печерський районний суд міста києва
Справа № 757/25215/25-к
30 травня 2025 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора: ОСОБА_3 , слідчого: ОСОБА_4 , захисників: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , підозрюваного: ОСОБА_9 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого першого відділу Управління з досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених працівниками правоохоронних органів та суддями, катувань, інших видів неналежного поводження з особами, Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_4 про продовження строку тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , -
30.05.2025 старший слідчий першого відділу Управління з досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених працівниками правоохоронних органів та суддями, катувань, інших видів неналежного поводження з особами, Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_4 за погодженням із прокурором першого відділу другого управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_10 , звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про продовження строку тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Слідчий вказує, що Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №62023100120000684 від 09.09.2023 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 189, ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 146, ч. 1 ст. 111-2, ч. 3 ст. 209, ст. 368-5, та за підозрою ОСОБА_9 за ч. 1 ст. 255 КК України (участь у злочинній організації та участь у злочинах, вчинюваних такою організацією), ч. 2 ст. 368 (у редакції Закону від 05.04.2001 №2341-III) КК України (одержання в будь-якому вигляді хабара за виконання в інтересах того, хто дає хабара, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням службового становища, службовою особою, яка займає відповідальне становище).
Мотивуючи подане клопотання слідчий зазначає, що досудове розслідування неможливо закінчити до закінчення дії попередньої ухвали суду, тобто до 02.06.2025, внаслідок виняткової складності провадження та необхідності завершення проведення розпочатих слідчих (розшукових) і процесуальних дій.
Зазначає, що ризики, передбачені п.п. 1 - 5 ст. 177 КПК України та встановлені у ході досудового розслідування, що виправдовують обраний запобіжний захід відносно ОСОБА_9 , не зменшилися та продовжують існувати, оскільки отримані в ході досудового розслідування докази підтверджують винуватість ОСОБА_9 у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень, у зв'язку із чим останній, розуміючи невідворотність та тяжкість покарання, яке йому загрожує, може здійснити дії, передбачені п.п. 1 - 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, перешкодити кримінальному провадженню іншим чином, або вчинити інше кримінальне правопорушення.
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, просив його задовольнити з мотивів викладених у клопотанні.
Підозрюваний та його захисники в судовому засіданні заперечували щодо задоволення клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави та просили відмовити у його задоволенні, вказуючи на порушення правил підсудності, пропуск строку на подання клопотання, необґрунтованість підозри, сплив строків давності для притягнення до кримінальної відповідальності, недоведеність існування ризиків.
Вивчивши клопотання, заслухавши пояснення учасників провадження, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, дійшов наступного висновку.
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Судовим розглядом встановлено, що Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №62023100120000684 від 09.09.2023 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 189, ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 146, ч. 1 ст. 111-2, ч. 3 ст. 209, ст. 368-5, та за підозрою ОСОБА_9 за ч. 1 ст. 255 КК України (участь у злочинній організації та участь у злочинах, вчинюваних такою організацією), ч. 2 ст. 368 (у редакції Закону від 05.04.2001 №2341-III) КК України (одержання в будь-якому вигляді хабара за виконання в інтересах того, хто дає хабара, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням службового становища, службовою особою, яка займає відповідальне становище).
Ухвалою слідчого судді Печерського суду міста Києва від 03.12.2024 у справі №757/56984/24-к до підозрюваного ОСОБА_9 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення застави строком до 30.01.2025.
Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 13.01.2025 у справі № 757/58526/24-к вказану ухвалу скасовано, постановлено нову, якою до підозрюваного ОСОБА_9 застосовано запобіжний захід у вигляд тримання під вартою строком до 30.01.2025, визначивши йому альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 80 000 000 грн.
Згідно з ухвалою від 13.01.2025 у справі №757/58526/24-к колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку про наявність ризиків можливого переховування від органів досудового розслідування та суду; незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних; знищення, схову або спотворення будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення та ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, тобто ризиків, передбачених п.п. 1 - 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Постановою заступника Генерального прокурора від 23.01.2025 строк досудового розслідування у кримінальному провадженні продовжено до трьох місяців, тобто до 02.03.2025.
Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 28.01.2025 у справі № 991/636/25, залишеною без змін ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 19.02.2025 у справі № 991/636/25, підозрюваному ОСОБА_9 продовжено строк тримання під вартою до 03.03.2025 з визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави в розмірі 50 000 000 грн.
Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 26.02.2025 у справі № 991/1666/25 клопотання слідчого про продовження строків досудового розслідування задоволено частково, строк досудового розслідування у кримінальному провадженні продовжено до шести місяців.
Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 27.02.2025 у справі № 991/1680/25, залишеною без змін ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 24.03.2025 у справі № 991/1680/25, підозрюваному ОСОБА_9 продовжено строк тримання під вартою до 27.04.2025 з визначенням застави в розмірі 10 000 000 грн.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 24.04.2025 у справі № 757/18910/25-к, залишеною без змін ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 09.05.2025 у справі № 757/18910/25-к, підозрюваному ОСОБА_9 продовжено строк тримання під вартою до 02.06.2025 із визначенням застави в розмірі 10 000 000 гривень.
Під час вирішення питань про продовження строку тримання під вартою за попередніми клопотаннями слідчий суддя Вищого антикорупційного суду, з яким погодилася колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, дійшов висновку про доведеність існування трьох ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, вказавши на недоведеність існування ризиків знищення, приховання або спотворення речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень, а також вчинення іншого кримінального правопорушення.
Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 28.05.2025 у справі № 991/4765/25 клопотання слідчого про продовження строків досудового розслідування задоволено частково, строк досудового розслідування у кримінальному провадженні продовжено до дев'яти місяців, тобто до 03.09.2025.
Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 29.05.2025 у справі № 991/4887/25 вирішено повернути слідчому Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_4 клопотання від 27.05.2025 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №62023100120000684 від 09.09.2023.
Відповідно до ч. 5 ст. 34 КПК України спори про підсудність між судами не допускаються.
Станом на момент розгляду цього клопотання вказана ухвала від 29.05.2025 у справі № 991/4887/25 не скасована, а тому з метою уникнення спору про підсудність слідчий суддя дійшов висновку про можливість розгляду по суті клопотання про продовження строку тримання під вартою.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 23 листопада 2017 року №1-р/2017, право на свободу та особисту недоторканність, як і будь-яке інше право, потребує захисту від свавільного обмеження, для чого вимагається періодичний судовий контроль за обмеженням чи позбавленням свободи та особистої недоторканності, що має здійснюватися у визначені законом часові інтервали (п. 2.1. мотивувальної частини). Отже, обґрунтованість застосування запобіжних заходів, пов'язаних з обмеженням права особи на свободу та особисту недоторканність, зокрема домашнього арешту та тримання під вартою, має піддаватися судовому контролю через певні проміжки часу, періодично об'єктивним та неупередженим судом на предмет перевірки наявності чи відсутності ризиків, за яких вказані запобіжні заходи застосовуються, у тому числі при закінченні досудового розслідування, коли деякі ризики вже можуть зникнути (п. 3 мотивувальної частини).
При цьому, слідчим суддею враховано висновки Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду в ухвалі від 09.05.2025 у справі № 757/18910/25-к, якою залишено без змін ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 24.04.2025 у справі №757/18910/25-к, постановлену за результатом розгляду попереднього клопотання про продовження строку тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_9 , та в якій зазначено, що доводи апеляційної скарги про те, що судовий контроль у даному кримінальному провадженні, у тому числі, розгляд клопотання про продовження запобіжного заходу мав здійснювати слідчий суддя Вищого антикорупційного суду, є переконливими. Однак порушення правил здійснення судового контролю за досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні не є достатньою підставою для зміни запобіжного заходу, відмови у його застосуванні чи продовженні строку дії, враховуючи обставини, за яких це відбулося та вимоги ч. 5 ст. 34 КПК України.
З урахуванням вказаного, усунення слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, зокрема за дотриманням права підозрюваного ОСОБА_9 на свободу і особисту недоторканість, суперечитиме завданням кримінального провадження та допустить існування спору про підсудність всупереч імперативним вимогам ч. 5 ст. 34 КПК України.
Згідно ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Відповідно до ч. 3 ст. 199 КПК України при продовженні строку тримання під вартою слідчий суддя, окрім іншого, враховує наявність обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також наявність обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
У відповідності до положень ст. ст. 197, 199 КПК України за відсутності підстав для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на непов'язаний з ізоляцією від суспільства, строк тримання підозрюваного під вартою може бути продовжено у разі неможливості закінчення досудового розслідування в частині доведеного обвинувачення у строки, встановлені ст. 219 КПК України.
Згідно ст. 8 КПК України, кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Приймаючи дане судове рішення, слідчий суддя виходить з того, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження.
При цьому, слідчим суддею враховано мотиви прийняття постанови заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_11 від 14.02.2025 про скасування постанови про визначення підслідності кримінальних правопорушень, зокрема, що всі можливі для встановлення факту передачі хабаря слідчій дії проведені в ході розслідування кримінального провадження, а отримання додаткових доказів видається малоймовірним; 15-річний строк притягнення ОСОБА_9 до кримінальної відповідальності за злочин, вчинений у 2008 році, сплив 21.10.2023; оцінкою зібраних досудовим розслідуванням доказів не підтверджується факт умисного вчинення інкримінованого ОСОБА_9 корупційного злочину.
При вирішенні питання про продовження строку застосування запобіжного заходу судовий контроль розповсюджується на кримінальні провадження, у яких особі повідомлено про підозру, та виключно в межах пред'явленої підозри. За таких обставин слідчим суддею не приймаються до уваги посилання органу досудового розслідування на те, що в ході досудового розслідування перевіряються обставини щодо можливого вчинення ОСОБА_9 інших кримінальних правопорушень, а також відповідні докази, на які слідчий посилається як на підтвердження ймовірної причетності ОСОБА_9 до вчинення інших кримінально караних діянь. Здійснення фактового досудового розслідування за межами пред'явленої підозри у відповідності до вимог кримінального процесуального закону не може виправдовувати застосування будь-якого запобіжного заходу.
Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочинну діяльність.
У відповідності до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, зобов'язаний в сукупності оцінити вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Вирішуючи питання про застосування підозрюваному запобіжного заходу, суддя враховує не тільки положення, які передбачені КПК, а й вимоги пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення.
Враховуючи, що відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), слідчий суддя приймає до уваги, що згідно рішення ЄСПЛ у справі Клоот проти Бельгії (Cloot v. Belgium, § 40) серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших порушень. Однак необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід необхідний в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бойченко проти Молдови" №41088/05, рішення від 11 липня 2006 року - "одне тільки посилання судів на відповідну норму закону без вказівки підстав з яких вони вважають обґрунтованими твердження про те, що ніби заявник може перешкоджати провадженню в справі, переховуватися від правосуддя або скоювати нові злочини, не є достатнім для ухвалення рішення про обрання запобіжного заходу".
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у Листі від 04 квітня 2013 року №511-550/0/4-13 "Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України" наголосив на тому, що вирішуючи питання про застосування, продовження, зміну або скасування запобіжного заходу при розгляді відповідних клопотань, слідчий суддя, суд щоразу зобов'язаний:
- здійснювати повноваження із судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування і судового розгляду, діяти відповідно до вимог кримінального процесуального закону;
- пам'ятати, що критерії для обрання того чи іншого запобіжного заходу передбачені у ч. 1 ст. 194 КПК, а тому слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу, якщо за результатами розгляду клопотання встановить:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні;
- перевіряти наявність підстав і мети застосування запобіжного заходу у кримінальному провадженні, встановлювати обґрунтованість таких підстав з огляду на фактичні дані, установлені конкретні обставини кримінального провадження;
- враховувати, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).
- зважати, що тримання під вартою є винятковим видом запобіжного заходу та застосовується лише у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе відвернути ризики, зазначені у ст. 177 КПК.
При розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі "Харченко проти України"). При цьому, ЄСПЛ вказав на порушення пункту 3 статті 5 Конвенції національними судами України, які часто обґрунтовують продовження строку тримання під вартою однаковими підставами протягом всього періоду ув'язнення, та зазначив, що суди зобов'язані обґрунтовувати свої рішення про продовження строку тримання під вартою іншими підставами, які мають бути чітко вказані (пункт 99).
Слідчий у клопотанні посилається на існування всіх п'яти ризиків, передбачених п.п. 1 - 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Слідчий суддя погоджується з висновками, сформульованими за результатом розгляду попередніх клопотань про продовження строку тримання під вартою, про недоведеність існування ризику знищення, приховання або спотворення речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінальних правопорушення, а також ризику вчинення іншого кримінального правопорушення.
Дійсно, з часу початку розслідування кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 368 КК України, пройшов значний період часу, протягом більшої частини якого ОСОБА_9 перебував під вартою. Упродовж цього часу, за умов ефективного досудового розслідування, сторона обвинувачення мала б з'ясувати та навести у клопотанні більш конкретні відомості щодо того, які саме із речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 368 КК України, можуть бути знищені, приховані або спотворені підозрюваним. Втім, вказані відомості у клопотанні не наведені.
Так само не знаходить підтвердження матеріалами клопотання існування ризику вчинення іншого кримінального правопорушення, адже наведені у клопотанні з цього приводу доводи не є вагомими та не вказують на можливість вчинення ОСОБА_9 відповідних дій, спрямованих на вчинення іншого кримінального правопорушення.
Крім того, за висновоком слідчого судді на даному етапі досудового розслідування не є доведеним продовження існування ризику переховування ОСОБА_9 від органу досудового розслідування та/або суду.
Слідчим суддею враховано, що ОСОБА_9 з моменту затримання 02.12.2024 безперервно перебуває під вартою, а відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Ноймайстер проти Австрії» (Neumeister v. Austria), ризик втечі неминуче зменшується з плином часу, проведеного в ув'язненні (див. §10).
На відсутність ризику переховування від органу досудового розслідування та/або суду також вказують дані про особу підозрюваного ОСОБА_9 , який раніше не судимий, займався волонтерською діяльністю для забезпечення потреб Збройних Сил України, дані про перетин ним державного кордону після початку досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні, згідно з якими, маючи численні нагоди втечі з метою ухилення від кримінального переслідування, ОСОБА_9 ними не скористався, кожного разу повертаючись на територію України, а також попередня процесуальна поведінка ОСОБА_9 .
Що стосується ризиків незаконно впливати на свідка, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, передбачених п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, за висновком слідчого судді вказані ризики хоча й продовжують існувати, але істотно зменшилися з плином часу, протягом якого здійснюється досудове розслідування.
За викладених обставин, враховуючи, що досудове розслідування здійснюється на протязі тривалого часу, вбачається, що клопотання не містить переконливого обґрунтування припущень слідчого про наявність у підозрюваного ОСОБА_9 наміру перешкоджати ходу досудового розслідування у такий спосіб, що застосування більш м'якого запобіжного заходу буде недостатнім для запобігання ризикам, передбаченими п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а відтак запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є непропорційним легітимній меті, яка ставиться до застосування запобіжних заходів.
За вказаних обставин, проаналізувавши всі надані сторонами докази та дані про особу підозрюваного, слідчий суддя не знаходить підстав для задоволення клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Разом з цим, зважаючи на необхідність дотримання цілей кримінального провадження, принципів публічності, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, слідчий суддя, з метою забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_9 покладених на нього процесуальних обов'язків, у зв'язку з тим, що в ході розгляду клопотання частково доведено існування ризиків, передбачених п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, актуальність яких хоча й значно зменшилася порівняно з початковими стадіями досудового розслідування, але продовжує існувати на даний час, приходить до висновку про наявність підстав для застосування до підозрюваної найменш суворого запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання строком до 30 липня 2025 року в межах строків досудового розслідування, з покладенням на підозрюваного обов'язків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 8, 9 ч. 5 ст. 194 КПК України.
Таким чином, враховуючи дані, що характеризують особу підозрюваного, недоведеність існування ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та істотне зменшення ризиків, передбачених п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а також недоведеність органом досудового розслідування, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не здатний запобігти вказаним зменшеним ризикам, слідчий суддя вважає, що необхідно відмовити в застосуванні щодо ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосувати щодо нього найменш обтяжливий запобіжний захід, а саме: особисте зобов'язання з покладенням окремих обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Такий запобіжний захід є співмірним з існуючими зменшеним ризиками, передбаченим п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, відповідає особі підозрюваного та може забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов'язків.
Питання доведеності вини підозрюваного у скоєнні інкримінованих криміналних правопорушень і правильності кваліфікації його дій, з чим сторона захисту не погоджується, слідчим суддею під час розгляду зазначеного клопотання не вирішувалися, оскільки це є предметом судового розгляду справи по суті.
Керуючись ст. 29 Конституції України, ст. ст. 176, 177, 178, 181, 183, 184, 193, 194, 196, 202, 205, 309, 532, 534 КПК України, слідчий суддя,-
У задоволенні клопотання старшого слідчого першого відділу Управління з досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених працівниками правоохоронних органів та суддями, катувань, інших видів неналежного поводження з особами, Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_4 про продовження строку тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - відмовити.
Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , уродженця м. Донецьк, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, строком до 30 липня 2025 року в межах строку досудового розслідування.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов'язки, зокрема:
- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді за кожною вимогою;
- не відлучатися за межі м. Києва та Київської обл., без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд із України і в'їзд в Україну;
- носити електронний засіб контролю.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_9 , що в разі невиконання покладених на нього обов'язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід, а також накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Звільнити підозрюваного ОСОБА_9 , з-під варти в залі суду.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Слідчий суддя ОСОБА_1