Рішення від 18.04.2025 по справі 915/260/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2025 року Справа № 915/260/24

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М. при секретарі судового засідання Артьомові І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні (вх. № 4008/25 від 17.03.2025) заяву представника відповідача про відшкодування витрат на правову допомогу, інших судових витрат та прийняття додаткового рішення по справі

за позовом Фермерського господарства "ГЛИНЯНИЙ", вул. Малиновського, буд. 4, селище міського типу Березнегувате, Березнегуватський район, Миколаївська область, 56203 (код ЄДРПОУ 36194488)

електронна пошта: buryachencotatyana@gmail.com

представник позивача: адвокат Глушаниця Андрій Леонідович

електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМЕТЕЙ САЙЛОС", вул. Потьомкінська, буд. 114, м. Миколаїв, Миколаївська область, 54001 (код ЄДРПОУ 40155738)

електронна пошта: lawyer@prometei.org.ua

представник відповідача: адвокат Макарчук Л. Л.

електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_2

про стягнення коштів в рахунок відшкодування зберігачем збитків, завданих поклажодавцеві втратою майна, переданого на зберігання

Представники сторін в судове засідання не з'явились.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Миколаївської області звернулось Фермерське господарство "ГЛИНЯНИЙ" з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМЕТЕЙ САЙЛОС" 1 871 136, 75 грн. в рахунок відшкодування зберігачем збитків, завданих поклажодавцеві втратою майна, переданого на зберігання.

Позивач просить суд вирішити питання про розподіл судових витрат.

І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 13.03.2024 задоволено заяву (вх. № 2860/24 від 11.03.2024) Фермерського господарства «ГЛИНЯНИЙ» про забезпечення позову до пред'явлення позову.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 15.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 12.03.2025 в позові відмовлено. Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 13.03.2024 по справі № 915/260/24.

17.03.2025 до Господарського суду Миколаївської області через підсистему «Електронний суд» від представника відповідача надійшла заява (вх. № 4008/25 від 17.03.2025) про ухвалення додаткового рішення про відшкодування витрат на правову допомогу, інших судових витрат, в якій заявник просить суд стягнути з ФГ "ГЛИНЯНИЙ" витрати на правову допомогу ТОВ «ПРОМЕТЕЙ САЙЛОС» у розмірі 44 911, 37 грн. без ПДВ та 5 310, 00 грн. без ПДВ за отримання сертифіката Запорізької ТПП, про що винести додаткове рішення.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 14.04.2025 прийнято заяву про відшкодування витрат на правову допомогу, інших судових витрат та прийняття додаткового рішення до розгляду, призначено розгляд заяви (вх. № 4008/25 від 17.03.2025) в судовому засіданні на 18.04.2025.

Сторони в судове засідання 18.04.2025 явку повноважних представників не забезпечили, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином шляхом направлення ухвали суду від 14.04.2025 до електронних кабінетів сторін, що підтверджується довідками про доставку електронного листа, наявними в матеріалах справи.

15.04.2025 до Господарського суду Миколаївської області через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшла заява (вх. № 5748/25 від 15.04.2025), в якій позивач, зокрема, просить суд розгляд заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення провести без участі представників позивача.

18.04.2025 до Господарського суду Миколаївської області через підсистему «Електронний суд» від представника відповідача надійшла заява (вх. № 5914/25 від 18.04.2025) про розгляд заяви про прийняття додаткового рішення, розподіл судових витрат без участі відповідача.

Відповідно до ч. 3 ст. 196 ГПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до ч. 4 ст. 244 ГПК України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення клопотань сторін про розгляд заяви про відшкодування витрат на правову допомогу та прийняття додаткового рішення у справі без участі представників сторін.

У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Відповідно до Указів Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 № 254/2023, від 26.07.2023 № 451/2023, від 06.11.2023 № 734/23, від 05.02.2024 № 49/2024, від 06.05.2024 №271/2024, від 23.07.2024 №469/2024, від 28.10.2024 №740/2024, № 26/2025 від 14.01.2025 у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України продовжувався строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 14 травня 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 12 серпня 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 10 листопада 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 8 лютого 2025 року строком на 90 діб.

Відповідно до ст. 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України.

Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.

У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів.

Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.

В судовому засіданні 18.04.2025 судом відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України оголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) додаткове рішення.

ІІ. ЗАЯВИ, КЛОПОТАННЯ СТОРІН.

17.03.2025 до Господарського суду Миколаївської області через підсистему «Електронний суд» від представника відповідача надійшла заява (вх. № 4008/25 від 17.03.2025) про ухвалення додаткового рішення про відшкодування витрат на правову допомогу, інших судових витрат, в якій заявник просить суд стягнути з ФГ "ГЛИНЯНИЙ" витрати на правову допомогу ТОВ «ПРОМЕТЕЙ САЙЛОС» у розмірі 44 911, 37 грн. без ПДВ та 5 310, 00 грн. без ПДВ за отримання сертифіката Запорізької ТПП, про що винести додаткове рішення.

15.04.2025 до Господарського суду через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшла заява (вх. №5748/25 від 15.04.2025), в якій позивач просить суд у відшкодуванні судових витрат відмовити, у зв'язку з порушенням процедури для їх заявлення та обґрунтування. Якщо суд визначить, що підстави для відшкодувавння судових витрат мають місце, то позивач просить суд їх зменшити, оскільки вони не відповідають принципам співмірності і розумності. Заперечення обгрунтовано наступним:

- відповідачем не дотримано вимог ч. 1 ст. 124 ГПК України, оскільки не подано до суду разом із першою заявою по суті спору попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які поніс відповідач і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи;

- не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склались між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху";

- матеріали справи № 915/260/24 не містять великої кількості документів, на дослідження б яких адвокат витратив значний час. Також слід зауважити, що спірні правовідносини регулюється нормами Цивільного кодексу України, Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» та не передбачають дослідженню великої кількості підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню. Дана справа не є обширною, не потребує складної аналітичної діяльності адвоката, не потребує дослідженні великої кількості доказів. Заперечення адвоката фактично ґрунтувались на загальновідомих обставинах в розумінні ч. 3 ст. 75 ГПК України, а саме: окупації Снігурівської міської територіальної громади з 19.03.2022 по 11.11.2022.

Отже, сума заявлених судових витрат не відповідає критеріям розумності та є значно завищеним розміром гонорару адвоката з урахуванням рівня складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі та пропорційності по відношенню до сторін та предмету спору;

- витрати в розмірі 5 310, 00 грн. на отримання сертифіката Запорізької ТПП не відносяться до судових витрат, оскільки такий сертифікат відповідач для доведення настання форс-мажорних обставин мав би надати позивачу і без судового спору. Однак, сертифікат ТПП відповідач замовив та отримав лише в ході судового спору.

Заява обґрунтована приписами ст. 124, 129 ГПК України та судовою практикою.

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

Витрати відповідача на професійну правничу допомогу підтверджуються останнім наступними доказами:

- договором про надання правової допомоги від 21.06.2024, який укладено між Адвокатським бюро "МАКАРЧУК І ПАРТНЕРИ" в особі керуючого Макарчука Л.Л. (Бюро) та Товариством з обмеженою відповідальність "ПРОМЕТЕЙ САЙЛОС" (Клієнт);

- актом приймання-передачі наданих послуг за договором про надання правової допомоги від 21.06.2024, відповідно до якого загальна вартість наданих послуг за договором становить 44 911, 37 грн.

- ордером серії АА № 0042606 від 24.06.2024 на надання правничої (правової) допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю «ПРОМЕТЕЙ САЙЛОС» на підставі договору про надання правової допомоги № б/н від 21.06.2024 у Господарському суді Миколаївської області;

- свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю № 5532 від 16.10.2014.

Відповідно до відомостей з Реєстру адвокатів Києва Макарчук Леонід Леонідович обліковується у Раді адвокатів міста Києва, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 5532 від 16.10.2014.

Як вказано вище, 21.06.2024 між Адвокатським бюро «МАКАРЧУК І ПАРТНЕРИ» (Бюро) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОМЕТЕЙ САЙЛОС» (Клієнт) укладено договір про надання правової допомоги від 21.06.2024.

Умовами договору сторони передбачили наступне.

Відповідно до розділу «Предмет договору» договору Бюро приймає на себе зобов'язання надати Клієнту правову допомогу щодо:

- надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань;

- складання звернень (заяв, скарг, пропозицій) та інших документів правового характеру;

- складання процесуальних документів (заперечень, клопотань, претензій, позовних заяв, апеляційних і касаційних скарг, заяв про вжиття заходів забезпечення позову та інших документів відповідно до вимог процесуального законодавства);

- представництва та захисту інтересів Клієнта в будь-яких органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, а також у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного, кримінального та конституційного судочинства, органах державної виконавчої служби, органах внутрішніх справ та усіх інших правоохоронних органах України, органах Міністерства юстиції України, зокрема, у Дніпровському відділі Державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та у інших відділах державної реєстрації актів цивільного стану Міністерства юстиції України з будь-яких питань.

Відповідно до розділу «Гонорар» розмір гонорару, який Клієнт сплачує Бюро за надану в межах цього Договору правову (правничу) допомогу, визначається сторонами окремим Додатком, який є невід'ємною частиною цього Договору і набуває чинності з дня його підписання уповноваженими представниками Сторін.

Відповідно до абз. 1, 2 розділу «Строк дії договору» договору цей Договір діє з моменту погодження Сторонами усіх істотних умов Договору та підписання тексту Договору і до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за Договором.

Дія цього Договору припиняється його належним виконанням.

Додатком № 2 до договору є «Протокол погодження договірної ціни» від 24.06.2024, яким сторони погодили вартість послуг за Договором про надання правової допомоги від 21.06.2024.

Договір з додатком підписано сторонами та скріплено печатками сторін.

Суду не подано доказів розірвання договору або визнання його недійсним.

Відповідно до п. 1, п. 1.1 - п. 1.7 Акту приймання-передачі наданих послуг від 14.03.2025 за договором про надання правової допомоги від 21.06.2024 (далі - Акт), Сторони підтверджують, що Бюро надано Клієнту в рамках судової справи № 915/260/24 наступні послуги за Договором про надання правової допомоги від 21.06.2024:

- підготовлено відзив на позовну заяву - 4 500, 00 грн. без ПДВ;

- підготовлено заяву про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції від 05.08.2024 - 1 000, 00 грн. без ПДВ;

- підготовлено клопотання про відкладення розгляду справи від 12.11.2024 - 700, 00 грн. без ПДВ;

- участь в судових засіданнях від 20.12.2024, 28.01.2025 та 12.03.2025 - 10 500, 00 грн. без ПДВ;

- підготовлено письмові пояснення від 24.01.2025 -2 500, 00 грн. без ПДВ;

- підготовка правової позиції, вивчення матеріалів справи, судової практики, збір доказів, витрачено 7 годин 00 хвилин - 7 000, 00 грн.

- гонорар успіху складає 1% від суми 1 871 136, 75 гри - 18 711, 37 грн. без ПДВ.

Відповідно до п. 2 Акту загальна вартість наданих Бюро послуг за Договором склала 44 911, 37 грн. (сорок чотири тисячі дев'ятсот одинадцять грн. 37 коп.) без ПДВ.

Відповідно до п. 3, 4, 5, 6 Акту Клієнт отримав та прийняв надані послуги та підтверджує, що послуги надані належним чином, у повному обсязі та з дотриманням всіх умов Договору. Цей акт є підставою для здійснення взаєморозрахунків за Договором. Сторони підтверджують, що послуги надано у повному обсязі. Сторони підтверджують, що не мають жодних претензій одна до одної.

Акт підписано сторонами та скріплено печатками сторін.

Позивачем також заявлено до відшкодування витрати у розмірі 5 310, 00 грн., що виникли у зв'язку з отриманням Сертифікату ТПП. На підтвердження понесення зазначених витрат позивачем подано суду:

- договір № 141/24 про надання послуг від 30.07.2024, який укладено між ТОВ «ПРОМЕТЕЙ САЙЛОС» (замовник), Запорізькою торгово-промисловою палатою (виконавець) та ТОВ «Прометей Джан» (платник), відповідно до умов якого заявник доручає, а виконавець приймає на себе надання послуг за заявою замовника № 26 від 26.07.2024 (вх. № 322 від 30.07.2024р): розгляд документів на предмет засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), якими унеможливлено виконання зобов'язань за договорами, укладеними між резидентами України, та видачі сертифіката про такі обставини або відмову у такій видачі (п. 1.1 договору);

- платіжну інструкцію № 18014 від 29.07.2024 на суму 5 310, 00 грн., платник ТОВ «Прометей Джан», отримувач Запорізька ТПП, призначення платежу: «за Прометей Сайлос (40155738), зг доручення від 29.07.24 р., Оплата послуг, Заява № 26 ТОВ "ПРОМЕТЕЙ САЙЛОС" вiд 26.07.2024, згiдно рахунку-фактури № юр220 вiд 24.07.2024 у т.ч. ПДВ 20% 885.00 грн.»;

- акт від 02.08.2024 прийому-передачі наданих послуг за договором № 141/24 від 30.07.2024;

- рахунок-фактуру № юр 220 від 24.07.2024 на суму 5 310, 00 грн. з ПДВ;

- сертифікатом № 2300-24-1449 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили).

В судовому засіданні 20.12.2024 представник відповідача подав усну заяву про розподіл судових витрат до судових дебатів у порядку ст. 129 ГПК України, що зафіксовано в протоколі судового засідання від 20.12.2024.

ІV. ДЖЕРЕЛА ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД.

Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).

Відповідно до п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України однією з основних засад господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

Правова позиція викладена в постановах КГС ВС від 30.06.2022 по справі № 904/7347/21; від 21.04.2021 по справі № 906/1179/20; від 19.04.2021 по справі № 21/96(10); від 06.04.2021 у справі № 922/2056/20.

Витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

За змістом ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

В постанові КГС ВС від 06.04.2021 у справі № 922/2056/20 зазначено, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю. Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.

Якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення (постанова палати КЦС ВС від 03.05.2018 року по справі № 372/1010/16-ц).

За висновками об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у постановах від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18, за змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом за умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 ГПК України) (постанова об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.01.2021 по справі № 925/1137/19).

Положеннями процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п. 33, 34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19; постанова КГС ВС від 30.06.2022 по справі № 904/7347/21).

За змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України).

У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (постанови КГС ВС від 21.04.2021 по справі № 906/1179/20, від 21.12.2021 по справі № 927/1202/20, від 06.04.2021 у справі № 922/2056/20).

Правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постановах Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.11.2019 у справі № 902/347/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за обґрунтованим та належно вмотивованим клопотанням іншої сторони (постанова КГС ВС від 06.04.2021 у справі № 922/2056/20).

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (постанови об'єднаної палати КГС ВС від 03.10.2019 у справі № 922/445/19; від 22.11.2019 у справі № 902/347/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19; додаткова постанова КГС ВС від 01.11.2018 у справі № 911/3650/17; постанова КГС ВС від 26.03.2019 у справі № 904/1798/18).

Верховний Суд звертає увагу, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України (п. 6.53 постанови КГС ВС від 06.04.2021 у справі № 922/2056/20).

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (постанови об'єднаної палати КГС ВС від 03.10.2019 у справі № 922/445/19; від 22.11.2019 у справі № 902/347/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19; додаткова постанова КГС ВС від 01.11.2018 у справі № 911/3650/17; постанова КГС ВС від 26.03.2019 у справі № 904/1798/18).

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за статтею 41 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви").

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини (далі-ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див.mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання щодо обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що за наявності угод, які передбачають "гонорар успіху", ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі "Пакдемірлі проти Туреччини" (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала "гонорар успіху" у сумі 6 672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов'язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70- 72); (пункти 5.40, 5.41, 5.42, 5.43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

Не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (п. 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18; постанова КГС ВС від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20; постанова КГС ВС від 30.06.2022 по справі № 904/7347/21).

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;.

Відповідно до ч. 1 ст. 128 ГПК України особа, яка надала доказ на вимогу суду, має право вимагати виплати грошової компенсації своїх витрат, пов'язаних із наданням такого доказу. Розмір грошової компенсації визначає суд на підставі поданих такою особою доказів здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 232 ГПК України судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови; 4) судові накази.

Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 233 ГПК України суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

V. ВИСНОВКИ СУДУ.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України однією з основних засад господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, то суд зазначає наступне.

Позивач просить суд відмовити у стягненні витрат на професійну правничу допомогу адвоката, оскільки разом із відзивом на позовну заяву не подано попереднього орієнтовного розрахунку судових витрат. Так, судом встановлено, що відповідач у відзиві на позовну заяву просить суд "Усі судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покласти на позивача". Разом з тим, за приписами ч. 2 ст. 124 ГПК України у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Тобто, вказаною нормою передбачено право, а не обов'язок відмовити стороні у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу, у випадку ненадання попереднього орієнтовного розрахунку. При цьому, суд зазначає, що однією із засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України), а за приписами ч. 1 ст. 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про необхідність здійснення розподілу витрат на професійну правничу допомогу, понесених відповідачем у даній справі.

Так, відповідачем заявлено до стягнення витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 44 911, 37 грн., що складаються з: підготовка відзиву, підготовка клопотання про відкладення розгляду справи, участь у судових засіданнях від 20.12.2024, 28.01.2025 та 12.03.2025, підготовка письмових пояснень, підготовка правової позиції, вивчення матеріалів справи, судової практики, збір доказів, "гонорар успіху".

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що обґрунтованими та підтвердженими матеріалами справи є витрати відповідача на професійну правничу допомогу в сумі 26 200, 00 грн.

Щодо клопотання позивача про зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, то суд зазначає, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Проте, позивачем не подано суду жодних належних та допустимих доказів у справі в розумінні ст. 76, 77 ГПК України, які б підтверджували наявність правових підстав для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Щодо стягнення з позивача гонорару успіху у розмірі 1 % від суми 1 871 136, 75 грн., що становить 18 711, 37 грн., то суд зазначає, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Виходячи з обставин даної справи, суд дійшов висновку, що вказані витрати не є необхідними, а тому в їх задоволенні судом відмовлено.

Щодо стягнення з позивача витрат на отримання сертифіката Запорізької ТПП у розмірі 5 310, 00 грн., то суд зазначає, що зазначений сертифікат є доказом у розумінні ч. 1 ст. 73 ГПК України та поданий відповідачем в порядку ст. 74, 80, 165 ГПК України з метою доведення обставин, на які відповідач посилався під час розгляду справи.

Вказаний доказ подано відповідачем з власної ініціативи, а не на вимогу суду, відтак у суду відсутні правові підстави для відшкодування компенсації витрат, пов'язаних з наданням такого доказу суду, в порядку ч. 1 ст. 128 ГПК України. В цій частині заяви відповідача судом відмовлено.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що обґрунтованими та підтвердженими матеріалами справи є витрати відповідача на професійну правничу допомогу в сумі 26 200, 00 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України витрати відповідача на професійну правничу допомогу в сумі 26 200, 00 грн. слід відшкодувати відповідачу з позивача, у зв'язку з відмовою в позові. В решті заяви відповідача про відшкодування витрат на правову допомогу та інших судових витрат судом відмовлено.

Відповідно до ч. 5 ст. 244 ГПК України додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

Керуючись ст. 125, 129, 232-233, 238, 240, 241, 244, 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Стягнути з позивача Фермерського господарства "ГЛИНЯНИЙ", вул. Малиновського, буд. 4, селище міського типу Березнегувате, Березнегуватський район, Миколаївська область, 56203 (код ЄДРПОУ 36194488) на користь відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМЕТЕЙ САЙЛОС", вул. Потьомкінська, буд. 114, м. Миколаїв, Миколаївська область, 54001 (код ЄДРПОУ 40155738):

- 26 200, 00 грн. (двадцять шість тисяч двісті грн. 00 коп.) - витрат на професійну (правничу) допомогу.

2. Наказ видати відповідачу після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Повне додаткове рішення складено 10.06.2025

Суддя Е.М. Олейняш