Справа № 308/6893/25
06 червня 2025 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суду у складі головуючого судді - Наумової Н.В., при секретарі судового засідання - Передерій Є.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_1 до відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправною та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,-
Заявник ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправною та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення.
Згідно ухвали від 20.05.2025 року відкрито провадження у справі № 308/6893/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправною та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.
Як зазначено у ч. 13 4 ст. 171 КАС України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Згідно ухвали від 29.05.2025 року позов ОСОБА_1 до відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправною та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення, - залишено без руху, надавши позивачеві 5-денний строк з дня вручення копії ухвали суду для усунення зазначених в ухвалі недоліків.
05.06.2025 року представником позивача подано заяву, до якої додано заяву про поновлення строку. В такій вказує, що 01.11.2024 року позивач був доставлений працівниками поліції до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Цього ж дня, після оформлення військового квитка та документів про мобілізацію, позивач вибув з ІНФОРМАЦІЯ_2 на полігон біля м. Рівне. А в подальшому був зарахований до військової частині НОМЕР_1 , що підтверджується військовим квитком від 01.11.2024 року. Позивач не брав участь в складенні протоколу про адміністративне правопорушення, не був присутній при розгляді справи про адміністративне правопорушення. Позивач не був сповіщений про розгляд справи, постанова про адміністративне правопорушення не була вручена йому та не надсилалася йому засобами поштового зв'язку, що свідчить про те, що позивач не знав про розгляд справи про адміністративне правопорушення.
Також вказує, що позивач не має можливості повідомити час, період та місце його перебування з 01.11.2024 року по 18.05.2025 року (дату подання позову), тим більше надати необхідні документи, оскільки така інформація є військовою таємницею.
Позивач також зазначає, що з ним тривалий час не було зв'язку, в тому числі мережі Інтернет, він перебував на бойових завданнях по захисту батьківщини, де засоби комунікації інтернет глушилися засобами радіо електронної боротьби.
В той же час, позивач повідомив, що він не отримував з 01.11.2024 року по 18.05.2025 року ні особисто, ні засобами поштового зв'язку, ні електронною поштою постанову про накладення адміністративного стягнення, тому ні він особисто, ні через адвоката фізично не міг у встановлений строк подати адміністративний позов
. З огляду на викладене причина, пропуску строку для подання адміністративного позову є те, що позивач до 09.05.2025 року не знав про винесення щодо нього оскаржуваної постанови, а в період 01.11.2024 року по 18.05.2025 року не перебував за місцем проживання, оскільки був мобілізований та перебував в зоні бойових дій, зокрема перебував на бойових виходах (штурмах), тому у встановлений строк не зміг подати позов.
Статтею 118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
За змістом ч. 1 статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Частинами першою та третьою статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначені статтею 286 КАС України.
Так, частиною 2 статті 286 КАС України передбачено, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Відповідно до частини шостої статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Водночас, обов'язок доведення обставин, з якими сторона пов'язує поважність причин пропуску строків звернення до суду, покладається на особу, яка звернулась до суду.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду детально роз'яснив у пункті 57 Постанови Верховного Суду від 29 листопада 2024 року у справі № 120/359/24, що проходження військової служби за мобілізацією може бути підставою для поновлення строку звернення до суду з таких причин: 1. Обмеження доступу до правової допомоги: під час служби військовослужбовці можуть перебувати у віддалених, в тому числі й небезпечних місцях, де відсутній доступ до адвокатів чи інших правових ресурсів, що обмежує можливість своєчасного звернення до суду. 2. Виконання обов'язків служби: військовослужбовці, особливо в умовах воєнного стану, часто перебувають у стані, коли фізично або психологічно неможливо займатися приватними справами, зокрема ініціювати судові спори. 3. Фактор часу: участь військовослужбовця у довготривалих операціях, навчаннях або відрядженнях може унеможливити дотримання, визначеного процесуальним законом, строку для звернення до суду.4. Повага до особливого статусу військовослужбовців: враховуючи виконання військовослужбовцями важливої функції із захисту держави, законодавство та судова практика мають враховувати обставини, пов'язані з проходженням військової служби, як вагому підставу для поновлення строку.
Представник позивача у заяві про поновлення строку вказує, що 01.11.2024 року позивач був доставлений працівниками поліції до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Цього ж дня, після оформлення військового квитка та документів про мобілізацію, позивач вибув з ІНФОРМАЦІЯ_2 на полігон біля м. Рівне. А в подальшому був зарахований до військової частині НОМЕР_1 .
Також вказує, що позивач не має можливості повідомити час, період та місце його перебування з 01.11.2024 року по 18.05.2025 року (дату подання позову), тим більше надати необхідні документи, оскільки така інформація є військовою таємницею. Позивач також зазначає, що з ним тривалий час не було зв'язку, в тому числі мережі Інтернет, він перебував на бойових завданнях по захисту батьківщини, де засоби комунікації інтернет глушилися засобами радіо електронної боротьби.
Згідно копії військового квитка № НОМЕР_2 від 01.11.2024 ОСОБА_1 01.11.2024 призваний у Збройні Сили України по загальній мобілізації, 01.11.2024 року мед.комісією ІНФОРМАЦІЯ_3 визнаний придатним до військової служби.
Крім того, згідно довідки військової частини НОМЕР_3 №882 від 11.05.2025 року солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_3 .
В той же час, будь-яких доказів на підтвердження зазначених у заяві обставин, а саме перебування і виконання обов'язків позивачем військової служби у віддалених, в тому числі й небезпечних місцях, місцях активних бойових дій, де відсутній доступ до адвокатів чи інших правових ресурсів, участі військовослужбовця у довготривалих операціях, навчаннях або відрядженнях, або наявності інших обставин, пов'язаних з проходженням військової служби, які унеможливити звернутися до суду у строк з 01.11.2024 року до заяви не додано.
Зазначені представником позивача у заяві обставини не доводять поважності причин пропуску позивачем строку звернення до суду, в цій ситуації пропуск строку звернення до суду з позовом зумовлений тривалою пасивною поведінкою позивача, а не наявністю об'єктивних перешкод для звернення до суду з позовом.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28.10.1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, Європейський суд з прав людини виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об'єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
Водночас, навіть наявність об'єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (справа «Олександр Шевченко проти України», п. 27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.
З урахуванням викладеного, наведені у заяві про поновлення строку обставини не підтверджені відповідними та належними доказами.
У постанові від 12 квітня 2023 року у справі № 640/2228/20 Верховний Суд вказав на те, що процесуальна природа та призначення строків звернення до суду зумовлюють при вирішенні питання їх застосування до спірних правовідносин необхідність звертати увагу не лише на визначені в нормативних приписах відповідних статей загальні темпоральні характеристики умов реалізації права на судовий захист - строк звернення та момент обчислення його початку, але й природу спірних правовідносин щодо захисту прав, свобод та інтересів, у яких особа звертається до суду.
Визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб'єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв'язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень.
Суддею при винесенні ухвали також враховується прецедентна практика Європейського суду з прав людини, яка виходить з того, що реалізуючи п. 1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Рішення Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13.12.2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Отже, станом на 06.06.2025 року, недоліки на які вказано в ухвалі від 29.05.2025 не усунуто.
Частиною 15 статті 171 АС України передбачено, що якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 240 передбачено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо: провадження в адміністративній справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам статей 160, 161, 172 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у строк, встановлений судом.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 КАС України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку..
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 169, 171, 240, 256, 294 КАС України, суддя, -
У задоволенні заяви про поновлення строку звернення до суду - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправною та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення залишити без розгляду.
Копію ухвали суду надіслати позивачу для виконання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Закарпатського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Н.В. Наумова