Іменем України
04 червня 2025 року м. Чернігівсправа № 731/269/24
Господарський суд Чернігівської області, в складі судді Романенко А.В., за участю секретаря судового засідання Мігди Р.Ю., за правилами загального позовного провадження, в відкритому судовому засіданні розглянув справу
за позовом: ОСОБА_1 ,
АДРЕСА_1 ,
до відповідача: Варвинської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області,
вул. Шевченка, 38, селище Варва, Прилуцький район, Чернігівська область, 17600,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю “Батуринський гетьман МК», вул. Київська, 131, м. Прилуки, Чернігівська область, 17500,
предмет спору: про визнання недійсним та скасування рішення органу місцевого самоврядування; визнання поновленим договору оренди землі
за участю повноважних представників сторін:
від позивача: Маркович А.Ю. - адвокат, ордер на надання правничої (правової) допомоги серії СВ № 1086293, виданий 25.04.2024;
від відповідача: не прибув;
від третьої особи: не прибув;
У судовому засіданні 04.06.2025, Господарський суд Чернігівської області, на підставі частини 1 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголосив вступну та резолютивну частини рішення.
30.04.2024, ОСОБА_1 , звернувся з позовом до Варвинської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області, з проханням (з урахуванням уточненої прохальної частини позовної заяви):
- визнати недійсним та скасувати рішення Варвинської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області від 20.04.2023 № 97 “Про відмову у поновленні договорів оренди землі», в частині відмови в поновленні договору оренди землі від 23.11.2016 на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 9,1411 га;
- визнати поновленим договір оренди землі від 23.11.2016, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру в Чернігівській області та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки площею 9,1411 га, за кадастровим номером 7421182900:02:000:0564, поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором оренди землі від 23.11.2016.
Позов обґрунтований протиправністю дій органу місцевого самоврядування в частині відмови в поновленні договору оренди землі від 23.11.2016 на новий строк та на тих самих умовах, з огляду на належне виконання позивачем договірних зобов'язань за цим правочином та наявністю в нього переважного права перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.
Рішенням Варвинського районного суду Чернігівської області від 09.12.2024 відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 , що оскаржене до суду апеляційної інстанції.
За результатами апеляційного перегляду, Чернігівським апеляційним судом, винесена постанова від 05.03.2025, якою апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволена частково; рішення Варвинського районного суду Чернігівської області від 09.12.2024 скасоване; провадження в справі закрите, на підставі частини 1 статті 255 Цивільного процесуального кодексу України, оскільки справа підлягає вирішенню за правилами господарського судочинства.
Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 14.03.2025, за клопотанням позивача, справа № 731/269/24 передана на розгляд Господарському суду Чернігівської області.
Господарський суд Чернігівської області після усунення заявником недоліків, прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження в справі за правилами загального позовного провадження (ухвала від 07.04.2025).
В ухвалі про відкриття провадження в справі учасникам установлені процесуальні строки для подачі письмових заяв по суті спору, в порядку статей 165 - 168 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Відповідач, у належний строк, подав відзив на позов, заперечив проти задоволення позовних вимог. Пояснив, що 21.03.2023 отримав від попереднього орендаря спірної земельної ділянки пропозицію поновити дію договору оренди на той самий строк та на тих самих умовах. Розглянувши запропонований ОСОБА_1 проект договору оренди спірної земельної ділянки, Рада прийняла рішення від 20.04.2023 № 97 (що оскаржується), згідно з яким відмовила заявнику в поновленні договору оренди землі від 23.11.2016, у зв'язку з наміром більш ефективно розпорядитись спірною земельною ділянкою шляхом проведення земельних торгів з передачі її в оренду за іншою ціною та збільшення надходжень до бюджету територіальної громади. Тобто, сторонами не було досягнуто домовленості відносно істотних умов договору оренди спірної земельної ділянки (його ціни) після закінчення строку його дії.
Просив врахувати висновки Великої Палати Верховного Суду в постанові від 25.01.2022 у справі № 143/591/20 (пункти 8.25. - 8.27.), яка звертала увагу, що за змістом частини 4 статті 33 Закону України «Про оренду землі», умови, на яких договір може бути поновлений, у будь-якому випадку узгоджуються сторонами. Якщо відсутня згода будь-якої сторони (в тому числі орендодавця) щодо орендної плати та інших істотних умов договору, переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Норми про переважне право орендаря на поновлення договору спрямовані лише на забезпечення пріоритету його інтересів перед інтересами інших осіб. Будь-якого іншого змісту переважне право не має. Воно не може трансформуватися в право на спонукання орендодавця до укладення договору на новий строк за відсутності його згоди зі зміненими умовами. Водночас предмет регулювання статті 33 Закону України «Про оренду землі» не може бути звужений винятково до реалізації орендарем свого переважного права, оскільки за змістом цього закону юридичним фактом, у силу якого договір укладається на новий строк (поновлюється), є досягнення згоди між сторонами щодо усіх істотних умов договору оренди землі.
Крім того, відповідач зазначив, що позивачем обраний неналежний спосіб захисту порушеного права, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні цього позову, оскільки вимога про визнання договору оренди землі поновленим, за своїм змістом є встановленням юридичного факту та не забезпечує захист переважного права орендаря на поновлення строку дії договору оренди. В силу імперативних приписів закону поновлення договору оренди земельної ділянки здійснюється шляхом укладення відповідної додаткової угоду, що є підставою для вчинення відповідного запису в Реєстрі речових прав, вимога про спонукання до укладення якої позивачем не заявлена.
Позивач не скористався правом на подачу відповіді на позов в установлений судом строк.
Третя особа також не скористалась правом на подачу письмових пояснень по суті спору в строки, встановлені судом при відкритті провадження в справі.
Відповідач клопотав вирішити спір за відсутності його представника в судових засіданнях, з урахуванням правової позиції, наведеної ним у відзиві на позов.
Суд задовольнив клопотання відповідача, оскільки участь в судовому розгляді спору є процесуальним правом сторони, що реалізується нею на власний розсуд, крім випадків коли явка представника сторони визнана судом обов'язковою.
30.04.2025, за результатами підготовчого засідання, суд постановив закрити підготовче провадження, призначив розгляд спору по суті на 21.05.2025, про що сторони та третя особа повідомлені в порядку статей 120, 121 ГПК України, засобами поштового зв'язку, в підсистемі Електронний суд.
21.05.2025, суд, за клопотанням позивача, відклав розгляд справи по суті на 04.06.2025, про що сторони та третя особа повідомлені в порядку статей 120, 121 ГПК України, засобами поштового зв'язку, в підсистемі Електронний суд.
04.06.2025, у судове засідання прибув повноважний представник позивача; відповідач та третя особа в судові засідання 30.04.2025, 21.05.2025, 04.06.2025 не прибули, про розгляд справи повідомлені належним чином, про що свідчать наявні матеріали справи.
Суд розпочав розгляд справи по суті, заслухав повноважного представника позивача, який позов підтримав з підстав, наведених у позовній заяві.
Суд розглянув подані документи і матеріали, з'ясував фактичні обставини справи, дослідив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, та
23.11.2016, між Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області (організатор земельних торгів, орендодавець) та ОСОБА_1 (переможець земельних торгів, орендар) укладений договір оренди землі, за умовами якого (пункти 1.1., 2.1. - 2.3., 5.1.) орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності площею 9,1411 га (у тому числі пасовища - 9,1411 га) за кадастровим номером 7421182900:02:000:0564, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована за межами населеного пункту на території Макіївської сільської ради Варвинського району Чернігівської області.
Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 36813,98 грн (п. 2.5.).
Орендна плата справляється в грошовій формі та за результатами земельних торгів складає 3004,00 грн або 8,16% від нормативної грошової оцінки цієї ділянки (пункти 4.1. - 4.2.2.).
Строк дії договору 7 (сім) років (по 22.11.2023) (п. 3.1.).
Право оренди виникає в орендаря з моменту його державної реєстрації (п. 3.2.).
Після закінчення строку дії Договору орендар, за умови належного виконання обов'язків, відповідно до умов цього Договору та вимог чинного законодавства України, має переважне право на його поновлення на новий строк. У цьому разі орендар зобов'язаний письмово (листом - повідомленням) повідомити орендодавця про намір продовжити його дію не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії Договору. При поновленні Договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов Договору, переважне право орендаря на укладення Договору оренди землі на новий строк припиняється (пункти 3.3., 3.4.).
Факт продовження дії Договору засвідчується рішенням орендодавця (п. 3.5.).
Сторонами в двосторонньому порядку складений акт приймання-передачі об'єкта оренди, яким засвідчений факт передачі в строкове оплатне користування Буцика І.В. земельної ділянки площею 9,1411 га за кадастровим номером 7421182900:02:000:0564, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться за межами населеного пункту на території Макіївської сільської ради Варвинського району Чернігівської області.
08.12.2016, державним реєстратором Варвинської районної державної адміністрації Козловою О.А., зареєстроване право оренди вказаної земельної ділянки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, строком на 7 років; підстава вчинення реєстраційних дій: договір оренди землі від 23.11.2016 б/н (номер запису про речове право: 18000152).
04.12.2020, ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області, прийнятий наказ № 11-ОТГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність», за яким Варвинській селищній раді Варвинського району Чернігівської області в комунальну власність Варвинської ТГ передані земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 3722,8007 га, розташовані за межами населених пунктів на території Варвинської ТГ Варвинського району Чернігівської області, до складу яких увійшла земельна ділянка площею 9,1411 га за кадастровим номером 7421182900:02:000:0564 (спірна).
Згідно з постановою Верховної Ради України від 26.07.2020 № 3650 «Про утворення та ліквідацію районів» ліквідований Варвинський район, до складу Прилуцького району (з адміністративним центром у місті Прилуки) включені території Варвинської селищної громади; Варвинська селищна рада Прилуцького району Чернігівської області є правонаступником Варвинської селищної ради Варвинського району Чернігівської області та відповідно розпорядником земель комунальної власності, які містяться на території Варвинської ТГ (належним відповідачем у справі, далі - Рада).
За умовами п. 12.6. Договору оренди землі, перехід права власності на орендовану земельну ділянку не є підставою для зміни умов або розірвання Договору оренди.
18.11.2021, Радою (18 сесія 8 скликання), прийняте рішення № 512 «Про внесення змін до договору оренди землі», яким вирішено: внести зміни до договору оренди землі, укладеного між ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області та ОСОБА_1 08.12.2016, на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 9,1411 га за кадастровим номером 7421182900:02:000:0564, що розташована на території Антонівського старостинського округу Варвинської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області в частині: заміни сторони Договору оренди; продовження терміну дії Договору до 08.12.2027; збільшення розміру орендної плати за користування земельною ділянкою до 12% від нормативної грошової оцінки, шляхом укладення додаткової угоди про внесення змін до вказаного Договору.
Проте, 09.12.2021, Радою (19 сесія 8 скликання), прийняте рішення № 550, яким скасоване попереднє рішення від 18.11.2021 № 512.
Додаткова угода про внесення змін до договору оренди землі від 23.11.2016 б/н сторонами не укладалась. Термін дії цього Договору, виходячи з умов погоджених сторонами, закінчує свій перебіг 22.11.2023, що є підставою для припинення договірних відносин сторін (частина 1 статті 31 Закону України «Про оренду землі»).
21.03.2023, позивач, маючи намір скористатися переважним правом на продовження строку дії договору оренду землі від 23.11.2016 б/н, звернувся до Ради з листом-повідомленням, до якого додав проект Договору оренди землі, умови якого ідентичні попередньому.
Рада (39 сесія 8 скликання), розглянувши запропонований позивачем проект, прийняла рішення від 20.04.2023 № 97 «Про відмову в поновленні договорів оренди», яким (п.1.) відмовила ОСОБА_1 у поновленні договору оренди спірної земельної ділянки (що оскаржується в межах даної справи). Радою вирішено: після закінчення терміну дії цього Договору вжити заходи щодо припинення в Реєстрі речових прав права оренди даної земельної ділянки; виставити на електронні земельні торги для передачі в користування на умовах оренди спірну ділянку, про що позивач повідомлений листом від 24.04.2023 № 07-13/52 (отриманий ним 26.04.2023).
19.10.2023, Радою (46 сесія 8 скликання), прийняте рішення № 256, яким вирішено припинити дію договору оренди землі від 23.11.2016 б/н, укладеного між ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області та ОСОБА_1 , на земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 9,1411 га за кадастровим номером 7421182900:02:000:0564, для ведення сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Антонівського старостинського округу Варвинської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області, в зв'язку з закінченням строку, на який його укладено, про що позивач був повідомлений листом від 23.10.2023 № 02-25/2568.
Указане рішення Ради мало на меті припинення договірних відносин після закінчення строку дії Договору, та було ухвалене завчасно.
25.01.2024, Рада прийняла рішення № 19 «Про проведення електронних торгів у формі аукціону», на підставі якого право оренди спірної земельної ділянки виставлене на аукціон (LRE001-UA-20240723-13678), за результатами якого переможцем стало Товариство з обмеженою відповідальністю “Батуринський гетьман МК» (третя особа в справі), з яким укладений договір оренди спірної земельної ділянки, за ціною 54000,00 грн (на 49 років).
Позивач, звертаючись з даним позовом до суду, мотивує заявлені вимоги, порушенням Радою його переважного права перед іншими особами на поновлення договору оренди землі від 23.11.2016 б/н на новий строк, на тих самих умовах.
Щодо переважного права орендаря перед іншими особами на поновлення договору оренди землі після закінчення терміну його дії.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (частини 1 та 2 статті 15 ЦК України).
За змістом частини 2 статті 4, частини 1 статті 5 ГПК України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушення.
Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси в спосіб, визначений законом або договором.
За змістом наведених приписів способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (п. 5.5. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).
Іншими словами, це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (п. 14. постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц).
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити в спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненими цими діяннями наслідками. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування.
Верховний Суд у своїх постановах неодноразово виснував, що майнові відносини, які виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору, тому, окрім спеціальних актів земельного законодавства - Земельного кодексу України (далі - ЗК України) та Закону про оренду землі, регулюються загальними нормами цивільного законодавства щодо договору найму.
За змістом статті 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Цивільні права та обов'язки можуть виникати, зокрема, з договорів та інших правочинів.
Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. У частині 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до положень частини 2 статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України «Про оренду землі».
За змістом частини 1 статті 93 ЗК України, статті 1 Закону України «Про оренду землі», право оренди земельної ділянки - це строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності, засноване на договорі.
Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Зміст прав та обов'язків, що виникають в орендодавця та орендаря земельної ділянки, порядок їх реалізації та виконання врегульовуються договором оренди землі. Зокрема, на підставі договору в орендодавця виникає обов'язок передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а в орендаря - обов'язок використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства та сплачувати орендну плату в порядку і розмірі, встановленому договором або законом.
Істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (частина 1 статті 15 Закону України «Про оренду землі»).
За частиною 1 статті 14 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі укладається в письмовій формі, а статтею 17 цього Закону передбачено, що об'єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлене законом.
За змістом статті 19 Закону України «Про оренду землі», строк дії договору оренди землі як істотна умова договору визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років. Дата закінчення дії договору оренди обчислюється від дати його укладення. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації такого права.
Закінчення строку дії договору оренди землі спричиняє усталені та законодавчо визначені наслідки, зокрема припиняються права та обов'язки, що випливають із договору, за винятком тих, які продовжують існувати після закінчення договірних відносин. Власник земельної ділянки вправі користуватися та розпоряджатися земельною ділянкою після закінчення договору оренди за правилами статті 317 ЦК України, укладати договори оренди з іншими орендарями на власний розсуд.
Випадки та умови, коли права і обов'язки сторін за договором оренди продовжують існувати після закінчення узгодженого строку дії цього договору незалежно від волевиявлення власника, обмежуючи останнього в його правомочностях щодо здійснення права власності, обумовлюються договором або законом.
Законодавець передбачає різні способи продовження строку дії договору оренди на новий строк, які можуть полягати в визначенні для сторони договору необхідності вдатися до активних дій для отримання бажаного результату або, навпаки, у вказівці для досягнення бажаного результату утриматися від певних дій.
Сторони, в пунктах 3.3., 3.4. Договору оренди землі встановили, що після закінчення строку дії Договору орендар, за умови належного виконання обов'язків, відповідно до умов цього Договору та вимог чинного законодавства України, має переважне право на його поновлення на новий строк. У цьому разі орендар зобов'язаний письмово (листом-повідомленням) повідомити орендодавця про намір продовжити його дію не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії Договору.
При поновленні Договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов Договору, переважне право орендаря на укладення Договору оренди землі на новий строк припиняється.
Відповідно до частин 1 - 5 статті 33 Закону України «Про оренду землі» (в редакції чинній на момент укладення сторонами договору оренду землі від 23.11.2016 б/н) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі), повідомивши про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк орендодавця до спливу строку договору оренди землі в строк, установлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.
Відповідно до частини 1 статті 33 Закону України «Про оренду землі» передумовами виникнення переважного права на поновлення є:
- закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі;
- належне виконання договору орендарем;
- наявність інших осіб, які виявили намір укласти договір оренди цієї ж земельної ділянки.
За змістом частини 4 статті 33 цього Закону умови, на яких договір може бути поновлений, у будь-якому випадку узгоджуються сторонами. Якщо відсутня згода будь-якої сторони (в тому числі орендодавця) щодо орендної плати та інших істотних умов договору, переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.
Норми про переважне право орендаря на поновлення договору спрямовані лише на забезпечення пріоритету його інтересів перед інтересами інших осіб. Будь-якого іншого змісту переважне право не має. Воно не може трансформуватися в право на спонукання орендодавця до укладення договору на новий строк за відсутності згоди зі зміненими умовами.
Водночас предмет регулювання наведених норм не може бути звужений винятково до реалізації орендарем свого переважного права, оскільки юридичним фактом, у силу якого договір укладається на новий строк (поновлюється), є досягнення згоди між сторонами щодо усіх істотних умов договору оренди землі.
Аналіз змісту цієї статті дає підстави стверджувати, що вона містить два законодавчих механізми такого поновлення: а) укладення договору оренди землі на новий строк з орендарем, який має переважне право перед іншими особами (частини 2 - 5 статті 33 Закону України «Про оренду землі»); б) поновлення (продовження) існуючого договору оренди землі на той самий строк і на тих же умовах, які були передбачені договором, у загальному порядку; при цьому таке поновлення не передбачає наявності інших осіб, які виявили намір орендувати відповідну земельну ділянку (після закінчення строку дії існуючого договору), тобто в ситуації, коли переважне право орендаря не виникає (частина 6 статті 33 цього Закону).
Позов мотивований порушенням переважного права орендаря перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк, тобто, в контексті дотримання сторонами порядку, визначеного частинами 1 - 5 статті 33 Закону України «Про оренду землі» (в редакції чинній на момент укладення сторонами договору оренду землі від 23.11.2016 б/н).
У рішенні №7-рп/2009 від 16.04.2009 Конституційний Суд України дійшов висновку про те, що органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу і самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та приймаючи рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За частиною 1 статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Суд установив, що в матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження погодження сторонами істотних умов договору оренди землі при укладенні його на новий строк, адже Рада завчасно повідомила орендаря, розглянувши запропонований останнім проект, про відсутність згоди на продовження строку дії договору оренди землі на тих самих умовах, на той самий строк та про намір виставити спірну ділянку на електронні торги для передачі в оренду на відмінних умовах (зокрема, в частині ціни), що цілком відповідатиме конкурентній, змагальній процедурі реалізації права оренди.
Незважаючи на те, що беззаперечним є право орендаря оскаржити рішення органу місцевого самоврядування про відмову поновити договір оренди землі, наслідком оскарження такого рішення та визнання його недійсним (скасування) не може бути підміна волевиявлення власника на укладення нового договору оренди землі на умовах, визначених орендарем.
Виходячи із системного аналізу положень частин 1 - 5 статті 33 Закону України «Про оренду землі» (в редакції чинній на 23.11.2016), суд приходить до висновку, що в разі досягнення між орендарем та орендодавцем домовленості щодо істотних умов нового договору оренди землі, але подальшої відмови або зволікання орендодавця з укладенням такого договору, орендар може звернутися з позовом про визнання укладеним договору оренди в редакції з істотними умовами, визначеними сторонами в межах процедури їх погодження.
Також орендар може оскаржити незаконне рішення орендодавця про відмову укласти договір оренди землі, якщо до цього сторонами були фактично погоджені істотні умови такого договору.
Так само орендар може оскаржити незаконне рішення орендодавця про відмову укласти новий договір оренди в разі порушення переважного права орендаря, який запропонував рівні умови з визначеним орендодавцем переможцем земельних торгів.
Водночас, аналізуючи матеріали справи та подані відповідачем докази, суд констатує факт правомірності дій Варвинської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області, як орендодавця, оскільки право оренди на спірну земельну ділянку було реалізоване на електронних торгах, що відбулися 28.08.2024, з кінцевою сумою плати за придбаний лот - 54000 грн, яка значно перевищує розмір оренди запропонованої позивачем - 3004 грн (протокол: LRE001-UA-20240723-13678; аукціон № 296641, відомості за яким оприлюднені на сайті Prozorro).
З огляду на відсутність згоди орендодавця на поновлення договору оренди землі від 23.11.2016 б/н на тотожних умовах, суд дійшов висновку про припинення переважного права орендаря на укладення договору оренди на новий строк відповідно до частини 4 статті 33 Закону України «Про оренду землі», яка є спеціальною нормою права, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
Щодо обраного способу захисту.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17.
Статтею 33 Закону України «Про оренду землі» (у відповідній редакції, чинній у спірний період), визначені як підстави поновлення договору оренди землі, так і порядок такого поновлення шляхом укладення відповідної додаткової угоди до договору оренди землі. Право сторони на оскарження в суді відмови або зволікання з укладенням додаткової угоди в контексті спірних правовідносин означають право сторони на звернення до суду з позовом про спонукання до укладення додаткової угоди.
Додаткова угода до договору оренди землі, відповідно до п. 1 частини 1 статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» є підставою для державної реєстрації права оренди на новий строк у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.05.2020 у справі № 908/299/18 дійшла висновку, що при вирішенні правовідносин щодо поновлення договору оренди землі, належним способом захисту є спонукання до укладення додаткової угоди до договору оренди землі, обов'язковість якої передбачена частиною 8 статті 33 Закону «Про оренду землі», з викладенням її змісту в резолютивній частині.
Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові. Такий висновок сформульований, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду: від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 02.02.2021 у справі № 925/642/19, від 22.06.2021 у справі № 200/606/18, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц.
За змістом статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Стаття 86 цього Кодексу містить положення про те, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься в справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З урахуванням встановлених обставин, за висновком суду, позов задоволенню не підлягає.
Щодо розподілу судових витрат.
При ухваленні рішення в справі, суд у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, до яких зокрема належить судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу.
За частинами 1, 4 статті 129 ГПК України судовий збір покладається в спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються в разі відмови в позові, на позивача.
Враховуючи, що позов не підлягає задоволенню, судовий збір, сплачений позивачем до Державного бюджету України, не підлягає відшкодуванню за рахунок іншої сторони.
Керуючись статтями 42, 46, 50, 73, 74, 76 - 80, 123, 129, 165 - 167, 178, 184, 202, 233, 236, 238, 241 ГПК України, господарський суд
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до Варвинської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області (код ЄДРПОУ 04412372), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариства з обмеженою відповідальністю “Батуринський гетьман МК» (код ЄДРПОУ 40739366) про визнання недійсним та скасування рішення органу місцевого самоврядування; визнання поновленим договору оренди землі на той самий строк та на тих самих умовах.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційна скарга не була подана.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасоване, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови в відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до статті 256 ГПК України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні були оголошені лише вступна та резолютивна частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду в порядку визначеному статтею 257 ГПК України.
Повне судове рішення складене та підписане 10.06.2025.
Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до приписів частин 5-8 статті 6 та частин 5, 6 статті 242 ГПК України, пунктів 5.6, 5.8, 10, 16, 17, 29, 37 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, учасникам справи (їх представникам), які є користувачами Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, судові рішення в паперовій формі не надсилаються і не вручаються. Суд надсилає такі рішення в електронній формі до електронного кабінету таких осіб, і вони вважаються врученими в день отримання повідомлення про доставку копії судового рішення на офіційну електронну адресу учасника справи (його представника), з якого і починається перебіг процесуального строку, встановленого законом або судом. Обмін процесуальними документами в електронній формі між судом та/або особами, що є (повинні бути) користувачами Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, мають здійснюватися виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://cn.arbitr.gov.ua/sud5028/.
Суддя А.В. Романенко