Провадження 2/557/358/2025
Справа 557/674/25
05 травня 2025 року с-ще Гоща
Гощанський районний суд Рівненської області в складі:
судді Оленич Ю.В.,
секретар судового засідання Слюсарчук І.В.,
номер справи 557/674/25,
учасники справи:
позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс»,
відповідач ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в залі суду в с-щі Гоща цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Зміст позовних вимог та позиції учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (далі ТОВ « ФК «Ейс») звернулось до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № 134358 від 15.03.2024 у розмірі 16 876,06 грн, що складається із заборгованості по кредиту - 16 471,00 грн, заборгованості за відсотками - 4,06 грн та комісії - 401, 00 грн, також просило стягнути судові витрати, що складаються із судового збору в сумі 2422,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн.
Позов обґрунтовано тим, що 15.03.2024між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ОСОБА_1 був укладений договір про споживчий кредит № 134358, підписаний відповідачем електронним підписом, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора (електронного підпису) 578с2dff, який був надісланий їй кредитодавцем на номер телефону. Зазначений договір складається з індивідуальної частини, яка містить графік платежів та персональні умови кредитування, а також загальної публічної частини, що розміщена на офіційному вебсайті кредитодавця.
Відповідно до договору про споживчий кредит № 134358 (індивідуальна частина) від 15.03.2024 ТОВ «ФК «Кредіплюс» надало ОСОБА_1 кредит в розмірі 16 471,00 грнна погоджений умовами договору строк в наступному порядку: у розмірі 13 996,14 грн для погашення заборгованості позичальника за договором про споживчий кредит № 128222 від 16.01.2024 укладеним з кредитодавцем; у розмірі 4,21 грн на № рахунку/картки позичальника № НОМЕР_1 ; у розмірі 2470,65 грн шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією, нарахованою згідно п. 2.5 індивідуальної частини.
Свої зобов'язання ТОВ «ФК «Кредіплюс» виконало, надало відповідачеві грошові кошти в сумі 16 471,00 грн, а відповідач всупереч договору взяті на себе зобов'язання належним чином не виконувала, у зв'язку з чим утворилась заборгованість за кредитним договором № 134358 від 15.03.2024 у розмірі 16 876,06 грн, що складається із заборгованості по кредиту - 16 471,00 грн, заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом - 4,06 грн та комісії за кредитним договором - 401, 00 грн.
12.07.2024 року між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ТОВ «ФК «Ейс»укладений договір факторингу № 12072024, відповідно до якого ТОВ «ФК «Ейс» набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 134358 від 15.03.2024 на загальну суму 16 876,06 грн.
13.05.2025 року представник відповідача ОСОБА_2 подала до суду відзив на позовну заяву. Зі змісту поданого відзиву вбачається, що відповідач не погоджується з мотивами позовної заяви та просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
У відзиві представник відповідача стверджує, що належного розрахунку, який би узгоджувався із матеріалами справи, умовами договору, позивач не представив, хоча в цій частині саме на ньому лежить процесуальний обов'язок доказування, а тому цей конкретний позов не може бути задоволений, оскільки він є необґрунтованим, а позовні вимоги не доведені. Надані позивачем виписка та розрахунок заборгованості за кредитом, підготовлені робітниками позивача, є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків позивача і не є правовою підставою для стягнення відповідних сум та не може слугувати доказом безспірності розміру грошових вимог позивача до відповідача. Сама позовна заява не містить таких даних, а лише констатує наявність недоказаного розміру всієї суми непогашеного кредиту. Документами, які можуть підтвердити наявність або відсутність заборгованості, а також встановлювати розмір зазначеної заборгованості, на переконання представника, можуть бути виключно документи первинної бухгалтерської документації, оформлені згідно нормам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», оскільки лише первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та складені під час здійснення господарської операції, - є правовою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Таким чином, відповідач вважає, що позивачем не надано суду первинних бухгалтерських документів відносно видачі кредиту та його часткового погашення (платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки, та ін.), а тому не має підстав вважати, що розмір заборгованості відповідача перед позивачем, а також суми відсотків зазначені в розрахунку та довідці, є правильними. На переконання представника відповідача, матеріали справи не містять відомостей, що підтверджують факт наявності заборгованості відповідача за кредитним договором.
Також представник відповідача зазначає, що договір, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «Кредіплюс» є таким, що порушує права відповідача як споживача та підлягає визнанню недійсним в частині нарахування процентів за користування кредитом,оскільки позивачем ТОВ «ФК «Ейс» не надано доказів оформлення та укладання між сторонами та відповідно отримання позичальником умов та правил надання банківських послуг, пам'ятки клієнта і тарифів, що у сукупності із заявою свідчило про укладений у належній формі договір між сторонами про надання банківських послуг. Крім того, на переконання представника відповідача, розмір нарахованої пені значно перевищує розмір заборгованості за кредитом.
У додаткових поясненнях, які надійшли через «Електронний суд» 22 травня 2025 року, представник позивача позов підтримав та такий просив задовольнити. Не погоджуючись з аргументами представника відповідача, представник позивача зазначив, що відповідач та первинний кредитор погодили, що частина суми кредитних коштів зараховується як погашення суми боргу існуючого кредитного зобов'язання між сторонами (взаємозалік). Зазначене зумовлено тим, що на момент укладання договору у позичальника існувала непогашена заборгованість за попереднім кредитним договором. Представник вказує, що первинним кредитором не порушено порядок видачі коштів відповідачу у безготівковій формі та матеріалами справи підтверджено факт виконання зобов'язання первинного кредитора ТОВ «ФК «Кредіплюс» та перерахування на рахунок відповідача суми в розмірі 4,21 грн, а також розмір існуючої заборгованості за кредитним договором, що на його переконання є підставою для задоволення позову. Щодо виписки з особового рахунку та розрахунків заборгованості, то представник зазначив, що за весь період перебування права вимоги за кредитними договорами відповідача, позивач не здійснював жодних нарахувань та не застосовував штрафних санкцій до боржника, а тому розрахунок заборгованості, наданий попереднім кредитором і позивачем в сукупності з платіжними дорученнями про перерахування коштів є беззаперечними доказами факту заборгованості. Щодо нарахування відсотків за кредитним договором, то представник вказує, що усі істотні умови кредитного договору визначені у самому договорі, який підписаний відповідачем електронним підписом, а відтак між сторонами було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов правочину.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, розгляд справи просив провести за його відсутності.
Відповідач, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце судового засідання, у судове засідання не з'явилася. 20.05.2025 від представника відповідача - адвоката Зачепіло З.Я. надійшла заява про розгляд справи у відсутності відповідача за наявними в справі матеріалами.
Процесуальні дії у справі
05.05.2025 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.
Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази на підставі яких встановлені відповідні обставини
Між сторонами виникли зобов'язальні правовідносини на підставі кредитного договору, які регулюються нормами Цивільного кодексу України (далі ЦК України).
Судом встановлено, що 15.03.2024 між ТОВ "ФК «Кредіплюс» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 134358 (індивідуальна частина).
Договір складається з індивідуальної частини договору про споживчий кредит, графіку(ів) платежів, які містять персональні умови кредитування позичальника та загальної для всіх клієнтів кредитодавця публічної частини про споживчий кредит, що розміщена на вебсайті кредитодавця https://finx.com.ua за посиланням: https://finx.com.ua/docs. Позичальник уклала договір, приєднавшись до публічної частини, прийняла умови індивідуальної частини та графіку(ів) платежів, як невід'ємних частин (складових) кредитного договору, шляхом підписання індивідуальної частини/акцепту, відповідно до розділу V цієї індивідуальної частини.
Договір про споживчий кредит підписаний відповідачем електронним підписом, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора 578с2dff.
Відповідно до п. 2.1. договору кредитодавець зобов'язується на умовах визначених цим договором, на строк визначений п. 2.6. договору надати позичальнику грошові кошти у сумі визначеній у п. 2.2.1. договору, а позичальник зобов'язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту, комісію за управління та обслуговування кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості, згідно п. 2.6. договору та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором.
Згідно п. 2.2.1. договору сума кредиту становить 16 471,00 грн, надається не пізніше наступного дня після укладення договору в наступному порядку: у розмірі 13 996,14 грн для погашення заборгованості позичальника за договором про споживчий кредит № 128222 від 16.01.2024 укладеним з кредитодавцем; у розмірі 4,21 грн на № рахунку/картки позичальника № НОМЕР_1 ; у розмірі 2470,65 грн шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією, нарахованою згідно п. 2.5. індивідуальної частини.
Відповідно до п. 2.3. договору проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 0,10 % річних. Тип процентної ставки фіксована. Проценти за користування кредитом нараховуються з дня наступного за днем отримання кредиту позичальником протягом строку кредитування, зазначений в п. 2.6. цієї індивідуальної частини та/або графіком платежів. Розмір процентної ставки незмінний.
Відповідно до п. 2.5. договору комісія за надання кредиту складає 2470,65 грн, що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього договору за ставкою 15,00% від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів позичальника або за рахунок кредиту, якщо це передбачено п. 2.2.1. цієї індивідуальної частини. Розмір комісії за надання кредиту не може бути змінено.
Згідно п. 2.6. договору загальний строк кредитування за цим договором складає 184 дні з 15.03.2024 по 15.09.2024.
Орієнтовна реальна річна процентна ставка (загальні витрати за споживчим кредитом, виражені у процентах річних від загального розміру виданого кредиту) складає 76,29% річних (п. 2.8. договору).
Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника (сума загального кредиту та загальних витрат за кредитом) складає 18 952,47 грн (п. 2.9.1 договору).
Вказане також стверджується додатком до договору про споживчий кредит № 134358 від 15.03.2024 - Графік платежів за кредитним договором, який містить електронний підпис з використанням одноразового ідентифікатора ОСОБА_1 - 578с2dff; Договором про споживчий кредит (публічна частина) редакція діє з 23.02.2024 та Паспортом споживчого кредиту - Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (Стандартизована форма), який містить електронний підпис з використанням одноразового ідентифікатора ОСОБА_1 - 578с2dff.
Згідно довідки № 13 від 11.11.2024 ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» повідомило про успішність операції щодо переказу кредитних коштів в сумі 4,21 грн на картку № НОМЕР_1 для ОСОБА_1 згідно кредитного договору № 134358 від 15.03.2024.
З повідомлення АТ КБ «ПриватБанк» від 21.05.2025 та виписки за договором убачається, що на ім'я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 , на яку 15.03.2024 зараховано переказ - 4,21 грн.
Відповідно до картки обліку виконання договору № 134358 від 15.03.2024, складеної ТОВ «ФК «Кредіплюс», вбачається, що 15.03.2024 ОСОБА_1 було надано кредит в сумі 16 471,00 грн.
12.07.2024 між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ТОВ «ФК «Ейс» укладено договір факторингу № 12072024, відповідно до умов якого клієнт передає (відступає) фактору за плату, а фактор приймає належні клієнту грошові вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі боржників, укладеними між клієнтом і боржниками (портфель заборгованості). Про що також був складений акт приймання-передачі реєстру боржників від 12.07.2024 до договору факторинку № 12072024.
Відповідно до витягу з додатку № 1 до договору факторингу № 12072024 від 12.07.2024 ТОВ «ФК «Ейс» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит № 134358 від 15.03.2024 на суму 16 876,06 грн, з яких: 16 471,00 грн - заборгованості по тілу кредиту; 4,06 грн - заборгованості по відсотка; 401,00 грн - заборгованості по комісії.
Згідно платіжної інструкції № 3103 від 12.07.2024 ТОВ «ФК «Ейс» сплатило на користь ТОВ «ФК «Кредіплюс» кошти згідно договору факторингу № 12072024 від 12.07.2024.
З виписки з особового рахунку за кредитним договором № 134358 від 15.03.2024 слідує, що 15.03.2024 боржнику, яким є ОСОБА_1 , надано кредит згідно кредитного договору № 134358 від 15.03.2024, заборгованість перед ТОВ «ФК «Ейс» станом на 03.03.2025 становить 16 876,06 грн, з яких: 16 471,00 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту, 401,00 грн - прострочена заборгованість за комісією, 4,06 грн - прострочена заборгованість за процентами.
Застосовані норми права
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).
За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10. 2020 у справі №127/33824/19.
Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію).
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
В силу ч. 1 ст. 1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання відпозичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, за змістом ст. 512 ЦК України у разі вибуття кредитора в зобов'язанні він замінюється правонаступником.
Мотиви та висновки суду
З'ясувавши позиції сторін, які викладені у заявах по суті, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку позов задовольнити з огляду на таке.
Суд вважає доведеним позивачем факт укладення між відповідачем ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «Кредіплюс» договору про споживчий кредит № 134358 від 15.03.2024 в електронній формі, оскільки такий підписаний за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем), що відповідає вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про захист прав споживачів» та не суперечить приписам ч. 1 ст. 205, ст.ст. 6, 207, 627-628, ч. 2 ст. 639 ЦК України та за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
У подальшому позивач ТОВ «ФК «ЕЙС» набув права грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 за вказаним договором.
Відповідно до умов договору ТОВ «ФК «Кредіплюс» надало відвовідачу грошові кошти у розмірі 13 996,14 грн для погашення заборгованості за договором про споживчий кредит № 128222 від 16.01.2024, укладеним з кредитодавцем; у розмірі 4,21 грн на № рахунку/картки позичальника № НОМЕР_1 ; у розмірі 2470,65 грн шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією, нарахованою згідно п. 2.5. індивідуальної частини, а остання зобов'язалася повернути кошти та сплатити відсотки за користування ними, розмір яких визначений договором.
Згідно довідки № 13 від 11.11.2024 ТОВ «ФК «Кредіплюс» повідомило про успішність операції щодо переказу кредитних коштів в сумі 4,21 грн на картку № НОМЕР_1 для ОСОБА_1 згідно кредитного договору № 134358 від 15.03.2024.
У ході судового розгляду було встановлено, що картковий рахунок № НОМЕР_1 (в договорі № 134358 від 15.03.2024), на який був здійснений 15.03.2024 переказ коштів ТОВ «ФК «Контрактовий дім» за дорученням ТОВ «ФК «Кредіплюс», належить відповідачу ОСОБА_1 , що підтверджується листом АТ КБ «ПриватБанк», а тому в сукупності зазначені докази свідчать про отримання відповідачем ОСОБА_1 кредиту за договором кредитної лінії № 134358 від 15.03.2024.
У підписаному відповідачем договорі про споживчий кредит № 134358 від 15.03.2024 визначена сума кредиту, проценти за користування кредитними коштами, комісія за видачу кредиту, строк повернення коштів, отже між сторонами було досягнуто згоди щодо істотних умов кредитного договору, такий правочин, згідно з вимогами ст. 204 ЦК України, створює презумпцію правомірності правочину, у зв'язку з чим договір, згідно зі ста. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання за ним, відповідно до приписів ст. 526 ЦК України, мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.
Відповідач у порушення умов укладеного договору, своєчасно не повернула кредитні кошти та не сплатила відсотки за користування кредитом, у зв'язку з чим виникла заборгованість за договором кредитної лінії № 134358 від 15.03.2024, яка підлягає стягненню з відповідача в розмірі 16 876,06 грн, з яких: 16 471, 00 грн - заборгованості по тілу кредиту, 4 06 грн - заборгованості по відсотках та 401, 00 грн - заборгованості по комісії.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Метою доказування є з'ясування дійсних обставин справи, обов'язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним з найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі.
Розмір вказаної заборгованості за кредитним договором є доведеною позивачем та не спростованою відповідачем.
Твердження сторони відповідача про те, що позивачем не доведено розмір заборгованості, оскільки не надано первинних бухгалтерських документів, не заслуговують на увагу, з огляду на таке.
Згідно із абз. 11 ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Схоже визначення первинних документів міститься й у Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Мінфіну від 24.05.1995 №88.
У пункті 2.1 Положення вказано, що первинні документи це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, і включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Згідно із ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Таким чином, надані банком виписка з особового рахунка за кредитним договором № 134358 та картка обліку виконання договору № 134358, у сукупності з іншими зібраними у справі доказами, підтверджують обставини видачі кредиту та його розміру, а також заборгованість по кредиту, розмір якої відображено у детальному розрахунку та не спростовано будь-яким контррозрахунком відповідача.
На час розгляду справи судом, відповідач розміру заборгованості не спростувала, таку перед позивачем не сплатила та відповідних доказів до суду не подала.
Що стосується інших тверджень представника відповідача, наведених у відзиві на позовну заяву про стягнення заборгованості, то такі судом відхиляються, оскільки спростовується наведеними вище доказами, які є належними, допустимими та у своїй сукупності достатніми для встановлення наявності обставин, що обґрунтовують вимоги позивача.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення у повному обсязі та до стягнення з відповідача підлягає заборгованість в розмірі 16 876, 06 грн.
Розподіл судових витрат
Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частинами першою-п'ятою статті 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Позивач просить стягнути з відповідача на його користь судові витрати, які складаються із витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн та судового збору, сплаченого за подання позовної заяви в електронній формі з використанням системи «Електронний суд» у розмірі 2422,40 грн, а всього - 9422,40 грн.
Позивачем ТОВ «ФК «Ейс» в особі директора Полякова О.В. 27.12.2024 укладено договір про надання правничої допомоги № 27/12/24-01 з адвокатським бюро «Тараненко та Партнери». Згідно умов договору конкретне доручення Товариства визначається в окремій Додатковій угоді. Після належного виконання доручення адвокатське бюро надає клієнту акт прийому-передачі наданих послуг. Додатковою угодою № 8 до договору про надання правової допомоги № 27/12/24-01 ТОВ «ФК «Ейс» доручило адвокатському об'єднанню надати юридичну допомогу, зокрема, по справі про стягнення заборгованості за кредитним договором, боржником за яким є відповідач. Відповідно до акту прийому-передачі виконаних робіт (надання послуг) згідно Договору 04/02/25-01 від 04.02.2025, адвокатським бюро «Тараненко та Партнери» надало клієнтові ТОВ «ФК «Ейс» послуги, пов'язані із складанням позовної заяви, вивченням матеріалів справи про стягнення заборгованості, підготовкою адвокатського запиту, підготовкою та подачі клопотання про витребування доказів, на що витрачено 6 годин.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката, суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч. 4 ст. 137 ЦПК України.
Витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною / третьою особою, чи тільки має бути сплачена (пункти 138, 139 постанови Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 904/1907/15).
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (пункти 107-109 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 № 922/1964/21).
Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 17.04.2024 року у справі № 756/6927/20, від 04.04.2024 у справі № 701/804/21, від 10.04.2024 у справі № 530/259/21, від 10.04.2024 у справі № 367/6289/21, у яких також вирішувалось питання щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу за відсутності заперечень іншої сторони.
Велика Палата Верховного Суду у пункті 5.44 постанови від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 зауважила, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Суд враховує, що справа є малозначною, в даній категорії справ наявна узгоджена та усталена судова практика, через що позовні заяви у таких справах є майже типовими та фактично шаблонними, а обсяг наданих доказів є невеликим, участі в судового засіданні представник позивача не брав, а тому суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу до 3 000,00 грн.
Саме такий розмір витрат є розумним, співмірним з виконаною адвокатом роботою у цій справі.
Оскільки позовні вимоги задоволені, а позовна заява подана в електронній формі, що є підставою для застосування коефіцієнта 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2422,40 грн (3 028 х 0,8 = 2422,40).
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за кредитним договором №134358 від 15.03.2024 в розмірі 16 876 гривень 06 копійок, судовий збір у розмірі 2422 гривні 40 копійок, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 гривень 00 копій, всього 22 298 (двадцять дві тисячі двісті дев'яносто вісім) гривень 46 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
-позивач Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», місцезнаходження: 02090, м. Київ, Харківське шосе, 19, офіс 2005, код ЄДРПОУ 42986956;
-відповідач ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Повне судове рішення складено 09 червня 2025 року.
Суддя Ю.В. Оленич