Справа № 308/1812/25
1-кп/308/333/25
10 червня 2025 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинувачених - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
захисника - ОСОБА_6 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні матеріали об'єднаного кримінального провадження №308/1812/25 (провадження № 1-кп/308/333/25) за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 332 КК України, ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 332, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 332 КК України,
до Ужгородського міськрайонного суду надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №2202500000000077 від 27.01.2025 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 332 КК України.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28.02.2025 по справі №308/1818/25 (провадження 1-кп/308/334/22) вирішено передати матеріали кримінального провадження №2202500000000078 від 27.01.2025 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 332, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 332 КК України, для вирішення питання про об'єднання з матеріалами кримінального провадження №2202500000000077 від 27.01.2025 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 332 КК України.
Ухвалою від 03.06.2025 суд об'єднав у одне провадження матеріали кримінального провадження №2202500000000077 від 27.01.2025 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 332 КК України, унікальний №308/1812/25 (провадження № 1-кп/308/333/25) з матеріалами кримінального провадження №2202500000000078 від 27.01.2025 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 332, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 332 КК України, унікальний №308/1818/25, провадження №1-кп/308/334/22 для спільного розгляду та ухвалення одного судового рішення.
Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 412 КПК України порушення правил підсудності є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, що у будь-якому разі тягне за собою скасування судового рішення.
За обставин цього провадження суд встановив наявність обставин, які можуть містити ознаки надходження обвинувальних актів щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_4 з порушенням правил підсудності.
Вказане стало підставою для винесення судом на обговорення питання звернення до Закарпатського апеляційного суду для подальшого звернення до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду з поданням про направляння кримінального провадження за підсудністю до Печерського районного суду м. Києва.
Заслухавши пояснення учасників процесу, та дослідивши матеріали об'єднаного кримінального провадження, суд дійшов висновку про наявність підстав для направлення матеріалів об'єднаного кримінального провадження до Закарпатського апеляційного суду для вирішення питання про звернення до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду з поданням про направлення кримінального провадження за підсудністю з Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області до Печерського районного суду м. Києва, зважаючи на таке.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, "суд" має завжди бути "встановленим законом". Це формулювання засвідчує принцип верховенства права, притаманний усій системі Конвенції та її протоколів, адже правовий орган, що не є встановленим відповідно до законодавства, завжди буде позбавлений легітимності, яка вимагається в демократичному суспільстві для вирішення питань щодо можливого притягнення осіб до кримінальної відповідальності.
Отже, інститут територіальної юрисдикції безпосередньо пов'язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, закріпленого у п. 1 ст. 6 Конвенції, так як за його допомогою визначається "належний суд", тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 КПК України кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення. У разі якщо було вчинено кілька кримінальних правопорушень, кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено більш тяжке правопорушення, а якщо вони були однаковими за тяжкістю, - суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено останнє за часом кримінальне правопорушення. Якщо місце вчинення кримінального правопорушення встановити неможливо, кримінальне провадження здійснюється судом, у межах територіальної юрисдикції якого закінчено досудове розслідування. Дія цього абзацу не поширюється на кримінальні провадження, що віднесені до предметної підсудності Вищого антикорупційного суду згідно з правилами статті 33-1 цього Кодексу.
Частиною 9 ст. 615 КПК України встановлено, що під час дії воєнного стану обвинувальні акти, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності скеровуються та розглядаються судами, у межах територіальної юрисдикції яких вчинено кримінальне правопорушення, а в разі неможливості з об'єктивних причин здійснювати відповідним судом правосуддя - судом, у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, що закінчив досудове розслідування, або іншим судом, визначеним у порядку, передбаченому законодавством.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», було введено воєнний стан, який на даний час продовжено.
Передусім суд вказує про те, що правила, визначені ч. 1 ст. 32 КПК України є спеціальними по відношенню до приписів ч. 9 ст. 615 КПК України.
За обставин цього кримінального провадження ОСОБА_4 пред'явлено обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 332 КК України, а ОСОБА_5 - у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 332, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 332 КК України.
У зв'язку з цим, на переконання суду, слід врахувати положення ст. 32 КПК України, які регламентують правила визначення підслідності, коли вчинено 2 та більше кримінальних правопорушень та випадки, коли визначити місце вчинення кримінальних правопорушень неможливо.
Доцільно звернути увагу на те, що місце вчинення кримінального правопорушення, в контексті ч. 1 ст. 32 КПК України, детермінує територіальну юрисдикцію лише у випадку, якщо воно встановлено з деталізацією, достатньою для визначення меж юрисдикції суду першої інстанції. Якщо встановлене органом досудового розслідування місце вчинення злочину охоплює територію, яка підпадає під юрисдикцію кількох судів, що вправі здійснювати провадження в першій інстанції, така вказівка не дозволяє визначити територіальну підсудність за загальним правилом, зазначеним у першому реченні частини 1 статті 32 КПК України.
Частиною 1 ст. 114-1 КК України передбачено допустимість застосування основного покарання у виді позбавлення волі строком від п'яти до восьми років, тобто це кримінальне правопорушення за правилами ст. 12 КК України є тяжким злочином.
Частиною 2 статті 255 КК України встановлено допустимість застосування основного покарання у виді позбавлення волі строком від п'яти до дванадцяти років та додаткового покарання у виді конфіскації.
Отже, кримінальне правопорушення за ч. 2 ст. 255 КК України є особливо тяжким злочином.
Частиною 3 статті 332 КК України визначено можливість застосування основного покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дев'яти років, а також допустимість застосування додаткових покарань у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю (на строк до трьох років ) та конфіскації майна.
Таким чином, кримінальне правопорушення за ч. 3 ст. 332 КК України в розумінні ст. 12 КК України є тяжким злочином.
Водночас у ч. 1 ст. 32 КПК не йдеться про ступінь тяжкості кримінальних правопорушень, а вказано на тяжкість правопорушень, як підставу до вирішення питання про територіальну підсудність.
Критерієм тяжкості вчиненого злочину для застосування приписів ч. 1 ст. 32 КПК України є вид і розмір основного покарання, передбаченого в санкції статті КК (частині статті) інкримінованого злочину, наявність додаткового покарання та його виду, а також вид санкції, характер та розмір заподіяної шкоди, а не виключно той, який визначено у приписах ст. 12 КК України.
Така позиція співпадає з усталеною практикою Верховного Суду (див., наприклад, провадження № 51-7484впс23 та № 51-152впс24).
З огляду на нижні межі санкцій зазначених злочинів кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 332 КК є найбільш тяжким правопорушенням, а тому для вирішення питання про підсудність значення має саме місце вчинення цього кримінального правопорушення.
Із урахуванням наведеного слід перевірити визначення стороною обвинувачення місця вчинення цього кримінального правопорушення.
Під місцем вчинення кримінального правопорушення слід розуміти передбачену диспозицією кримінально-правової норми ознаку об'єктивної сторони складу злочину, яка характеризує певну територію, де суб'єкт, під час перебування на ній, вчинив передбачену кримінальним законом дію або бездіяльність.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 обвинувачуються в організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, що вчинене злочинною організацією, з корисливих мотивів.
Злочин, передбачений ст. 332 КК України, вважається закінченим у момент, коли виконано відповідні дії, зокрема, організація незаконного переправлення через державний кордон України.
Слід також врахувати, що обвинуваченим інкриміновано вчинення різних дій, зокрема:
-ведення бухгалтерії злочинної організації, передача грошових коштів керівнику злочинної організації проведення інструктажів з особами чоловічої статі, які за грошові кошти хотіли виїхати за межі України (щодо ОСОБА_5 );
-залучення співучасників, контроль ведення обліку грошових коштів та забезпечення їх передачі керівнику злочинної організації, надсилання особистих документів осіб чоловічої статі, що бажали виїхати за межі України, надання вказівок щодо дати та конкретного пункту прикордонного контролю, через який необхідно виїхати і т.д. (щодо ОСОБА_4 ).
Суд зауважує, що за текстом пред'явленого обвинувачення інкриміновані обвинуваченим дії вчинялися щодо різних осіб чоловічої статі, такі дії розмежовані в часі, вчинені за різних обставин.
При цьому суд вказує на таке:
-точне місце вчинення кримінального правопорушення за ст. 332 КК України стороною обвинувачення не персоніфіковано;
-обвинувачені зареєстровані у м. Києві, а характер пред'явленого обвинувачення не дає підстав вважати, що інкриміновані їм дії могли вчинятися виключно в межах території, на яку поширюється юрисдикція Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області, приміром, ведення бухгалтерії злочинної організації чи надсилання особистих документів осіб чоловічої статі, що бажали виїхати за межі України, залучення інших співучасників, передача коштів керівнику злочинної організації;
-організація перетину кордону здійснювалася у різних пунктах пропуску, в тому числі, КПП «Лужанка» (підсудність Берегівського районного суду Закарпатської області), КПП «Краківець» (підсудність Яворівського районного суду Львівської області), КПП «Могилів-Подільський» (підсудність Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області), КПП «Красноїльськ» (підсудність Сторожинецького районного суду Чернівецької області).
Таким чином, місце вчинення кримінального правопорушення за ст. 332 КК України в даному випадку встановити неможливо, а тому в силу ч. 1 ст. 32 КПК України кримінальне провадження підсудне суду, у межах територіальної юрисдикції якого закінчено досудове розслідування.
Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити відомості про дату та місце його складення та затвердження.
Відповідно до ч. 2 ст. 283 КПК України, якою визначаються загальні положення закінчення досудового розслідування, прокурор зобов'язаний у найкоротший строк після повідомлення особі про підозру здійснити одну з таких дій: 1) закрити кримінальне провадження; 2) звернутися до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності; 3) звернутися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.
Отже, виходячи зі змісту ч. 2 ст. 283 КПК України, законодавець пов'язує форму закінчення досудового розслідування з певною дією, яку зобов'язаний вчинити саме прокурор.
Оскільки обвинувальні акти підписані і затверджені прокурором Офісу Генерального прокурора (м. Київ, вул. Князів Островських, 8, каб. 293), що знаходиться в межах територіальної юрисдикції Печерського районного суду м. Києва, суд доходить до висновку, про необхідність направлення матеріалів об'єднаного кримінального провадження №308/1812/25 (провадження № 1-кп/308/333/25) за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 332 КК України, ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 332, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 332 КК України, на розгляд Печерського районного суду м. Києва для їх розгляду по суті.
Керуючись ст.ст. 32, 34, 314-316, ч. 9 ст. 615 КПК України, суд
матеріали об'єднаного кримінального провадження №308/1812/25 (провадження № 1-кп/308/333/25) за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 332 КК України, ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 332, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 332 КК України, направити до Закарпатського апеляційного суду для вирішення питання про звернення до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду з поданням про направлення об'єднаного кримінального провадження за підсудністю з Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області до Печерського районного суду м. Києва.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1