79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"03" червня 2025 р. Справа №914/2579/24
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді О.С. Скрипчук
суддів Н.М. Кравчук О.І. Матущака,
розглянувши у письмовому провадженні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» б/н від 30.12.2024 (вх. № 01-05/3781/24 від 30.12.2024)
на рішення Господарського суду Львівської області від 18.12.2024 (повний текст рішення складено 23.12.2024, м. Львів, суддя З.П. Гоменюк)
у справі № 914/2579/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», м. Київ
до відповідача Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Квартал на Головацького», м. Львів
про стягнення 20 977,86 грн заборгованості за поставлений природний газ у квітні 2024 року,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Квартал на Головацького» про стягнення 20 977,86 грн заборгованості за поставлений природний газ у квітні 2024 року, з яких: 19046,82 грн - основна заборгованість, 143,64 грн - 3% річних, 1241, 57 грн - пеня та 535,85 грн - інфляційні втрати.
В обґрунтуванні заявлених позовних вимог позивач зазначає про те, що між ним та відповідачем укладено типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії», який затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року №2501.
Позивач стверджує, що ним було належним чином виконано у повному обсязі взяті на себе зобов'язання відповідно до договору, у строк та порядок передбачений таким, у період з 16.04.2024 по 23.04.2023 рік.
Однак, Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» вважає, що відповідач у свою чергу належно не виконав свої зобов'язання щодо своєчасності оплати поставленого природнього газу у період з 16.04.2024 по 23.04.2024 об'ємом 0,84435 тис. куб. м. на суму 19046,82 грн, чим порушив умови п. 4.4. договору.
З урахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу відповідача перед ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» за договором, позивачем здійснено нарахування пені за неналежне виконання відповідачем умов договору на суму 1251,57 грн, 3% річних у розмірі 143,64 грн та інфляційні втрати у розмірі 535,83 грн, а разом на суму 20977,86 грн заборгованості, яку позивач просить стягнути з відповідача у судовому порядку.
Господарський суд Львівської області своїм рішенням від 18.12.2024 у справі № 914/2579/24 позов задоволив частково. Стягнув з Об'єднання співвласників багатоповерхового будинку «Квартал на Головацького» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» 6 718,40 основного боргу та 775,80 грн судового збору, а у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог мотивоване тим, що у відповідності до положень частини другої статті 1 Закону України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, ціна на природний газ для побутових споживачів, а також для об'єднань співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельних кооперативів, іншої уповноваженої співвласниками відповідно до законодавства особи, яка шляхом самозабезпечення утримує системи автономного теплопостачання багатоквартирного будинку, що належать співвласникам на праві спільної сумісної власності у багатоквартирному будинку, в їхніх інтересах укладає договір про постачання природного газу для роботи газових котелень (дахових, прибудованих та/або таких, що розташовані на прибудинковій території) для забезпечення потреб співвласників багатоквартирного будинку (крім нежитлових приміщень), виробників теплової енергії - якщо вони використовують природний газ для виробництва теплової енергії для населення та уклали договір з суб'єктом ринку природного газу, на якого відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про ринок природного газу» покладено спеціальні обов'язки, не підлягає збільшенню від ціни, що застосовувалася у відносинах між постачальниками та відповідними споживачами станом на 24.02.2022 року.
Станом на 24.02.2022 для ОСББ «Квартал на Головацького» ціна природного газу за 1000 куб. м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становила 7583,89 грн. Крім того, вартість спожитого природнього газу з березня 2024 по серпень 2024, що охоплює спірний період з 16.04.2024 по 23.04.2024, для побутових споживачів згідно з архівом тарифів постачальника останньої надії становить 7,95689 за 1 м. куб. В зазначену ціну увійшла вартість послуги з транспортування природнього газу та ПДВ. А отже, застосування позивачем для відповідача тарифів для непобутових споживачів у квітні 2024 є безпідставним та таким, що суперечить Закону України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування».
Місцевим судом з матеріалів справи встановлено факт споживання природного газу у квітні 2024 в обсязі 0,84435 тис. куб. м, що сторонами не оспорюється, а тому з урахуванням встановлених обставин та принципу «jura novit curia», місцевий суд вважає, що розрахунок вартості спожитого відповідачем природного газу повинен здійснюватися, виходячи з суми 7956,89 грн, яка була встановлена упродовж спірного періоду з 16.04.2024 по 23.04.2024, що в загальному розмірі становить 6718,40 грн (0,84435 тис. куб. м * 7956,89 грн), з урахуванням вартості послуги транспортування природного газу до внутрішньої точки виходу з ГТС.
Відтак суд першої інстанції дійшов до висновку про наявність у справі достатніх правових підстав для часткового задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 6718,40 грн.
Разом з тим, судом встановлено, що позивачем здійснено нарахування відповідачу до стягнення пеню, 3% річних та інфляційних втрат за період дії воєнного стану, що не узгоджується з положеннями названих нормативно-правових актів.
Тому місцевий суд зазначив, що вимоги позивача про стягнення пені в сумі 1251,57 грн, 3% річних у сумі 143,64 грн, інфляційні втрати у сумі 535,83 грн є неправомірними, порушують права співвласників як побутових споживачів житлово-комунальних послуг, а тому задоволенню не підлягають.
Не погодившись з даним рішенням суду Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» звернулось до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою б/н від 30.12.2024 (вх. № 01-05/3781/24 від 30.12.2024) у якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 18.12.2024 у справі №914/2579/24 у частині відмови у задоволенні позову щодо стягнення 12 328,42 грн основного боргу, три проценти річних у сумі 143,64грн, пені 1 251,57 грн, інфляційні втрати у сумі 535,83 грн. Прийняти нове рішення в цій частині, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» у стягненні яких було відмовлено - задовольнити повністю.
Апелянт вказує, що суд першої інстанції посилається на нерелевантну практику Верховного Суду (постанови від 30.11.2022 №916/3837/21, а також постанову Великої палати Верховного Суд від 02.02.2021 №906/1308/19). Адже дана судова практика не має ніякого відношення до ринку природного газу та його правового регулювання. У даній судовій практиці йде мова про регулювання відносин щодо споживання електричної енергії. Наприклад, абзацу 49 пункту 1.1.2 глави 1.1 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 №312, містить визначення колективних побутових споживачів електричної енергії. В той же час, законодавство, що регулює ринок природного газу, не допускає такого визначення як «колективний споживач», тому що будь-яке споживання газу повинно відбуватися для власних потреб, без посередників.
Крім того, скаржник зазначає ,що суд першої інстанції не врахував, що позивач, як і відповідач, є лише користувачами інформаційної платформи, відомості до якої вносяться оператором ГТС. Якщо відповідач вважав, що внесені до платформи відомості є недостовірними чи містять помилку він не був позбавлений права та можливості звернутись до оператора системи, який наділений відповідними повноваженнями, для уточнення чи виправлення інформації на платформі, подавши для цього відповідний пакет документів. При цьому судом першої інстанції не враховано, що Оператором ГРМ відповідача віднесено до категорії ТКЕ (виробник теплової енергії) і ціна природного газу, що постачається постачальником «останньої надії» для цієї категорії щоденно розраховується за формулою, наведеною в пункті 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника «останньої надії», затвердженого постановою КМУ від 30 вересня 2015 р. № 809 в редакції Постанови КМУ № 1102 незалежно від організаційно-правової форми юридичної особи (аналогічна позиція висловлена у постанові Східного апеляційного господарського суду від 29.10.2024 у справі № 922/673/24, яка залишена без змін Верховним Судом).
Виходячи з викладеного, на переконання апелянта, суд першої інстанції прийняв рішення у супереч практиці ЄСПЛ. Так, у справі «Серявін та інші проти України» ЄСПЛ зазначав: «ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті», а з рішення ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» можна зробити висновок, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції. У даному випадку, суд першої інстанції повністю проігнорував висвітлену позицію позивача у відповіді на відзив, що свідчить про порушення ч. 5 ст. 236 ГПК України. В обґрунтовування своїх дій суд першої інстанції послався на рішення ЄСПЛ «Трофимчук проти України». Проте, навіть у цьому рішенні ЄСПЛ «Трофимчук проти України» вказано, що Суд повинен встановити, чи було провадження в цілому справедливим та чи відповідали Конвенції наслідки оцінки доказів і застосування правових норм (див., наприклад, рішення у справі «Платаку проти Греції» (Platakou v. Greece), заява №38460/97, п. 37, ECHR 2001-I).
Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» подало до суду відзив на апеляційну скаргу.
Відзив на апеляційну скаргу мотивований тим, що апеляційна скарга є необґрунтованою та висновків місцевого господарського суду не спростовує.
За вимогами частини тринадцятої статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до п.10 ч.3 ст.2 ГПК України.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте, розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.
При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, №4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, №№32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07 від 15.03.2012).
Відповідно до п. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (далі позивач, постачальник, постачальник «останньої надії») відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі НКРЕКП) від 04.07.2017 №880 здійснює ліцензійне постачання природнього газу на території України.
За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 №917-р Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Україна» визначено постачальником «останньої надії» на ринку природнього газу.
Факт включення відповідача до реєстру споживачів позивача як постачальника «останньої надії» та віднесення газу, спожитого відповідачем, до портфеля позивача як постачальника «останньої надії» підтверджується листом оператора ГТС від 12.09.2024 №ТОВВИХ-24-14025, інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56XQ00010IBBK00Q, довідкою форми 10, виданою ТОВ «Газопостачальні мережі України», відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача з ЕІС-кодом 56XQ00010IBBK00Q (надається у вигляді принтскрину з особистого кабінету позивача на інформаційній платформі Оператора ГТС).
Згідно з п. 1 розділу VI Правил постачання природнього газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРУКП) № 2496 від 30.09.2015 (далі Правила), договір постачання природнього газу постачальником «останньої надії» укладається у випадках, передбачених пунктом 3 розділу IV, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом публічної оферти постачальника «останньої надії» та її акцептування споживачем через факт споживання природнього газу постачальником «останньої надії» не потребує двостороннього підписання.
Договір постачання природнього газу постачальником «останньої надії» не потребує двостороннього підписання.
Договір постачання природнього газу постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природнього газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» відповідно до Кодексу газотранспортної системи.
Типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» (далі - договір) затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2501.
Згідно з п. 1.1 договору, цей Типовий договір постачання природнього газу постачальником «останньої надії» є публічним і регламентує порядок та умови постачання природнього газу споживачу постачальником «останньої надії» (далі- постачальник).
Відповідно до п. 2.1. договору постачальник зобов'язується постачати природній газ споживачу в необхідних для нього об'ємах (обсягах), а споживач зобов'язується своєчасно сплачувати постачальнику вартість природнього газу в розмірі, строки та порядку, що передбачені цим договором.
Розділ III договору передбачає перелік умов постачання, а саме: пункт 3.1. договору передбачає, що постачання природного газу споживачу здійснюється з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи днем початку постачання в Реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи; у відповідності до п. 3.2. договору, підставами для здійснення постачальником постачання природного газу споживачу визначені положеннями Правил постачання.
Позивач проводить нарахування вартості спожитого Споживачем природного газу виключно на підставі даних Оператора ГРМ про об'єм (обсяг) розподіленого/спожитого Споживачем природного газу, які отримує в процесі доступу до інформаційної платформи оператора ГТС.
Вартість природного газу визначається шляхом множення об'ємів природного газу, на ціну природного газу, визначену відповідно до встановленого тарифу.
З 01.10.2021 ціна природного газу, що постачається постачальником «останньої надії» щоденно розраховується за формулою, наведеною в пункті 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника «останньої надії», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 №809 в редакції Постанови Кабінету Міністрів України №1102.
Постановою КМУ №1102 на період постачання з 1 жовтня по 30 листопада 2021 року встановлено граничний розмір ціни природного газу для Бюджетних організацій, яка не може перевищувати 16,8 гривні за 1 куб. метр з урахуванням податку на додану вартість.
З 01.12.2021 ціна природного газу (з урахуванням ПДВ) відповідно до умов Договору опублікована/оприлюднена на сайті позивача за посиланням https://gas.ua/uk/business/news/pon-archive-price. Ціна природного газу також підтверджується довідкою позивача.
У відповідності до п. 4.3. договору, постачальник зобов'язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу на цим договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо якщо сторонами це окремо обумовлено).
Пунктом 4.4. договору закріплено, що споживач зобов'язаний оплатити рахунок наданий постачальником відповідно до пункту 4.3. цього договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.
Як стверджує позивач, на виконання вказаного пункту ним направлялись на адресу відповідача рахунок на оплату поставленого природного газу №15880 від 10.05.2024 року на суму 19046,82 грн разом з ПДВ (сальдо(борг) на 10.05.2024 становить 413214,16 грн. Однак, відповідачем не здійснено оплату за спожитий газ за квітень 2024 у розмірі 19046,82 грн.
Відповідно до п. 4.5. договору, у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. У разі порушення побутовим споживачем строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.
З 16.04.2024 по 23.04.2024 позивач поставив відповідачу природний газ в об'ємі 0,84435 тис. куб. м на суму 19046,80 грн з ПДВ, а відповідач не здійснив оплату за поставлений газ згідно рахунку на оплату №15880 від 10.05.2024 та не підписав акт приймання-передачі природного газу №8050 від 30.04.2024.
Згідно з п. 8.1. договору, за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством.
04.06.2024 ТОВ «ГК «Нафтогаз України» звернувся до відповідача з вимогою №119/4.1.2-29167-2024 про сплату заборгованості за спожитий газ непобутовим споживачем постачальнику «останньої надії», де просив сплатити 413214,16 грн заборгованості станом на 04.06.2024 терміном до 18.06.2024 року. Докази надіслання містяться у матеріалах справи.
01.07.2024 року відповідач скерував на адресу ТОВ «ГК «Нафтогаз Україна» відповідь на вимогу про сплату заборгованості за спожитий газ від 04.06.2024 №119/4.1.2-29167-2024, де повідомив про те, що вимога ТОВ «ГК «Нафтогаз Україна» є незаконною та суперечить принципам справедливості, добросовісності та розумності. У свою чергу відповідач також акцентував увагу на тому, що ОСББ як споживач визнає обсяги спожитого газу у вересні 2022 року та квітні 2024 року і готове здійснити оплату за спожитий природний газ у випадку, коли позивачем буде здійснено перерахунок вартості даного спожитого газу з розрахунку вартості спожитого газу, як побутовим споживачем, за ціною станом на 24.02.2022 року 7583,89 грн з ПДВ за 1000 куб. м. або ціною не більше ніж 7956,89 грн з ПДВ за 1000 куб. м..
За результатами опрацювання ОСББ «Квартал на Головацького» №73 від 01.07.2024 року, ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» повідомило відповідача листом №119/4.1.3-38708-2024 від 02.08.2024 про наступне. Відтак, з листа позивача вбачається, що позивач наголошує про те, що питання визначення категорії споживача на Інформаційній платформі не належить до компетенції Товариства, а входить до сфери відповідальності Оператора ГРМ, з яким ОСББ «Квартал на Головацького» укладено договір розподілу природного газу. Таким чином, враховуючи викладене, у ТОВ «ГК «Нафтогаз України» відсутні правові підстави для здійснення перерахунку вартості поставленого ОСББ «Квартал на Головацького» природного газу за ціною, передбаченою для побутових споживачів.
У відповідь на адвокатський запит від 09.09.2024 №119/4.2.1-44768-2024 (вх.№ТОВВИХ-24-20465 від 09.09.2024) ТзОВ «Оператор газорозподільної системи України» скерував електронний лист №ТОВВИХ-24-14025 від 12.09.2024 на електронну адресу адвоката Шелест Марини Борисівни щодо надання відповіді, у якому повідомив про те, що в інформаційній платформі споживач з ЕІС-кодом 56ХQ00010IBBK00Q (відповідач) був закріплений за постачальником «останньої надії» ТОВ «ГК «Нафтогаз України» (ЕІС-код 56X930000008780B) та щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56ХQ000010IBBK00Q.
До відзиву на позовну заяву (від 06.11.2024 за вх.№26879/24) відповідач долучив довідку від 05.08.2024 №78, що складена та підписана головою правління ОСББ «Квартал на Головацького» про те, що на балансі відповідача обліковується з 08.09.2009 по теперішній час на рах.02 (активи на відповідальному зберіганні) дахова котельня.
Згідно з відомостями по рахунку 02 (активи на відповідальному зберіганні) за серпень 2024, котельня має залишок по рахунку на кінець зазначеного періоду у розмірі 900000,00 грн.
В інформаційному листі від 05.08.2024 №77 голова правління ОСББ «Квартал на Головацького» повідомило про те, що виробництво теплової енергії для надання послуг з опалення та підігріву гарячої води, з використанням дахової газової котельні, співвласникам багатоквартирного будинку, зокрема, житлових приміщень, які розташовані за адресою м. Львів, вул. Головацького, 23, Головацького, 23Б, Головацького, 23В, Головацького, 23Г, Декарта, 6, здійснює ОСББ «Квартал на Головацького». Згаданим листом відповідач також повідомив про те, що дахова газова котельня розташована у будинку за адресою АДРЕСА_1 та використовується лише для вищезазначених цілей.
Відповідач також не заперечив щодо визначених позивачем обсягів споживання ним природнього газу у квітні 2024, проте, наголосив на тому, що розрахунок такої вартості спожитого газу має бути як побутовим споживачем, за ціною станом на 24.02.2022 року 7583,89 грн з ПДВ за 1000 куб. м. або за ціною не більшою ніж 7956,89 грн з ПДВ за 1000 куб. м. станом на 16.04.2024 по 23.04.2024 (у спірний період).
Таким чином, спір у справі виник внаслідок порушення відповідачем умов Типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», що стосується оплати за природній газ за період з 16.04.2024 по 23.04.2024 рік, так як позивачем було поставлено відповідачу природній газ об'ємом 0,84435 тис. куб .м. на суму 19046,82 грн, а відповідач у свою чергу, не здійснив оплату вартості спожитого газу за умовами вищевказаного договору. Крім основної заборгованості позивач здійснив нарахування відповідачу 3% річних, що складають 143,64 грн, інфляційні втрати у розмірі 535,83 грн та пені у розмірі 1251,57 грн.
Відповідач доказів погашення заборгованості суду не надав.
При винесенні постанови колегія суддів виходила з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини сторін у даній справі стосуються сфери постачання природного газу на підставі Типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», який затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2501.
Відповідно до статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Згідно з частинами 1, 3 ст. 12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.
Постачання природного газу постачальником «останньої надії» здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором. Типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» може містити окремі умови для різних категорій споживачів. При цьому в межах кожної категорії споживачів договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» є публічним.
Права та обов'язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.
Відповідно до пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 30.09.2015 №2496, постачальник «останньої надії», яким є позивач у цій справі, здійснює постачання природного газу споживачам на умовах договору постачання природного газу, який має відповідати Типовому договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», затвердженому постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2501, який є публічним, а його умови - однаковими для всіх споживачів.
Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» укладається у випадках, передбачених пунктом 3 розділу VI, з урахуванням вимог статей 205,633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника останньої надії та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.
Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» не потребує двостороннього підписання.
Відповідно до положень пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС оператори газорозподільних систем, оператор газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) протягом трьох діб зобов'язані надати постачальнику «останньої надії» через інформаційну платформу інформацію щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника останньої надії, за формою оператора газотранспортної системи, погодженою Регулятором.
Відповідно до абзацу 1 пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС з моменту реєстрації споживача за постачальником в інформаційній платформі постачальник набуває статусу діючого постачальника для такого споживача (крім майбутніх періодів постачання, які заброньовані за іншими постачальниками в інформаційній платформі, постачання природного газу постачальником «останньої надії» та випадків, передбачених пунктом 6 цієї глави) та вважається, що з цього моменту зазначений постачальник забронював за собою цього споживача на наступні розрахункові періоди та є відповідальним за обсяги споживання природного газу цим споживачем.
Реєстрація споживача, що не є побутовим (крім споживача, що здійснює виробництво теплової енергії, та оператора газорозподільної системи), здійснюється автоматично в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи за умови відсутності на інформаційній платформі інформації про відключення або ініціювання діючим постачальником відключення його об'єкта у випадку, якщо діючому постачальнику було зупинено дію чи анульовано ліцензію на постачання природного газу (абзац 10 пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС).
Дата початку постачання природного газу споживачу постачальником «останньої надії» визначається в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» на інформаційній платформі (абзац 14 пункту 2 глави 5 Кодексу ГТС).
Факт включення відповідача до реєстру споживачів постачальника «останньої надії» та віднесення газу, спожитого відповідачем, до портфеля постачальника «останньої надії» з наведених підстав підтверджується листом оператора ГТС від 12.09.2024 №ТОВВИХ-24-14025 та інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56XQ00010IBBK00Q, інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» від оператора ГРМ (Форма №10) та відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача з ЕІС-кодом 56XQ00010IBBK00Q (надається у вигляді принтскрину з особистого кабінету позивача на інформаційній платформі Оператора ГТС).
З матеріалів справи встановлено, що у спірний період з 16.04.2024 до 23.04.2024 відповідач був зареєстрований у Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії», а використаний ним обсяг природного газу у зазначений період був внесений до позивача, який є постачальником «останньої надії».
Так, у квітні 2024 позивачем був поставлений відповідачу природний газ у загальному обсязі 0,84435 тис. м. куб.. У свою чергу, відповідачем, як споживачем, визнано обсяги спожитого природнього газу з 16.04.2024 по 23.04.2024 року.
У відповідності до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Однак відповідач у порушення вказаних норм законодавства та умов договору вартість спожитого природного газу у квітні 2024 на суму 19046,82 грн не сплатив.
Заперечуючи проти позову, відповідач зазначає, що позивачем неправомірно розрахована вартість спожитого ОСББ «Квартал на Головацького» природного газу за тарифами для непобутових споживачів, а з огляду на приписи Закону України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» застосуванню підлягає тариф для побутових споживачів станом з 16.04.2024 по 23.04.2024 у розмірі 7,95689 за 1 м. куб. (з урахуванням ПДВ та тарифу на послуги з транспортування).
Так, відповідач є об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Квартал на Головацького». Основний вид діяльності відповідача згідно з видами економічної діяльності комплексне обслуговування об'єктів, №81.10.
На балансі ОСББ «Квартал на Головацького» обліковується дахова котельня Теплопостачання (опалення, підігрів гарячої води) здійснюється за допомогою дахової котельні, яка за рахунок спалення палива (природнього газу) здійснює/ виробляє теплопостачання (опалення, підігрів гарячої води) учасникам об'єднання.
Виробництво теплової енергії здійснюється для надання послуг з опалення та підігріву гарячої води, з використанням дахової газової котельні, співвласникам багатоквартирного будинку, житлових приміщень які розташовані за адресою: м. Львів, вул. Головацького, 23, Головацького, 23Б, Головацького,23В, Головацького,23Г, Декарта,6, здійснює ОСББ «Квартал на Головацького».
Дахова газова котельна розташована у будинку за адресою АДРЕСА_1 та використовується для вищезазначених цілей. Відповідно отриманий природній газ використовувався для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води (підігрів гарячої води) населенню (власникам квартир членів об'єднання), теплова енергія виробляється за допомогою котельні.
Згідно з п. 1. ч 1. ст. 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об'єктами нерухомого майна.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» об'єднання співвласників багатоквартирного будинку - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.
Згідно з ст. 4 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.
Статтею 22 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» передбачено, що для забезпечення утримання та експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку, включаючи поточний ремонт, утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, водопостачання та водовідведення, теплопостачання і опалення, отримання послуги з управління побутовими відходами, об'єднання за рішенням загальних зборів має право виступати колективним споживачем (замовником) усіх або частини житлово-комунальних послуг.
Абзацом 7 ст. 22 Закону України ««Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» передбачено, що об'єднання оплачує холодну та гарячу воду, теплову та електричну енергію, природний газ, комунальні послуги за цінами (тарифами), встановленими для населення, крім частини таких послуг, що оплачуються власниками нежитлових приміщень. Вказана норма прямо регламентує застосування до ОСББ тарифу за природний газ як для населення (побутового споживача). При цьому, Закон має вищу юридичну силу по відношенню до підзаконних нормативних актів.
Згідно зі статтею 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», до житлово-комунальних послуг належать, зокрема, комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Згідно із частиною другою статті 382 Цивільного кодексу України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.
Аналогічно унормовано поняття спільного майна багатоквартирного будинку частиною першою статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».
Частиною першою статті 385 Цивільного кодексу України передбачено, що власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків).
Статтею 1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» визначено, що об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об'єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.
Статтями 4 та 6 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» передбачено, що об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Об'єднання створюється як непідприємницьке товариство для здійснення функцій, визначених законом. Основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання. Об'єднання є юридичною особою, що створюється відповідно до закону. Об'єднання є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між співвласниками. Об'єднання може бути створено лише власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (багатоквартирних будинках).
Відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», співвласники зобов'язані разом з іншим забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна.
Згідно із статтею 12 вказаного Закону, витрати на управління багатоквартирним будинком включають, зокрема, витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна.
У постанові Верховного Суду від 30.11.2022 у справі №916/3837/21 зазначено, що ОСББ не є фізичною особою чи фізичною особою - підприємцем, а як юридична особа ОСББ не має свого власного споживання. ОСББ, згідно норм чинного законодавства, сприяє отриманню співвласниками багатоквартирного будинку комунальних послуг, зокрема, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення.
ОСББ має особливий статус, відмінний від інших юридичних осіб, оскільки створюється та функціонує як непідприємницьке товариство згідно окремого спеціалізованого Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», має статус неприбутковості, та не є суб'єктом господарювання, не використовує воду та теплову енергію для власних потреб.
Отже, виходячи з визначених термінів, об'єднання співвласників багатоквартирного будинку є колективним споживачем, тобто юридичною особою, що об'єднує споживачів власників жилих та нежилих приміщень у будинку.
При цьому, суд зазначає, що у відповідності до положень частини другої статті 1 Закону України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, ціна на природний газ для побутових споживачів, а також для об'єднань співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельних кооперативів, іншої уповноваженої співвласниками відповідно до законодавства особи, яка шляхом самозабезпечення утримує системи автономного теплопостачання багатоквартирного будинку, що належать співвласникам на праві спільної сумісної власності у багатоквартирному будинку, в їхніх інтересах укладає договір про постачання природного газу для роботи газових котелень (дахових, прибудованих та/або таких, що розташовані на прибудинковій території) для забезпечення потреб співвласників багатоквартирного будинку (крім нежитлових приміщень), виробників теплової енергії - якщо вони використовують природний газ для виробництва теплової енергії для населення та уклали договір з суб'єктом ринку природного газу, на якого відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про ринок природного газу» покладено спеціальні обов'язки, не підлягає збільшенню від ціни, що застосовувалася у відносинах між постачальниками та відповідними споживачами станом на 24.02.2022 року.
Тобто, наведеними положеннями законодавець ввів мораторій протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, на підвищення цін (тарифів) на ринку природного газу, в т.ч. для об'єднань співвласників багатоквартирних будинків, навіть за умови включення останнього до Реєстру споживачів постачальника «останньої надії».
З урахуванням наведеного, колегія судів критично оцінює доводи апеляційної скарги про те, що власниками квартир та приміщень у будинку є не тільки фізичні особи, але й юридичні особи, а тому застосування ціни побутових споживачів буде суперечити законодавству, яке регулює відносини ринку природного газу.
Окрім того, Рішенням Господарського суду Львівської області від 19.09.2024 у справі №914/1877/24, яке залишено без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 20.11.2024, встановлено: «В даному випадку станом на 24.02.2022 для ОСББ Квартал на Головацького» ціна природного газу за 1000 куб. м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становила 7.583,89 грн. А отже, застосування позивачем для відповідача тарифів для непобутових споживачів у вересні 2022 є безпідставним та таким, що суперечить Закону України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування». Як було встановлено судом, факт споживання природного газу у вересні 2022 в обсязі 3677,71 тис. куб. м сторонами не оспорюється, а тому з урахуванням встановлених обставин та принципу «jura novit curia», суд вважає, що розрахунок вартості спожитого відповідачем природного газу повинен здійснюватися, виходячи з суми 7.583,89 грн, яка була встановлена станом на 24.02.2022, що в загальному розмірі становить 29263,13 грн (3677,71 тис. куб. м х 7.583,89 грн), з урахуванням вартості послуги транспортування природного газу до внутрішньої точки виходу з ГТС.».
Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Місцевий суд дійшов правомірного висновку про те, що станом на 24.02.2022 для ОСББ «Квартал на Головацького» ціна природного газу за 1000 куб. м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становила 7583,89 грн. Крім того, вартість спожитого природнього газу з березня 2024 по серпень 2024, що охоплює спірний період з 16.04.2024 по 23.04.2024, для побутових споживачів згідно з архівом тарифів постачальника останньої надії становить 7,95689 за 1 м. куб. В зазначену ціну увійшла вартість послуги з транспортування природнього газу та ПДВ. А отже, застосування позивачем для відповідача тарифів для непобутових споживачів у квітні 2024 є безпідставним та таким, що суперечить Закону України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування».
Доводи апеляційної скарги про те, що якщо відповідач вважав, що внесені до платформи відомості є недостовірними чи містять помилку він не був позбавлений права та можливості звернутись до оператора системи, оцінюються колегією суддів критично, оскільки вказане не є предметом доказування в даній справі, разом з тим, з матеріалів справи встановлено, що відповідач отримавши вимогу позивача про сплату заборгованості, надав позивачу відповідь, в якій зазначив про те, що ОСББ як споживач визнає обсяги спожитого газу у вересні 2022 року та квітні 2024 року і готове здійснити оплату за спожитий природний газ у випадку, коли позивачем буде здійснено перерахунок вартості даного спожитого газу з розрахунку вартості спожитого газу, як побутовим споживачем, за ціною станом на 24.02.2022 року 7583,89 грн з ПДВ за 1000 куб. м. або ціною не більше ніж 7956,89 грн з ПДВ за 1000 куб. м.
У відповідності до пункту 3 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Крім суми боргу позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 1251,57 грн, 3% річних у сумі 143,64 грн, інфляційні втрати у сумі 535,83 грн.
За приписами частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до частини третьої статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пеня за порушення строку виконання зобов'язання встановлена пунктом 4.5. договору, яким визначено, що у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. У разі порушення побутовим споживачем строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.
Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відносини, виникають у процесі надання послуг з управління багатоквартирним будинком, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
Згідно зі статтею 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуга з управління багатоквартирним будинком - результат господарської діяльності суб'єктів господарювання, спрямованої на забезпечення належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та його прибудинкової території відповідно до умов договору, а управитель багатоквартирного будинку - фізична особа - підприємець або юридична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб. Споживачами такої послуги може бути індивідуальний споживач (фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги), або колективний споживач - юридична особа, що об'єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої палати Верховного Суду від 02.02.2021 у справі №906/1308/19.
Як було встановлено судом об'єднання співвласників багатоквартирного будинку є колективним споживачем тобто юридичною особою, що об'єднує споживачів власників жилих та нежилих приміщень у будинку. А отже, відповідач ОСББ «Квартал на Головацького» є споживачем комунальної послуги.
Відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022 (Указ затверджено Законом України №2102-ІХ від 24.02.2022) введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. Строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався та триває на момент прийняття судом рішення у цій справі.
Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» визначено, що в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги; припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх не оплати або оплати не в повному обсязі.
Таким чином, беручи до уваги наведене, слід зазначити, що встановлена Кабінетом Міністрів України заборона нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги, поширюється на об'єднання співвласників багатоквартирного будинку як юридичну особу, що створена та діє виключно в інтересах фізичних осіб - власників квартир та приміщень у житловому будинку.
Судом встановлено, що позивачем здійснено нарахування відповідачу до стягнення пеню, 3% річних та інфляційних втрат за період дії воєнного стану, що не узгоджується з положеннями названих нормативно-правових актів.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції вказує, що вимоги позивача про стягнення пені в сумі 1251,57 грн, 3% річних у сумі 143,64 грн, інфляційні втрати у сумі 535,83 грн є неправомірними, порушують права співвласників як побутових споживачів житлово-комунальних послуг, а тому задоволенню не підлягають.
Підсумовуючи все вищевказане, колегія суддів зазначає, що доводи скаржника не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги. Ці доводи не спростовують фактів, покладених в основу рішення Господарського суду Львівської області від 18.12.2024 у справі №914/2579/24.
За приписами частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч.ч. 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов'язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
З огляду на вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Судові витрати
З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 86, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -
1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» б/н від 30.12.2024 (вх. № 01-05/3781/24 від 30.12.2024) залишити без задоволення.
2.Рішення Господарського суду Львівської області від 18.12.2024 у справі №914/2579/24 залишити без змін.
3. Судовий збір сплачений за апеляційну скаргу покласти на апелянта.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Строки та порядок оскарження постанов апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.
Головуючий суддя О.С. Скрипчук
Суддя Н.М. Кравчук
Суддя О.І. Матущак