печерський районний суд міста києва
Справа № 757/60738/19-ц
"09" червня 2025 р. Печерський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Ільєвої Т.Г.,
при секретарі судових засідань - Кошелюк Д.О.
за участю:
представника позивача - Лебеденка М.Б.
представника відповідача Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України - Тюріної Л.А.
представника відповідача ОСОБА_1 - Дігтяря О.В.
представника відповідача Державної організації «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» - Поліщука Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Дігтяря Олега Валерійовича про закриття провадження у справі №757/60738/19-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, Державної організації «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій», третя особа: Державне підприємство «Український інститут інтелектуальної власності» про визнання незаконним, скасування рішення про реєстрацію та зобов'язання вчинити дії, -
В провадженні судді Печерського районного суду м. Києва Ільєвої Т.Г. перебуває справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, Державної організації «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій», третя особа: Державне підприємство «Український інститут інтелектуальної власності» про визнання незаконним, скасування рішення про реєстрацію та зобов'язання вчинити дії.
В рамках розгляду справи представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Дігтярем О.В. було подано клопотання про закриття провадження провадження у справі.
Так, в обґрунтування клопотання представник зазначив, що позов ОСОБА_2 поданий в зв'язку з порушенням прав інтелектуальної власності на знак для товарів і послуг, сторонами якого є фізичні особи - підприємці ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, Державна організація «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій», третя особа: Державне підприємство «Український інститут інтелектуальної власності», а тому даний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, так як має розглядатись в порядку господарського судочинства.
Представник відповідача ОСОБА_1 - Дігтяр О.В. в судовому засіданні підтримав заявлене клопотання та просив його задовольнити.
Представник позивача в судовому засіданні заперечував щодо задоволення клопотання, оскільки у даній справі немає елементів пов'язаних з господарською діяльністю, оскільки спір стосується фізичної особи.
Представника відповідача Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України - Тюріна Л.А. в судовому засіданні заперечувала щодо задоволення клопотання.
Представник відповідача Державної організації «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» в судовому засіданні заперечував щодо задоволення клопотання, оскільки суб'єктивний склад сторін визначає позивач та заявка була подана саме фізичною особою.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
З врахуванням зазначеного, суд вивчивши клопотання, матеріали справи та заслухавши думку учасників процесу, прийшов до наступних висновків.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка з огляду на приписи частини першої статті 9 Конституції України, статті 10 ЦК України є частиною національного законодавства, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Проте, разом із предметним критерієм для визначення юрисдикції має враховуватися також суб'єктний критерій.
Згідно із частиною другою статті 4 ГПК України, юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
За змістом частин першої, другої та третьої статті 3 ГК України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва-підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність). Діяльність негосподарюючих суб'єктів, спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участі або без участі суб'єктів господарювання, є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючих суб'єктів.
При вирішенні питання про те, чи можна вважати правовідносини і відповідний спір - господарськими, слід керуватися ознаками, наведеними у статті 3 ГК України. Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, урегульованих Цивільним кодексом України, ГК України, іншими актами господарського й цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
У постанові від 04 грудня 2019 року в справі № 917/1739/17 (провадження№ 12-161гс19) Великої Палати Верховного Суду вказала, що "предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу".
Відповідно до ч. 1 ст. 418 ЦК України, право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом.
За статтею 422 Цивільного кодексу України право інтелектуальної власності виникає (набувається) з підстав, встановлених цим Кодексом, іншим законом чи договором.
У відповідності до статті 494 Цивільного кодексу України, набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом. Умови та порядок видачі свідоцтва встановлюються законом. Обсяг правової охорони торговельної марки визначається наведеними у свідоцтві її зображенням та переліком товарів і послуг, якщо інше не встановлено законом. Набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку, яка має міжнародну реєстрацію або визнана в установленому законом порядку добре відомою, не вимагає засвідчення свідоцтвом.
Матеріальна норма ч. 4 ст. 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів та послуг» поділяє торгові знаки (марки, позначення) на два види: 1) торгові знаки, зображення яких наноситься безпосередньо на товари; 2) торгові знаки, зображення яких не наносяться на товари, а наносяться на етикетки, коробки та упаковки товарів.
Так, вбачається, що позивач просить суд скасувати рішення Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України №100654/3М/19 від 24.09.2019 за заявкою №m201903451 від 15.02.2019 р. на реєстрацію позначення « ІНФОРМАЦІЯ_1 » в якості знаку для товарів і послуг, поданою ОСОБА_1 та зобов'язати Державне підприємство Український інститут інтелектуальної власності відхилити реєстрацію заявки №m201903451 від 15.02.2019 р. на реєстрацію позначення « ІНФОРМАЦІЯ_1 » в якості знаку для товарів і послуг, поданою ОСОБА_1 .
З врахуванням зазначеного, суд, проаналізувавши позовні вимоги позивача та клопотання про закриття провадження у справі, не вбачає ознак того, що даний спір має розглядатись в порядку господарського судочинства, оскільки позов поданий фізичною особою до фізичної особи, які подавали заявки на реєстрацію знаку товарів саме як фізичні особи.
Таким чином, суд прийшов до висновку про необґрунтованість клопотання представника відповідача, оскільки суб'єктивний склад сторін та обставини позовної заяви вказують на те, що обраний спосіб захисту та відновлення своїх прав в контексті звернення позивача саме до суду цивільної юрисдикції, є вірним.
Відтак, клопотання про закриття провадження у справі не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1-19, 200, 255, 256, 351-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
В задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Дігтяря Олега Валерійовича про закриття провадження у справі №757/60738/19-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, Державної організації «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій», третя особа: Державне підприємство «Український інститут інтелектуальної власності» про визнання незаконним, скасування рішення про реєстрацію та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає, заперечення на неї включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Повний текст ухвали виготовлено та проголошено 09.06.2025.
Суддя Тетяна ІЛЬЄВА