Справа № 362/3956/25
Провадження № 2-о/362/134/25
про повернення заяви
09 червня 2025 року
Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі судді Поповича О.В. перевірив матеріали заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа - Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області, про встановлення юридичного факту для отримання громадянства України й
установив:
Ухвалою від 02 червня 2025 року суд залишив заяву без руху.
Суд надав позивачу строк у п'ять днів із дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків заяви, наведених у мотивувальній частині ухвали.
Зокрема, суд звернув увагу заявника, що у поданій заяві він фактично просить суд встановити два окремі та самостійні факти, а саме встановити факт постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року та станом на 13 листопада 1991 року.
05 червня 2025 року на адресу суду надійшла заява про усунення недоліків, в якій заявник повторно звертається до суду із тими самими вимогами.
Суд не може визнати наведене належним виконанням ухвали суду.
Отже, із змісту заяви вбачається, що заявник заявила дві вимоги, а саме про встановлення факту постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року та станом на 13 листопада 1991 року.
Згідно частини статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
У відповідності до вимог частини третьої статті 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.
В силу вимог частини першої та другої статті 188 ЦПК України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Разом із тим, встановлення фактів, про які просить заявник є різними за своєю суттю і не пов'язаними між собою ні підставами виникнення, ні поданими доказами.
Згідно з частиною шостою статті 188 ЦПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз'єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об'єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання цивільного судочинства.
Роз'єднання позовних вимог це право суду, а не обов'язок, тоді як дотримання правил об'єднання позовних вимог це обов'язок позивача, а не право.
Суд не вправі самостійно визначати який саме факт заявник хоче встановити, оскільки визначення цієї пріоритетності є виключним правом заявника.
Також заявником до заяви не додано документ на підтвердження сплати судового збору в повному обсязі за ставками, встановленими статті 4 Закону України «Про судовий збір», оскільки заявником зазначено дві вимоги, а подано квитанцію про сплату судового збору лише за одну вимогу.
За правилами частини третьої статті 185 ЦПК України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
За таких обставин позовну заяву належить повернути.
Керуючись статтею 185 ЦПК України, суд
постановив:
вважати неподаною та повернути заяву.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання до Київського апеляційного суду.
Суддя О.В. Попович