згідно з пунктом 3.1 Договору за надання послуг, замовник сплачує виконавцю винагороду (гонорар) у вказаному розмірі: за підготовку і подання позовної заяви до суду - 375 гривень, за отримання рішення суду - 225 гривень, комісійна винагорода від стягнутих коштів на користь замовника - 7,85 %.
У позовній заяві представник позивача просив стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 39 541,84 гривня.
Відповідачем клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу через їх неспівмірність складності справи не подавалось.
Судом встановлено, що позовна заява складена та подана до суду представником позивача адвокатом Лойфер А.О., яка діє на підставі довіреності № 023780/25 від 03.02.2025, виданої позивачем. При цьому матеріали справи не містять доказів того, що представник позивача адвокат Лойфер А.О. є членом адвокатського об'єднання «СМАРТЛЕКС», з якою позивач уклав Договір про надання послуг № 1006 від 28.01.2025.
Також відсутні докази того, що адвокатське об'єднання «СМАРТЛЕКС» надавало позивачу будь-яку професійну правничу допомогу у цій справі, оскільки позовна заява подана представником позивача адвокатом Лойфер А.О., яка діє на підставі довіреності.
Крім цього суду не надані докази витрат на професійну правничу допомогу, яка надавалась адвокатом Лойфер А.О.
За цих обставин суд дійшов висновку про те, що позивачем не доведені витрати на професійну правничу допомогу, оскільки докази, які підтверджують здійснення відповідних витрат, суду не подані, у зв'язку з чим зазначені представником позивача у позовній заяви витрати розподілу не підлягають.
Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тобто з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 5 622,72 гривні (5 952,89 гривні (сплачений судовий збір)*(468 560,15 гривень (задоволена частина позову) * 100 % : 496 074,49 гривні (ціна позову)).
Керуючись статтями 10-13, 76-81, 89, 141, 263-265, 268, 279, 280-282 ЦПК України, суд
ухвалив:
позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» заборгованість в сумі 468 560 (чотириста шістдесят вісім тисяч п'ятсот шістдесят) гривень 15 копійок, з яких: за кредитом - 378 659 (триста сімдесят вісім тисяч шістсот п'ятдесят дев'ять) гривень 17 копійок, по відсотках - 89 900 (вісімдесят дев'ять тисяч дев'ятсот) гривень 98 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» судовий збір у сумі 5 622 (п'ять тисяч шістсот двадцять дві) гривні 72 копійки.
У позові в іншій частині відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Дніпровський районний суд міста Запоріжжя. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.
Реквізити учасників справи:
позивач - Акціонерне товариства «СЕНС БАНК», місцезнаходження: вул. Велика Васильківська, буд. 100, м. Київ, код ЄДРПОУ 23494714.
відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Суддя М.В. Фетісов