ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
про залишення позовної заяви без руху
"09" червня 2025 р. справа № 300/3877/25
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Матуляк Я.П., розглянувши матеріали позовної заяви державного підприємства "Калуський дослідно-експериментальний завод інституту хімії поверхні Національної академії наук України" до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій (бездіяльності) та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.11.2022 за № 005825/0701 та від 03.02.2023 за № 000575/0701,
29.05.2025 ДП "КДЕЗ ІХП НАН України" звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області, згідно якого просить суд визнати протиправними дії (бездіяльність) відповідача; скасувати податкові повідомлення-рішення від 21.11.2022 за № 005825/0701 та від 03.02.2023 за № 000575/0701.
Приписами пункту 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Згідно частини 1 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Частиною 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів (пункт 4); виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини (пункт 5).
Однак, як слідує з прохальної частини позовної заяви, ДП "КДЕЗ ІХП НАН України" не вказано якими саме діями чи бездіяльністю Головного управління ДПС в Івано-Франківській області порушені його права, свободи або законні інтереси та про захист яких просить суд.
Відповідно до пункту 8 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначаються перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу (частина 5 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).
Проте, всупереч вказаних норм законодавства, ДП "КДЕЗ ІХП НАН України" не зазначено в позовній заяві щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до заяви.
Згідно пункту 11 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначаються власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Втім, в порушення наведеної правової норми, ДП "КДЕЗ ІХП НАН України" в позовній заяві не зазначено письмового підтвердження про те, що ним не подано іншого позову до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Частиною 1 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.
Однак, в порушення зазначеної норми законодавства, ДП "КДЕЗ ІХП НАН України" не долучено до позовної заяви копії доданих до неї документів для відповідача.
Приписами пункту 5 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Суд зазначає, що чинне законодавство обмежує строк звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами (частина 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до частини 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно частини 3 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Так, відповідно до частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень. Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб'єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб'єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Отже, Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість установлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків. Такі спеціальні строки мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним строком звернення до адміністративного суду, визначеним частиною 2 статті 122 цього Кодексу, а також скороченими строками, визначеними частиною 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відносини у сфері оподаткування, права та обов'язки платників податків і зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження та обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.
Спеціальною нормою, яка встановлює порядок оскарження рішень контролюючих органів, є положення статті 56 Податкового кодексу України. Так, пунктом 56.18 статті 56 ПК України визначено, що процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.
Відповідно до пункту 56.19 статті 56 ПК України у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.
Зі змісту пунктів 56.2, 56.3, 56.17 статті 56, пункту 57.3 статті 57 ПК України вбачається, що процедура адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення розпочинається з дня подання скарги до контролюючого органу вищого рівня, яка засвідчує безпосередню незгоду платника з визначеними йому грошовими зобов'язаннями, і закінчується настанням однієї з подій, передбачених пунктом 56.17 статті 56 ПК України. Строк для подачі первинної скарги за загальним правилом становить 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення.
Отже, пункт 56.19 статті 56 ПК України прямо встановлює строк для звернення до суду у разі застосування платником податку досудового порядку оскарження податкового повідомлення-рішення чи іншого рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання, і цей строк становить один місяць від наступного дня після закінчення процедури адміністративного оскарження.
У постанові від 11.10.2019 у справі № 640/20468/18 Верховний Суд вказав, що застосування скорочених строків звернення до суду при використанні досудового порядку врегулювання спорів у податкових правовідносинах у порівнянні з такими строками в інших публічних правовідносинах установлено законом, зумовлено легітимною метою оперативного забезпечення настання правової визначеності для особи платника податків та в діяльності суб'єктів владних повноважень - контролюючих органів, що кореспондується зі встановленим алгоритмом і строками адміністрування податків для забезпечення належного виконання конституційного податкового обов'язку і має пропорційний характер, оскільки скорочення строку звернення не впливає на реалізацію особою права на судовий захист у зв'язку з достатністю часу на підготовку та оформлення правової позиції, ознайомлення з позицією контролюючого органу, залучення за потреби правових і фінансових консультантів у межах процедури адміністративного оскарження, тоді як скорочені строки забезпечують досягнення цієї мети та завдань функціонування податкової системи держави.
Більш скорочені строки звернення до суду у разі попередньої реалізації досудових процедур полягають у забезпеченні наступності юрисдикційних проваджень (адміністративних і судових) та пов'язані з необхідністю мінімізувати темпоральний проміжок між досудовими процедурами та судовим провадженням.
Таким чином, норма пункту 56.19 статті 56 Податкового кодексу України є спеціальною щодо норми частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов'язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.
Зазначена правова позиція узгоджується з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 26.11.2020 у справі № 500/2486/19, у постановах Верховного Суду від 16.02.2022 у справі № 380/8425/21, від 31.05.2022 у справі № 300/1560/21, які у відповідності до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України є обов'язковими для врахування судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Із змісту позовної заяви та доданих до неї документів слідує, що ДП "КДЕЗ ІХП НАН України" скористалось правом на адміністративне оскарження податкового повідомлення-рішення від 21.11.2022 за № 005825/0701, звернувшись зі скаргою від 30.11.2022 за № 493 (вх. ДПС № 21238/6 від 06.12.2022), за результатами розгляду якої 30.01.2023 Державною податковою службою України прийнято рішення за № 2133/6/99-00-06-01-05-06, яким скаргу частково задоволено та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 21.11.2022 № 005825/0701 в частині висновку перевірки щодо заниження ДП "КДЕЗ ІХП НАН України" податкових зобов'язань з ПДВ, в результаті невіднесення до бази оподаткування ПДВ перевищення ціни придбання товарів (бочок металевих (200 л та 230 л) бувших у використанні) над ціною їх реалізації, а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін.
Таким чином, встановленим строком звернення до адміністративного суду із заявленими ДП "КДЕЗ ІХП НАН України" позовними вимогами після проведення процедури адміністративного оскарження, є місячний строк, передбачений пунктом 56.19 статті 56 Податкового кодексу України.
Як наслідок, звернувшись 29.05.2025, згідно відмітки центру поштового зв'язку, до Івано-Франківського окружного адміністративного суду із позовною заявою про визнання протиправними дій (бездіяльності) та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.11.2022 за № 005825/0701 та від 03.02.2023 за № 000575/0701, ДП "КДЕЗ ІХП НАН України" подано позов після закінчення строків, встановлених законодавством.
У відповідності до частини 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Одночасно, у поданому позові ДП "КДЕЗ ІХП НАН України" просить суд поновити строк звернення до суду, покликаючись на Рекомендації щодо роботи судів в умовах воєнного стану, прийняті Радою суддів України від 02.03.2022, згідно яких, зокрема, судам рекомендовано виважено підходити до питань, пов'язаних з поверненням різного роду процесуальних документів, залишення їх без руху, встановлення різного роду строків, по можливості продовжувати їх щонайменше до закінчення воєнного стану
Суд враховує, що строк звернення до адміністративного суду припав на період дії в країні воєнного стану. Безперечно, запровадження воєнного стану є обставиною, яка відповідно до частини 1 статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України повинна враховуватися при вирішенні питання щодо поновлення процесуального строку. Разом з тим, пропуск процесуального строку повинен мати прямий причинний зв'язок з такою обставиною. При цьому, питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку.
Суд зазначає, що саме по собі посилання на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення або продовження відповідного процесуального строку без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану перешкоджало позивачу реалізувати свої процесуальні права, що, в свою чергу, обумовило пропуск відповідного строку або необхідність його продовження.
Разом з тим, обґрунтування позивача щодо пропуску строку звернення до суду в зв'язку з введенням воєнного стану не містять доводів щодо неможливості вчинення позивачем відповідних процесуальних дій щодо своєчасного подання позову з дотриманням встановленого строку на звернення до адміністративного суду та не підтверджені відповідними доказами, а містять лише посилання на Рекомендації Ради суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану.
При цьому щодо посилання позивача на опубліковані 02.03.2022 Радою суддів України Рекомендації роботи судів в умовах воєнного стану, то суд зазначає, що це рішення має рекомендаційний характер і враховується судом у сукупності із іншими обставинами та доказами, які свідчать про наявність підстав для поновлення строку звернення до суду.
Таким чином, за відсутності відповідних обґрунтувань та належних доказів наявності об'єктивних причин неможливості у встановлені законом строки звернутись до адміністративного суду із вказаною позовною заявою, у тому числі, пов'язаними з обмеженнями, впровадженими у зв'язку веденням воєнного стану, суд дійшов переконання, що зазначену позивачем причину пропуску строку звернення до суду слід визнати неповажною.
Частиною 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (частина 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України).
Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що позовна заява не відповідає вимогам, визначеним статями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити) (частина 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України).
На підставі наведеного, керуючись статтями 160, 161, 169, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,
Визнати неповажними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду, вказані державним підприємством "Калуський дослідно-експериментальний завод інституту хімії поверхні Національної академії наук України" у позовній заяві від 29.05.2025 за № 180.
Позовну заяву державного підприємства "Калуський дослідно-експериментальний завод інституту хімії поверхні Національної академії наук України" до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій (бездіяльності) та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.11.2022 за № 005825/0701 та від 03.02.2023 за № 000575/0701 - залишити без руху.
Надати позивачу десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення недоліків шляхом: визначення змісту позовних вимог в частині визнання дій/бездіяльності протиправними; зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів доказів, копії яких додано до заяви; надання письмового підтвердження про те, що позивачем не подано іншого позову до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав; подання копій доданих до позовної заяви документів для відповідача; подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з вказанням інших підстав для поновлення такого строку разом з доказами поважності причин його пропуску.
Роз'яснити, що в разі неусунення недоліків у визначений строк позовна заява буде повернена.
Копію цієї ухвали надіслати позивачу через підсистему "Електронний суд".
Перебіг процесуальних строків, початок яких пов'язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ "Мої справи".
Відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.
Суддя Матуляк Я.П.