Справа № 560/11795/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Ковальчук О.К.
Суддя-доповідач - Гонтарук В. М.
09 червня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гонтарука В. М.
суддів: Білої Л.М. Моніча Б.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 грудня 2024 року (ухвалене в м. Хмельницький) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту поліції особливого призначення "Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України " ІНФОРМАЦІЯ_1 " про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
позивач звернувся до суду з позовом до Департаменту поліції особливого призначення "Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України " ІНФОРМАЦІЯ_1 " про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 грудня 2024 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нову постанову, якою задовольнити адміністративний позов.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
04 березня 2025 року до суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено про безпідставність її доводів.
Сьомий апеляційний адміністративний суд, вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду неоспорені факти про те, що позивач прийнятий на службу до Національної поліції 02.03.2023 року на підставі наказу ДПОП ОШБ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 01.03.2023 року за № 39 о/с. Проходив військову службу на посаді інспектора взводу № 4 роти № 1 батальйону № 2 полку управління поліції особливого призначення № 2 (штурмовий полк " ІНФОРМАЦІЯ_2 ") Департаменту поліції особливого призначення "Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України " ІНФОРМАЦІЯ_1 ".
Відповідно до бойового розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України від 09.04.2024 № 4477 та наказу Національної поліції України від 10.04.2024 № 890ДСК з метою участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України, в порядку взаємодії підрозділів поліції зі Збройними Силами України, а також для виконання бойових і (спеціальних) завдань підрозділами Національної поліції України, окремі поліцейські УПОП № 2 Д1ІОП «ОШБ «Лють», зокрема, ОСОБА_1 згідно з наказом ДПОП «ОШБ «Лють» від 15.04.2024 № 84ДСК, із 15.04.2024 до особливого розпорядження відряджені до оперативно - тактичного угруповання « Луганськ» до Донецької та Луганської областей.
На підставі бойових розпоряджень ОСУВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » від 10.04.2024 № 313/1908/1324т та ОТУ « Цунамі ») від 11.04.2024 №443т/оту, від 17.04.2024 № 858т/оту, від 18.04.2024 № 912т/оту, від 21.04.2024 № 1053т/оту, позивач залучений до заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України.
Наказами зведених підрозділів ДПОП «ОШБ «Лють» від 11.04.2024 № 12ВС «Про формування зведеного підрозділу управління поліції особливого призначення № 2 (штурмовий полу «Цунамі) та від 11.04.2024 № 13ВС «Про формування зведеного підрозділу управління поліції особливого призначення № 3» сформовані зведені підрозділи УПОП № 2 та УПОП № З ДПОП «ОШБ «Лють» відповідно.
На виконання бойового розпорядження в. о. командира зведених підрозділів ДПОП «ОШБ «Лють» від 14.05.2024 № 319/02/59/03-2024т/БР, командир зведеного підрозділу УПОП № З ДПОП «ОШБ «Лють» із 14.05.2-24 прийняв в підпорядкування особовий склад УПОП № 2 ДПОП «ОШБ «Лють» для спільного виконання поставлених бойових (спеціальних) завдань.
На виконання бойових розпоряджень командира зведеного підрозділу ДПОП «ОШБ «Лють» від 08.05.2024 № 295/01 /59/03-2024т/БР та в. о. командира зведених підродів ДПОП «ОІІІБ «Лють» від 14.05.2024 № 319/02/59/03-2024т/БР, командир зведеного підрозділу УПОП № З ДПОП «ОШБ «Лють» видав наказ від 18.05.2024 № 164ДСК/ВС «Про виконання бойового (спеціального) завдання». З наказом від 18.05.2024 № 164ДСК/ВС особовий склад зазначеного підрозділу ознайомлений у день підписання наказу.
У зв'язку з відмовою позивача від виконання наказу від 18.05.2024 № 164ДСК/ВС наказом Департаменту поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 29.05.2024 № 486 призначене службове розслідування у формі письмового провадження та утворена дисциплінарна комісія за фактом можливого порушення службової дисципліни окремими поліцейськими УГІОП № 2 ДПОП «ОШБ «Лють», зокрема, позивачем.
За результатами службового розслідування дисциплінарна комісія 26.06.2024 склала висновок № 125/59/01-2024, яким встановлений факт порушення позивачем вимог пунктів 1 та 2 частини першої статті 18, частини першої статті 64 Закону України "Про Національну поліцію", пунктів 1, 2 та 4 частини третьої статті 1, частини першої статті 5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 №2337-VIII, підпунктів 2, та 4 пункту 3 розділу ІІ Посадової інструкції інспектора взводу № 4 роти № 1 батальйону № 2 полку управління поліції особливого призначення № 2 (штурмовий полк " ІНФОРМАЦІЯ_2 ") Департаменту поліції особливого призначення "Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", у зв'язку з невиконанням наказу від 18.05.2024 №164ДСК/ВС "Про виконання бойового (спеціального) завдання", та запропонувала застосувати до позивача дисциплінарне стягнення у виді звільнення із служби поліції.
На підставі висновку службового розслідування наказом командира від 08.07.2024 №168 до позивача застосоване дисциплінарне стягнення у виді звільнення із служби поліції.
Вважаючи протиправним наказ про застосування дисциплінарного стягнення від 08.07.2024 №168, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне.
Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про Національну поліцію» (далі Закон N 580-VIII), Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» (далі Дисциплінарний статут), Порядком проведення службових розслідувань у Національній поліції України (далі - Порядок №893) та Положенням про дисциплінарні комісії в Національній поліції України (далі - Положення №893), затвердженими наказом МВС України від 07.11.2018 № 893 «Про реалізацію окремих положень Дисциплінарного статуту Національної поліції України».
Відповідно до статті 2 Закону N 580-VIII завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.
Поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (частина 1 статті 8 Закону N 580-VIII).
Згідно пунктом 24 частини 1 статті 23 Закону N 580-VIII національна поліція бере участь відповідно до повноважень у забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного або надзвичайного стану, зони надзвичайної екологічної ситуації у разі їх введення на всій території України або в окремій місцевості.
Положеннями частини 2 статті 24 Закону N 580-VIII у разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України органи та підрозділи, що входять до системи поліції, відповідно до законодавства України беруть участь в обороні України, у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 06 грудня 1991 року N 1932-XII "Про оборону України" (далі -Закон N 1932-XII) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Частиною першою статті 2 Закону N 1932-XIIустановлено, що оборона України базується на готовності та здатності органів державної влади, усіх складових сектору безпеки і оборони України, органів місцевого самоврядування, єдиної системи цивільного захисту, національної економіки до переведення, при необхідності, з мирного на воєнний стан та відсічі збройній агресії, ліквідації збройного конфлікту, а також готовності населення і території держави до оборони.
Участь в обороні держави разом із Збройними Силами України беруть у межах своїх повноважень інші військові формування, утворені відповідно до законів України, Державна спеціальна служба транспорту, Державна служба спеціального зв'язку та захисту інформації України, а також відповідні правоохоронні органи (частини перша та друга статті 12 Закону N 1932-XII).
Діяльність і управління іншими військовими формуваннями, утвореними відповідно до законів України, та правоохоронними органами, які відповідно до своїх повноважень беруть участь в обороні держави, здійснюються згідно із законодавством.
Відповідно до статті12розділуIV Закону України від 21 червня 2018 року N 2469-VIII "Про національну безпеку України" (далі -Закон N 2469-VIII) сектор безпеки і оборони України складається з чотирьох взаємопов'язаних складових: сили безпеки; сили оборони; оборонно-промисловий комплекс; громадяни та громадські об'єднання, які добровільно беруть участь у забезпеченні національної безпеки. Функції та повноваження складових сектору безпеки і оборони визначаються законодавством України. До складу сектору безпеки і оборони входять, зокрема, Національна поліція України.
Згідно з частиною 4 статті 24 Закону N 580-VIII під час дії воєнного стану поліція особливого призначення в ході відсічі збройної агресії проти України за рішенням військового командування, погодженим з керівником поліції або уповноваженою ним особою, може брати участь в обороні України відповідно до Закону України "Про оборону України" шляхом безпосереднього ведення бойових дій.
У статті 64 Закону N 580-VIIIнаведений текст присяги працівника поліції: "усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки".
Відповідно до статті 18 Закону N 580-VIII, яка визначає обов'язки поліцейських, поліцейський зобов'язаний, зокрема: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.
За визначенням частини першої статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Відповідно до частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону N 580-VIII, поліцейський зобов'язаний, зокрема: 1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; 2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки; 4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; 5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов'язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника.
Отже, в основу поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення присяги. Складаючи присягу, працівник поліції покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їх виконання. При цьому, під порушенням присяги працівника поліції слід розуміти скоєння працівником поліції проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
Згідно з приписами частини 1 статті 5 Дисциплінарного статуту передбачено, що поліцейський отримує наказ від керівника в порядку підпорядкованості та зобов'язаний неухильно та у визначений строк точно його виконувати.
За змістом частин 2 і 3 статті 5 Дисциплінарного статуту за відсутності можливості виконати наказ поліцейський зобов'язаний негайно повідомити про це безпосередньому керівнику з обґрунтуванням причин невиконання і повідомленням про вжиття заходів до подолання перешкод у виконанні наказу. У разі якщо поліцейський, який виконує наказ безпосереднього керівника, отримав від прямого керівника новий наказ, що стає перешкодою для виконання попереднього, він зобов'язаний негайно доповісти про це керівникові, який віддав (видав) такий наказ, і після отримання його згоди припинити виконання попереднього наказу. Керівник, який віддав (видав) новий наказ, повідомляє про це керівнику, який віддав (видав) попередній наказ.
Відповідно до частини 4 статті 5 Дисциплінарного статуту забороняється обговорення наказу чи його критика. Поліцейському забороняється виконувати злочинний або явно незаконний наказ. У разі одержання наказу, що суперечить закону, підлеглий не повинен виконувати його, про що зобов'язаний невідкладно в письмовій формі доповісти керівнику, який віддав (видав) наказ, та своєму безпосередньому керівникові, а в разі наполягання на його виконанні - письмово повідомити про це прямому керівнику.
Приписами частини 2 статті 8 Закону N 580-VIII поліцейському заборонено виконувати злочинні чи явно незаконні розпорядження та накази.
Отже, безумовне виконання наказу керівника, відданого в межах повноважень та відповідно до закону, є обов'язком поліцейського. Підставою для невиконання поліцейським наказу є: 1) відсутність можливості виконати правомірний наказ; 2) наказ є злочинним або явно незаконним.
Спосіб дій, які відповідно до статті 5 Дисциплінарного статуту зобов'язаний вчинити поліцейський у разі невиконання наказу, залежить від причини його невиконання. Зокрема: у разі відсутності можливості виконати правомірний наказ поліцейський зобов'язаний негайно повідомити про це безпосередньому керівнику з обґрунтуванням причин невиконання і повідомленням про вжиття заходів до подолання перешкод у виконанні наказу; у разі одержання наказу, що суперечить закону, поліцейський зобов'язаний невідкладно в письмовій формі доповісти керівнику, який віддав (видав) наказ, та своєму безпосередньому керівникові, а в разі наполягання на його виконанні - письмово повідомити про це прямому керівнику.
За визначенням статті 12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком є протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
За змістом частини 2 статті 14 Дисциплінарного статуту з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків проводиться службове розслідування.
Відповідно до частин 1 і 3 статті 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського. Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Згідно з частиною 4 статті 14 Дисциплінарного статуту підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, медіа (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України (частина 10 статті 14 Дисциплінарного статуту).
Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2018 року N 893, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 листопада 2018 р. за N 1355/32807, підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Підставою для призначення службового розслідування за фактом можливого порушення позивачем службової дисципліни, яке виразилось у невиконанні наказу від 18.05.2024 №164ДСК/ВС "Про виконання бойового (спеціального) завдання", у формі письмового провадження слугувала відповідна доповідна записка заступника начальника управління начальника відділу підтримки та контролю управління моніторингу ДПОП «ОРШБ «Лють» від 21.05.2024 вих №2486-224.
Під час службового розслідування дисциплінарна комісія встановила факт відмови позивача від виконання наказу від 18.05.2024 №164ДСК/ВС "Про виконання бойового (спеціального) завдання" та склала висновок службового розслідування від 26.06.2024 про порушення позивачем пунктів 1 та 2 частини першої статті 18, частини першої статті 64 Закону N 580-VIII, пунктів 1, 2 та 4 частини третьої статті 1, частини першої статті 5 Дисциплінарного статуту, підпунктів 2, та 4 пункту 3 розділу ІІ Посадової інструкції у зв'язку відмовою від виконання наказу та запропонувала застосувати до позивача дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.
Колегія суддів звертає увагу, що позивач не заперечує факт невиконання наказу від 18.05.2024 №164ДСК/ВС "Про виконання бойового (спеціального) завдання". Однак, вважає безпідставним висновок дисциплінарної комісії щодо відмови від виконання значеного наказу та наявності складу дисциплінарного правопорушення, вказуючи, що причиною невиконання слугувала необхідність роз'яснення наказу у зв'язку з відсутністю у ньому відомостей, необхідних для його виконання, зокрема, інформації щодо місця розташування інших підрозділів, способу комунікації та взаємодії з іншими підрозділами сил оборони, засобів прикриття підрозділу, в тому числі артилерією чи/та авіацією, способу евакуації поранених, місця знаходження противника, наявності або відсутності оборонних споруд, тощо.
Зазначені доводи апелянта спростовуються його письмовими поясненнями від 18.06.2024, які містяться в матеріалах службового розслідування. У письмових поясненнях позивач зазначив, що з наказом від 18.05.2024 №164ДСК/ВС "Про виконання бойового (спеціального) завдання" ознайомлений на шикуванні батальйону, зміст наказу йому був зрозумілий; повідомив про неготовність виконувати бойовий наказ у зв'язку із недовірою до тимчасово виконуючого обов'язки командира батальйону та погіршенням стану здоров'я (біль у грудях і кашель).
Отже, посилання апелянта на необхідність роз'яснення наказу, як на підставу його невиконання, суперечать його письмовим поясненням від 18.06.2024, наданим під час службового розслідування. Докази, які підтверджують погіршення стану здоров'я позивача і неможливість у зв'язку з цим виконання бойового наказу та спростовують висновки присутніх на шикуванні психолога та медичного працівника про готовність позивача до виконання завдань, позивачем не надані.
Водночас, суд враховує, що матеріали службового розслідування не містять відомостей щодо дотримання позивачем передбачених статтею 5 Дисциплінарного статуту умов, за яких поліцейський може бути звільнений від відповідальності за невиконання бойового наказу. Зокрема, в матеріалах службового розслідування відсутні відомості про повідомлення позивачем ( в усній чи письмовій формі) безпосереднього керівника під час ознайомлення з наказом про не можливість виконання наказу з обґрунтуванням причин невиконання і повідомленням про вжиття заходів до подолання перешкод у виконанні наказу. Такі докази не надані і позивачем під час розгляду справи у суді.
Більше того, колегія суддів зауважує, що позивачем також не надані докази, які вказують на злочинність або явну незаконність наказу від 18.05.2024 №164ДСК/ВС "Про виконання бойового (спеціального) завдання". Недовіра позивача до виконуючого обов'язки командира батальйону не може слугувати доказом незаконності зазначеного наказу.
При цьому, суд враховує, що після ознайомлення з наказом та під час службового розслідування позивач не висловлював сумніви щодо законності наказу від 18.05.2024 №164ДСК/ВС "Про виконання бойового (спеціального) завдання". Зазначене, зокрема, підтверджується тим, що у матеріалах службового розслідування, в тому числі письмових пояснення позивача та інших осіб, відсутні відомості про виконання позивачем передбачених статтею 5 Дисциплінарного статуту дій, які зобов'язаний вчинити поліцейський у разі одержання наказу, що суперечить закону - невідкладно в письмовій формі доповісти керівнику, який віддав (видав) наказ, та своєму безпосередньому керівникові, а в разі наполягання на його виконанні - письмово повідомити про це прямому керівнику.
Доводи апелянта щодо відсутності в діях позивача ознак дисциплінарного проступку, відсутності відмови від виконання наказу від 18.05.2024 №164ДСК/ВС "Про виконання бойового (спеціального) завдання" та намагання отримати роз'яснення щодо виконання цього наказу у зв'язку з відсутністю у ньому деяких відомостей, спростовуються матеріалами службового розслідування.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що висновок службового розслідування від 26.06.2024 про порушення позивачем пунктів 1 та 2 частини першої статті 18, частини першої статті 64 Закону N 580-VIII, пунктів 1, 2 та 4 частини третьої статті 1, частини першої статті 5 Дисциплінарного статуту, підпунктів 2, та 4 пункту 3 розділу ІІ Посадової інструкції у зв'язку відмовою від виконання наказу від 18.05.2024 №164ДСК/ВС "Про виконання бойового (спеціального) завдання" є правомірним.
За змістом частини 5 статті 5 Дисциплінарного статуту не виконання поліцейським правомірного наказу тягне за собою відповідальність, передбачену цим Статутом та законом.
Відповідно до частини першої статті 11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Положеннями частини 3 статті 13 Дисциплінарного статуту передбачено, що до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
Відповідно до частин 2 і 3 статті 13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони. До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
За змістом частин 8 і 12 статті 19 Дисциплінарного статуту під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Частиною першою статті 26 Дисциплінарного статуту передбачено, що у період дії воєнного стану службове розслідування проводиться з дотриманням вимог цього Статуту з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.
Статтею 29 Дисциплінарного статуту урегульовані особливості застосування дисциплінарних стягнень у період дії воєнного стану, частиною першою якої визначено, що у разі встановлення за результатами службового розслідування в діях поліцейського дисциплінарного проступку видається письмовий наказ про застосування до нього одного з видів дисциплінарного стягнення з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Частиною другою статті 29 Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарні стягнення застосовуються в порядку зростання від менш суворого, яким є зауваження, до більш суворого - звільнення зі служби в поліції.
Пунктом 6 частини першої статті 77 Закону N 580-VIIIвизначено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Оскільки Дисциплінарний статут Національної поліції України не визначає конкретної послідовності та черговості накладення дисциплінарних стягнень за ступенем їх суворості, то відповідач самостійно визначив вид стягнення за його суворістю з урахуванням обставин вчинення дисциплінарного проступку (в період воєнного стану) і з дотриманням приписів частини 12 статті 19 Дисциплінарного статуту застосував до позивача дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.
Оцінюючи позицію апелянта, колегія суддів вважає, що обставини, наведені в апеляційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, у апеляційній скарзі не зазначено.
Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 грудня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Гонтарук В. М.
Судді Біла Л.М. Моніч Б.С.