Справа № 161/6958/25
Провадження № 2/161/2931/25
(заочне)
09 червня 2025 року місто Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді Смоковича М.В.,
при секретарі судового засідання Хилько О.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років, -
11.04.2025 року позивач, ОСОБА_1 , звернулась до Луцького міськрайонного суду Волинської області із позовною заявою до відповідача, ОСОБА_2 , про стягнення аліментів на її утримання до досягнення дитиною трьох років.
Позовні вимоги мотивує тим, що з 19.01.2023 року між нею та відповідачем зареєстровано шлюб. Від шлюбу мають малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає разом з нею та перебуває на її утриманні. Відповідач не приймає участі в утриманні сина, у зв'язку з чим вона звернулася до Луцького міськрайонного суду Волинської області про видачу судового наказу про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на її користь на утримання сина ОСОБА_3 . Сімейні стосунки суттєво погіршилися, що призвело до втрати почуття любові та поваги один до одного. Сторони перебувають у шлюбі, проте спільного господарства вони не ведуть, разом не проживають, а сам шлюб має формальний характер. Крім того, позивач вказує, що перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а тому не має змоги працювати, самій їй складно забезпечувати себе і дитину. З наведених вище підстав просить суд стягувати щомісячно з відповідача ОСОБА_2 аліменти на її утримання в розмірі 1/5 частини заробітку (доходу) відповідача, починаючи з дня подачі позову і до досягнення їх дитиною трирічного віку.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14.04.2025 року справу прийнято до свого провадження та відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Судом було вжито всіх заходів для повідомлення відповідача про розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження. Так, ухвала суду про відкриття провадження у справі була отримана відповідачем 28.03.2025 року, про що свідчить повідомлення Укрпошти про вручення поштового рекомендованого відправлення.
При цьому, відзив на позов відповідачем, у визначений в ухвалі суду термін, не надано.
Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, так як розгляд справи, відповідно до вимог ст. 279 ЦПК України, здійснювався судом за відсутності учасників справи, що не суперечить вимогам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
На підставі наявних у справі доказів, суд ухвалює рішення про заочний розгляд справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши та дослідивши в сукупності докази у справі, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 19 січня 2023 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , актовий запис №2 (а.с. 7 зворот).
Від даного шлюбу у сторін народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 (а.с. 8).
Також встановлено, що малолітня дитина проживає з матір'ю. Згідно з витягами з реєстру територіальної громади №2023/0110334620 від 18.12.2023 та №2023/007191623 від 08.09.2023 р. позивач ОСОБА_1 та малолітній син ОСОБА_3 проживають за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 6, 7).
Позивач не працює, так як доглядає за дитиною, яка не досягла 3 років.
Згідно судового наказу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14.04.2025 року з ОСОБА_2 стягуються аліменти на утримання малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 (однієї четвертої) частки його заробітку (доходу), але не менше ніж по 50 відсотків та не більше ніж десяти прожиткових мінімумів на кожну дитину відповідного віку, починаючи з 11 квітня 2025 року та до досягнення дитиною повноліття.
Положеннями ч. 1 ст. 75 СК України передбачено, що дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного.
Відповідно до ч.2, ч.4 ст.84 Сімейного Кодексу України, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.
Тлумачення частини другої статті 84 свідчить, що для виникнення права на утримання потрібна сукупність таких умов: проживання з жінкою (чоловіком) дитини, яка не досягла трьох років; походження дитини від жінки, чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою (кровне споріднення) або наявність між ними іншого юридичного значущого зв'язку (усиновлення); можливість другої сторони надавати матеріальну допомогу.
Виходячи з положень, які містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року N 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", при вирішенні питання щодо стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років, суд бере до уваги стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; стан здоров'я та матеріальне становище отримувача аліментів, відсутність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних дружини, батьків, повнолітніх дітей; сімейний стан платника аліментів, наявність у платника аліментів зобов'язань зі сплати аліментів на дитину за рішенням суду, наявність нерегулярного, мінливого, невизначеного доходу.
Отже, аналіз даних положень сімейного законодавства України передбачає право дружини-матері на утримання чоловіком-батьком до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Подання суду доказів того, що дружина, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов'язковим, оскільки право на аліменти належить дружині -матері незалежно від цієї обставини.
Згідно ст. 80 Сімейного Кодексу України, аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.
Згідно із статті 79 СК України, аліменти одному з подружжя присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.
Як було встановлено судом, відповідач є батьком малолітньої дитини, яка проживає із матір'ю, позивач не працює, так як здійснює догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку, отже вона потребує матеріальної допомоги від свого чоловіка, що у свою чергу є його обов'язком відповідно до вимог ст. 84 СК України.
Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився та не подав письмових заперечень щодо викладених у позовній заяві доводів, тим самим не спростував жодну із викладених у ній обставин.
Водночас, позивач позбавлена можливості працювати, оскільки доглядає за дитиною, якій один рік, що потребує часу, фізичних зусиль та фінансових затрат, та як наслідок, не може себе утримувати.
Відтак, суд прийшов до висновку, що ОСОБА_2 спроможний надати матеріальну допомогу позивачу на належному рівні, адже батько (чоловік) зобов'язаний вживати всіх необхідних заходів з метою отримання законних джерел для забезпечення гідних умов проживання й розвитку своєї дитини, яка проживає з дружиною.
Згідно з ч.ч.1, 3 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження» розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.
Визначаючи розмір аліментів на утримання позивача, суд враховує, що позивач здійснює догляд за дитиною, а тому не отримує дохід, а також те, що даний вид аліментних зобов'язань не буде перевищувати 70 відсотків відрахувань із доходів відповідача та є недовготривалим, і призначається лише до досягнення дитиною трирічного віку. Тому, враховуючи матеріальне становище позивача, стан здоров'я та матеріальне становище відповідача, суд вважає, що розмір аліментів на дружину у розмірі 1/5 частки заробітку буде розумним, достатнім та справедливим.
Аліменти слід стягнути з відповідача на користь позивача щомісячно, починаючи з дня подачі позовної заяви до суду і до досягнення дитиною трирічного віку.
За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є такими, що підлягають до задоволення.
На підставі пункту 1 частини першої статті 430 ЦПК України, судове рішення слід допустити до негайного виконання в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат : 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою , включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Також діючим законодавством передбачено, що при визначенні розміру компенсації суду слід враховувати (а сторонам доводити) розумність витрат, тобто відповідність понесених стороною витрат складності, обсягу та характеру наданої адвокатом (іншим фахівцем) допомоги. На доведення обсягу наданої правової допомоги суду може бути надано як доказ докладний письмовий звіт адвоката у конкретній справі, адресований клієнту.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (наприклад, квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При цьому недопустимими є документи, які не відповідають встановленим вимогам (наприклад, особисті розписки адвоката про одержання авансу).
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано:
- договір про надання правової допомоги від 05.04.2025 року.
Велика Палата Верховного Суду, у справі № 910/12876/19, звернула увагу на те, що при зверненні з клопотанням про стягнення витрат на правничу допомогу, адвокатом повинно бути надано детальний опис витраченого часу на певний вид робіт (підготовка додаткових пояснень, підготовка до судових засідань, аналіз матеріалів судової справи, тощо).
Подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.
Інформація, яка міститься в акті приймання-передачі виконаних робіт, зокрема перелік наданих послуг та фіксований розмір гонорару, не може вважатись тим розрахунком (детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із видів робіт, необхідних для надання правничої допомоги), подання якого є необхідною умовою для стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Крім того, неподання стороною, на користь якої ухвалено судове рішення, розрахунку (детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із виду робіт, необхідних для надання правничої допомоги) позбавляє іншу сторону можливості спростовувати ймовірну неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу.
Також, відповідно до позиції Верховного Суду у справі № 922/2604/20, відсутність документального підтвердження надання правової допомоги (договору надання правової допомоги, детального опису виконаних доручень клієнта, акту прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо) є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв'язку з недоведеністю їх наявності.
Отже, стороною, яка просить стягнути на її користь витрати на професійну правничу допомогу, має бути надано детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та докази здійснення стороною таких витрат.
Проте, всупереч вищезазначеному, представником позивача не було надано суду достатніх доказів понесених витрат, а саме: доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом.
Вказана позиція відповідає висновкам, викладеним в постанові Верховного Суду від 09 жовтня 2020 року у справі № 509/5043/17 (провадження № 61-5662св20).
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що підстави для стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката відсутні.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави необхідно стягнути 1 211,20 судового збору, оскільки позивач звільнена від його сплати при зверненні до суду з вказаним позовом.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 75, 79, 80, 84 СК України, ст. 10, 12, 81, 133, 141, 263-265, 430 ЦПК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років -задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання дружини ОСОБА_1 в розмірі 1/5 частини заробітку (доходу) відповідача, починаючи з дня подачі позову до суду - 11.04.2025 року і до досягнення дитиною - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трирічного віку.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід рержави судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса проживання: АДРЕСА_2 .
Повний текст судового рішення складений 10 червня 2025 року.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області М.В. Смокович