Справа № 569/6429/25
1-кс/569/4417/25
09 червня 2025 року м. Рівне
Слідчий суддя Рівненського міського суду Рівненської області ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах володільця майна ОСОБА_4 про скасування арешту майна, -
Адвокат ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді Рівненського міського суду із вказаним клопотанням у якому просить частково скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду від 03.04.2025, на транспортний засіб BMW M4, номерний знак НОМЕР_1 , VIN - НОМЕР_2 .
Адвокат ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд клопотання без його участі та задоволити клопотання з підстав викладених у ньому.
Слідчий в судове засідання не з'явився, подав заяву у якій просив провести розгляд клопотання без його участі та не заперечував щодо скасування арешту, оскільки усі судові експертизи за участі арештованого автомобіля проведені.
З урахуванням неявки учасників судового розгляду, відповідно до ст. 107 КПК України, фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.
Дослідивши матеріали клопотання та додані до нього письмові докази, слідчий суддя дійшов до такого висновку.
Судом встановлено, що Рівненським РУП ГУНП в Рівненській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025181010000807 від 01.04.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
31.03.2025 року, о 13 годині 20 хвилин, під час проведення огляду місця події було вилучено: автомобіль BMW M4, номерний знак НОМЕР_1 , VIN - НОМЕР_2 .
Постановою слідчого вказані транспортні засоби в рамках даного кримінального провадження визнано речовим доказом.
Ухвалою слідчого судді від 03.04.2025 за результатами розгляду клопотання слідчого, накладено арешт на вищевказаний вилучений в ході огляду місця події транспортний засіб.
Встановлено заборону власнику, чи будь-якій іншій особі розпоряджатися чи вчиняти будь-які інші дії із вищевказаним транспортним засобом до проведення усіх необхідних експертиз з використанням вказаного транспортного засобу у кримінальному провадженні.
Відповідно до ухвали суду про накладення арешту на майно слідує, що підставою для цього слугувала необхідність збереження речового доказу з метою повного, всебічного та неупередженого проведення слідчий (розшукових) дій, що в свою чергу може позбавити можливості встановлення істини у кримінальному провадженні, в тому числі проведення експертиз.
Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , автомобіль BMW M4, номерний знак НОМЕР_1 , VIN - НОМЕР_2 належить ПП «Ізібай», вул. Рівненська, 76А, м. Луцьк, Волинська область.
Відповідно до ч. 1 ст. 100 КПК України речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або вилучений нею, повинен бути якнайшвидше повернутий власнику, крім випадків передбачених ст. ст. 160-166, 170-174 КПК України.
Відповідно до ст. 167 КПКУ тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним його майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.
Відповідно до ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
При вирішенні питання про арешт майна або його скасування для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94,132,173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно вимог ст. 321 ЦПК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.
Відповідно до Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 03 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», а саме частиною 3 пункту 1 зазначено, що за наявності кримінального провадження власник чи інший володілець майна може звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права власності у загальному порядку. Після підтвердження цього права зазначена особа, як і титульний власник майна, у тому числі й особа, яка не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов'язків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому статтями 174, 539 Кримінального процесуального кодексу України до суду, що наклав арешт чи ухвалив вирок.
Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.
У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини, в справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 р., для з"ясування наявності порушення цього положення ЄСПЛ має встановити, чи було забезпечено справедливу рівновагу між вимогами загальних інтересів суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Забезпечення такої рівноваги є невід"ємним принципом всієї Конвенції, що відбито в структурі ст. 1 Протоколу №1 Європейської конвенції з прав людини.
Під час судового розгляду встановлено недостатність одного лише посилання слідчого на те, що майно є речовим доказом по даній справі, а тому таке майно підлягає арешту.
Відповідно ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необгрунтовано.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.
Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у випадках, якщо існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до зникнення, втрати, знищення, перетворення, пересування або відчуження майна.
Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях в тому числі щодо України констатував, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна із сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов"язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами ( див. п. 46 рішення у справі " Устименко проти України", п.п. 51,52 рішення у справі " Рябих проти Росії", п. 31 рішення у справі " Марушин проти Росії", п. 61 рішення у справі "Брумареску проти Румунії").
Основною метою ст. 1 Першого протоколу до конвенції є запобігання свавільному захопленню власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому ЄСПЛ постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини ( рішення у справах Sperrong and Lonnroth v Sweden» від 23.09.82, «новоселець кий проти України» від 11.03.2003, «Федоренко проти України» від 1.06.2006).
Таким чином, особу може бути позбавлено власності лише в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. При цьому при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності має бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.
Як встановлено в ході розгляду клопотання, на даний час усі необхідні слідчі дії, а також експертизи призначені у кримінальному провадженні №12025181010000807 від 01.04.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, з використанням арештованого транспортного засобу проведені, конфіскація та спеціальна конфіскація санкцією ч. 1 ст. 286 КК України не передбачена, а тому в накладенні арешту на майно відпала потреба. Окрім того, у даному кримінальному провадженні ОСОБА_4 є потерпілим та не являється підозрюваним чи обвинуваченим, повідомлення про підозру не вручалось, а накладений арешт майна уже протягом тривалого часу позбавляє останнього права, як володільця можливості користуватися вказаним транспортним засобом на власний розсуд.
Виявлені механічні пошкодження автомобіля марки BMW M4, номерний знак НОМЕР_1 зафіксовані процесуальними документами, що відповідно не перешкоджає використанню цього автомобіля власником, а тому в подальшому застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження у виді арешту відпала потреба.
На підставі вище викладеного, враховуючи норми Конституції України, ЦК України, Постанови Пленуму Верховного Суду України від 03 червня 2016 року №5 "Про судову практику в справах про зняття арешту з майна", дослідивши надані матеріали, слідчий суддя вважає, що клопотання підлягає до задоволення, оскільки повернення арештованого майна власнику, користувачу не зашкодить подальшому досудовому розслідуванню і проведенню інших процесуальних дій та не вплине на правильність прийнятого судом рішення.
Відповідно до висновку про застосування норми права, який міститься в постанові об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 19 лютого 2019 року в справі № 569/17036/118 (провадження № 51-598 кмо 19), ухвала слідчого судді про повне або часткове скасування арешту майна, постановлена за правилами ст. 174 КПК, не підлягає апеляційному оскарженню.
Така ж позиція об'єднаної палати щодо вказаних правовідносин у даному кримінальному провадженні узгоджується з висновком про застосування норми права, який міститься в постанові об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 24.05.2024 в справі №712/191/23 (провадження №51-3208кмо 23).
За таких обставин, ухвали слідчого судді про повне або часткове скасування арешту майна та про відмову в скасуванні арешту майна, постановлені в порядку ст. 174 КПК, апеляційному оскарженню не підлягають. При цьому відмова у скасуванні арешту майна не позбавляє особу права звернутися до суду з повторним клопотанням про скасування арешту майна в порядку ст. 174 КПК України як на досудовому розслідуванні, так і під час судового провадження.
На підставі вищенаведеного та керуючись ст. ст. 100, 170, 171,174, 309 КПК України, ст. 321 ЦК України, слідчий суддя, -
Клопотання задовольнити.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду від 03.04.2025, на автомобіль BMW M4, номерний знак НОМЕР_1 , VIN - НОМЕР_2 , шляхом скасування заборони власникам, чи будь якій іншій особі користуватися та розпоряджатися транспортним засобом.
Зобов'язати слідчого, у провадженні якого перебуває кримінальне провадження №12025181010000807 від 01.04.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України безоплатно передати автомобіль BMW M4, номерний знак НОМЕР_1 , VIN - НОМЕР_2 - ОСОБА_4 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя -