31 серпня 2006 року м. Київ
Верховного Суду України в складі:
головуючого Костенка А.В.,
суддів: Косенка В.Й., Данчука В.Г.,-
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про встановлення факту належності заповіту, визнання свідоцтва про право на спадщину за законом недійсним та визнання права на спадщину за заповітом на спадкове майно, за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про визнання свідоцтва про право на спадщину за законом недійсним та визнання права власності на спадкове майно, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 8 грудня 2003 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 1 березня 2004 року,
ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про встановлення факту належності заповіту, визнання свідоцтва про право на спадщину за законом недійсним та визнання права на спадщину за заповітом на спадкове майно, обґрунтовуючи тим, що його бабуся - ОСОБА_5, залишила йому заповіт на будинок та інше майно, посвідчений виконавчим комітетом Мурованокуриловецької селищної ради 14 вересня 1970 року за № 16. 27 червня 1991 року ОСОБА_5 померла. З цим заповітом він звернувся до Мурованокуриловецької нотаріальної контори для оформлення спадщини, але нотаріус найшла в заповіті помилку, в якій його прізвище записано “Білан». Збираючи необхідні документи до суду, позивач заповіт втратив. У подальшому він звернувся до відповідачів щоб оформити спадщину за законом, але останні відмовилися оформляти спадщину. В Мурованокуриловецькії нотаріальній конторі 22 березня 2000 року він отримав свідоцтво про право на спадщину на спадкове майно. У березні 2003 року ОСОБА_1 втрачений ним заповіт знайшов. Позивач просив суд встановити факт належності йому заповіту від 14 вересня 1970 року, який складено на прізвище “Білан», визнати свідоцтво про право на спадщину за законом недійсним та визнати за ним право на спадщину за заповітом на жилий будинок з будівлями по АДРЕСА_1.
ОСОБА_2 та ОСОБА_3, яка діє в інтересах ОСОБА_4, звернулися з позовом до ОСОБА_1, обґрунтовуючи тим, що після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина на зазначений будинок з будівлями. Дану спадщину вони прийняли. ОСОБА_1 не повідомив нотаріуса про інших спадкоємців по закону, тобто про них, і 22 березня 2000 року отримав свідоцтво про право на спадщину за законом на вказане спадкове майно. Про це вони дізналися у 2003 році. Просили суд визнати дане свідоцтво частково недійсним та визнати за ними право власності як за спадкоємцями по закону по 1/3 частині спадкового майна.
Рішенням Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 8 грудня 2003 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 1 березня 2004 року, позов ОСОБА_1 задоволено. Позов ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задоволено частково. Встановлено факт, що заповіт, який складено ОСОБА_5, належить ОСОБА_1., та визнано за ним право на спадщину за заповітом на жилий будинок площею 40,1 кв. м. з належними до будинку надвірними будівлями. Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане Мурованокуриловецькою нотаріальною конторою 22 березня 2000 року за реєстром № 125 на ім'я ОСОБА_1 стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 51 грн. витрат по сплаті державного мита.
Не погодившись з вищезазначеними судовими рішеннями, ОСОБА_2 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд.
Касаційна скарга ОСОБА_2 підлягає відхиленню виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення може бути лише неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з вимогами ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Статтями 338-341 ЦПК України передбачено випадки, в яких рішення суду скасовується.
Оскільки доводи касаційної скарги та матеріали справи не дають підстав для висновку про порушення судами норм матеріального й процесуального права, а отже, відсутні підстави для скасування постановлених судових рішень, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.
Касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 8 грудня 2003 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 1 березня 2004 року залишити без зміни.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий А.В. Костенко
В.Г. Данчук