Справа 206/4105/24
Провадження 2/206/82/25
03 червня 2025 року Самарський районний суд міста Дніпра
в складі: головуючого судді - Плінської А.В.
при секретарі - Білій О.А.
за участю: позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
відповідача ОСОБА_3
представника відповідача ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_5 до ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору -Дніпровська міська рада, Комунальне підприємство «Житлове господарство Самарського району» Дніпровської міської ради, Самарський відділ державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про усунення перешкод у користування житлом та виселення особи, без надання іншого житлового приміщення, оскільки вона не набула права користування спірними житловим приміщенням та вселення,
встановив:
В серпні 2024 року ОСОБА_1 та ОСОБА_5 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_6 (в редакції позову від 17 вересня 2024 року а.с. 117 Т.1) про усунення позивачам перешкод в користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_3 з вищезазначеної квартири без надання іншого житлового приміщення, як особу, яка не набула право користування спірним житловим приміщенням та вселити позивачів у спірну квартиру. На обґрунтування своїх вимог позивачі зазначили, що спірна квартира 25 серпня 1958 року надавалась ОСОБА_7 на сім'ю з 5 чоловік, зокрема: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_6 . Після смерті ОСОБА_7 головним квартиронаймачем 10 вересня 1990 року була призначена ОСОБА_8 . 10 травня 1975 ОСОБА_1 уклала шлюб з ОСОБА_9 , від якого у них народились діти: ОСОБА_10 та ОСОБА_11 . В 1983 року ОСОБА_12 та ОСОБА_11 вселились у спірну квартиру зі згоди всіх проживаючих, а 23 травня 1987 року шлюб між подружжям ОСОБА_13 було розірвано. В липні 2024 року ОСОБА_6 та ОСОБА_3 теж уклали шлюб, на думку позивачів фіктивний, аби виселити позивачів зі спірної квартири. З того часу відповідачка разом зі своїм чоловіком чинять позивачам перешкоди у користуванні спірною квартирою, не впускають їх, змінюють замки, хоча ОСОБА_3 вселилась у квартиру без згоди інших квартиронаймачів, не зареєстрована там, а тому вважають, що її слід виселити без надання іншого житлового приміщення. З 2006 року сторони неодноразово звертались до суду щодо виселення, вселення, реєстрації, однак ні на час звернення до суду, ні в ході судового розгляду конфлікт не було вирішено, а судові рішення не виконуються.
04 жовтня 2024 року представник Дніпровської міської ради подав до суду відзив в якому просить відмовити в задоволенні позову із посиланням на те, що власником спірної квартири є Територіальна громада міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради, а отже позивачі є неналежними, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.
11 жовтня 2024 року позивачі подали до суду відповідь на відзив в якому вказують, що позивачі вселились у спірну квартиру як члени сім'ї наймача, відповідно вони набули рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням. Позивачі правомірно вселені до квартири, на відміну від ОСОБА_3
25 жовтня 2024 року відповідачем - ОСОБА_3 було подано до суду відзив на позовну заяву, в якій просить відмовити в задоволенні позовних вимог із посиланням на те, що твердження позивачів про їх правомірне вселення у спірну квартиру нічим не підтверджено та вони мають у власності будинок АДРЕСА_2 , де весь час і проживають. ОСОБА_3 дійсно уклала шлюб з ОСОБА_6 , який і є наразі квартиронаймачем спірної квартири, саме вона і здійснює оплату комунальних послуг. Вона постійно проживає в квартирі свого чоловіка, так як іншого житла у власності не має та не перешкоджає позивачам у користуванні спірною квартирою, їм були передані ключі від вхідних дверей. З часом вони змінили замки в дверях, так як хтось їх забив, але вона телефонувала позивачам аби ті отримали інші ключі, та вони їх не отримали і дзвінок проігнорували. Вказує, що є членом сім'ї наймача та має право проживати разом зі своїм чоловіком.
30 жовтня 2024 року позивачі подали до суду відповідь на відзив в якому вказують, що наймачем квартири на час розгляду справи рахується померла ОСОБА_14 , вони будь-якої згоди на переоформлення прав наймача нікому не надавали. ОСОБА_3 знята з реєстрації у спірній квартирі, факт того, що позивачам перешкоджають у користуванні квартирою тривалий час підтверджується численними рішеннями доданими до матеріалів справи.
Ухвалою судді від 10 грудня 2024 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та представник позивачів, кожен окремо, підтримали позовні вимоги.
Відповідач ОСОБА_3 та представник відповідачів, кожен окремо, заперечили проти задоволення позовних вимог з підстав, вказаних у відзиві.
Представники третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - Дніпровської міської ради, Комунального підприємства «Житлове господарство Самарського району» Дніпровської міської ради, Самарського відділу державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в судове засідання не з'явились про час та місце слухання справи повідомлялись належним чином. Представник Дніпровської міської ради подав до суду свої пояснення щодо предмету спору, а Комунальне підприємство «Житлове господарство Самарського району» Дніпровської міської ради заяву про розгляд справи за їх відсутності, щодо розгляду справи покладаються на думку суду.
Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що 25 серпня 1958 року ОСОБА_7 було надано ордер на квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 30.55 кв.м. на сім'ю в кількості 5 осіб(а.с.28 Т.1).
ОСОБА_1 перебувала в шлюбі з ОСОБА_9 з 10 травня 1975 року по 23 травня 1989 року. Від шлюбу у подружжя ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син - ОСОБА_11 , що підтверджується відповідними свідоцтвами (а.с. 26-27 Т.1).
Як слідує з наказу Придніпровської ДРЕС №208 від 10 вересня 1990 року було надано дозвіл на зміну основного квартиронаймача - ОСОБА_7 , який помер, на ОСОБА_8 (а.с. 30 Т.1). ОСОБА_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується відповідним свідоцтвом (а.с. 31 Т.1).
24 жовтня 2016 року між КП «ЖГ Самарського району» ДМР та ОСОБА_6 , сином ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , було укладено типовий договір найму житла в будинках державного і комунального житлового фонду на квартиру АДРЕСА_1 (колишня АДРЕСА_3 (а.с. 33-34 Т.1). Разом з тим, як слідує з листа КП «Житлове господарство Самарського району» ДМР від 30 грудня 2016 року (а.с. 35 Т.1) типовий договір найму житла в будинках державного і комунального житлового фонду на квартиру АДРЕСА_1 було укладено в двох примірниках і в п. 1.1 цього договору було зазначено членів сім'ї: ОСОБА_1 , ОСОБА_6 та ОСОБА_5 . Водночас, як слідує з листа КП «Жилсервіс-5» ДМР від 6 листопада 2024 року №37, відповідно до довідки про склад сім'ї по АДРЕСА_4 основним квартиронаймачем числиться ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . У зв'язку зі смертю основного квартиронаймача ОСОБА_15 договір найму укласти неможливо. (а.с. 11 Т. 2)
Відповідно до довідки №978 про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/ будинку осіб від 1 березня 2024 року в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 .. ОСОБА_6 є особою з інвалідністю, 2 група, що підтверджується посвідченням то довідкою (а.с. 38, 39 Т.1).
2 липня 2004 року ОСОБА_6 та ОСОБА_3 одружились, що підтверджується свідоцтвом про одруження (а.с. 42 Т.1).
Між сторонами тривалий час існує спір з приводу користування спірною квартирою, тож існує велика кількість рішень щодо виселення, вселення, визнання осіб такими, що втратили право на користування житлом,усунення перешкод в користуванні квартирою. Зокрема рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 січня 2017 року вселено ОСОБА_1 та ОСОБА_5 в квартиру АДРЕСА_1 . Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 16 липня 2020 року в задоволенні позову ОСОБА_6 в частині позбавлення права користування жилим приміщенням ОСОБА_1 та ОСОБА_5 відмовлено. Постановою ВС від 8 грудня 2021 року рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 16 липня 2020 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_3 скасовано та відмовлено їй у визнанні права на користування спірною квартирою.
Як слідує з свідоцтва на право приватної власності на житловий будинок від 7 травня 2001 року ОСОБА_3 є власницею житлового будинку в селищі Приют на території Приютської сільської ради. В судовому засіданні відповідачка не оспорювала вказану обставину, лиш зазначивши, що має у власності садовий будинок, який не придатний до проживання взимку, однак доказів тому суду не надала.
Крім того, рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 серпня 2006 року у цивільній справі №22-3611 від 2006 року ОСОБА_3 вже було виселено із квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення. В мотивування рішення суд зазначив, що ОСОБА_3 вселилася в спірну квартиру у вересні 2004 року за дозволом наймача ОСОБА_8 . Але при цьому ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , які мають право користування цією квартирою, письмової згоди на її вселення не давали. Отже, ОСОБА_3 вселилась в спірну квартиру в порушення встановленого порядку.
Постановою державного виконавця від 2 березня 2017 року ВП №53512995 було відкрито виконавче провадження з виконання рішення суду про вселення ОСОБА_1 та ОСОБА_5 в квартиру АДРЕСА_5 (а.с. 76 Т.1). Державним виконавцем неодноразово вчинялись дії щодо вселення позивачів у спірну квартиру, після чого, за деякий час позивачі знову подавали заяви про поновлення виконавчого провадження, що підтверджується актами державного виконавця та заявами ОСОБА_13 (а.с.77 -83 Т.1). 15 листопада 2019 року державним виконавцем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження щодо вселення ОСОБА_1 та ОСОБА_5 до квартири. Як слідує з листів поліції ОСОБА_1 неодноразово у 2018 році зверталась до поліції зі скаргами на те, що не може потрапити до спірної квартири (а.с. 89, 90), були такі звернення і в 2024 році (а.с. 91-92 Т.1).
Відповідачкою надано суду 9 актів про не проживання позивачів у спірній квартирі за різні роки та відсутність їх речей( а.с.186-194 Т.1), а також про проживання їх по АДРЕСА_2 з 2000 року, вказані обставини позивачами не оспорювалось, а навпаки підтверджувались із посилання на створення відповідачами перешкод у вселення в спірну квартиру.
Відповідно до статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
Згідно з частинами першою - третьою статті 61 ЖК УРСР користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності -відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім'я якого видано ордер. Типовий договір найму жилого приміщення, правила користування жилими приміщеннями, утримання жилого будинку і придомової території затверджуються Радою Міністрів Української РСР.
Відповідно до частини першої статті 64 ЖК УPCP члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору.
Особи, які вселилися до наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо особи вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача та якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням (стаття 65 ЖК УPCP).
Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).
Відповідач - це особа, яка має безпосередній зв'язок зі спірними матеріальними правовідносинами, та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред'явленими вимогами.
За результатами розгляду справи суд приймає рішення, в якому, серед іншого, робить висновок про задоволення позову чи відмову в задоволенні позову, вирішуючи питання про права та обов'язки сторін (позивача та відповідача).
Враховуючи, що позивачі були вселені в спірну квартиру правомірно та відповідачами чиняться перешкоди в користуванні квартирою, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та підлягають задоволенню в частині вселення та усунення перешкод в користуванні квартирою, адже та обставина, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 не втратили інтерес до спірної квартири підтверджується численним рішеннями судів, а також актами державного виконавця про вселення та зверненнями позивачів до поліції щодо перешкод у користуванні квартирою.
Щодо виселення ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_1 .
Так, ОСОБА_3 не оспорює той акт, що дійсно проживає разом з чоловіком в спірній квартирі та вселилась у квартиру з дозволу лише чоловіка, як член його сім'ї в 2004 році.
Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.
Згідно із частиною четвертою статті 9 ЖК УРСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
За змістом пункту другого статті 8 Конвенції втручання у право на повагу до житла «має бути не лише законним, але й «необхідним у демократичному суспільстві». Інакше кажучи, воно має відповідати «нагальній суспільній необхідності», зокрема бути співрозмірним із переслідуваною легітимною метою… Зокрема, навіть якщо законне право на зайняття приміщення припинено, особа вправі мати можливість, щоб співрозмірність заходу була визначена незалежним судом у світлі відповідних принципів статті 8 Конвенції…» (KRYVITSKA AND KRYVITSKYY v. UKRAINE, № 30856/03, § 44, ЄСПЛ, від 02 грудня 2010 року).
Частинами першою та другою статті 61 ЖК України закріплено, що користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім'я якого видано ордер.
Відповідно до статті 64 ЖК України члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач та члени його сім'ї.
Згідно з положеннями статті 65 ЖК України наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків,а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно. Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.
Відповідно до частин першої, другої статті 106 ЖК України повнолітній член сім'ї наймача вправі за згодою наймача та інших членів сім'ї, які проживають разом з ним, вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача.
Таке ж право у разі смерті наймача або втрати ним права на жиле приміщення належить будь-якому членові сім'ї наймача. У разі відмови наймодавця у визнанні члена сім'ї наймачем за договором найму спір може бути вирішено в судовому порядку.
У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» судам роз'яснено, що вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з'ясувати, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи була письмова згода на це всіх членів сім'ї наймача, чи прописані вони в даному жилому приміщенні, чи було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи не обумовлювався угодою між цими особами, наймачем і членами сім'ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 11 липня 2012 року у справі № 6-60цс12, у осіб, які вселилися до наймача, виникають усі права й обов'язки за договором найму жилого приміщення, якщо особи постійно проживали разом із наймачем і вели з ним спільне господарство та були визнані членами сім'ї наймача (частини перша та друга статті 64 ЖК України). Крім того, особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням (частина друга статті 65 ЖК України).
Оскільки відповідно до вимог закону вселення та проживання в квартирі може бути здійснено лише у встановленому порядку, членом сім'ї наймача,у розумінні частини другої статті 64 ЖК України, може бути визнано лише осіб, які вселилися у встановленому порядку та на відповідній правовій підставі постійно проживають у квартирі разом з наймачем.
При цьому на вселення до батьків їхніх неповнолітніх дітей не потрібно письмової згоди всіх членів сім'ї, які проживають разом з наймачем.
Під час вирішення спору про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з'ясувати, крім обставин щодо реєстрації цих осіб у спірному приміщенні, дотримання встановленого порядку при їх вселенні, й інші обставини справи, що мають значення для справи, зокрема, чи було це приміщення постійним місцем проживання цих осіб, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання.
Частиною другою статті 107 ЖК України визначено, що у разі вибуття наймача та членів його сім'ї, договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Якщо із жилого приміщення вибуває не вся сім'я, то договір найму жилого приміщення не розривається, а член сім'ї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття. У зв'язку зі смертю основного наймача, договір найму на квартиру підлягає оформленню на ім'я члена сім'ї, який має право користуватися квартирою.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Як встановлено судом, наразі договір найму спірної квартири не переоформлено та основним наймачем рахується ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . ОСОБА_3 є особою з інвалідністю ( 3 група безстроково), що підтверджується довідкою (а.с. 183 Т.1). ОСОБА_6 є особою з інвалідністю 2 групи, що сторонами не оспорювалось та ОСОБА_3 здійснює за ним догляд. Подружжя разом проживає з 2004 року, веде спільне господарство.
Враховуючи, що як ОСОБА_1 так і ОСОБА_3 , доводяться основному квартиронаймачу ОСОБА_8 невістками, а також ту обставину, що ОСОБА_3 тривалий час проживає в спірній квартирі зі своїм чоловіком та здійснює догляд з ним, а власник житла - орган місцевого самоврядування Дніпровська міська рада не заявляли жодних вимог до ОСОБА_3 , питання щодо основного квартиронаймача залишається невирішеним, хоча учасники оплачують кошти за користування житлом, а також сплачують за комунальні витрати, за таких обставин суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині виселення ОСОБА_3 .
Судові витрати слід розподілити у відповідності до статті 141 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 5,10-12,76-78,81,141, 258-259, 263-265,273 ЦПК України, суд, -
вирішив:
Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_4 ), ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_4 ) до ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_4 ), ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_4 ), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - Дніпровська міська рада (ЄДРПОУ 26510514, м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, 75), Комунальне підприємство «Житлове господарство Самарського району» Дніпровської міської ради ( ЄДРПОУ 05451368, м. Дніпро, вул. Агнії Барто.19), Самарський відділ державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) ( ЄДРПОУ 34984535, м. Дніпро, вул. Космонавта Волкова, 6-в) про усунення перешкод у користуванні житлом та виселення особи, без надання іншого житлового приміщення, оскільки вона не набула права користування спірними житловим приміщенням та вселення - задовольнити частково.
Усунути ОСОБА_1 , ОСОБА_5 перешкоди в користуванні квартирою АДРЕСА_1 та вселити ОСОБА_1 та ОСОБА_5 у квартиру АДРЕСА_1 .
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_5 по 1211 грн. 20 коп. сплаченого судового збору кожному.
На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів до Дніпровського апеляційного суду.
Суддя: А.В. Плінська