ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"09" червня 2025 р. справа № 300/1689/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Григорука О.Б., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (код ЄДРПОУ 21108013) про визнання протиправним, скасування рішення та зобов'язання до вчинення дій
ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (код ЄДРПОУ 21108013), просить:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 03.12.2024 № 926160164226 про відмову ОСОБА_1 у переведенні на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ від 16.12.1993р.
зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області перевести ОСОБА_1 з 26.11.2024 року на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, на підставі статті 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ від 16.12.1993р., у розмірі 70% заробітку померлого годувальника ОСОБА_2 , визначеного у довідці про заробітну плату від 25.11.2024 № 142 та від 25.11.2024 № 144, з урахуванням раніше виплачених сум.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач протиправно рішенням від 03.12.2024 № 926160164226 відмовив позивачу у переведенні з пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-ІV на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ від 16.12.1993р.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.03.2025 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Зазначено, що в позовній заяві помилково зазначено Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, замість Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, що підтверджується матеріалами позовної заяви (а.с. 39, 40).
Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області 17.03.2025 отримало копію ухвали суду про відкриття провадження в даній адміністративній справі, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с. 43). Заяв чи клопотань відповідач суду не подав, правом на подання відзиву на позов, у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, не скористався. Також відповідачем не повідомлено суд про поважність причин ненадання такого відзиву.
Згідно частини 6 статті 162, частини 2 статті 175 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (а.с. 15).
26.11.2024 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду в Івано-Франківській області з заявою щодо переходу з пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV на пенсію в разі втрати годувальника - дочки ОСОБА_2 (а.с. 18) відповідно до Закону України "Про державну службу" (а.с. 10, 11).
За результатом розгляду вказаної заяви, за принципом екстериторіальності, Головне правління Пенсійного фонду України в Сумській області рішенням від 03.12.2024 № 926160164226 відмовило позивачу у переведенні з пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV на пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про державну службу" з обґрунтувань, що статтею 90 Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII "Про держаних службу" передбачено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003. Відповідно до статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається як непрацездатній особі, яка досягла пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
Відповідно до стажу для розрахунку права № 091630023430, Свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_1 , довідок про заробітну плату від 25.11.2024 № 142 та від 25.11.2024 № 144 дочка позивача 10.09.1974 року народження, на момент смерті мала більше 20 років стажу роботи на посадах віднесених до державної служби (а.с. 17, 18, 21-23).
При вирішенні даного спору суд виходить з наступного нормативно-правового регулювання спірних правовідносин.
Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону № 1058-IV, особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Відповідно до ч. 11 ст. 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року (далі - Закон № 3723-ХІІ) право на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника на умовах, передбачених частиною 10 цієї статті, мають також непрацездатні члени сім'ї померлої особи, яка отримувала або мала право на пенсію за цим Законом.
Частиною 10 статі 37 вказаного Закону передбачалося, що у разі смерті особи у період перебування на державній службі за наявності у померлого годувальника стажу державної служби не менше 10 років непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні (при цьому дітям незалежно від того, чи були вони на утриманні померлого годувальника), призначається пенсія у зв'язку з втратою годувальника на одного непрацездатного члена сім'ї у розмірі 70 відсотків суми заробітної плати померлого годувальника, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а на двох і більше членів сім'ї - 90 відсотків.
До непрацездатних членів сім'ї належать особи, зазначені у статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV.
Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону № 1058-IV пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), та непрацездатним членам сім'ї особи, якій відповідно до Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин" надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
При цьому, ч. 2 ст. 36 Закону України № 1058-IV визначено, що непрацездатними членами сім'ї вважаються:
1) чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону;
2) діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років.
Діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої освіти, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, та діти-сироти - до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні;
3) чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років.
01 травня 2016 року набрав чинності Закон України "Про державну службу" № 889-VIII від 10 грудня 2015 року (далі - Закон № 889-VIII).
Статтею 90 цього Закону визначено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
При цьому, пунктом 2 Розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889-VIII визнано такими, що втратили чинність, зокрема, Закон України "Про державну службу" № 3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Так, п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII визначено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно із п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст.37 закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Таким чином, відповідач станом на момент розгляду заяви позивача про призначення пенсії по втраті годувальника мав застосовувати норму статті 37 Закону № 3723-ХІІ.
Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 13 січня 2022 року у справі № 681/1009/17.
Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду
Як встановлено, відповідно до стажу для розрахунку права № 091630023430, Свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_1 , довідок про заробітну плату від 25.11.2024 № 142 та від 25.11.2024 № 144 дочка позивача 10.09.1974 року народження, на момент смерті мала більше 20 років стажу роботи на посадах віднесених до державної служби (а.с. 17, 18, 21-23).
За результатом розгляду заяви позивача, ІНФОРМАЦІЯ_1 , за принципом екстериторіальності, Головне правління Пенсійного фонду України в Сумській області рішенням від 03.12.2024 № 926160164226 відмовило позивачу у переведенні з пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV на пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про державну службу" з обґрунтувань, що статтею 90 Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII "Про держаних службу" передбачено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону № 1058-IV. Відповідно до статті 36 Закону № 1058-IV пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається як непрацездатній особі, яка досягла пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону (а.с. 13, 14).
Враховуючи вищенаведене, приписи статті 37 Закону № 3723-ХІІ, у відповідача не було правових підстав для відмови у призначенні позивачу пенсії по втраті годувальника із заробітної плати державного службовця, що є підставою для визнання протиправним та скасування спірного рішення від 03.12.2024 № 926160164226.
Таким чином, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення. Слід визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 03.12.2024 № 926160164226 про відмову ОСОБА_1 у переведенні на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ від 16.12.1993р. та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області перевести ОСОБА_1 з 26.11.2024 на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, на підставі статті 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ від 16.12.1993р., у розмірі 70% заробітку померлого годувальника ОСОБА_2 , визначеного у довідках про заробітну плату від 25.11.2024 № 142 та від 25.11.2024 № 144, з урахуванням раніше виплачених сум.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, слід стягнути з відповідача, за рахунок його бюджетних асигнувань, на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 гривень.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 03.12.2024 № 926160164226 про відмову ОСОБА_1 у переведенні на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ від 16.12.1993р.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області перевести ОСОБА_1 з 26.11.2024 на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, на підставі статті 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ від 16.12.1993р., у розмірі 70% заробітку померлого годувальника ОСОБА_2 , визначеного у довідках про заробітну плату від 25.11.2024 № 142 та від 25.11.2024 № 144, з урахуванням раніше виплачених сум.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (код ЄДРПОУ 21108013, вул. Степана Бандери, 43, м. Суми, Сумська область, 40009) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Григорук О.Б.