Справа № 161/10967/25
Провадження № 2-о/161/394/25
09 червня 2025 року м. Луцьк
Суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області Шестернін В.Д., вивчивши заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення,-
встановив:
05.06.2025 ОСОБА_1 звернулася в суд із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.
Заява обгрунтована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік заявниці ОСОБА_2 . За життя він проживав і був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 разом із заявницею. Крім того, за вказаною адресою зареєстровані і їхні діти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
ОСОБА_3 відмовився від прийняття спадщини. ОСОБА_4 з 2018 року проживає за кордоном, а тому не може вважатись спадкоємцем, який постійно ппроживав зі спадкодавцем та прийняв спадщину.
Нотаріусом роз'яснено заявниці про необхідність зверенння до суду для встановлення факту відмови прийняття спадщини ОСОБА_4 або факту його відмови від прийняття спадщини.
Встановлення юридичного факту є необхідним для закінчення прийняття спадщини заявницею, як законним спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 .
Просила суд встановити факт непроживання ОСОБА_3 із спадкодавцем ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 .
Проаналізувавши матеріали заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення (п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України).
Відповідно до ч. 4 ст. 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №320/948/18 зроблено висновок про те, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення;
- встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Таким чином, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов'язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.
Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб'єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Отже, під час розгляду справ у порядку окремого провадження виключається існування спору про право, який пов'язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб'єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.
Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження з'ясується, що має місце спір про право, суд залишає заяву без розгляду та роз'яснює заявникові, що він має право звернутися до суду з позовом на загальних підставах.
Аналіз змісту заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, свідчить про те, що заявниця ОСОБА_1 фактично намагається довести те, що лише вона є спадкоємцем за законом після смерті чоловіка ОСОБА_2 . Юридичний факт, який вона просить встановити, прямо впливає на майновий спадковий інтерес ОСОБА_3 (їх спільного з спадкодавцем сина), який реєстрований за місцем реєстрації спадкодавця.
Отже, суд висновує, що юридичний факт, який просить встановити заявниця, не підлягає з'ясуванню у порядку окремого провадження, оскільки із поданої заяви вбачається спір про право.
Заявниці слід заявити свої вимоги в позовному провадженні, при цьому правильно визначатися з колом відповідачів та обрати належний спосіб захисту свого права.
Суд зауважує, що вимога про встановлення факту непроживання особи із спадкодавцем на час відкриття спадщини не узгоджується із положеннями ст. 16 ЦК України (близький за змістом правовий висновок викладений в постанові ВС КЦС від 26.07.2023 у справі №641/3893/20).
З урахуванням наведених норм та фактичних обставин суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження у справі.
Керуючись ст. ст. 19, 260, 261, 293, 294, 315, 354, 355 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Відмовити у відкритті провадження в цивільній справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення.
Роз'яснити заявниці, що вона вправі подати позов на загальних підставах.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Повний текст ухвали суду складено - 09.06.2025.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області В.Д. Шестернін