Номер провадження: 22-ц/813/2001/25
Справа № 520/12897/16-ц
Головуючий у першій інстанції Куриленко О. М.
Доповідач Назарова М. В.
03.06.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Назарової М.В.,
суддів: Коновалової В.А., Лозко Ю.П.,
за участю секретаря Соболєвої Р.М.,
учасники справи: позивачка - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в м. Одеса в порядку спрощеного позовного провадження
апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 22 липня 2024 року, постановлену Київським районним судом м. Одеси у складі: судді Куриленко О.М. в приміщенні того ж суду,
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу,
20 травня 2024 року ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою, в якій просить скасувати заходи забезпечення позову, що були вжиті ухвалою Київського районного суду міста Одеси по справі № 520/12897/16-ц від 20.10.2016 року у вигляді накладення арешту на 1/2 частину автомобілю марки Mersedes-benz 207, 1988 року випуску, жовтого кольору, державний номер НОМЕР_1 та на 1/2 частину автомобілю марки Mersedes-benz Al50, 2006 року випуску, червоного кольору, державний номер НОМЕР_2 .
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 19 червня 2024 року було ініційовано в порядку ст. 489 ЦПК України питання про відновлення втраченого судового провадження в цивільній справі № 520/12897/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу.
Підставою для ініціювання розгляду питання про відновлення втраченого судового провадження стала необхідність розгляду заяви відповідача ОСОБА_2 про скасування заходів забезпечення позову.
Від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 надійшли заперечення щодо відновлення втраченого провадження, в яких просив закрити провадження по справі, посилаючись на ухвалу Верховного суду у складі Об'єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 06.02.2019 у справі № 111/2150/13-ц, оскільки повністю втрачене судове провадження по даній справі.
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 22 липня 2024 року відновлено втрачене судове провадження по цивільній справі № 520/12897/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу в частині ухвали Київського районного суду м. Одеси від 20 жовтня 2016 року (справа № 520/12897/16-ц); ухвали Київського районного суду м. Одеси від 14 квітня 2017 року (справа № 520/12897/16-ц), ухвали Київського районного суду м. Одеси від 15 вересня 2017 року (справа № 520/12897/16-ц), рішення Київського районного суду м. Одеси від 15 вересня 2017 року (справа № 520/12897/16-ц).
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 22 липня 2024 року, постановити нову ухвалу, якою відмовити у відновленні втраченого провадження, посилаючись на порушення норм процесуального права.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу знищена за закінченням встановленого терміну зберігання.
Судом першої інстанції проігнорована позиція Верховного суду у складі Об'єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 06.02.2019 у справі № 111/2150/13-ц, що тлумачення частини першої статті 494 ЦПК України свідчить, що допускається відновлення втраченого провадження в частині, якщо провадження втрачено у відповідній частині. При цьому, не допускається відновлення втраченого провадження в частині, якщо воно втрачене повністю.
Тому вважає, що в даній справі немає підстав для відновлення втраченої справи.
Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У судове засідання, яке призначене на 03 червня 2025 року, учасники справи не з'явилися, зокрема, заявник ОСОБА_2 про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином у відповідності до вимог ч. 5 ст. 130 ЦПК України, в установленому законом порядку, оскільки його представник повістку отримав 25.04.2025 1:19:34 в особистому кабінеті підсистеми (модуля) ЄСІТС Електронний суд, що підтверджується довідкою (а.с. 58), позивачка ОСОБА_1 про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином у відповідності до вимог п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України в установленому законом порядку, оскільки поштове повідомлення повернулося з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», яку сама позивачка вказувала у листуванні із судом (а.с. 31, 61-62).
Вказане відповідно до вимог частини другої статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.
Судом першої інстанції встановлено, 19 жовтня 2016 року позивач звернулась до суду з позовом, в якому просила розірвати шлюб між нею, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований відділом запису актів цивільного стану виконкому Жовтневої райради народних депутатів м. Одеси, про що в Книзі реєстрації актів про укладення шлюбу зроблено відповідний запис за № 365. Визнати за нею, ОСОБА_1 , право власності на частину в спільному майні подружжя, що складається з: частини земельної ділянки під номером АДРЕСА_1 , та належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 21 червня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Федорченко Т.М.; частини земельної ділянки під номером НОМЕР_3 , площею 0,0344 га, що розташована в АДРЕСА_2 , та належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 28 грудня 2002 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Лічман І.М.; частини земельної ділянки під номером НОМЕР_3 , площею 0,0153 га, що розташована в АДРЕСА_2 , та належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 21 червня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Федорченко Т.М.; житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , житловою площею 37,2 кв.м, який належить ОСОБА_2 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу від 06 березня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ланським А.В.; автомобілю марки Mercedes-benz 207, 1988 року випуску, жовтого кольору, державний номер НОМЕР_4 ; автомобілю марки Mercedes-benz А150, 2006 року випуску, червоного кольору, державний номер НОМЕР_2 .
Ухвалою суду від 20.10.2016 відкрито провадження по справі, клопотання позивача ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову - задоволено частково. Вжито по справі заходи забезпечення позову.
В ході судового засідання, яке відбулось 15.09.2017, відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_4 звернулися до суду з клопотанням, в якому просили прийняти до провадження суду зустрічну позовну заяву, виділити в окреме провадження спір про розірвання шлюбу та розірвати шлюб між сторонами.
Ухвалою суду від 15.09.2017 було прийнято до провадження суду зустрічну позовну заяву та роз'єднано вимоги про розірвання шлюбу та поділ спільного майна подружжя.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 15.09.2017 позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу задоволено. Розірвано шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований Відділом запису актів цивільного стану виконкому Жовтневої райради народних депутатів м. Одеси, про що в Книзі реєстрації актів про укладення шлюбу зроблено відповідний запис за № 365.
З довідки, наданої консультантом Київського районного суду м. Одеси, вбачається, що цивільна справа № 520/12897/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу знищена за закінченням встановленого терміну зберігання.
Задовольняючи заяву ОСОБА_5 та відновлюючи втрачене судове провадження по цивільній справі № 520/12897/16-ц, суд першої інстанції виходив з того, що наявні в справі про відновлення втраченого провадження копії документів є належними та достатніми для частково відновлення втраченого провадження, а саме: в частині ухвали Київського районного суду м. Одеси від 20.10.2016 року (справа № 520/12897/16-ц); ухвали Київського районного суду м. Одеси від 14.04.2017 року (справа № 520/12897/16-ц), ухвали Київського районного суду м. Одеси від 15.09.2017 року (справа № 520/12897/16-ц), рішення Київського районного суду м. Одеси від 15.09.2017 року (справа № 520/12897/16-ц).
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, далі - Конвенція).
Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.
Європейський суд з прав людини зауважував, що «відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов'язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братись до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду (VOLOVIK v. UKRAINE, N 15123/03, § 53, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року).
У частинах 1 та 2 статті 2 ЦПК України закріплено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до частини 1 статті 488 ЦПК України, відновлення втраченого повністю або частково судового провадження в цивільній справі, закінченій ухваленням рішення або у якій провадження закрито, проводиться у порядку, встановленому цим Кодексом.
Відповідно до статті 489 ЦПК України втрачене судове провадження у цивільній справі може бути відновлене за заявою учасника справи або за ініціативою суду.
Статтею 493 ЦПК України передбачено, що при розгляді заяви про відновлення втраченого судового провадження суд бере до уваги:
1) частину справи, яка збереглася (окремі томи, жетони, матеріали з архіву суду тощо);
2) документи, надіслані (видані) судом учасникам судового процесу та іншим особам до втрати справи, копії таких документів;
3) матеріали виконавчого провадження, якщо воно здійснювалося за результатами розгляду справи;
4) будь-які інші документи і матеріали, подані учасниками судового процесу, за умови, що такі документи і матеріали є достатніми для відновлення справи;
5) відомості з Єдиного державного реєстру судових рішень;
6) дані, що містяться в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі;
7) будь-які інші відомості, документи тощо, отримані у законний спосіб з інших офіційних джерел.
Суд може допитати як свідків осіб, які були присутніми під час вчинення процесуальних дій, учасників справи (їх представників), а в необхідних випадках - осіб, які входили до складу суду, що розглядав справу, з якої втрачено провадження, а також осіб, які виконували судове рішення, та вчиняти інші процесуальні дії, передбачені цим Кодексом, з метою відновлення втраченого судового провадження.
Розгляд заяви про відновлення втраченого судового провадження здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом, протягом тридцяти днів з дня надходження заяви до суду.
У частинах 1, 2 статті 494 ЦПК України визначено, що на підставі зібраних і перевірених матеріалів суд постановляє ухвалу про відновлення втраченого судового провадження повністю або в частині, яку, на його думку, необхідно відновити. В ухвалі суду про відновлення втраченого судового провадження зазначається, на підставі яких конкретно даних, поданих до суду і досліджених у судовому засіданні, суд вважає установленим зміст відновленого судового рішення, наводяться висновки суду про доведеність того, які докази досліджувалися судом і які процесуальні дії вчинялися з втраченого провадження.
У разі недостатності зібраних матеріалів для точного відновлення втраченого судового провадження суд відмовляє у відновленні втраченого судового провадження і роз'яснює учасникам справи право на повторне звернення з такою самою заявою за наявності необхідних документів (частина 3 статті 494 ЦПК України).
Тлумачення статті 494 ЦПК України свідчить, що обсяг документів втраченого судового провадження, які підлягають відновленню, віднесено на розсуд суду та залежить від мети такого відновлення.
З наданих матеріалів вбачається, що питання про відновлення втрачено провадження судом у зв'язку із вирішенням процесуального питання про скасування заходів забезпечення позову, що були вжиті судом згідно ухвали Київського районного суду міста Одеси по справі № 520/12897/16-ц від 20.10.2016 за заявою позивача ОСОБА_1 у вигляді: накладення арешту на частину житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , житловою площею 37,2 кв.м, який належить ОСОБА_2 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу від 06 березня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ланським А.В.; накладення арешту на частину автомобілю марки Mercedes-benz 207, 1988 року випуску, жовтого кольору, державний номер НОМЕР_4 ; накладення арешту на частину автомобілю марки Mercedes-benz А150, 2006 року випуску, червоного кольору, державний номер НОМЕР_2 .
Згідно з постановою Одеського апеляційного суду від 05.10.2021, рішення Київського районного суду м. Одеси від 07.12.2020 змінено в мотивувальній та резолютивній частині, резолютивна частина викладена у наступній редакції:
«Визнати за ОСОБА_1 право на 1/2 частину незавершеного будівництвом та не введеного в експлуатацію житлового будинку АДРЕСА_2 . Визнано за ОСОБА_2 право на 1/2 частину незавершеного будівництвом та не введеного в експлуатацію житлового будинку АДРЕСА_2 ». В решті рішення залишено без змін.
На підтвердження необхідності вирішення вказаного процесуального питання заявник посилається на те, що вказані заходи забезпечення позову відпали у зв'язку із виконанням заявником вказаного рішення суду заявником надано Постанову про закінчення виконавчого провадження від 15.02.2024 ВП № 72149694 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», за яким вимоги виконавчого документу про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на виконання виконавчого листа № 520/100995/17 від 07.12.2020 виконані боржником, виконавчий збір та витрати сплачено, у зв'язку із чим припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення (а.с. 30).
Вказані докази надані заявником до суду першої інстанції 22.05.2024.
Заявник не оскаржує рішення суду по суті, не ставить питання про перегляд обставин, які були встановлені під час ухвалення рішення по суті спору.
Ним порушено процесуальне питання, вирішення якого пов'язане з виконанням ним судового рішення у цивільній справі, що було обумовлене наявним арештом на майно, щодо якого судом був встановлений його обов'язок виплати позивачці компенсації частини автомобілю Mersedes-benz Al50, 2006 року випуску, червоного кольору, державний номер НОМЕР_2 .
До того, із клопотанням про скасування заходів забезпечення позову (накладення арешту на майно) може звернутися виключно учасник справи. Інша особа, яка вважає, що майно, на яке було накладено арешт у порядку забезпечення позову, належить їй, а не стороні у справі, може звернутися до суду з позовом про зняття з нього арешту. Позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно) (постанова Верховного Суду від 05.06.2024 № 727/3071/23).
Вказане свідчить про те, що заявником обрано належний спосіб захисту свого права і що він звернувся до суду у передбачений законом спосіб.
Отже, враховуючи мету звернення ОСОБА_2 до суду, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення його заяви та відновлення втраченого провадження в наведеній ним частині, що цілком узгоджується із метою такого відновлення - вирішення процесуального питання щодо застосованого судом забезпечення позову.
Доводи апеляційної скарги, що втрачене судове провадження у справі № 520/12897/16-ц відновити неможливо у зв'язку з тим, що воно втрачене повністю, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки, як йшлося вище, зібраних та перевірених судом матеріалів достатньо для постановлення ухвали про відновлення втраченого провадження в певній частині з огляду на необхідність вирішення процесуального питання, з приводу якого таке ініційовано, і позивачкою не були спростовані зібрані судом копії документів у справі.
Інших доводів апеляційна скарга не містить.
У відповідності до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції постановлена із додержанням вимог закону і не може бути скасована з підстав, що викладені в апеляційній скарзі.
Керуючись ст. 367, 374, 375 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 22 липня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Дата складення повного тексту постанови - 03 червня 2025 року
Головуючий М.В. Назарова
Судді: В.А. Коновалова
Ю.П. Лозко